Адмінський андеграунд / Блог Тані про TG

Закриває місця чи планує розсилки?

Маємо невеличкий збір ❤️‍🔥 Закиньте, будь ласка, по кілька гривень і на свої канали 💪🏻

‼️Збір! Ми вже купили тачку, залишилось зовсім трохи! Ми вже придбали авто та фпв-дрони, зараз треба докупити снарягу, акуми, газові балони Невелика сума, швиденько разом закриваємо збір і проводимо гарно вихідний! Всі звіти: https://t.me/donat_zvit Реквізити: Моно: https://send.monobank.ua/jar/3Yd5xW84CM Приват: 4149499399862984

Шановні хакери, будь ласка, якщо не важко, припиніть дудосити ТГ, я не хочу на завод 🙏

Сьоме червня. 2024 рік. П'ятниця. Я добралась додому. Мене не було тут трохи більше двох, трохи менше трьох тижнів. Мої вазонки, колекція єдинорогів, десятки літніх сукенок, незакінчена картина на мольберті сумно чекали на мене. Зустріла мене і жива ялинка, яка насправді давно уже мертва. Засохла, вкрилась пилюкою, трохи павутиною, однак все ще зелена... Мабуть, пора таки її розібрати. Я залишила ключі рідним, вони провідували мої вазонки. Коли я їхала - залишила полуниці у морозилці. Сьогодні кинула їх у бокал з мартіні. Коли я їхала - випрала постільну білизну. Сьогодні треба вдягнути чисту. Коли я їхала - залишила все "на своїх місцях". Сьогодні нічого не потрібно розкладати. Окрім валізи. Як гарно, що я дбаю про себе. Про своє повернення, навіть коли не знаю, на скільки їду. Як гарно їхати, знаючи, що в мене є дім. Як гарно повертатись додому. Все так, як я й залишала: полуниці в морозилці, літні сукенки в гардеробі, ялинка в пилюці, суха постіль на сушарці... Я відчинила двері і пішла шукати картину, яку не дописала колись, ще у попередньому своєму "домі". Чомусь сьогодні відчула потребу розглянути свої старі мазки і таки закінчити почате. З картинами у мене як і з книжками: треба мати кілька початих і балансувати під настрій. Тож після того, як встановила стару-нову картину на мольберт, зайшла у спальню глянути на усі свої початі книги, що вірно чекали мене біля ліжка. Коли я їхала, обирала серед трьох лише одну. Тоді серед доробків Матіос і Гінгера виграла Роздобудько: нема причин інших, окрім легкої (фізично, маю на увазі "м'яку") обкладинки. Про вибір не шкодую. Маю погану звичку, з якою якось надто пасивно борюсь. Каюсь. На ДН мама подарувала мені кришталеву попільничку, бо хоч цю мою звичку не підтримують ні рідні, ні друзі, однак як сказала мама: "Це твій вибір, ти знаєш, що робиш, роби це красиво". Нині відчула, що її час настав, дістала попільничку з серванту (так, я вже в тому віці, що маю свій сервант), розпакувала і гордо поставила на балкон. Сіла дочитувати Роздобудько із своєю кришталевою попільничкою на колінах. Пройшлась по досі чужому району рідного міста, купила черешні і абрикоси. Літо. Дочекалась на "світло". Сіла працювати. Тут як з книгами і картинами: треба мати багато усього початого і балансувати під настрій. Мабуть, не стати мені інфоромкою і показувати вдаваний "успішний успіх" десь за кордоном. Мабуть, я не навчусь спершу доводити щось до ідеалу, а тоді братись за нове. Мабуть, така я вже буду. А головне - люблю себе такою, як є. Я - вдома. На фото - моє недавнє хобі: доробки з пластиліну. Тут не всі, однак ці на столі чекали мене.

Шановні, сьогодні, у День журналіста, хочу ще раз принагідно нагадати, що тг-канали - це не просто тємка для заробітку, а засіб масової інформації. Свою кар'єру у ЗМІ я офіційно закінчила (принаймні на цьому етапі життя) трішки більше року тому - 1 червня 23-го. Тож не певна, що нині у мене досі "професійне свято", однак вас, адміни, вітаю. Поменше іпсошок, зрадойобства і інформаційних вкидів вам, мої любі! Перевіряйте інформацію, не постіть все шо потрапить під руку і буде вам щастя! ☁️ Щиро переконана, що й у TG варто дотримуватись усіх правил журналістики. І так, я підтримую ідею контролю над тегешкою компетентними органами, бо власники ТГ-каналів, як і усі інші медіа, мають відповідати за написане. Особливо, коли триває інформаційна війна і кожен руснявий вкид грає на руку ворогу. А ви як вважаєте?

Намагаюсь знайти альтернативу Спліта у столиці. Не то. Треба вертатись в рідні львівські спілітівські стіни, бо так роботи не буде.

Офіційно заявляю: вчора, 24.05.24р, 23-річній мені вперше пригодились логарифми. Щиро вірила, що ця хуйня ніколи в житті більше не зустрінеться після школи і універу, але от прошу дуже. Цей день таки настав. Пост у підтримку всіх адмінів-школьніків, які зараз думають аналогічно ✊