ЦЕНТУРІЯ - ПАНТЕОН
رفتن به کانال در Telegram
Пантеон загиблих борців Українського Nаціоналізму, легіонерів Організації Центурія.
نمایش بیشترأوكرانيا16 391دسته بندی مشخص نشده است
2 379
مشترکین
+224 ساعت
+97 روز
+630 روز
در حال بارگذاری داده‌ها
کانال‌های مشابه
هیچ داده‌ای
مشکلی وجود دارد؟ لطفاً صفحه را تازه کنید یا با مدیر پشتیبانی ما تماس بگیرید.
ابر برچسب‌ها
هیچ داده‌ای
مشکلی وجود دارد؟ لطفاً صفحه را تازه کنید یا با مدیر پشتیبانی ما تماس بگیرید.
اشارات ورودی و خروجی
---
---
---
---
---
---
جذب مشترکین
نوامبر '26نوامبر '26
نوامبر '26
+5
در 0 کانال‌ها
اکتبر '26
+961
در 2 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '260
در 5 کانال‌ها
Get PRO
اوت '260
در 1 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '260
در 5 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '260
در 2 کانال‌ها
Get PRO
مه '260
در 11 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '260
در 3 کانال‌ها
Get PRO
مارس '260
در 6 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '260
در 2 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '260
در 3 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '250
در 0 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '250
در 1 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '250
در 29 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '250
در 2 کانال‌ها
Get PRO
اوت '250
در 25 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '250
در 5 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '250
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مه '250
در 12 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '250
در 3 کانال‌ها
Get PRO
مارس '25
+111
در 5 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '25
+100
در 5 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '25
+197
در 7 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '24
+84
در 17 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '24
+28
در 1 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '24
+48
در 5 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '24
+1 046
در 4 کانال‌ها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانال‌ها | |
| 06 نوامبر | 0 | |||
| 05 نوامبر | +2 | |||
| 04 نوامبر | 0 | |||
| 03 نوامبر | 0 | |||
| 02 نوامبر | +2 | |||
| 01 نوامبر | +1 |
پست‌های کانال
ЛЕГІОНЕР ПОЛТАВИ. ТРЯЩЕНКО ВЛАДИСЛАВ АНДРІЙОВИЧ. ДРУГ «ХОББІТ»
Народився 17.10.2005 в місті Полтава. Навчався в Полтавській школі №9. Після школи вступив до Полтавського фахового кооперативного коледжу за спеціальністю «Харчові технології». Навчаючись в коледжі, почав виявляти інтерес до військової галузі.
Займався боксом та карате, приймав участь в турнірах, в багатьох з яких виборював грамоти, кубки та медалі. Захоплювався подорожами.
Після початку повномасштабного вторгнення був вимушений виїхати до Чехії, але невдовзі повернувся. Хоббіт не міг лишатись осторонь, поки Українська Nація виборює своє майбутнє зі зброєю в руках.
У 2022 долучився до Полтавського осередку Центурії, добре проявив себе в спорті, займався спортивним вихованням особового складу. Пізніше обіймав посаду десятника. Активно займався фізичною та військовою підготовкою, аби в майбутньому долучитись до лав війська. Допомагав у діяльності Школи Хоробрості ім. «Круглого», забезпечуючи розвиток ініціатив національного спротиву.
У вересні 2024 року долучився до ББС «Пілум» 1 корпусу НГУ «Азов». Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, а саме н.п. Нью-Йорк, Костянтинівка, Добропілля та Покровськ.
31.03.2026 на околицях н.п. Барвінкове загинув внаслідок влучання ворожого БПЛА. Хоббіт віддав своє життя, навіки залишившись вірним Ідеї боротьби за Велику Україну.
Був нагороджений:
- Нагородою, призначеною президентом України «За військову службу».
- Відзнакою «Хрест за службу українському народу»
- Почесним нагрудним знаком Командувача Національної гвардії України «За доблесть»
- Орденом «За мужність ІІІ ступеня»
| 2 |  ЛЕГІОНЕР БЕРДИЧЕВА — СМІРНОВ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ. ДРУГ «ЧІП»
Народився 21.12.2007 у м. Бердичів. Навчався у місцевому ліцеї №15, пізніше вступив до ПТУ №4. В дитинстві цікавився електронікою, комп'ютерними науками.
До початку повномасштабного вторгнення був звичайним школярем, проте пізніше, 03.03.2025 вирішує доєднатись до Ініціативної групи Центурії м. Бердичева. Спочатку проявив себе як дуже сором'язливий учасник, проте з часом почав показувати свою серйозність та відповідальність. Відвідував усі активності організації, показав себе як надійний побратим та вмотивований Nаціоналіст. Активно займався тактичною підготовкою та вивчав тактичну медицину, адже планував доєднатись до лав війська.
В Організації допомагав розвитку Ініціативної групи від звичайних тренувань та вишколів до лекцій. Був справжнім прикладом для новачків.
В травні 2026 року доєднується до 92 Окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку.
29.08.2026 р. в ході важкого стрілецького бою в районі с. Новоселівка отримав поранення несумісні з життям. Ціною власного життя захистив позицію, яка в наслідку залишилась підконтрольною Силам оборони України. Друг «Чіп» віддав своє життя, навіки залишившись вірним Ідеї Боротьби за майбутнє Великої України.
Посмертно був поданий на отримання Ордену «За Мужність» ІІІ ступеня. | 1 460 |
| 3 |  ЛЕГІОНЕР ВІННИЦІ – ПРОДАН ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ. ДРУГ «ПРОДАН».
Народився 25.05.1999 р. в м. Вінниця. Навчався в місцевій гімназії №6. По закінченню школи вступив до Вищого художнього професійного училища №5. Займався у різних гуртках, цікавився спортом, зокрема футболом та боксом. У 2022 році здобув вищу освіту в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка.
У 2017 році доєднався до Вінницького осередку Національних Дружин. Був активним учасником фанатського руху, вболівав за місцевий футбольний клуб «Нива» в колективі «Sportowia». У 2020 році став учасником Вінницького осередку «Центурії». Показав себе як надійний, відповідальний друг та побратим. Обіймав посаду десятника.
На початку повномасштабного вторгнення разом з побратимами їде до Києва та доєднується до лав ТрО «Азов-Київ». Приймав участь у Київській кампанії. Пізніше, з розгортанням підрозділу до ССО «Азов», а згодом до ІІІ Окремої Штурмової Бригади, продовжує виконувати бойові завдання в їх складі. Перебував на посаді командира відділення ракетних комплексів І Штурмового батальйону, а згодом став командиром взводу ракетних комплексів в складі І ШБ. Виконував бойові завдання на Запорізькому, Київському, Бахмутському, Харківському напрямках.
З утворенням ІІІ Армійського Корпусу у 2025 році доєднується 60 Окремої Механізованої Бригади, де обіймав посаду начальника штабу розвідки І Механізованого батальйону.
Надалі виконував бойові завдання в складі ІІ взводу логістично-евакуаційних безпілотних систем в роті безпілотних систем 60 ОМБр на Луганському та Лиманському напрямках.
У серпні 2026 року був переданий в оперативне підпорядкування командира І механізованого батальйону 60 ОМБр.
13.08.2026 р. під час виконання бойового завдання в районі н.п. Ставки Краматорського району Донецької області внаслідок штурмових дій противника Продан Дмитро отримав поранення несумісні з життям.
Друг «Продан» віддав своє життя, навіки залишившись вірним Ідеї боротьби за Велику Україну та майбутнє Української Nації.
Був нагороджений орденом «За Мужність» ІІІ ступеня. | 2 631 |
| 4 |  ЛЕГІОНЕР КИЄВА – ОКСЮТА СЕРГІЙ СЕРГІЙОВИЧ. ДРУГ «КАРТА».
Народився 08.08.2004 у м. Київ. Навчався у загальноосвітній школі І-ІІІ ст. №302. З дитинства захоплювався плаванням та велоспортом. З 13 років регулярно був вихованцем військово-патріотичний табір «Азовець», де ще більше захопився спортом та почав формувати свої націоналістичні погляди.
Після закінчення зміни табору у 2017 році повернувся до звичайного життя, проте у 2021 році вирішив долучитися до Київського осередку Організації Центурія. Одразу став активно відвідувати тренування з боксу та організаційні вишколи, цікавився та поглиблено вивчав військову справу. Проявив себе як дисциплінований та дружелюбний хлопець, завжди був готовий допомогти у будь-якій справі.
Карта постійно хотів рости та розвиватись в Організації. Пізніше успішно склав іспит на бійця, а через деякий час долучився до штабу Київського осередку.
Одразу після початку повномасштабного вторгнення Карта не зміг стояти осторонь та прийняв рішення долучитись до лав добровольчого підрозділу ТрО «Азов-Київ», який пізніше став ССО Азов-Київ. Приймав участь в боях Київської кампанії. У подальшому став бійцем І штурмової роти І штурмового батальйону ІІІ Окремої Штурмової Бригади, був командиром відділення. Восени 2022 року приймав участь в боях на Херсонському напрямку, з 2022 по 2023 роки виконував бойові завдання на Бахмутському напрямку. У 2024 році став розвідником. Зі створенням ІІІ Армійського Корпусу перейшов до ІІІ Окремого розвідувального батальйону, де обіймав посаду командира відділення. Приймав участь в боях на Харківському, Луганському та Донецькому напрямках.
08.10.2025 Оксюта Сергій прийняв свій останній бій біля н.п. Шандриголове Краматорського району Донецької області. Внаслідок стрілецького контакту з противником отримав поранення несумісні з життям. Карта віддав своє життя, навіки залишившись вірним Ідеї Боротьби за майбутнє Української Nації та Великої України.
Був нагороджений:
- Подякою від ССО «АЗОВ»
- Відзнакою «Лицарський Хрест»
- Відзнакою «Залізний Хрест» | 2 574 |
| 5 |  ЛЕГІОНЕР БУЧІ – СІНЕВИЧ АРТЬОМ ВІТАЛІЙОВИЧ. ДРУГ «АРТ».
Народився 18.06.2007 в м. Києві, у подальшому проживав в селі Михайлівка-Рубежівка Київської області. Навчався в місцевій школі І-ІІІ ступенів. Влітку 2024 року вступив до Державного Податкового університету за спеціальністю «Правоохоронна діяльність», в 2025 році перевівся на військову кафедру.
В підлітковому віці захоплювався грою на гітарі, любив грати в баскетбол, неодноразово їздив на турніри, де займав перші місця, активно займався ММА та боксом, ходив до спортзалу. Також цікавився історією України та світу загалом, що і стало поштовхом до формування Nаціоналістичних поглядів.
Після початку повномасштабного вторгнення почав активно займатись волонтерством в рідному селі. Пізніше, в липні 2024 року доєднався до Ініціативної групи Центурії в Бучі. Проявив себе як хороший лідер, вмів підтримати та мотивувати своїх побратимів. Обіймав посаду десятника, а пізніше став заступником командира ініціативної групи. Готувався до вступу до війська.
11 травня 2026 року доєднався до роти спеціального призначення «Vincere Malum» Міжнародного Легіону ГУР МОУ. Виконував бойові завдання на Сумському напрямку в районі села Уланове Сумської області.
28.08.2026 в районі н.п. Уланове, повертаючись з успішно виконаного бойового завдання, друг Арт натрапив на ворожу міну, внаслідок чого отримав поранення, несумісні з життям. Сіневич Артьом віддав своє життя за майбутнє Української Nації, навіки залишившись вірним Ідеї боротьби за Велику Україну. | 2 166 |
| 6 |  ЛЕГІОНЕР ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА — ПРОКІПЧИН АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ. ДРУГ «ТУЗ»
Андрій народився 11 вересня 2000 року у селі Тисів. Тут минули його дитячі та шкільні роки. Тут його знали як доброго, відповідального, щирого і дуже хорошого хлопця. Дев’ять років навчався у Тисівській школі, а згодом продовжив навчання в Івано-Франківську, здобувши повну загальну середню освіту в Івано-Франківському професійному політехнічному ліцеї.
З формуванням осередку Центурії в м. Івано-Франківськ долучився до нього. Брав активну участь в житті осередку, пізніше пройшов Школу Чотових Центурії та отримав звання Легіонера. В 2021 році став командиром Івано-франківського осередку, яким залишився до початку повномасштабного вторгнення.
24 лютого 2022 року разом з однодумцями з Центурії відправився до Києва, брав участь в боях за Мощун у лавах І Штурмового батальйону. У складі цього ж батальйону брав участь в боях на Запоріжжі та у Бахмуті, Авдіївці. Пізніше перевівся до лав розвідувального батальйону ІІІ Окремої Штурмової Бригади (нині ІІІ Окремий Розвідувальний Батальйон), а саме взводу «Silver Squad». Туз одразу зарекомендував себе з кращої сторони та став сержантом взводу.
04.08.2026 року Прокіпчин Андрій загинув, виконуючи бойове завдання, навіки залишившись вірним Ідеї боротьби за майбутнє Української Nації та Великої України.
Був нагороджений:
- Відзнакою «Сталевий Хрест»
- Відзнакою «Залізний Хрест»
- Відзнакою «Хрест Доблесті»
- Відзнакою «Лицарський Хрест» | 2 643 |
| 7 |  ЛЕГІОНЕР ЗАПОРІЖЖЯ – ОСЄТРОВ БОГДАН МИКОЛАЙОВИЧ. ДРУГ «ФЕНРІР»
Народився 06.10.2006 в м. Запоріжжя. Навчався в 104 школі до 9 класу, пізніше вступив до Львівського ліцею військово-фізичної підготовки імені Героїв Крут, потім до Одеської військової академії.
З дитинства захоплювався історією, багато читав, виявляв бажання долучитись до війська, гартував свій дух. Займався різними видами спорту, активно займався волонтерством, плів маскувальні сітки та усіляко допомагав війську.
У 2023 році доєднався до Запорізького осередку Центурії. Одразу проявив себе як вмотивований та ідейний хлопець. Мав дуже серйозний та впертий характер, мав дуже розвинені лідерські якості, був прикладом для оточуючих. В осередку займався допомогою у проведенні різних заходів: походів, лекцій, допомагав новим членам Організації. Виявляв бажання долучитись до лав війська, тому дуже активно займався військовою та фізичною підготовкою.
20 грудня 2024 року доєднався до І Штурмового батальйону ІІІ Окремої штурмової бригади. Пізніше, в березні 2026 року, перейшов до розвідувальної роти “Onlywars” ІІІ Окремого розвідувального батальйону ІІІ Армійського Корпусу. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, в районах н.п. Біла Гора, Краматорська та Миколаївки.
28.08.2026 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Миколаївка внаслідок влучання ворожого дрона отримав поранення, несумісні з життям. Друг Фенрір віддав своє життя за майбутнє Української Nації, навіки залившись вірним Ідеї боротьби за Велику Україну. | 2 932 |
| 8 |  БОЄЦЬ КРИВОГО РОГУ — ХАВЕР КОСТЯНТИН ЛЕОНІДОВИЧ. ДРУГ «ХАМЕР».
Народився 20.05.2009 в селі Новошевченкове Кіровоградської області, пізніше з сім'єю переїхав до Кривого Рогу. Навчався в КЗШ №31. Навчаючись в школі, почав займатись боксом та рукопашним боєм в ДЮСШ №10. У 2022 році зайняв ІІІ місце на міському змаганні з боксу в Кривому Розі, мав ІІ розряд з боксу. Вболівав за місцевий футбольний клуб «Кривбас». Був різносторонньо розвиненим, свідомим, активним та мужнім хлопцем.
Літом 2023 року доєднався до Криворізького осередку Центурії, одразу проявив себе як хороший друг та надійний побратим. Відвідував усі активності організації, дуже добре проявляв свої лідерські якості. Успішно здав іспит на бійця, пройшов школу десятників, а пізніше став обіймати посаду чотового в осередку. Був справжнім лідером в колективі, вмів вести за собою людей, був прикладом для оточуючих. Був частиною колективу «REDHEAD COMPANY». Виявляв бажання долучитись до війська та стати легіонером.
06.08.2026 внаслідок влучання російського дрона Хамер отримав поранення, несумісні з життям та віддав своє життя, навіки залишившись вірним Ідеї боротьби за Велику Україну.
ДРУГ ХАМЕР ПАМ'ЯТАЄМО-ПОМСТИМОСЯ! | 3 230 |
| 9 |  ЛЕГІОНЕР РІВНОГО — ЗЕНЬ ДМИТРО СЕРГІЙОВИЧ. ДРУГ «ДІД»
Дмитро Зень народився 30.11.2004 в м. Здолбунів Рівненської області. Навчався у Здолбунівській загальноосвітній школі №3, згодом вступив до НУВГП.
З дитинства Дмитро був людиною, яка легко ставала центром уваги. Відзначався впертим характером, завжди прагнув самостійно знаходити відповіді та вчився насамперед на власному досвіді.
У 2022 році, у віці 17 років, переїхав до батька в Португалію, але вже через кілька місяців повернувся до України, оскільки мав тверде бажання стати на захист Батьківщини.
У жовтні 2023 року долучився до Рівненського осередку Центурії, де одразу почав брати активну участь в організаційних заходах. Завдяки своїй відкритості та щирості швидко здобув повагу в колективі та отримав звання бійця. Був прикладом для наслідування в колективі.
Взимку 2023 року успішно пройшов дві школи десятників Центурії.
У грудні того ж року друг Дід одружився, розпочавши новий етап свого життя.
Він безкорисливо віддавав організації весь свій час, сили та знання. Виконував різні обов’язки, зокрема проводив заняття з тактики та тактичної медицини.
Навесні 2025 року разом з побратимом створив закриту мілітарі-спільноту DRILL GROUP, яка обʼєднала однодумців для спільних тренувань, розвитку військових навичок та взаємної підготовки.
В жовтні 2025 року друг Дід підписав контракт та долучився до розвідувального батальйону HATRED ІІІ Штурмової Бригади, у складі якого виконував бойові завдання в районі міста Борова Харківської області.
7 липня 2026 року Дмитро Зень, друг Дід, у віці 21 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Греківка Сватівського району Луганської області, навіки залишившись вірним ідеї боротьби за Велику Україну. | 2 823 |
| 10 |  ЛЕГІОНЕР СУМ — ЗАЧЕСОВ ДАНИЛО ДМИТРОВИЧ. ДРУГ «ШУТ»
Народився 01.09.2006 у м. Донецьк. Навчався в м. Харцизьк до 2 класу, займався акробатикою. У 2014 році через війну сім'я була вимушена переїхати у с. Малий Вистороп Сумської області. Продовжив навчання в місцевій школі, почав цікавитись малюванням та різьбленням по дереву. Був спокійною, доброю дитиною. Навчався в комп'ютерній академії «Шаг», мріяв стати програмістом. Паралельно здобував фах електрика-зварювальника в 16 училищі м. Суми.
З початком повномасштабного вторгення знаходився вдома та пережив окупацію села. У 2023 році доєднався до Сумського осередку Центурії. Щоб потрапити на тренування кожного разу проходив 14 км від села до залізничної станції. Проявив себе як рішучий та цілеспрямований, був найдійним побратимом. В 17 років виявив бажання доєднатись до лав ІІІ ОШБр, активно почав готуватись до вступу до війська.
26.05.2025 долучився до ІІІ Штурмової Бригади в складі розвідувального взводу 2 механізованого батальйону. Приймав участь в бойових діях на Харківському напрямку, де виконував завдання в н.п. Новосергіївка, Твердохлібове та Новоплатонівка. Неодноразово був командиром розвідувальної групи. Вирізнявся високим рівнем професійної підготовки, уважністю до деталей та здатністю швидко оцінювати обстановку, умінням швидко приймати рішення та читати місцевість. Завдяки його навичкам групі неодноразово вдавалося проводити успішні удари та зачистки.
12.01.2026 Шут віддав своє життя, прийнявши бій в районі н.п. Твердохлібове Луганської області, ліквідуючи диверсійну групу противника, навіки залишившись вірним своєму обов'язку та Ідеї та боротьбі за Велику Україну. | 4 887 |
| 11 |  ЛЕГІОНЕР КАМ'ЯНСЬКОГО — КОЗЕРЕНКО ЄВГЕНІЙ МАКСИМОВИЧ. ДРУГ «ЛУКАВИЙ».
Євгеній Козеренко народився 31 січня 2002 року в місті Кам'янське Дніпропетровської області. З дитинства активно займався спортом та був небайдужим до ідей Українського Nаціоналізму. Особливо захоплювався Патріотом України, який для нього залишався прикладом мужності та любові до рідної землі.
В 2018 році доєднався до осередку Національних Дружин у місті Дніпро. Одразу проявив себе як надійний побратим. Завжди брав активну участь у всіх заходах та акціях свого осередку. Після реорганізації Національних Дружин в Центурію — став її бійцем.
Закінчив Кам'янський фаховий медичний коледж за спеціальністю «фельдшер». Своїми знаннями охоче ділився з побратимами. Проводив для них вишколи з тактичної медицини і тактики.
На початку повномасштабної війни працював у лікарні та допомагав військовим. У 2024 році вирішив доєднатися до лав 12-ої бригади спеціального призначення НГУ «Азов». Після проходження навчання потрапив у роту вогневої підтримки 6-го батальйону. Займав посаду бойового медика кулеметного взводу.
Виконував бойові завдання на Луганщині в районі Серебрянского лісництва, пізніше — на Покровському напрямку.
15 січня 2026 року, молодший сержант Євгеній «Лукавий» Козеренко, внаслідок отриманих поранень загинув на бойових позиціях поблизу населенного пункта Торецьке, захищаючи свободу та незалежність України.
Був нагороджений:
— Відзнакою головнокомандувача «За врятоване життя». | 4 194 |
| 12 |  ЛЕГІОНЕР БОРОДЯНКИ — АКСЬОНЕНКО ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ. ДРУГ «ДИКИЙ»
Народився 27.05.2006 в селі Качали Бородянського району Київської області. Навчався у Качалівській філії Опорного закладу освіти «Загальцівський ліцей», згодом — у ДПТНЗ «Бородянський професійний аграрний ліцей».
Був дуже поглинутий навчанням, добре вчився, радо допомагав рідним і близьким, міг підтримати в скрутну хвилину.
На початку повномасштабного вторгення Дмитро знаходився за кордоном, проте, усвідомлюючи важливість збройної боротьби за майбутнє України, повернувся.
В січні 2025 року доєднався до 128-ої важкої механізованої бригади «Дике Поле» на посаді оператора БПЛА роти безпілотних авіаційних комплексів, виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку.
Пізніше, 16.05.2025 долучився до Бородянської ініціативної групи Центурії. Одразу почав займатись допомогою в організації заходів, надихав молодь, давав їм поради та мотивував їх, навіть знаходячись на фронті.
15.04.2026 року внаслідок вогневого впливу з боку противника загинув під час виконання бойової задачі поблизу н.п. Малокатеринівка Запорізької області.
Був нагороджений:
— Медаллю «Ветеран війни»
— Медаллю «За особистий внесок у розвиток міста Запоріжжя» | 3 474 |
| 13 |  ЛЕГІОНЕР КИЄВА — НАЗАРЕНКО ДАНИЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ. ДРУГ «ЧУЇ».
Народився 17 квітня 2001 року у місті Боярка Київської області. З дитинства цікавився хімією. Мав велику пристрасть до творчості, захоплювався малюванням.
Любив займатись кулінарією. Закінчив Київське вище професійне училище швейного та перукарського мистецтва за професією «кухар-кондитер».
Влітку 2021 року долучився до організації «Центурія». Був активним членом Київського осередку. Регулярно відвідував тренування та приймав участь в акціях. Параллельно навчався у Фінансово-правовому коледжі на факультеті права.
Бойовий шлях розпочав з першого дня повномасштабного вторгнення у лавах добровольчого батальйону Азов-Київ. Прийняв бій у селі Мощун, захищаючи столицю від навали московських ординців.
Пізніше служив у складі ССО «Азов», далі — у 1-му штурмовому батальйону 3-ої окремої штурмової бригади. В листопаді 2022 року приймав участь у звільненні Херсонщини. Виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. У 2023-му році тримав оборону біля міста Бахмут.
1 липня 2023 року в місті Кліщіївка, що неподалік від Бахмута, під час штурмових дій потрапив під артилерійській обстріл і отримав опіки від снаряду, несумісні з життям.
Данило «Чуї» Назаренко був нагороджений Сталевим хрестом та отримав Ветерана війни». Нагороджений посмертно: орденом «За мужність» III ступеня, «Комбатантським хрестом», а також медаллю «Почесний житель Боярської громади». | 3 553 |
| 14 |  ЛЕГІОНЕР БІЛОЇ ЦЕРКВИ — БЕЛЕЦЬКИЙ ІЛЛЯ АНДРІЙОВИЧ. ДРУГ «БІЛЛ».
Народився 03.03.2003 в м. Біла Церква. Навчався у 3-й школі та 1-й міській гімназії. З 2018 по 2021 роки навчався у Коледжі сервісу та дизайну. Згодом вступив до аграрного університету.
З дитинства був активним, допитливим та різностороннім, цікавився усім, що його оточувало, виявляв здібності до вивчення англійської мови, захоплювався футболом.
Завжди ставав на захист тих, до кого ставились несправедливо. Дуже любив тварин.
Займався єдиноборствами: джиу-джитсу та рукопашним боєм.
В серпні 2020 року доєднався до місцевого осередку Центурії. Добре влився в колектив, проявляв себе в усіх напрямках
Організації: такмед, спортивні заняття, ножовий бій, тактика, займався волонтерством.
З початком повномасштабного вторгнення одразу долучився до ТРО Азов-Київ, брав участь в Київській кампанії (Бої за Мощун, Ірпінь та Бучу). По закінченню кампанії перейшов до лав полку ССО "Азов" на посаді кулеметника, в складі якого приймав участь в боях на Запорізькому напрямку: штурмові дії на околицях н.п. Гуляйполя та Новоселівки. Отримав перше важке поранення. Після нетривалого лікування повернувся в стрій, продовжив військову службу на півдні н.п. Новосілки. Там отримав осколкове поранення зап'ястя, проте залишився на позиції до наказу про відхід від командування.
Після створення ІІІ ОШБ, Білл, закінчивши лікування, доєднався до лав І Штурмового батальйону. Приймав участь у звільненні Херсону, в боях за Бахмут. Після декількох поранень, у 2024 році був переведений як головний сержант до Військової школи ім. Коновальця, займався вишколюванням особового складу, який буде приймати участь в бойових діях.
Ілля прагнув продовжити приймати участь в бойових діях, тому 14.02.2026 перевівся до 53 Окремої механізованої бригади в складі розвідувальної роти.
11.05.2026 в ході розвідувальної операції, де було виявлено групу противника, Білл знищив двох противників та продовжив рух групою далі, після чого вступив в стрілецький бій з іншою ворожою групою, в ході якого отримав несумісне з життям кульове поранення в шию та віддав своє життя в боротьбі за майбутнє Великої України та Української Nації.
Був нагороджений Відзнакою Міністра Оборони «Хрест Сухопутних Військ», Відзнакою Міністра Оборони «Захиснику України» та медаллю «Ветеран військової служби». | 3 352 |
| 15 |  ЛЕГІОНЕР РІВНОГО. ВЛАСИК АНДРІЙ ЕДУАРДОВИЧ. ДРУГ «ФАЗА»
Народився 1 вересня 2002 року в селі Чудель Рівненської області. З ранніх років у ньому жила щира турбота про майбутнє Рідної Землі, а служіння Їй він сприймав не як примус, а як внутрішнє покликання.
У 2023 році Андрій закінчив Вінницьке вище професійне училище Департаменту поліції охорони. Хоч згодом друг Фаза міцно поєднає своє життя з військовою справою, саме цей етап став першою сходинкою на шляху до усвідомленого вибору — бути активною частиною чогось більшого, чогось, що здатне стати рушійною силою великих змін заради процвітання Nації.
Наприкінці 2024 року друг Фаза підписав контракт, пройшов базову загальновійськову підготовку у військовій школі ім. Євгена Коновальця та долучився до І штурмового батальйону ІІІ ОШБр.
Лютий 2025 року – початок бойового шляху, який було покладено в Луганській області. Виїзди у складі піхоти, оборонні бої, перші успіхи й заслужена повага бойових побратимів, які загартовували характер і зміцнювали бойовий дух.
19 травня 2025 року Андрій зазнав першого поранення внаслідок скиду боєприпасу з БпЛА противника. Місяць лікування — рішуче повернення до строю.
До Центурії доєднався весною 2025 року. В колективі викладав тактику ведення бою тобто був інструктором з тактики.
У липні 2025 року друг Фаза виконував бойове завдання з відбиття втраченої позиції. Будучи старшим групи, він вів за собою побратимів і, як взірець непохитної сили та найвищої доблесті, першим робив кожен крок уперед.
Хоч ця операція знову завершилася пораненням, здавалося, що випробування лише загартовували Андрія, змушуючи його повертатися знов і знов — сильнішим, досвідченішим і незламнішим, ніж раніше.
Згодом підрозділ, у складі якого Андрій боронив Рідну Землю, було передислоковано на Донецький напрямок. Разом із цим прийшли нові виклики та ще важчі випробування.
3 грудня 2025 року, у віці 23 років, Андрій Едуардович Власик, за позивним — друг Фаза, відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, загинув у бою за Україну, її свободу й незалежність поблизу села Новоселівка Краматорського району Донецької області. | 3 294 |
| 16 |  ЛЕГІОНЕР ЧЕРКАС - ФУЧЕДЖИ ВІКТОР ВАСИЛЬОВИЧ. ДРУГ "ВІНСЕНТ"
Народився 20.02.2000 в селі Кубей Болградського району Одеської області.Навчався у місцевій школі.
З дитинства цікавився машинами і мотоциклами, транспортом загалом. Пізніше вступив до Жуковського Авіаційного технікуму за спеціальністю бухгалтера. Закінчив навчання з відзнакою.
У 2018 році проходив строкову службу у Львові, пізніше в 2019 році став бухгалтером 88 окремого батальйону морської піхоти в 35 ОбрМП. Виявляв бажання доєднатися до війська на бойовій посаді. За життя був дуже відкритою, щирою людиною, завжди був радий допомогти рідним та близьким. Був міцною опорою, міг підтримати як словом, так і ділом. Дуже любив дітей, допомагав у вихованні своїх племінниць, одна з яких була названа Вікторія на його честь.
З початком повномасштабного вторгнення одразу почав допомагати війську: з рідними збирав посилки з продуктами, купував одяг та інші речі, потрібні на передовій, активно займався волонтерством та донорством в осередках «Одна Кров». Був першим донором в осередку «Одна Кров-Південь» Довго мріяв про те, щоб стати до лав ІІІ Штурмової бригади.
У травні 2025 року приїхав до Києва та почав процедуру переведення до лав бригади. У цей ж час доєднався до Центурії, став активно допомагати діяльності організації, підготовці масштабних заходів, був водієм. На початку літа того ж року доєднався до ІІ Штурмового батальйону ІІІ Окремої штурмової бригади як піхотинець. Брав участь в боях на Харківському напрямку, зокрема за село Новий Мир. Отримав звання Легіонера Черкаського осередку Центурії. В Організації показав себе як людина честі, був вірний ідеї та власним принципам, готовий завжди допомогти своїм побратимам.
27.11.2025 року на позицію, де знаходився Вінсент з побратимами заїхав ворожий БТР, почався стрілецький контакт. Внаслідку оборони позиції, Віктор Фучеджи загинув у стрілецькому бою на напрямку Нового Миру Харківщини в боротьбі за майбутнє Великої України. | 16 806 |
| 17 |  ЛЕГІОНЕР ПАВЛОГРАДУ— ЄВГЕНІЙ ВАЛІН. ДРУГ «ГІЛЬЗА»
Євген Валін народився 6 вересня 2004 р. у м.Павлоград. Навчався у Павлоградському міському ліцеї , де отримав відзнаку за базову середню освіту. Після 9 класу вступив до Павлоградського фахового коледжу НТУ «Дніпровська політехніка», де опановував спеціальність «Комп'ютерна інженерія».
Влітку 2021 р. разом із побратимом, нині легіонером другом «Карабасом», потрапив на навчально-польові збори від військово-патріотичного клубу «Сокіл». Там познайомився з вихованцями клубу та легіонерами осередку, які були співорганізаторами заходу.
Загітований побратимами, «Гільза» почав регулярно відвідувати всі активності: всеукраїнські марші 14 жовтня, поїздки в Капулівку та інші локації, змагання «Сильна Nація ім. Ігоря Бєлошицького», «Вояцький Дух» тощо. Після випробувального періоду пройшов до основного складу Павлоградського осередку Центурії, увійшов до одного з десятків, продовжував невпинно вдосконалювати себе фізично й інтелектуально, ставши справжнім прикладом для побратимів.
Початок повномасштабної війни застав «Гільзу» 17-річним юнаком. Він доєднався до 98-го батальйону ТРО «Азов-Дніпро», де не міг виконувати безпосередні бойові завдання через вік, але допомагав чим міг: ніс охорону, допомагав старшим побратимам, виконував усі доручення.
Паралельно вступив до Дніпровського національного університету на юридичний факультет, але не полишав мрії про фронт.
У березні 2024 р. потрапив до Групи інженерного забезпечення ІІІ окремої штурмової бригади: спочатку взвод інженерної розвідки, оператор БПЛА, згодом інженерно-саперна рота, відділення НРК та БПЛА. Брав участь у боях в Авдіївці, Боровій.
25 грудня 2024 р. отримав статус легіонера Центурії.
Влітку 2025 р. перейшов до 96 окремого батальйону підтримки в складі ІІІ Армійського Корпусу, де обіймав посаду командира відділення.
На свій день народження, 6 вересня 2025 р., отримав важке поранення від прильоту FPV-дрона. Проходив реабілітацію, але навіть у цей час активно допомагав осередку в Павлограді, як і личить справжньому легіонеру.
Після повернення до строю став головним сержантом / командиром взводу дистанційного мінування, продовжував нищити ворога та зміцнювати побратимів.
В ніч на 23 січня 2026 р. Євгеній Валін «Гільза» загинув під час виконання бойового завдання від ураження ворожого FPV-дрона в н.п Лиман | 4 822 |
| 18 |  ЛЕГІОНЕР ЧЕРНІВЦІВ —ЛИВИЦЬКИЙ ДЕНИС ГЕННАДІЙОВИЧ. ДРУГ «ДЖЕКІ»
Народився 02.12.1997 в місті Чернівці. З самого дитинства був дуже активним та різностороннім, любив грати в рухливі ігри, захоплювався багатьма видами спорту, ніколи не сидів на місці, рано навчився читати. З 6 років почав займатись карате в клубі «Тай-Сен». У 2013 році став членом збірної України з карате (куміте, кадети), брав титули Чемпіона міста, області, України, Чемпіона міжнародних змагань. Пізніше також почав займатись кікбоксингом та тайським боксом. У 2018 році отримав пояс Чемпіона України з кікбоксингу К-1.
Навчався в Чернівецькій гімназії №7 з поглибленим фізичним вихованням та вивченням англійської мови. По закінченню гімназії вступив до Чернівецького національного університету на спеціальність «Економічна кібернетика», проте був вимушений на деякий час припинити навчання, після відновлення вступив до магістратури, проте покинув навчання, щоб долучитися до лав війська. Був активним вболівальником чернівецького футбольного клубу «Буковина», відвідував майже всі їх матчі.
В травні 2025 року долучився до Чернівецького осередку «Центурії». Одразу став активно проявляти себе в діяльності Організації, допомагав командиру в виховній роботі, був інструктором з тайського боксу та кікбоксингу в осередку. Готувався до війни, хотів стати Легіонером Центурії. Постійно вдосконалював свої навички з тактики, тренувався на полігоні.
У вересні 2025 року долучився до лав розвідки 82 ОДШБр. Приймав участь в боях на Запорізькому напрямку.
13.02.2025 під час виконання задачі в районі села Вишневе загинув у боротьбі за Велику Україну після важкого стрілецького бою внаслідок влучання ФПВ-дрона. У легіонера залишилась маленька донька. | 3 824 |
| 19 |  ЛЕГІОНЕР ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА - КУШНІР ВАСИЛЬ ІГОРОВИЧ. ДРУГ «БЕКОН»
Народився 16.03.2004 в місті Івано-Франківськ. Навчався, та закінчив ліцей №24. Після чого навчався в Івано-Франківському інституті «Одеська юридична академія». Займався тайським боксом.
В 2021 долучися до лав Національного Корпусу, був його активним учасником. З початку повномасштабного вторгнення був волонтером Штабу оборону Прикарпаття, постійно проходив вишколи. З відновленням осередку Центурії в Івано-Франківську, доєднався до його лав. Разом з другом Скіфом, проводили тренування та вишколювали молодь, як старші побратими.
Осінню 2023 року доєднався до лав 2 Штурмового батальйону 3 ОШБр. Служив в ВВП 3 роти, брав участь у боях на Авдіївському Ізюмському напрямку, саме там получив кульове та пізніше осколкове поранення. Проходив лікування та реабілітацію, в цей час брав активну участь в житті осередку. Опісля служив в Роті РБС 2 ШБ.
08.03.2026 Кушнір Василь «Бекон» загинув в боротьбі за Велику Україну поблизу населеного пункту Ольгівка, виконуючи бойове завдання. | 3 421 |
| 20 |  ЛЕГІОНЕР ЧЕРКАС — ОЛЕКСАНДР ВОЙТОВСЬКИЙ. ДРУГ «ФРІЦ»
Олександр Войтовський народився 04.05.2005 року у місті Черкаси. Навчався у Черкаській загальноосвітній школі №13. У 2020 році вступив до Черкаського художньо-технічного фахового коледжу, де здобув спеціальність дизайнера середовища.
У серпні 2023 року долучився до Черкаського осередку організації Центурія. Від перших днів проявив себе як надійний побратим, активно брав участь у вишколах, допомагав у підготовці занять, був помічником інструктора та відповідально ставився до кожного завдання.
У 2023 році вступив на контрактну службу до Збройних Сил України. Після навчання в учбовому центрі отримав звання старшого солдата. Служив у 156-му окремому батальйоні ТрО 118-ї бригади як спеціаліст радіоелектронної боротьби. Згодом опанував керування безпілотними літальними апаратами та став командиром екіпажу аеророзвідки.
Виконував бойові завдання на Краматорському напрямку, зокрема в районі Серебрянського лісу. З серпня 2024 року по березень 2025 року брав участь у бойових діях в Курській області (м. Суджа), де отримав контузію та був евакуйований до шпиталю.
Після відновлення, з 16 квітня 2025 року, продовжив службу у складі 3-ОШБр на посаді командира машини 1-го штурмового відділення 3-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти 2-го штурмового батальйону.
4 червня 2025 року загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новомихайлівка Краматорського району Донецької області. | 3 458 |
