اکنون در دسترس! پژوهش تلگرام ۲۰۲۵ — مهمترین بینشهای سال 
знечулення • поезія
رفتن به کانال در Telegram
203
مشترکین
اطلاعاتی وجود ندارد24 ساعت
-27 روز
-130 روز
در حال بارگیری داده...
جذب مشترکین
ژوئن '26
ژوئن '26
+1
در 0 کانالها
مه '26
+3
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '26
+3
در 2 کانالها
Get PRO
مارس '26
+2
در 1 کانالها
Get PRO
فوریه '26
+11
در 2 کانالها
Get PRO
ژانویه '260
در 4 کانالها
Get PRO
دسامبر '25
+3
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '250
در 1 کانالها
Get PRO
اکتبر '25
+10
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '25
+21
در 1 کانالها
Get PRO
اوت '250
در 3 کانالها
Get PRO
ژوئیه '25
+163
در 3 کانالها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانالها | |
| 20 ژوئن | 0 | |||
| 19 ژوئن | 0 | |||
| 18 ژوئن | 0 | |||
| 17 ژوئن | 0 | |||
| 16 ژوئن | 0 | |||
| 15 ژوئن | 0 | |||
| 14 ژوئن | 0 | |||
| 13 ژوئن | 0 | |||
| 12 ژوئن | 0 | |||
| 11 ژوئن | 0 | |||
| 10 ژوئن | 0 | |||
| 09 ژوئن | 0 | |||
| 08 ژوئن | 0 | |||
| 07 ژوئن | 0 | |||
| 06 ژوئن | 0 | |||
| 05 ژوئن | 0 | |||
| 04 ژوئن | +1 | |||
| 03 ژوئن | 0 | |||
| 02 ژوئن | 0 | |||
| 01 ژوئن | 0 |
پستهای کانال
*
тримайте бо випаду
сторч головою
десь в чебреці нагідки матіоли
поміж зимовим і літнім миколами
і поміж щастям таким ненадиханим
червень задмухує рани на ліктях і спині
де сіль на губах як моління й спасіння
потримай бо випаду
вже на краю
потримай же сонце
надкраяна тепла хлібино
у різнотрав'ї неба так солодко й невагомо
аж забуваєш вдихнути суничне повітря
і не відчуваєш втоми
ні себе ні нікого
ні під п'ятами камінці
мій теплий настояний червню на молоці
2019
| 2 | трійця
нарубай мені маю
най в хаті пахне клечальна неділя
поки русалки ще хороводять полями
нарви мені пижма і мнятки постели татар-зілля
понатикуй у стріху безу акації кленів
ромʼянку і дзвоників в кухлик отут
біля мене
і любистку щоб люди любили
і дай бог через рік
настарчити сил
і трійцю діждати
зелену-зелену
баба параска
на годенки чекає жінок
а мене лоскочуть русалки
співанками ваблять
і так пахне зелом
і трійчастим щастям
2019 | 98 |
| 3 |  •
вечір. за кілька хвилин восьма. заходжу до діда. дрімає. легенько торкаюся його долоні. здригається.
— хто тут? — тягнеться по слуховий апарат. намацує кнопку, пронизливий писк.
— це я, віка.
— я бачу, віка, що то ти. шо ти хочеш? — бере за руку своєю теплою рукою.
— принесла тобі тут до чаю.
— а де ти була? десь ходила?
— та ні.
— а де ж ти взяла оте до чаю?
— спекла.
— аа, спекла. спекла — це харашо! а я тут, бач, вже сплю трохи. а руки чо ж такі холодні в тебе? — усміхається, гладячи мою долоню.
— та я знаю. просто такі собі руки.
— там так холодно? чи ти слабуєш? вигрівай їх чимось.
— добре.
— слухай, а роботу ти якусь робиш?
— так, з компʼютера.
— ну то добре, то йди, роби, — стиснув сильніше мою холодну своїми обома теплими і відпустив.
пішла.
#олінавіпише #мартаказка | 1 |
| 4 | два роки, як я напівонучка | 1 |
| 5 |  •
яке на смак востаннє
якщо знати що це востаннє
чи солонішатимуть обійми
чи зриватиметься зойк
гострий ніби цукрові кристали
чи будуть слова
[пузаті полуничні безе]
танути на язиках
і не вʼїдатимуться до піднебіння образами
міркую про востаннє
знаючи що бачу озеро койтере востаннє
принаймні цьогоріч
обмальовую поглядом кожен відтінок блакиті
і різко замружую повіки
тільки б запамʼятати
тільки б запамʼятати
цю північну воду що така
тепла до мене
вихлюпана з любові й приязні
вдихаю густий золотистий штиль
хай тихомирить всі надломлені тривожності й навіженства мої
хай
та якби я не знала про востаннє
чи впивалася б що є сили
липень 2025 — травень 2026 | 152 |
| 6 | •
хто ці тумани
розвішав над нами
ніби ковдри попрані
нависають навспак
крихітко в зимне вбрана
на мотуззі рвучко і вправно
світ від лих запинаєш
мостиш гамак
щільна пошивка ночі
обіймає секрети охочих
очі опущені
сни перелущені
ніби квасоля в осені пелені
ми такі зморені ми переселені
в клітку з холодом темно-зеленим
бачимо сни про хліб на черені
навпомацки
ловлячи
смак
дай мені дрібку туману
вкрити скуйовджену рану
витерти пісню від пилу
їі ніхто не співає зімлілу
а кортіло би
так
крихітко як в тебе справи
чи ти мрієш так само
зухвало
аж трохи жадібно
[збоку сказали б]
а насправді яскраво
як в літі зливи й заграви
до божевілля гарно
якщо любишся серед туманів
дай мені знак
#олінавівірші | 123 |
| 7 |  чому мені хочеться розплакатися від цих секунд? | 124 |
| 8 |  поклоніння лівобережжя
зустрічаєш мене кублами
полумʼя
що палахкотять біля виходу з метро
обпікаючи мої думки про
«о боже, які гарнезні нарциси»
згадую як перерізала воду
вода нуртує
нипаючи по мені бризками
крізь скло і швидкість
радісно-збуджена
[якби знаття взяла б із собою квіток напоїти]
вивідує скільки днів небачення минуло
скільки тривог відсиренило
скільки нагод не проснутися
упустила
скільки
скільки
жовтогарячі нарцисові хмари спрагло нахиляються
до моїх колін
що це якщо не любов? | 153 |
| 9 | •
гойдається на дереві серп
молодесенький
лінується весь час бути на небі
тож поки ніхто не бачить
[а я дивлюся]
перекочується з гілки на гілку
бешкетує
не стереже ночі
золотусик
а мав хіба?
#олінавівірші | 132 |
| 10 |  •
пташко а як бути пташкою
це загрозливо
вразливо
невимушено
як
чи змогла б я стати пташкою
хоча б на одне життя
чи заважатиме безкрилля
[бо якщо крила не можна помацати
то їх нема ж?]
у захмарʼї віддаватися
забавам
за просто так
пташко як бути людиною
може тобі з висоти ліпше збагнути
бо я здається не знаю чи знаю | 282 |
| 11 |  сутінколовля
вичахле сонце порозсипалося
обрієм
ніхто не встиг з неба позбирати
кусні пекучі
лежать собі
абрикосові малинові чорничні
ніби желе
перед тим як стати битим склом
перед тим як я стану ловчинею
сутінків
#олінавівірші | 189 |
| 12 |  •
три кілометри пішки
розрізаю саксонський сад червоними
хусткою торбинкою вустами
збираю погляди перехожих
а могла б твої
у мильних бульбашках і захватові березня небо тішиться
помічаю що я теж
й усміхаюсь
теж хочу бути бульбашкою
ширяти в сонця під боком
та можливість скоропостижно луснути
відстрашує
і думка лускається
і я знову хочу бути жінкою
що розрізає саксонський сад червоним
і долає три кілометри пішки
заради булочки з мигдалевими пелюстками
бо так захотілось | 134 |
