мурахи по шкірі

Ти сильна, чуєш, ти сильна, І хай суперечить весь світ, Душа, що палає – вільна, А вільним під силу політ. Ти сильна – вмієш любити, А люблять лиш сильні, повір, Слідами твоїми – квіти, Хурделицям наперекір… Ти сильна – тихо ступаєш, Терпінням змикаючи біль, Турботливо оберігаєш, Серця від холодних хвиль… Ти сильна, – знову світаєш, Для того, хто поруч йде… Ти, мабуть, й не уявляєш Як світ потребує тебе…

Ніч єднає звуки. Ніч сама в собі. Взявшися за руки, сидимо в журбі. Ніч не йде нікуди, перше світло ллє... Що ж із нами буде? Що із нами є?

Квітка, що ногою Стоптана в пилу; Гук, що вмер луною, Пронизавши млу; Огник серед поля, Що блиснув і згас,— Се — та світла доля, Що втекла від нас.

Ти боїшся не нових почуттів. Ти боїшся старого болю

Не забувай цінувати маленькі радості життя, вони роблять нас щасливими.

З тобою сваритися як вогонь бензином гасити

Знак дня Бережіть своє надзвичайно красиве серце.

Все було. Дорога закричала, Блиснули байдужі ліхтарі. Ти пішла від мене до причалу І згоріла в полум’ї зорі. Вибухали дні незрозуміло І життя котилося моє… Але там, де ти тоді згоріла, Кожен ранок сонце устає.

Одну я любив за веселість, Другу я за вроду кохав, А третій за соняшний усміх Квітками дорогу встилав. Ти зовсім була не вродлива І завжди, як вечір, смутна… Чого ж ти з усіх моїх милих У серці осталась одна?!.