Листи Примарного Автора
رفتن به کانال در Telegram
Творчий канал, українського автора, який розповідає про фентезі, історію та різні штуки з творчої кухні. Зараз працюю над своєю другою книго,"дзвінкий меч, гостре перо". Буду радий, якщо ви завітаєте. https://www.threads.com/@mishakosiuk?igshid=NTc4
نمایش بیشتر560
مشترکین
+224 ساعت
+87 روز
+1330 روز
آرشیو پست ها
Король під горою.
Міфи про короля Артура, це історія про падіння. Королівство, яке йшло до ідеалу, разом зі своїм правителем, було зруйноване.
Камелот, подібно Риму, занепав не за один день. Старі гріхи батька Артура, Утера Пендрагона, стали підступним спадком, який дав про себе знати пізніше.
Але й при правлінні Артура не все було так добре. Любовні інтриги, образи та інтриги повільно розʼїдали фундамент держави. Врешті решт все закінчилося тим, що круглий стіл розколовся, а Артур погнався за Ланселотом, залишивши своє королівство без захисту.
Все це закінчилося тим, що король Артур змушений був вбити узурпатора, яким виявився його власний син. Він переміг, але сам помер від ран. Рід Пендрагонів перервався, а Камелот пав.
Коли друзі ріжуть одне одного.
Що може бути драматичніше, ніж ворожнеча колишніх друзів та соратників. Що може буде спустошливіше, ніж розвал імперії, зліт якої був стрімкий, як політ орла. Напевно багато що, але вийте, це досить трагічно. Особливо коли це одна і та ж подія.
Війни діалохів. Так назвали серію кровопролитних конфліктів між колишніми соратниками Александра Македонського. Коли він був живий, вони ділили один один бенкетний стіл, а після його смерті, ділили імперію.
Хтось з них був обділеним землями лузером, хтось фаворитом і титулованим воєначальником. Всі образи, таємні союзи, плани внутрішні суперечності колективу та державного апарату, вилилися в серію спустошливих конфліктів.
Аутсайдер переміг там де мав бути приречений на поразку, досвідчений генерал робить одну помилку за іншою. І конфлікт може тривати так довго, що всі початкові актори вже померли.
Що може бути більш драматичніше.
Ну гаразд, може я погарячкував про те, що хороша гра, не може обійтися без сюжету, але будьмо чесні. Хороший сюжет не часто шкодить.
Благі наміри, які обернулися крахом.
Коли той, хто поклався захищати свою домівку, знищує її , це трагічно. Захисник невинних, що став їх погибеллю. І ніхто не винний крім нього самого.
Історія падіння Артаса Менітіла, принца Лордерона, це прекрасна розповідь про те, як прагнення знищити ворога за будь яку ціну, не рахуючись із супутніми жертвами, це погана ідея.
Падіння принца почалося із спустошення Стратхольма. В прагненні зупинити розповсюдження чуми за будь яку ціну, Артас вирішив знищити населення міста. Наслідком цього стало втрата соратників, які покинули його, лиха слава, і поступове падіння у темряву.
Усі подальші його дії лише більше наповнювали його темрявою. Крижа скорбота, проклятий клинок, лише став закінченим цього падіння і початком його переродження в лицаря смерті.
P.S Чим мені подобається третій Варкрафт, це те, що він дещо довів. Без хорошого сюжету, гра не залетить. Без хорошого лору, фентезі не побудуєш. Без хорошої драматургії, навіть найкрасивіші модельки, це просто модельки.
Всі брешуть. Далі не буде краще.
Життя проходить. І я відчуваю його рух. Повільний, болючий та не відворотній. Часто чую, що з часом все змінюється, якось все налагодиться саме собою, але я вже давно не вірю в це.
Я відчуваю свій ресурсний занепад. І почалося це ще в до ковідні часи. Продуктивність в творчому плані падала, мислення тупиться, мотивація зникає, заміщуючись демотивацією.
Я відчуваю, що не стаю кращим, радше навпаки. Повільно я скочуюся в низ , не знаючи що зробити. Ні довгі відпочинки, ні занурення в роботу або колись у навчання. Нічого не допомогло.
Я стаю гіршим, і я не знаю як це зупинити, тому творю поки ще не все атрофувалося.
я просто граю в рімку, і напат морських свинок це часто гірше ніж напад термінаторів
