Mind the gap

Навіщо мозок створює відчуття «Я»? 🧠 Ваш мозок можна переконати, що гумова рука - ваша. І для цього навіть не потрібен VR. У класичному експерименті справжню руку людини ховають, а перед нею кладуть гумову. Обох одночасно торкаються пензликами. Людина бачить дотик пензля до гумової руки, а відчуває, що торкаються до неї. І в частини учасників виникає дивне відчуття: «ця гумова рука належить мені». Експеримент опублікували в Nature. Він показав: навіть відчуття «це моє тіло» залежить від того, як мозок поєднує сигнали. А навіщо йому взагалі відчуття «Я»? Одна з наукових ідей: воно допомагає організувати досвід навколо конкретного тіла. Де я перебуваю? Що відбувається зі мною? Як я можу діяти? Мозок поєднує те, що ми бачимо, відчуваємо шкірою та дізнаємося про положення тіла. Так виникає відчуття: я тут, це моє тіло, світ я сприймаю звідси. Але тілесне «Я» - лише частина історії. Є ще «Я», яке пам’ятає дитинство, має власні погляди й уявляє себе через десять років. Як усе це складається в єдине відчуття себе - наука ще досліджує. І тут найцікавіше: щоб відчути «це я», вам не потрібно нічого робити, а мозку потрібно постійно узгоджувати безліч сигналів. І це неймовірно. #Consciousness

🍄 Psychedelic Science: чи потрібні галюцинації, щоб психоделіки мали терапевтичний ефект? Уявіть речовину, схожу за дією на психоделік, але без «подорожі»: зміненого сприйняття, яскравих образів і багатогодинного сеансу. Чи могла б вона допомагати так само? Науковці вже створюють такі сполуки. Одну з них під назвою "табернанталог" досліджували на тваринах. Вона сприяла змінам у нейронах і дала результати в тестах, пов’язаних із депресією, без ознак галюциногенної дії, які дослідники вимірюють у гризунів. Але це ще не відповідь для людей. Результат у тваринному експерименті не доводить, що така речовина лікуватиме депресію в людини. Є й інший бік питання. У невеликих дослідженнях псилоцибінової терапії кращі результати іноді пов’язували з тим, як людина пережила сеанс. Причому важливішими могли бути емоції та нове розуміння себе, а не саме те, чи бачила вона незвичайні образи. Тож питання точніше звучить так: що саме допомагає людині - дія речовини на мозок, пережитий досвід чи їх поєднання? Поки наука цього не з’ясувала. А ви як думаєте? Для тих кому цікаво більш глибоко розібратись, ось дослідження по темі: Nature Neuroscience · Frontiers in Pharmacology #PsychedelicScience

Чи можна натренувати мозок у VR? 🧠 Уявіть: ви вчитеся знаходити шлях будівлею у віртуальній реальності. Знімаєте шолом, заходите в цю саму будівлю, і пробуєте зорієнтуватися вже без підказок. Саме таку ідею перевірили в дослідженні, опублікованому в науковому журналі Innovations in Aging. 49 людей розділили на групи: одні шукали маршрути у VR, інші дивилися відео або не тренувалися. Потім усі виконували завдання в реальній будівлі. На частині нових маршрутів група VR впоралася краще за групу без тренування. Цікаво, що йшлося не лише про повторення вже вивченої дороги. То мозок можна «прокачати» у шоломі? Окрему навичку так, можливо. І це дуже цікаво. Найцікавіше запитання для науки зараз: чи виходить те, чого ми навчилися у віртуальному світі, за межі гри та чи можна таким чином тренувати мозок? Читати дослідження #Нейротехнології

🧠 Депресія - це не просто «нестача серотоніну» Десятиліттями депресію пояснювали дуже просто: у мозку недостатньо серотоніну, тому виникає депресія, а антидепресанти допомагають відновити баланс. Проблема в тому, що мозок виявився складнішим. Великий umbrella review, опублікований у Molecular Psychiatry, зібрав дані систематичних оглядів, метааналізів і великих досліджень серотоніну та депресії. Дослідники не знайшли переконливих доказів того, що депресію можна пояснити просто зниженим рівнем або активністю серотоніну. Зокрема, не було послідовного зв’язку з рівнем серотоніну та його метаболітів, а великі генетичні дослідження також не підтвердили просту серотонінову модель. Але тут є важливе «але». Це не означає, що серотонін взагалі не має значення. І тим більше не означає, що антидепресанти «не працюють». Змінюється наше уявлення про саму депресію. Сьогодні її дедалі складніше описати як поломку одного нейромедіатора. Дослідники вивчають цілу систему факторів: роботу різних нейронних мереж, стрес, генетику, запальні процеси, нейропластичність, сон, середовище та життєвий досвід. Тобто замість: «у мозку не вистачає однієї речовини» ми поступово приходимо до: «депресія може виникати через різні механізми, і в різних людей вони можуть відрізнятися». І, можливо, саме це одна з найважливіших змін у сучасній психіатрії: шукати не одну причину депресії, а різні шляхи до стану, який ми називаємо одним словом. #NewPsychiatry 🌟 Mind the gap

🧠 Чи можна залишити лікувальний ефект психоделіків, але прибрати галюцинації? Це одне з головних питань сучасної психоделічної науки. Псилоцибін, LSD та інші класичні психоделіки змінюють сприйняття і свідомість. Водночас вони запускають у мозку процеси, які вчені пов'язують із нейропластичністю - здатністю мозку змінюватися та формувати нові зв'язки. А що, як ці ефекти можна розділити? Нове дослідження, опубліковане в Translational Psychiatry, показало цікаву річ: галюциногенні психоделіки та схожі на них речовини, які не викликають галюцинацій, запускають у нервових клітинах різні сигнальні процеси. Науковці навіть виявили набір із 73 молекулярних сигналів, за якими можна було відрізнити галюциногенні сполуки від негалюциногенних. Навіщо це потрібно? Якщо вчені зрозуміють, які саме процеси відповідають за зміну свідомості, а які за потенційний терапевтичний ефект, у майбутньому це може допомогти створювати препарати нового покоління: натхненні психоделіками, але без багатогодинного «тріпу». Але головне питання поки залишається відкритим. Можливо, сам психоделічний досвід: емоції, зміна сприйняття, інсайти, теж є частиною терапевтичного ефекту. І просто «прибрати галюцинації» може бути не так просто. Тож наука зараз фактично намагається відповісти на дуже цікаве питання: що саме лікує: молекула, досвід чи їх поєднання? 🌀

🇺🇦 В Україні обговорюють контрольований доступ до психоделічної терапії для ветеранів із ПТСР. Йдеться насамперед про випадки, коли стандартне лікування не дає достатнього результату. Українська асоціація психоделічних досліджень (UPRA) разом із європейськими партнерами працює над можливістю створення програми контрольованого доступу до психоделічно-асистованої терапії. Тему вже винесли на рівень Європарламенту. Один із варіантів, який обговорюється, - механізм compassionate use. Він може дозволити пацієнтам із тяжкими станами отримувати терапію, яка ще не стала стандартом лікування, за чітких медичних умов і контролю. Паралельно в Україні порушують питання зміни регуляторного статусу псилоцибіну, щоб стало можливим проводити більше досліджень і в перспективі використовувати його в терапії. Поки психоделічна терапія не є стандартним лікуванням ПТСР в Україні. Для цього потрібні додаткові клінічні дані, протоколи та система контролю безпеки. Але дискусія вже перейшла від «чи варто досліджувати психоделіки» до значно практичнішого питання: як створити безпечний доступ до них для людей, яким не допомагають наявні методи лікування? Як ви думаєте, чи буде прийняте рішення, яке дозволить лікувати ПТСР за допомогою психоделіків? #новини 🌟 Mind the gap

🎒 Сьогодні 1 вересня, тому замість звичайної новини давайте проведемо невеликий урок психоделіків. Чого вони вже встигли навчити науку про наш мозок? 🧠 Мозок значно пластичніший, ніж ми думали. Псилоцибін, LSD і DMT досліджують через їхню здатність впливати на нейропластичність - процеси, завдяки яким мозок формує та перебудовує зв’язки. 🔄 Наше відчуття власного «Я» не таке стабільне. Психоделічні стани показали, наскільки сильно можна змінити звичні патерни сприйняття себе та світу, і дали науковцям ще один спосіб досліджувати свідомість. 💭 Сам психоделічний досвід може бути частиною терапії. Досі немає остаточної відповіді, що важливіше: біологічна дія речовини чи суб’єктивний психоделічний досвід, інсайти та їхня подальша інтеграція. 🧩 І нарешті, мозок не завжди потрібно просто «виправляти». Іноді завдання полягає в тому, щоб допомогти йому вийти зі стійких патернів і сформувати нові. За останні роки психоделіки перетворилися з контркультурного феномену на серйозний об’єкт нейронауки, психіатрії та досліджень свідомості. Тож сьогодні без домашнього завдання 😇 Проте невелике запитання залишимо: який факт про психоделіки найбільше змінив ваше уявлення про них? #пояснюємо 🌟 Mind the gap

💉 Кетамін давно відомий медицині як анестетик, останніми роками його активно досліджують у психіатрії. Але є ще один напрям, і це хронічний біль. Хронічний біль у людини не завжди означає, що в організмі все ще є проблема. Іноді нервова система стає надто чутливою і продовжує посилювати больові сигнали навіть після того, як початкова проблема вже вирішена. Умовно кажучи, мозок може «навчитися» відчувати біль. 🧠 Кетамін діє на NMDA-рецептори, які беруть участь у передачі больових сигналів і нейропластичності. Тому ідея полягає не лише в тому, щоб тимчасово заглушити біль, а й спробувати вплинути на механізм, який його підтримує. І це вже не тільки експерименти. 🇦🇺 В Австралії існують клінічні протоколи застосування кетамінових інфузій при гострому та хронічному болю. У штаті Вікторія за певних умов таку терапію навіть може оплачувати система компенсації працівникам. 🇺🇸 У США кетамін також застосовують у медицині болю. Найбільше даних накопичено щодо комплексного регіонарного больового синдрому (CRPS): у дослідженнях зменшення болю після курсу інфузій могло зберігатися до 12 тижнів. Кетамін не став універсальним знеболювальним, і для багатьох видів хронічного болю доказів поки недостатньо. Проте сам напрям цікавий: медицина намагається працювати не лише з тим, де болить, а й з тим, як нервова система цей біль підтримує. #пояснюємо 🌟 Mind the gap

Аяуаска може зменшувати вплив тривалої соціальної ізоляції на мозок. Це показало невелике дослідження Федерального університету Ріу-Гранді-ду-Норті в Бразилії, опубліковане в журналі Translational Psychiatry. Дослідники працювали із шістьма молодими мармозетками, яких розділили на три групи: одна жила з родиною, друга провела дев’ять тижнів в ізоляції, а третя також перебувала в ізоляції, але отримувала аяуаску. 🧠 У тварин в ізоляції без аяуаски середній об’єм нейронів зменшився приблизно вдвічі: з 991,75 мкм³ у сімейній групі до 457,55 мкм³. У групі, яка отримувала аяуаску, показник становив 773,70 мкм³. Статистично значущої різниці між цією та сімейною групою дослідники не виявили. Аяуаска — традиційний психоактивний напій народів Амазонії, який зазвичай готують із Banisteriopsis caapi та Psychotria viridis. Остання містить DMT — досить потужну психоактивну речовину, що діє на серотонінові рецептори мозку. Автори припускають, що аяуаска може впливати на нейропластичність і частково захищати нейрони від змін, пов’язаних із хронічним стресом. Звичайно, вибірка досить мала, тому переносити ці результати на людей поки не можна. Утім є над чим замислитись. Цікавий факт: якщо просто проковтнути DMT, він зазвичай швидко розщеплюється ферментами в організмі. Але Banisteriopsis caapi містить речовини, які тимчасово пригнічують цей процес. Саме поєднання двох рослин робить DMT перорально активним — один із найбільш незвичних прикладів рослинної «фармакології». #новини 🌟 Mind the gap

🌱 Тютюн навчили виробляти одразу п’ять психоделіків Звучить трохи як сюжет наукової фантастики, але це реальне дослідження 2026 року. Молекулярні біологи перетворили тютюн Бентхама на своєрідну біофабрику, здатну синтезувати одразу п’ять психоделічних сполук: 🍄 псилоцибін і псилоцин, які в природі містяться у грибах; 🌿 DMT, який зустрічається у деяких рослинах; 🐸 буфотенін і 5-MeO-DMT, пов’язані, зокрема, з колорадською річковою ропухою. Для цього науковці додали до клітин рослини дев’ять генів і фактично зібрали в одному організмі біохімічні шляхи, які природа розподілила між рослинами, грибами й тваринами. І тютюн справді почав виробляти всі п’ять речовин. Навіщо це взагалі потрібно? Інтерес до психоделіків як потенційної основи нових терапевтичних підходів зростає, але отримувати такі молекули з природних джерел не завжди просто, масштабовано чи екологічно. Особливо показова історія з 5-MeO-DMT: попит на речовину створює додатковий тиск на популяції ропух, у секреті яких вона міститься. Тому одна з ідей дослідників — у майбутньому використовувати спеціально модифіковані рослини як біологічні фабрики для виробництва психоделічних молекул. Поки що до промислового виробництва далеко. Коли рослину змусили синтезувати всі п’ять сполук одночасно, вони почали конкурувати за ресурси клітини й вихід речовин різко впав. Але сам принцип уже працює. І це цікава зміна перспективи: можливо, майбутнє психоделіків — це не тільки пошук нових речовин у природі, а й уміння програмувати живі організми на їх виробництво. 🧬

🌀 Що означає «вимкнути відчуття власного Я»? У п’ятницю ми поставили вам дивне питання: чи погодилися б ви на 10 хвилин повністю «вимкнути» відчуття власного Я? І зрозуміли, що саме питання потребує пояснення 😄 Ми говорили про явище, яке називають его-дисолюцією — тимчасове послаблення звичного відчуття себе як окремої людини. Це не означає, що людина забуває своє ім’я, минуле чи перестає розуміти, хто вона. Швидше, може змінюватися саме відчуття межі між «мною» і навколишнім світом. Люди описують це по-різному: як відчуття єдності з усім навколо, втрату звичного «Я» або дуже глибокий зв’язок зі світом. Такі переживання можуть виникати під дією класичних психоделіків, зокрема псилоцибіну чи LSD. Саме тому его-дисолюція давно цікавить дослідників психоделіків і свідомості. Але тут є цікаве питання: чи пов’язана сила такого переживання з терапевтичним ефектом психоделіків? Деякі дослідження знаходять такий зв’язок, але наука поки не може сказати, що саме его-дисолюція є причиною покращення стану. Це одна з речей, які зараз активно намагаються зрозуміти. Тож наше «дивне питання п’ятниці» насправді було про цілком реальний феномен, який вивчають нейробіологи та психіатри 🧠 А наступного разу обіцяємо сформулювати дивне питання трохи менш дивно 😄

🧠 А що, як від психоделіків залишити терапевтичний ефект, але прибрати сам «тріп»? Просто уявіть собі цю реальність. Саме над цим зараз працюють науковці. Псилоцибін, LSD і DMT можуть підвищувати нейропластичність - простими словами, робити мозок більш «гнучким» і готовим формувати нові зв'язки. І тут з'являються психопластогени - речовини, які запускають схожі зміни в мозку. Зараз дослідники намагаються створити препарати, які робитимуть це без галюцинацій і сильного зміненого стану свідомості. Навіщо? Якщо такий підхід спрацює, психоделічне лікування потенційно стане набагато простішим: без багатогодинних сесій і постійного нагляду фахівців. Але є один нюанс 👀. Ми досі не знаємо, що саме дає терапевтичний ефект: зміни в мозку чи сам психоделічний досвід - емоції, інсайти та подальша робота з ними. Тож головне питання зараз звучить так: чи можна прибрати «тріп» і залишити лікування? Наука тільки починає давати відповідь, то ж чекаємо😇

🧠 Чому 5-MeO-DMT називають «молекулою Бога»? Насправді це одна з найвідоміших назв у світі психоделіків. Але цікаво, що придумали її не вчені. Усе почалося з американського психіатра Ріка Страссмана. У 1990-х він одним із перших після тривалої перерви отримав дозвіл досліджувати психоделіки на людях і написав книгу «DMT: The Spirit Molecule» («DMT: Молекула духу»). Хоча Страссман працював із DMT, а не з 5-MeO-DMT, згодом саме 5-MeO-DMT у медіа почали називати «молекулою Бога». Чому? Тому що люди часто описували свій досвід як відчуття повного зникнення власного «Я», єдності зі світом або дуже глибоке містичне переживання. Саме це і зацікавило науковців. Сьогодні 5-MeO-DMT вивчають як потенційний інструмент для лікування депресії, ПТСР і залежностей. Перші результати виглядають багатообіцяючими, але до появи таких методів у клініках ще потрібні великі клінічні дослідження. 📌 Тож «молекула Бога» — це не магія і не науковий термін. Це лише популярна назва речовини, яка, можливо, допоможе краще зрозуміти, як працює наш мозок і свідомість. 💬 А ви вже чули про 5-MeO-DMT чи це ваше перше знайомство з цією речовиною?

🧬 Чи можуть психоделіки допомогти нам старіти здоровіше? Коли говорять про психоделіки, найчастіше мають на увазі їхній потенціал у лікуванні депресії, ПТСР чи залежностей. Однак сьогодні дослідники ставлять ширше запитання: а чи можуть психоделіки впливати на процеси старіння? Одне з ключових досліджень у цьому напрямі провела команда науковців з Emory University та Baylor College of Medicine. У лабораторних умовах дослідники виявили, що псилоцин - активний метаболіт псилоцибіну, подовжував життєвий цикл клітин легенів людини на 29% за нижчої концентрації та на 57% за вищої. У клітинах також спостерігали менше ознак старіння й окисного стресу та краще збереження теломер. Наступний етап провели на 19-місячних мишах. Протягом десяти місяців вони отримували псилоцибін раз на місяць. Наприкінці дослідження вижили 80% тварин у групі псилоцибіну проти 50% у контрольній групі. Дослідники припускають, що потенційний ефект може бути пов’язаний зі зменшенням окисного стресу, підтримкою теломер, впливом на клітинне старіння та активністю білка SIRT1, який бере участь у регуляції відновлення ДНК, метаболізму й реакції клітин на стрес. Це дослідження відкриває новий напрям для психоделічної науки: не лише лікування психічних розладів, а й вивчення зв’язку між психологічним станом, клітинним здоров’ям і тривалістю активного життя. Як ви вважаєте, чи можуть психоделіки в майбутньому стати частиною науки про здорове старіння?

💚 Коли ви востаннє запитували себе: «Як я насправді?» Чи вистачає вам сил на звичайний день? Як ви спите? Що сьогодні найбільше виснажує, а що допомагає відновлюватися? Наші друзі створили коротке анонімне опитування в Telegram, щоб краще зрозуміти, як сьогодні почуваються українці. ⏱️ Воно займе лише 2–3 хвилини. Ваші відповіді допоможуть побачити реальну картину того, як ми живемо зі стресом, тривогою, втомою та які речі допомагають залишатися в ресурсі. Можливо, найважливіше в цьому опитуванні навіть не відповіді, а те, що воно дає кілька хвилин, щоб зупинитися і чесно запитати себе: «Як я сьогодні?» 👉 Пройти анонімне опитування: @humanist_care_bot Дякуємо кожному, хто долучиться💚

🇺🇸 У Мічигані знову пропонують легалізувати псилоцибін. Що передбачає новий законопроєкт? ⠀ У законодавчому органі штату Мічиган знову зареєстрували законопроєкт, який може змінити підхід до псилоцибіну. Цього разу ініціатива спрямована не на повну легалізацію, а на створення винятків для його використання в окремих випадках. ⠀ Що пропонують? ⠀ ▪️ дозволити дорослим віком від 18 років за певних умов законно володіти та використовувати псилоцин; ▪️ звільнити таких людей від кримінальної відповідальності, якщо вони відповідають вимогам законопроєкту; ▪️ насамперед надати доступ людям із діагнозом ПТСР, для яких потенційна користь психоделічної терапії активно досліджується. ⠀ Так, це лише законопроєкт. Він ще не ухвалений і має пройти всі етапи розгляду в законодавчому органі штату. ⠀ Втім, сама поява таких ініціатив свідчить про загальну тенденцію: дедалі більше американських штатів обговорюють можливість використання психоделіків у медичних цілях, спираючись на результати клінічних досліджень, а не лише на історичну заборону. ⠀ 💬 Як вважаєте, чи варто спочатку дозволяти психоделічну терапію лише для окремих медичних показань, чи одразу створювати ширшу модель регулювання?