Листи Примарного Автора

Лагяймо в ліжечко та спати.

Гра на нервах читачів Будь-який письменник чи сценарист, що хоч трохи попрацював, стикався із моментом, коли персонажі занадто розумні чи компетентні для того, щоб задуманий автором сюжет стався. Вони не мали би піти в підозріле місце, або обхитрили чи перемогли б суперника. Для кращих і мотивованіших авторів це те місце, де вони допрацьовують сюжетну задумку так, щоб вона спрацювала. Для решти є ідіотський м'яч. Це сценарний троп, схожий на "гарячу картоплю": у кого умовний "м'яч", той і стає ідіотом. Професійні військові починають вести себе як останні цивільні, геніальні комбінатори допускають тупі й очевидні промахи, а жанр горорів узагалі ледь чи не побудований на цьому явищі. Умовних "м'ячів" зовсім не обов'язково має бути одна штука, їх може бути й багато. Але найчастіше персонажі передають його один одному в естафеті тупизни. Звідси цей троп і отримав свою назву. Не завжди те, що може здатися ідіотськм м'ячем дійсно ним є. У персонажа можуть бути цілком достовірні причини втратити свою компетентність у сцені, через характер чи обставини. Ідіотський м'яч — це коли подібне стається тільки для того, щоб стався подальший сюжет. #арт #письменницьке #творчість @widluda

Коли автор не думає. Є сюжетні прийоми, які легко реалізувати. Є ті, для яких треба набити руку або підготувати читача. Якісь сюжетні прийоми годяться для якихось жанрів, або їх не всі зрозуміють. Ідеально хорошого сюжетного інструменту не існує. Але ідеально поганий найти легко. От бувало таке, що складну безвихідну ситуацію вирішує одна поява, однієї людини, про яку ніхто ніколи не чув. Її втручання неможливо було передбачити. Або вирішення проблеми і конфлікту просто впало на голову і всім стало жити добре, навіть хлопцю на голову якого і впало вирішення проблем. Якщо ви інтелектуал, то згадаєте deus ex machina або Бога із машини. Інші ж назвуть це роялем в кущах. Сюжетний поворот , умов для якого не було навіть приблизно, і єдиним його призначенням є швидке та радикальне вирішення конфлікту з метою подальшого руху або закінчення сюжету. Автори, які використовують рояль в кущах, частіше всього є новичками або просто тими, хто поспішає. Рояль потрібен там де або байдуже на причинно наслідковий звʼязок, або автор не знає як рухатися далі по сюжету. Бог із машини це грубе, та болюче втручання в оповідь, яка майже ніколи не допомагає.

Дикий вархамер, до четвертої редакції. Коли в Альтдорф міг прийти імперський лицар.

А спонсор мого болю в спині, вісім тон плитки. Вісім тон плитки. Ще й кожна пачка по тридцять кг.

Ранку всім роботягам. Днюха в мене в суботу.

Фальстарт, то я репостнув художника у якого дноха

З Днюхою мене! На честь свята, забацав маскота каналу — чаклуна і художника на ім'я Вістан) В концепції, все, що відбувається довкола, на каналі зокрема — просто замальовки в його Єретичному Скетчбуку)) Власне, позаяк канал і так закодований такою назвою, а від айдентики Фулґріма я відійшов давно... Проголошую початок нової ери!)) Дивіться на пташусіка, лайкайте, поширюйте А я буду вдячний і піду прям от шяс бахну шо-нідь 🍻✨️✨️✨️ #ЄретичнийСкетчбук #артКорріґан #вархамер #ОСи

Усім роботягам приємної ночі. #арт #Гісторія #fantasy #фентезі #творчість @widluda

Або закінчуй , або занепадай. У вас бувало іноді таке, що якась манга, ранобе, серія ігор, книг в так далі з часом стають все менш цікавими. Нові сезони улюбленого серіалу не викликають захват, як колись. І переглядаючи старі серії чи перечитуючи старі розділи, ви помічаєте ту глибину, за яку колись полюбили щось. Куди те все зникає? Чого старі персонажі та ідеї стають все примітивніше, а нове не виникає? Може автори списалися? Фландеризація- це термін, яким позначають явище, коли щось складне і глибоке зазнає спрощення до декількох характеристик, які ще й карикатурно викручують до максимуму. Найбільше це помітно в серіалах, які йдуть не один рік чи різноманітних тайтлах. Сам термін названий на честь Неда Фландерса, який зазнав спрощення свого образу, як і увесь серіал Сімпсони. Чим довше триває якийсь твір, серіал і так далі, тим більш сильним буде прояв фландеризації. Причин для цього може бути багато. Наприклад автор чи автори списалися чи розлінилися. Або старі автори та сценаристи по якійсь причині покинули роботу, а новим банально лінь вникати в увесь беграун. Робота має тривати, і їм байдуже на якісь. Також не забуваємо про маркетологів, які можуть стояти на душею, і казати що якась річ за складна для масового споживача. Для них чим простіше тим краще. Для мене, як автора, цей термін є скільки про авторів, скільки про процес. Легко щось почати, але гідний кінець надає історії повну цінність.

Середа. Жаба порадник нагадала, що я кинув новий розділ на сайт і забув вас сказати. https://arkush.net/book/23784/28

Якщо раптом комусь цікаво послухати ниття основного адміна, і подивитися на його марні спроби найти нову аудиторію, в профілі посилання на тредс.

Усі ми винні в цьому Кожна людина сприймає світ через себе, і в неї немає іншого способу це робити. Це працює і у зворотню сторону. Що би творці, в тому числі й письменники, не творили, воно завжди буде нести у собі частинку автора та його сприйняття. Кожна сцена, кожен персонаж, кожна подія. І коли оцього от автора в одному персонажі стає багато, постає він: Селф-інсерт Це прийом, коли автор переносить себе, точно або достатньо наближено, всередину історії, в якості персонажа. Як і будь-який інший, цей прийом не є поганим сам по собі. Таких прийомів не існує. Льюіс Керрол, Стівен Кінг, Чак Паланік та інші успішно його застосовували на користь. Але цей, які і деякі інші, про які ми говорили і говоритимемо, дуже легко запороти. Основних причин дві: 1. Дуже часто персонаж не мав би бути таким, як автор. Він жив у іншому світі, інших умовах, із ним ставалися інші події. І тому коли автор впихує туди забагато себе, своїх думок та мотивацій, то такий персонаж виглядає неприродньо, псуючи оповідь. Найчастіше цим страждають історичні та фантастичні твори, де великої схожості просто не може бути. 2. Життєва фрустрація часто штовхає творців на так зване "виконання бажань". Вони вирішують, що раз життя у них погане, то хай хоч у творі в них буде все шик. Так і народжуються всякі гаремники, соло левелінги, та інші божественні комедії. #письменницьке #творчість @widluda

Ранку всім роботягам

Усім надобраніч

Просто одна деталь. Бувають такі речі, які в оповіданні виконують тільки одну функцію. Це не обов’язково перед, на подобу валізи із Кримінального Чтива, чи кільця Саурона. Це може бути персонаж, який просто створений для якоїсь однієї функції, наприклад репрезентації меншин або фан сервісу. Часто, уся ідентичність та творче начало починається і закінчується на цьому. Такі речі в залежності від контенту чи їх ролі в сюжеті можуть мати різні назви: гімік, макгафін і так далі. Іх роль в оповіді трохи більша, ніж у скрипта у коді. Ще гірше, якщо щось глибоке та багатогранне спрощують з часом. Але про це завтра.

В адміна несподіваний вихідний. Але краще б був прогнозований.

Ранку всім роботягам

Усім надобраніч

Догіч мусить вижити. Іноді буває така ситуація в умовному хорорі або фільмі катастрофі, де ти бачиш персонажів, і одразу розумієш хто коли помре. Ось ці двоє хтиві, того їх прибʼє під час сцени сексу, а той мудрагелій, одже помре в другій половині фільму. Хтось обов’язково виживе.В хорорах це умовно головна героїня, яка точно виживе, бо ви знаєте, як працюють хорор-фільми. А в умовних фільмах катастрофах, коли стається якийсь триндець, і люди вмирають тисячами, пес, який добіг, зміг вижити. До чого ці претензії, і як ці два жанри повʼязані. А пов’язані вони визначеністю, шаблонністю та не цікавістю. Не дуже то і цікаво читати чи дивитися фільм, де ти точно знаєш, що станеться, хоча і дивишся його чи читаєш це вперше. А в цих жанрах це просто дуже очевидно. Персонажі-спойлери, так я би назвав цей прийом. Коли ти бачиш його, і розумієш що станеться. Мені, як автору, з одного боку зрозуміло, чого так роблять, але з іншого, я не розділяю такий підхід. Це вбиває цікавість. Нащо дивитися, те що є клоном клона нормально сюжету.