Шиндлер: Шлях до Канади

🇺🇸 Яку роль Дональд Трамп зіграв у моїй історії імміграції до Канади? Та про все по порядку. Це продовження моєї історії. Усі попередні частини можна знайти за хештегом #МійШлях і почати читати від самого початку😉. Робота у think tank — це дуже цікавий досвід, адже вона дає доступ до різноманітних матеріалів із різним рівнем допуску. Частина інформації була публічною, інша надходила непублічними каналами й фактично була доступна лише тим, хто підписував договір про нерозголошення. Під час роботи в організації мені довелося краще зрозуміти, як консультують урядовців найвищого рівня, як ухвалюються рішення, як узагалі працює західна демократія зсередини, а також як готуються брифінги й аналізуються ризики для тих, хто ці рішення приймає. За цей період я навчився дуже багатьох речей. Зокрема — правильно писати, адже бізнес-англійська зовсім не схожа на академічну. Зараз смішно згадувати, як мій керівник сварився на мене й казав: — Хто тебе вчив так писати? Ти маєш писати максимально просто: підмет, присудок — і все. Жодних складнопідрядних речень, епітетів і довжелезних мовних конструкцій. Коротко кажучи, увесь мій академічний стиль попросили залишити за дверима😅. Крім того, ця робота дала мені чимало суто технологічних навичок. Саме там я навчився організовувати багато процесів за допомогою сучасних інструментів. Проте не все йшло добре. Саме тут варто згадати, яку роль Дональд Трамп під час своєї першої президентської каденції зіграв у моєму імміграційному процесі. Як з’ясувалося згодом, наш проєкт повністю фінансувався 🤑 Державним департаментом США. Коли обрали нового президента, його адміністрація почала переглядати фінансування різних проєктів, і наш, на превеликий жаль, потрапив під скорочення. Іронія полягала в тому, що спочатку мені запропонували працювати лише три дні на тиждень. Уже після першого місяця — чотири дні, що фактично вважалося повною зайнятістю, адже це було ⏱ 30 годин на тиждень. Мій безпосередній керівник уже обіцяв мені новий контракт із зарплатою до 80 тисяч на рік плюс бонуси, постійну позицію і навіть окремий кабінет. Я подумки вже стояв однією ногою в Express Entry, а другою — у своєму новому кабінеті. Здавалося, що кар’єра та імміграція склалися саме так, як я й планував, але імміграційні плани, як відомо, дуже люблять несподівані сюжетні повороти. Невдовзі прийшла новина про скорочення нашого проєкту та заморожування фінансування. Тридцять членів команди по всьому світу скорочують, а мій контракт просто не продовжують. Та останній удар виявився ще болючішим. З’ясувалося, що моя робота була оформлена як субконтракт. Тобто я був підрядником цього дослідного інституту, а не найманим працівником, який отримує pay stubs і T4. З погляду Express Entry 8 місяців мого досвіду фактично пішли коту під хвіст 🐈 Адже самозайнятість ❌ не зараховувалася як канадський досвід роботи для Canadian Experience Class. Це був дуже дорогий і болючий урок, який суттєво відсунув терміни отримання мною PR. Проте на той момент я ще був сповнений оптимізму. Я думав: якщо в мене вже є канадська магістратура та досвід роботи в Канаді у поважній і добре відомій у своїй сфері організації, то нову роботу я знайду швидко. Тим більше що живу у столиці Канади. Спойлер: оптимізм був дещо завищеним. Усе це відбулося протягом 🍁 вересня–жовтня. Мій контракт закінчився наприкінці вересня, і вже з жовтня я почав шукати альтернативні варіанти. Як показала історія, повноцінну роботу я зміг знайти лише у травні. І було це вже зовсім не в Оттаві, а в Торонто. Але про це - у наступному епізоді 😉