Кровля 💊
رفتن به کانال در Telegram
779
مشترکین
+224 ساعت
+17 روز
+6930 روز
در حال بارگیری داده...
جذب مشترکین
ژوئیه '26
ژوئیه '26
+19
در 1 کانالها
ژوئن '26
+127
در 3 کانالها
Get PRO
مه '26
+98
در 9 کانالها
Get PRO
آوریل '26
+10
در 2 کانالها
Get PRO
مارس '26
+8
در 2 کانالها
Get PRO
فوریه '26
+26
در 4 کانالها
Get PRO
ژانویه '26
+74
در 6 کانالها
Get PRO
دسامبر '25
+42
در 6 کانالها
Get PRO
نوامبر '25
+256
در 12 کانالها
Get PRO
اکتبر '25
+117
در 1 کانالها
Get PRO
سپتامبر '250
در 15 کانالها
Get PRO
اوت '25
+30
در 2 کانالها
Get PRO
ژوئیه '250
در 2 کانالها
Get PRO
ژوئن '25
+53
در 1 کانالها
Get PRO
مه '250
در 1 کانالها
Get PRO
آوریل '25
+85
در 0 کانالها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانالها | |
| 14 ژوئیه | +1 | |||
| 13 ژوئیه | +2 | |||
| 12 ژوئیه | 0 | |||
| 11 ژوئیه | +2 | |||
| 10 ژوئیه | +1 | |||
| 09 ژوئیه | 0 | |||
| 08 ژوئیه | 0 | |||
| 07 ژوئیه | +1 | |||
| 06 ژوئیه | +1 | |||
| 05 ژوئیه | +4 | |||
| 04 ژوئیه | +1 | |||
| 03 ژوئیه | +3 | |||
| 02 ژوئیه | +2 | |||
| 01 ژوئیه | +1 |
پستهای کانال
Всім привіт, з вами кровля, і я знову маю хуйові новини. Справа в тому, що нещодавно мене прокляв Бог, але забув благословити Сатана. У зв'язку з цим я регулярно отримую нові дебафи й ускладнення, які натомість не компенсуються миттэвими профітами.
Вчора у рамках цього прокляття монобанк вирішив забанити мені спочатку банку для донатів, а потім і всю картку разом із 4к гривнями, які я планував витратити на виживання. Через це мої плани дещо змінилися — ще вчора я активно монтував своє нове огромне відео про українську географію, а тепер, замість публікації цього відео, планую найближчим часом померти від голоду.
Якщо вам цікаво побачити моє нове відео там ще сотні інших після нього, будь ласка скиньтесь мені на калорії:
4149629351851779
TPyasoYD6Rgy34mKggqU9uq4MEMPL3u6Eh
bc1qdhmhrt6n7d9gmwdn5tcgt9gzecwj7sh7xc8rha
| 2 | мій друг рарний змій щось запостив https://youtu.be/GSIsNZZwT4g | 353 |
| 3 | Дивлюся БУДЬ-ЯКИЙ контент за гривні: https://kick.com/krovlya | 532 |
| 4 | https://youtube.com/live/78nOIvrgrfE?feature=share | 388 |
| 5 | Сьогодні був, напевно, найгірший день у моєму житті. Я живу в Кейптауні, і сьогодні мені подзвонила моя бабуся, яка живе в Ушуаї, і попросила занести їй касету з її улюбленим треком Bull of Heaven — "Never Mind the Fallibility of All the Human Beings", щоб вона послухала його сьогодні перед сном. Я одразу вдягнув свої шльопанці і вийшов з дому в бік Берингової протоки. За півтора року я дійшов до південної частини Казахстану і вирішив трохи відпочити там, у Кизилорді, перед тим як рухатись далі. Казахи навколо мене чомусь всі як один дивилися на мене з якоюсь підозрою. Але гірше було те, що саме тоді, коли я пройшов вже половину шляху, мені зателефонувала бабуся, яка тільки зараз згадала, що її двоюрідний брат, який живе в Лісабоні, мав передати їй через мене дискету з добіркою найкращих жартів Вєрки Сердючки у шоу «Вибрики» 1995 року. Через це мені довелося зробити невеличкий гак. Я забрав цю дискету в Лісабоні і вже знову дійшов до казахстанського степу, коли звернув увагу на свої ноги. Сука, як можна бути настільки розгубленим? Виявляється, весь цей час я йшов в одній шльопанці. Я був трохи роздратований і стомлений, але мені все ж таки довелося повернутися до Кейптауна, щоб вдягти другу і почати свою прогулянку до бабусі заново. На щастя, цього разу я нічого не забув і успішно пройшов до Дар'єнського розриву за два з половиною роки. Далі я мав би перетинати пустелю Атакама, але вчасно оцінив свої запаси води — у мене залишалося трохи менше половини 1,5-літрової пляшки моршинської, тому я вирішив уникати настільки сухого регіону як Атакама й обрав натомість шлях через Бразилію. На кордоні з Венесуелою я трохи відволікся на свои думки і виявив, що випадково взкарабкався на гору Рорайма. Довелося злізати назад, адже це не входило в мої плани, і через таке відхилення від маршруту я ризикував не встигнути принести касету бабусі до того, як вона ляже спати. Я не мав жодного досвіду в скелелазінні, тому за два метри до землі випадково зірвався і полетів униз, зламавши собі ногу. Поки я лежав біля підніжжя Рорайми, я почув як у хащах біля мене хтось ричить. Далі я побачив ягуара, який виходить із цих хащів і рухається до мене. Я думав, він мене з'їсть, але він лише понюхав мою голову і далі почав стрімко карабкатись на прямовисний схил Рорайми наді мною. Одразу після цього я заснув дуже глибоким сном. Далі я вже чомусь у Дніпрі, в одній шльопанці деруся на одну з веж ЖК «Башні». На її даху стоїть моя бабуся, маше мені тією самою касетою Bull of Heaven і усміхається. Поруч зі мною по фасаду вежі карабкається ягуар. Здається, він робить це вправніше за мене. Я починаю боятися, що він залізе на дах швидше і забере ту касету собі. Добре, що одразу після цього я прокинувся вже у своїй звичній кімнаті в Кейптауні. Я швидко зрозумів, що цей дивний епізод з дніпровською вежею був просто сном. Коли я повернувся до свого комп'ютера, щоб, не встаючи з ліжка, продовжити монтувати своє відео про українську географію, я побачив, що в кутку моєї кімнати сидить той самий ягуар. У наступну мить він застрибнув на моє ліжко і перегриз мені горло. | 525 |
| 6 | Сьогодні буде два струмочка.
18:00 — ютуб.
19:30 — кік з переглядом контенту. | 366 |
| 7 | Дивлюся БУДЬ-ЯКИЙ контент за гривні: https://kick.com/krovlya | 270 |
| 8 |  بدون متن... | 497 |
| 9 | Її звали Янгчен. Ми почали проводити з нею дуже багато часу разом, гуляючи туманними схилами навколо міста. Звісно я весь час перебував і в своєму тумані спричиненому індійською аптекою в моєму організмі. Янгчен не вживала наркотики — це одна з причин через яку я її полюбив. Коли по мені було явно видно, що я обйобаний, вона дивилася на мене з осудом, але все одно з якоюсь зворушливою теплотою. Янгчен теж полюбила мене. Я пообіцяв їй, що кину аптеку, і саме це я і зробив. Незважаючи на ломку, ті тижні з Янгчен були найтеплішими за весь мій час перебування в Бутані. Вона ніби якимось дивом нівелювала всі мої симптоми відмови від аптечних препаратів. Під час однієї з прогулянок до нас прибилося безпритульне цуценя, і ми забрали його собі. Ми планували одружитися і купити будинок у селі неподалік від столиці.
До нашого весілля залишався місяць.
Все вирішилося, коли з одним із моїх друзів ми гуляли горами і курили шмаль. Ми вже спускалися назад до міста, як раптом я випадково наступив на щось крихке. Пам'ятаю, як в той момент я подумав — цікаво, чи достатньо я проклятий, щоб з усіх можливих крихких об'єктів під моєю ногою зараз опинилося саме гніздо чорношийного журавля? Я подивився вниз. Я виявився достатньо проклятим. На моїй підошві були шматки розчавленої шкарлупи та її вмісту. За вбивство цього священного птаху в Бутані дають довічне ув'язнення.
Мій супутник завмер. Я бачив, як змінюється його обличчя: він був фанатичним буддистом. У його системі координат рівняння було простим: якщо він не здасть мене поліції, він автоматично стає співучасником гріха і псує собі карму на тисячі перероджень вперед. Він почав щось белькотіти про закон, тривожно озираючись, і я зрозумів — це кінець.
Я не чекав, доки він дістане телефон. Схопив перший-ліпший камінь, оглушив його і просто побіг вниз, до міста. Потім — потягами та автобусами до кордону з Індією, а звідти — назад в Україну. Я покидав Бутан зі сльозами на очах. Я більше ніколи не бачив Янгчен. | 462 |
| 10 | Колись я жив у Бутані, в столиці цієї високогірної країни — місті Тхімпху. Я сильно вирізнявся на тлі абсолютної більшості інших іноземців, які жили там. Адже я добровільно носив традиційний бутанський халат гхо — навіть більшість місцевих давно відмовилася від цього важкого щільного кокона з шерсті на користь більш зручного сучасного одягу. Звісно він і досі є обов'язковим, коли ти знаходишся на роботі, чи, наприклад в школі, але ж мене ніхто не змушував щоденно вдягатися як середньовічний монах. У поєднанні з традиційним одягом, інші особливості моєї зовнішності справляли на місцевих доволі цікаве враження. Моє довге волосся та борода в очах бутанців легко вписувалися в образ ченця чи гірського аскета. Але щойно погляд падав на моє обличчя, вся ця святість розсипалася.
Татуювання під оком зчитувалося ними як мітка вигнанця, карного злочинця або, що гірше, небезпечного чаклуна, який володіє забороненим знанням. У їхніх очах я був дивним гібридом: ніби святий, що згрішив, або демон, який вдягнув одежу праведника.
Так чи інакше, без спілкування з людьми я там не лишився. Я мав доволі специфічне і вкрай маргінальне (особливо за бутанськими мірками) коло знайомих — репери та аптечні наркомани. Я був сильно здивований, коли дізнався, що обидві ці категорії представлені там доволі широко, і більш того — складають значну частину бутанської молоді.
Я швидко підсів на трамадол. Як виявилося, його, разом з кодеїновими сиропами, тоннами завозять до Бутану з Індії, ховаючи в бамперах і сидіннях автівок.
В основному я проводив час зі своєю компанією на околиці Тхімпху на березі річки. Потік води був швидким, і постійно гудів об каміння, але помітно затихав, як тільки опіати починали діяти. Хіба є в світі інша країна, де опіатний ефект сприймався би настільки ж гармонійно, як в Бутані? Там тиша наповнена запахом ялівцю та тліючих паличок, місцеві гори замикають небо важкими кам’яними щитами, а цей зовнішній, абсолютний спокій гімалайського королівства і мій стан приємного напівсну зливалися в ідеальний симбіоз. Я відчував себе не наркоманом, а частиною пейзажу — таким же нерухомим і вічним, як скелі, що нависають над містом.
З нашого споту на березі Ванг-Чу було видно схил, де знаходилися сірі будівлі Чамгангу, бутанської політв’язниці. Якось, поки я лежав на камінні у сильному овердозі, мій знайомий розповідав мені, що в тій тюрмі десятиліттями гниють люди. Це були ті, хто колись вийшов на мітинги проти чогось і тепер їх просто викреслили з життя. Він казав, що умови там жорсткі: високогірний холод, бетонні стіни без опалення, мінімальний раціон і повна ізоляція від зовнішнього світу. Я дивився в небо, поки слухав це, і вловлював чаруючі будійські мантри, які лунали з найближчого лакхангу над нами. Здається в той день я ледве не помер.
Коли мені знадобилося оформити дозвіл на перебування — папірець, що давав право й далі легально знаходитися в країні, — я прийшов у головний дзонг столиці. Він нависав над Тхімпху величезною, сліпучо-білою брилою, від якої віяло водночас святістю й незворушним законом.
Всередині все пливло. Я був під кінською дозою трамадолу, і кожен крок по кам'яній підлозі здавався пересуванням крізь густий сироп. Чиновники за масивними столами здавалися безтілесними примарами. Я з усіх сил намагався контролювати зіниці й не хитатися, відповідаючи на запитання, але відчував себе там максимально чужорідним тілом. Наркоман-іноземець у лігві закону, що намагається зійти за свого в місці, де кожен погляд здавався не просто пильним, а майже демонічним прокляттям. Моє відчуття чужорідності раптом змінилося розумінням, що я знаходжуся саме там, де маю бути. Причиною тому стала молода бутанська дівчина, яку я побачив на виході з дзонгу. Що саме привабило мене в ній? Можливо те, що це була єдина дівчина з фіолетовим волоссям, яку я зустрів за весь час життя в Бутані? Можливо, вона і не була єдиною на весь Бутан, хто фарбувала волосся у фіолетовий, але я майже впевнений, що тільки вона була настільки йобнутою, що поєднувала цей колір із щоденним носінням кіри — жіночої версії халату гхо — навіть за межами дзонгів. | 459 |
| 11 |  +9Мої улюблені обкладинки треків Bull Of Heaven.
Назви:
320 — Following the Sand
216 — Peripatetics and Epicureans Held Very Varying Views
213 — Studying the Building From the Changing Angle
160: Your Best Loved and Always Known Must Leave
132: What Filthy Rotten Blood
083 - A Great Fire-Red Dragon with Seven Heads and Ten Horns
077 — The End of the World Must Be Coming
055 - A Killer's Apology Rebuffed (The Destroyer)
040 - A Beautiful Dog
028 - Even to the Edge of Doom | 623 |
| 12 | Я крівля — відомий ютубер. Шо. | 719 |
| 13 | https://youtube.com/live/-S1hSzOYJiI?feature=share | 121 |
| 14 | https://youtube.com/live/fD0eo8C6BVI?feature=share | 90 |
| 15 | https://youtube.com/live/sZoROGfLtOI?feature=share | 144 |
| 16 | https://youtube.com/live/vRqTJl4JKyw?feature=share | 170 |
| 17 | Я хочу спати блять. Поплавлений струмок проведу зараз, повноцінний перегляд відосів буде завтра або в неділю. | 106 |
| 18 | Сьогодні 19:00 — струмочок з переглядом відосів. | 264 |
| 19 | 💊💊💊 Моє нове дослідження опубліковано.
Я НЕ СПАВ ЧОТИРИ ДОБИ ЗАРАДИ ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ. ПИШІТЬ КОМЕНТИ І РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ ЯК ТІЛЬКИ МОЖЕТЕ.
https://youtu.be/wZ8FBLQqqNY | 1 471 |
| 20 |  Я люблю сонце. Я обожнюю спеку. Найкраща пора року відбувається прямо зараз і я безмежно щасливий від цього. Значну частину останніх днів я проводжу назовні, поглинаючи промінчики мого улюбленого сонця, бо це єдина правильна реакція на цю чудову погоду.
Літо не люблять лише дівчата та люди, які прагнуть якомога швидше померти. До перших питань немає, а друга категорія більше за все нагадує мені старих бабок, які відчувають свій близький кінець і вкрай агресивно реагують на всі бурхливі прояви життя навколо, такі як молодість, краса, літо...
Насправді сонце має один фундаментальний недолік — іноді воно ховається за хмарами. | 894 |
