until august

Рандомний факт: Толкін помер у 1973 році. Я не фанатка нумерології, проте це цікаве співпадіння:

Три персні для ельфів — для їх королів, Сім — гордим ґномам з камінних палат, Ще дев'ять — людям смертних родів, Один — Повелителю Тьми, де імла...

👀 until august | #цікаве

Рандомний факт: Толкін помер у 1973 році. Я не фанатка нумерології, проте це цікаве співпадіння:

Три персні для ельфів — для їх королів, Сім — гордим ґномам з камінних палат, Ще дев'ять — людям смертних родів, Один — Повелителю Тьми, де імла...

👀 until august | #цікаве

Дайджест дописів за листопад 🍂🍵 Щось про книжки: 〰️ Рецензія на «Затруєну чашу». 〰️ Анонс «Китів на частоті 52 герци». 〰️ Чотири цікаві новинки. 〰️ Цитати з «Джеймса» + рецензія на нього. 〰️ Тематичні тріади прочитаних книг. 〰️ Чорноп'ятничні знижки. 〰️ Маленька рецензія на «Те, що видно звідси». 〰️ Оновлення книжкових полиць. Щось для очей: 〰️ Музей книги Сонпха в Сеулі. 〰️ Листопад в картинах. 〰️ Знайомство з Аароном Дугласом. 〰️ Листопадові обкладинки «The New Yorker». 〰️ Суб'єктивно найцікавіші західні обкладинки серпня. Щось цікаве: 〰️ Мерилін Монро та її особиста бібліотека. 〰️ Про «Озимандію» Шеллі + історія Рамзеса II. 〰️ Порада від Сунь Укуна, Короля Мавп (і вечірок). 〰️ Цікаве з життя Івана Нечуя-Левицького. 〰️ «Танець смерті» Абрахама а Санта-Клара. P.S. Картина в пості — це «Майстерня» Карла Ларссона, шведського художника. until august | #дайджест

В останній день листопада — листопад в картинах 🖼 〰️ «Осіннє листя», Джон Еверетт Мілле, 1856. 〰️ «Будівлі парламенту, сонце пробивається крізь туман», Клод Моне, листопад 1904. 〰️ «Затишшя», Володимир Орловський, 1890. 〰️ «Після осіннього дощу, храм Нанзен-дзі», Кавасе Хасуї, 1951. 〰️ «Ноктюрн у чорному та золотому: Падаюча ракета», Джеймс Вістлер, 1875. 〰️ «Червоні виноградники в Арлі», Вінсент ван Гог, листопад 1888. 〰️ «Чиста осінь в ущелині У», Чжан Дачань, 1935. 〰️ «Ветеран на новому полі», Вінслоу Гомер, 1865. 〰️ «Біла ваза з квітами», Оділон Редон, 1916. until august | #мистецтво

🖇 Отже, показую, що взяла — 〰️ «Епоха невинності» Едіт Вортон Витончена драма про кохання, обов’язок і соціальні рамки нью-йоркської аристократії кінця ХІХ століття. 〰️ «Сатанинські вірші» Салмана Рушді Магічний вихор ідентичностей та міфів, що починається з падіння літака і перетворюється на дискусію про добро та зло. 〰️ «Таїна царства» Міки Валтарі Історія римлянина Марка, який стає свідком страждань і смерті Христа. Філософська хроніка становлення імперії. 〰️ «Пройти крізь стіни» Марини Абрамович Відверта історія життя зірки сучасного перформансу, яка випробовує межі тіла, свободи й самості. 〰️ «Клоун Шалімар» Салмана Рушді Трагічна історія кохання, зради й терору, що розгортається між Кашміром і Каліфорнією. 〰️ Дилогія «Сарантійська мозаїка» Ґ. Ґ. Кея Політичні змови, двірцеві інтриги, помста, релігійні конфлікти... і мозаїка :) 〰️ «Обмірювання світу» Даніеля Кельмана Іронічний й дотепний роман про двох геніїв-дослідників, які по-своєму намагаються виміряти й зрозуміти світ. until august | #книги

Ну що, п'ятниця прийшла 😎 Розказуйте, що купили чи не купили? На що дивитесь і не знаєте, брати чи ні? І питання: чи показувати вам те, на що я спокусилась завдяки маркетингу що прийшло мені? ❤️‍🔥 — так! 😈 — ні! until august | #поговорити

Ця книга, де магічний реалізм зустрічається з буденністю маленького села, по відчуттям як міцний чай з присмаком меланхолії. 1983 рік. Десятирічна Луїза ближча до своєї бабусі Сельми, ніж до власних батьків. Її бабуся схожа на зірку телебачення (хоч і не красуня), знає відповіді майже на всі питання (хоч і з допомогою друга), вміє багато цікавих речей і товаришує з диким оленем. А ще вона має дивний дар: коли їй сниться окапі — хтось помирає. Усі в селі знають про це, тому коли Сельмі знову сниться ця дивна тварина, село впадає в паніку. Люди поспішають вирішити старі суперечки й розповісти давні секрети, пишуть заповіти і зізнання в коханні, боячись, що наступними будуть саме вони. Прикликана видінням смерть таки приходить, але зовсім не так і не тоді, як усі очікували. І саме цей момент, ця смерть, що забирає неочікувану жертву, й змінює Луїзу назавжди. Лекі майстерно розгортає історію про пошук свого місця у світі, про скорботу, про громаду, де всі близькі, як члени однієї великої родини. На фоні маленьких буденних подій вміщаються і роздуми про нещасливе кохання, і про буддизм, і про міжнародну пошту, і про втечу від себе в далекі країни. Персонажі книги дивакуваті й дуже живі. У них свої історії, характери і таємниці. Взагалі сподобалось, що село показане чесно: тут є і затишок тісної громади, і її обмеження, і забобони, і підтримка. Книга часто грішить навмисними повторами — цілі речення з'являються знову і знову, як казкові мотиви, що вплетені у сюжет. Але при цьому усе це не дратує, а заколисує і додає якоїсь інтимності: мимоволі звикаєш до людей, до їхніх історій, немов стаєш частиною села. Темп також змінюється, як ритм реального життя: то сповільнюється, то прискорюється. «Те, що видно звідси» — книга для тих, хто любить теплі історії й цінує характери більше стрімкого сюжету. А ще — для тих, хто готовий придивитись до скорботи і знайти в ній несподівану красу. until august | #книгоогляди

🔖 «Те, що видно звідси»: окапі, смерть і маленьке німецьке село. Дуже гарна невелика книга для читання восени чи на початку зими. Щось щемке, меланхолійне і тепле, а ще — дуже ностальгічне. Хоч я ніколи не була у Вестервальді і не бачила окапі, відчуття впізнавання не відпускає :) until august | #книгоогляди

Минуло лише трохи більше як півмісяця, і я нарешті написала відгук на книгу! Ура! 🤭

〰️ Жив аскетично. Був доволі дивакуватим у побуті: щодня виходив гуляти за одним і тим же маршрутом, носив із собою парасольку в будь-яку погоду, лягав спати рівно о 22:00 — навіть у день свого ювілею не дослухав вітальні промови й ліг спати. 〰️ Попри суворість поглядів, Іван мав добрий характер і почуття гумору. Часом у своїх листах писав про себе в третій особі, мов про персонажа: «Нечуй сьогодні гуляв, як той школяр». 〰️ Письменник ніколи не був одружений. Близькі згадували, що він умів пристрасно закохуватися в жіночі характери у книжках — але в реальному житті залишався трохи сором’язливим та відстороненим. 〰️ Ніколи не вживав спиртного та не любив сварок. Після суперечки з кимось міг навіть захворіти. 〰️ Часто допомагав молодим авторам, безкоштовно редагував рукописи й підтримував тих, кому бракувало коштів чи можливостей. 〰️ Нечуй-Левицький разом з Пантелеймоном Кулішем та Іваном Пулюєм першими переклали українською мовою Біблію. 〰️ Залишив по собі величезний спадок — понад 80 творів — і сформував той стиль української реалістичної прози, який ми сьогодні сприймаємо як «класичний». 〰️ Незважаючи на літературний успіх, останні роки життя письменник провів у злиднях і самотності, у київській богадільні — але продовжував писати та редагувати тексти майже до останніх днів. until august | #цікаве

Минуло вже 187 років з дня народження Івана Нечуя-Левицького, а його творчість актуальна як ніколи 🙌 Принесла вам декілька цікавих фактів з його життя: 〰️ Іван народився в родині сільського священника, але замість стандартного «успадкування» духовної кар’єри, обрав шлях письменника та педагога — що для XIX століття було сміливим рішенням. Закінчив Київську духовну академію, здобув ступінь магістра богослов’я — і одразу ж, тихо й рішуче, відмовився від церковної кар’єри. 〰️ Дитинство майбутнього письменника минуло в домі, де читання було щоденною звичкою: батько мав велику бібліотеку й наполягав, щоб діти читали українською. 〰️ Був блискучим педагогом: учні згадували, що він міг годинами пояснювати складні речі просто, з гумором і живими прикладами з життя. 〰️ Нечуй-Левицький ревно обстоював чистоту мови й категорично виступав проти «чужих» впливів. Зокрема, вважав, що українська має писатися так, «як говорить народ». Він, наприклад, не терпів літеру «ї», писав не «їх», а «йих». until august | #цікаве

Сьогодні Київ 🫂

Поки є світло, наздоганяю час і несу вам суб'єктивно найцікавіші західні обкладинки серпня 🔖 Яка обкладинка вам сподобалась найбільше? Бо я не можу визначитися з фаворитом... until august | #книги

обкладинки

Наш головний герой — Сунь Укун, Король Мавп, Переможець Будди, той, хто спочатку був каменем, а потім п'ять сотень років сидів під каменем, і все одно залишився красивим. Але сьогодні мова піде не про його народження і становлення. Це історія про те, як Сунь Укун отримав безсмертя тричі, бо був зухвалий. 🔸Перше (веганське) безсмертя: персики. Уявіть собі місце, де час тече інакше, а на деревах висять плоди, що містять у собі саму суть довголіття — персики, що дозрівають триста років. Святилище богів, де кожна квітка охороняється, кожна гілка заговорена... і саме туди приходить Укун. На папері він садівник. Але садівник — це всього лише маска. Замість того, щоб працювати, він: — оглядає плоди; — виявляє, які найкраще дозріли; — і починає… їсти їх. Один за одним. Коли делегація богів приходить до саду на святковий бенкет, то виявляється, що персиків вже немає. А садівник не просто наївся, а став безсмертним. 🔸 Друге (алкогольне) безсмертя: вино. Але один вид безсмертя — це недостатньо для того, хто живе відповідно до логіки хаосу! На небесному святі, куди Сунь Укуна (очевидно, через персики) не запросили готують спеціальне джадейське вино, що дає вічне життя. Що ж робить Укун? Коли він дізнається, що його не запросили на бенкет, він: — вривається в павільйон із наїдками та напоями; — знаходить амфори з вином; — випиває їх сам. Усі. Після цього, як справжній бог вечірки, Сунь Укун покидає бенкет, який от-от мав початись. 🔸 Третє (алхімічне) безсмертя: ліки й піч. Легенди кажуть, що Лао-цзи (так, той самий даоський мудрець) варив Пілюлі Довголіття в небесній печі. Кожна така пілюля готувалась тисячу років. Не десять. Не сто. Тисячу років. Це, типу, дуже довго. І ці пілюлі були золотими, маленькими й круглими. Що ж робить Укун, випадково зайшовши в лабораторію Лао-цзи? А ось що: — відкриває піч; — бачить золоті пілюлі; — думає: “О, цукерки!”... і просто з’їдає їх всі. Після цього боги вирішують покарати Сунь Укуна й кидають його на сорок дев'ять днів у Небесну алхімічну піч. Але він не вмирає і навіть не стає слабшим, адже він безсмертний. Навпаки — Король Мавп стає ще сильнішим! Отже, Сунь Укун отримав безсмертя без квестів, жертовностей чи подвигів, а просто тому, що він: 1. зголоднів; 2. образився; 3. був цікавим. Мораль цієї історії така: іноді найкращий спосіб стати безсмертним — просто робити те, що наказує тобі голос цікавості, а потім почекати, поки світ тобі цього не пробачить. ...або просто з'їсти все раньше, ніж світ це помітить. Так зробив Укун. У нього це спрацювало чудово. (Не рекомендується повторювати вдома. Або на небі. Або будь-де, де є важливі фрукти, які чомусь охороняються). until august | #міфи

Наш головний герой — Сунь Укун, Король Мавп, Переможець Будди, той, хто спочатку був каменем, а потім п'ять сотень років сидів під каменем, і все одно залишився красивим. Але сьогодні мова піде не про його народження і становлення. Це історія про те, як Сунь Укун отримав безсмертя тричі, бо був зухвалий. 🔸Перше (веганське) безсмертя: персики. Уявіть собі місце, де час тече інакше, а на деревах висять плоди, що містять у собі саму суть довголіття — персики, що дозрівають триста років. Святилище богів, де кожна квітка охороняється, кожна гілка заговорена... і саме туди приходить Укун. На папері він садівник. Але садівник — це всього лише маска. Замість того, щоб працювати, він: — оглядає плоди; — виявляє, які найкраще дозріли; — і починає… їсти їх. Один за одним. Коли делегація богів приходить до саду на святковий бенкет, то виявляється, що персиків вже немає. А садівник не просто наївся, а став безсмертним. 🔸 Друге (алкогольне) безсмертя: вино. Але один вид безсмертя — це недостатньо для того, хто живе відповідно до логіки хаосу! На небесному святі, куди Сунь Укуна (очевидно, через персики) не запросили готують спеціальне джадейське вино, що дає вічне життя. Що ж робить Укун? Коли він дізнається, що його не запросили на бенкет, він: — вривається в павільйон із наїдками та напоями; — знаходить амфори з вином; — випиває їх сам. Усі. Після цього, як справжній бог вечірки, Сунь Укун покидає бенкет, який от-от мав початись. 🔸 Третє (алхімічне) безсмертя: ліки й піч. Легенди кажуть, що Лао-цзи (так, той самий даоський мудрець) варив Пілюлі Довголіття в небесній печі. Кожна така пілюля готувалась тисячу років. Не десять. Не сто. Тисячу років. Це, типу, дуже довго. І ці пілюлі були золотими, маленькими й круглими. Що ж робить Укун, випадково зайшовши в лабораторію Лао-цзи? А ось що: — відкриває піч; — бачить золоті пілюлі; — думає: “О, цукерки!”... і просто з’їдає їх всі. Після цього боги вирішують покарати Сунь Укуна й кидають його на сорок дев'ять днів у Небесну алхімічну піч. Але він не вмирає і навіть не стає слабшим, адже він безсмертний. Навпаки — Король Мавп стає ще сильнішим! Отже, Сунь Укун отримав безсмертя без квестів, жертовностей чи подвигів, а просто тому, що він: 1. зголоднів; 2. образився; 3. був цікавим. Мораль цієї історії така: іноді найкращий спосіб стати безсмертним — просто робити те, що наказує тобі голос цікавості, а потім почекати, поки світ тобі цього не пробачить. ...або просто з'їсти все раньше, ніж світ це помітить. Так зробив Укун. У нього це спрацювало чудово. (Не рекомендується повторювати вдома. Або на небі. Або будь-де, де є важливі фрукти, які чомусь охороняються). until august | #міфи

Ваша улюблена постійна рубрика порад від богів повертається. Сьогодні, правда, порада буде від мавпи... зате якої! 🐒 until august | #міфи

Я, сама собі: ну то й що, що у видавництв акції до чорної п'ятниці? В мене досить книг для читання, нових більше не купую! Також я: .....🙂‍↕️ until august | #книги

🕯

Не знаю, як у вас, а в мене з останніми новинами життя не живеться і відгуки не пишуться 🥲 Працюю приблизно так, як оці скелетики з циклу «Танець смерті» Абрахама а Санта-Клара. Абрахам а Санта-Клара (2 липня 1644 — 1 грудня 1709) — німецький священник, дин з найпопулярніших прозаїків і сатириків доби бароко. Ймовірно, найбільш впливовий проповідник в Південній Німеччині і Австрії XVII — XVIII століть. Але, як би сумно не було — руки опускати не можна. Скелетики не здаються, тому й ми не будемо 🙌 until august | #цікаве