Я з України

(не) так у співі російською мовою в NK. Ragulivna ©️

Для всіх, кого в тилу задовбала viйна. У нас все супер. Тривог не чути! Графіком відключення світла не задовбують (немає світла - немає графіка). ТЦК не лютує, повістки не вручає. ДАІшників на дорогах і камер на стовбах - немає. Кормлять безкоштовно (я поправився навіть 🤨) Одягають теж безкоштовно. Робота не нудна, робота з людьми, роботи купа. Працюєш на природі. Маршрутка на роботу безкоштовна. Зарплата стабільна!!! Ще й абрикоси здоровенні вродили в цьому році. Не знаю, чого ви ще не тут. Приїжджайте, відчуєте весь цей позитив і ви на собі. Можете починати нам заздрити! Олександр Цебрій.

Солом'яний бичок 🤗 мультфільм українською мовою. Дивіться мультик разом із дітьми🙃 Поширюйте допис ↗️

– Я був “двохсотим”, а потім, коли вже сортували, став “трьохсотим”. Лікарі сказали — якби не втратив свідомість, міг би й не вижити. 30 градусів, сонце, 2 дні пролежав на полі, а оскільки я відключився, це мене врятувало. ... Перше, що він побачив, прийшовши до тями — чорні літери на білому халаті: «Гордійчук». Своє прізвище прочитав уголос, тихо та чітко. Чого воно написано на бейджі чужої жінки і хто це така? – Так, я — Гордійчук, — озвалася незнайомка. – Ні, Гордійчук — то я. — Зібрався з останніми силами. Хто цей чоловік із синім обличчям і купою трубок, які стирчать із понівеченої голови, в Дніпропетровській лікарні імені Мечникова не знали. Кілька годин тому пацієнту, над ліжком котрого висів аркуш із написом “Мужчина, около 40 лет. Черепно-мозговое ранение”, нейрохірурги зробили надскладну операцію. – У перший день мені було дуже погано. - розповідає Тетяна Гордійчук - Я впала. Мене кололи. Лікар Сірко каже: подивіться, скільки в нас поранених. А вони отак лежать всюди, один біля одного, як у фільмах про війну. І в файлі напис: “Мужчина около 40 лет, черепно-мозговое ранение.” Тобто він — ніхто й ніщо. Він – номер. Він – не Гордійчук Ігор... Він мене впізнав. Я питаю: “Що з тобою трапилося?” Я ж нічого не знала. А він мені перше, що сказав: “Я хочу знать головне”. Я кажу: “Що?” А він: “Війна йде чи ні?”. За чотири місяці людина, яка не бачила найрідніших, мала б задавати інші питання”... Скоро на Локальна історія найсильніша історія всього мого журналістського року. Після неї я багато плакала і багато переосмислила. Багато думала про «збіги» і долю. Уявіть собі пораненого, який приходить до тями після операції, не пам‘ятає, хто він, а тут бачить в медсестри бейдж зі знайомим прізвищем: своїм прізвищем. І це допомагає йому згадати, хто він. Збіг, що в медсестри виявилось таке ж прізвище як і в нього? Чи доля? Кожен побачить у цій історії своє: силу, мужність, відданість, надзвичайну працю і жагу повернутися до життя. А для мене ця історія про Любов. Автор Христина Коціра

А як сваряться ваші бабці і дідусі? 😂

Виїхали з полігону

А як пересвідчитись, чи правильно ви усе робите? Дуже просто: виміряти врожай. Якщо у вас врожжай огірків менше, ніж 8 кг з одного кущика, тобто протягом сезону з 10 рослинок огірків ви зібрали менше 80 кг огірків - ви щось зробили не правильно. І вам слід пройти усе перелічене з самого початку. Вищій пілотаж у вирощуванні огірків починається десь з 12 кг з однієї рослини і з тривалості сезону плодоношення не менше 60 днів. Дехто і ці цифри перевищує... Тож... щоб отримати результат, треба навчатись, довго і ретельно навчатись. Пробувати, досліджувати, вдосконалювати навички та набиратись досвіду... а не сподіватись на поради у коментарях під дописами від людей, яких ви навіть фото не бачите. Анатолій Яровед.