СПАЛАХ!

🔥 #Спалахнуло Україна розпочала поховання своїх національних героїв на Національному військовому меморіальному кладовищі (НВМК) — це важливий крок для належного вшанування та збереження в національній пам’яті людей, які впродовж свого життя боролися за долю нашої держави. Перші поховання на НВМК відбулися у 2025 році. У травні цього року на кладовищі перепоховали прах лідера ОУН Андрія Мельника та його дружини Софії, а 18 серпня відбулося друге перепоховання — полковника Євгена Коновальця. Це спричинило дискусії щодо того, чий прах мають повернути до України наступним. Серед потенційних постатей фігурують і менш відомі широкому загалу військові лідери періоду визвольних змагань, про діяльність яких варто дізнатися кожному. Тож про кого йдеться? Михайло Омелянович-Павленко Саме Михайло Омелянович-Павленко очолив Перший зимовий похід у 1919-1920 рр. До того будував військову кар’єру у російській імперії: брав участь у російсько-японській війні, під час Першої світової війни був командиром лейб-гвардії Волинського полку. З початку визвольних змагань приєднався до українських сил. У 1918 році очолив УГА та довів її до боєздатного стану. А в 1919 році став командувачем Армії УНР, в ролі якого і здійснив Перший зимовий похід проти більшовиків та денікінців. Саме завдяки цьому походові було збережено присутність військ УНР на українській території. У листопаді 1920 року радянські війська відсунули українську армію на польську територію. Михайло Омелянович-Павленко інтернувався в Польщі, а згодом виїхав до Праги. Помер у 1952 році в Парижі, там і похований. Гнат Стефанів Гнат Стефанів прославився як полковник УГА та генерал-хорунжий Армії УНР. У 17 років почав здобувати військову освіту в цісарсько-королівській школі кадетів піхоти у Львові, під час навчання активно брав участь в діяльності спортивно-патріотичних товариств “Січ” і “Сокіл”. Був одним з учасників Листопадового зриву у 1918 році, внаслідок якого було встановлено владу ЗУНР. Був призначений комендантом Золочівської округи ЗУНР, а згодом — Начальної Команди Українських Військ у Львові. Наприкінці 1919 — у 1920 році брав участь у Першому зимовому поході, після чого емігрував до Чехословаччини. Помер у 1949 році у Реґенсбурзі, Німеччині. Антін Кравс Антін Кравс був генералом-четарем УГА німецького походження по батьковій лінії. Після закінчення Віденської вищої офіцерської школи служив у Заліщиках на Галичині. “Хоч роду німець …він рахував себе все і всюди українцем,” — згадував про Антіна Кравса Михайло Омелянович-Павленко. З 1918 року служив в УГА, а в 1919 році його висували як претендента на роль Диктатора ЗУНР. Після Першого зимового походу емігрував до Чехословаччини, де написав спогади “За українську справу”. Помер у 1945 році і був похований у Відні. Поки що невідомо, коли саме планують перепоховати цих діячів. Для здійснення перепоховання залучаються різні сторони: родини померлих або їхні законні представники, а остаточне рішення приймає спеціальна комісія.