Аналітика Куща
رفتن به کانال در Telegram
نمایش بیشتر
📈 تحلیل کانال تلگرام Аналітика Куща
کانال Аналітика Куща (@analityka_kush) در بخش زبانی روسی بازیگری فعال است. در حال حاضر جامعه شامل 48 143 مشترک است و جایگاه 1 254 را در دسته سیاست و رتبه 1 192 را در منطقه أوكرانيا دارد.
📊 شاخصهای مخاطب و پویایی
از زمان ایجاد در невідомо، پروژه رشد سریعی داشته و 48 143 مشترک جذب کرده است.
بر اساس آخرین دادهها در تاریخ 15 ژوئیه, 2026، کانال فعالیت پایداری دارد. در ۳۰ روز گذشته تغییر اعضا برابر -343 و در ۲۴ ساعت گذشته برابر -29 بوده و همچنان دسترسی گستردهای حفظ شده است.
- وضعیت تأیید: تأیید نشده
- نرخ تعامل (ER): میانگین تعامل مخاطب 31.79% است و در ۲۴ ساعت نخست پس از انتشار، محتوا معمولاً 20.56% واکنش نسبت به کل مشترکان کسب میکند.
- دسترسی پستها: هر پست به طور میانگین 15 306 بازدید دریافت میکند. در اولین روز معمولاً 9 898 بازدید جمعآوری میشود.
- واکنشها و تعامل: مخاطبان بهطور فعال حمایت میکنند؛ میانگین واکنش به هر پست 218 است.
- علایق موضوعی: محتوا بر موضوعات کلیدی مانند иран, нефть, дол, сирия, залив تمرکز دارد.
📝 توضیح و سیاست محتوایی
توضیحی برای کانال ارائه نشده است.
به لطف بهروزرسانیهای پرتکرار (آخرین داده در تاریخ 16 ژوئیه, 2026)، کانال همواره بهروز و دارای دسترسی بالاست. تحلیلها نشان میدهد مخاطبان بهطور فعال با محتوا تعامل دارند و آن را به نقطه اثرگذاری مهم در دسته سیاست تبدیل کردهاند.
48 143
مشترکین
-2924 ساعت
-1417 روز
-34330 روز
در حال بارگیری داده...
کانالهای مشابه
ابر برچسبها
اشارات ورودی و خروجی
---
---
---
---
---
---
جذب مشترکین
ژوئیه '26
ژوئیه '26
+73
در 5 کانالها
ژوئن '26
+283
در 20 کانالها
Get PRO
مه '26
+229
در 21 کانالها
Get PRO
آوریل '26
+434
در 11 کانالها
Get PRO
مارس '26
+1 963
در 22 کانالها
Get PRO
فوریه '26
+1 064
در 22 کانالها
Get PRO
ژانویه '26
+403
در 13 کانالها
Get PRO
دسامبر '25
+498
در 13 کانالها
Get PRO
نوامبر '25
+313
در 10 کانالها
Get PRO
اکتبر '25
+435
در 19 کانالها
Get PRO
سپتامبر '25
+733
در 24 کانالها
Get PRO
اوت '25
+457
در 15 کانالها
Get PRO
ژوئیه '25
+689
در 18 کانالها
Get PRO
ژوئن '25
+635
در 15 کانالها
Get PRO
مه '25
+1 798
در 24 کانالها
Get PRO
آوریل '25
+4 808
در 28 کانالها
Get PRO
مارس '25
+1 008
در 16 کانالها
Get PRO
فوریه '25
+1 932
در 25 کانالها
Get PRO
ژانویه '25
+2 084
در 23 کانالها
Get PRO
دسامبر '24
+2 592
در 29 کانالها
Get PRO
نوامبر '24
+1 999
در 27 کانالها
Get PRO
اکتبر '24
+2 534
در 27 کانالها
Get PRO
سپتامبر '24
+3 320
در 20 کانالها
Get PRO
اوت '24
+4 413
در 22 کانالها
Get PRO
ژوئیه '24
+2 943
در 15 کانالها
Get PRO
ژوئن '24
+2 826
در 32 کانالها
Get PRO
مه '24
+9 140
در 9 کانالها
Get PRO
آوریل '24
+859
در 14 کانالها
Get PRO
مارس '24
+1 185
در 8 کانالها
Get PRO
فوریه '24
+1 005
در 3 کانالها
Get PRO
ژانویه '24
+1 656
در 10 کانالها
Get PRO
دسامبر '23
+1 404
در 5 کانالها
Get PRO
نوامبر '23
+855
در 8 کانالها
Get PRO
اکتبر '23
+1 725
در 5 کانالها
Get PRO
سپتامبر '23
+1 843
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '23
+3 696
در 0 کانالها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانالها | |
| 16 ژوئیه | +2 | |||
| 15 ژوئیه | +2 | |||
| 14 ژوئیه | +5 | |||
| 13 ژوئیه | +6 | |||
| 12 ژوئیه | +3 | |||
| 11 ژوئیه | +7 | |||
| 10 ژوئیه | +1 | |||
| 09 ژوئیه | +3 | |||
| 08 ژوئیه | +6 | |||
| 07 ژوئیه | 0 | |||
| 06 ژوئیه | +5 | |||
| 05 ژوئیه | +6 | |||
| 04 ژوئیه | +4 | |||
| 03 ژوئیه | +2 | |||
| 02 ژوئیه | +6 | |||
| 01 ژوئیه | +15 |
پستهای کانال
Repost from Свободный
Мы живем во времена написания новой главы в драматической книге под названием «Радикальные перемены в истории человечества».
Именно такое цунами событий приближается к территории Молдовы, в обмен Кишинев может получить членство в Европейском Союзе уже в ближайшее время.
Украинцам важно внимательно посмотреть на происходящее у соседей, скорее всего нас ждет нечто похожее, только без стремительного вступления в ЕС.
А еще, про крайне важный саммит НАТО в Анкаре.
Пристегните ремни, нас ждут невероятные дни.
Друзья.
Крайне рекомендую. Будьте в курсе происходящего.
Свежий и авторский подкаст Алексея Куща 🎙 «Аналитика Куща».
Алексей еще и традиционно зачитывает цитаты из книг, рассказывает о книгах в своих подкастах!
Поделитесь с теми, кто дорог. Берегите себя, родных и близких.
Полный подкаст нужно смотреть/слушать по ссылке 👉🏻 https://freeman.app/podcast/2321/ru
🎶
Знай больше других!
Будь в Клубе Свободных людей
Скачивай и слушай Podcast Свободный
🍏 AppStore и 🏳️ PlayMarket
Поделись и подпишись на Свободный
| 2 | Головна проблема Китаю — старіння населення, а не лише його чисельність.
Окрім цих великих держав, майже всі країни мають проблеми з народжуваністю.
Це закономірно в умовах суспільства споживання XXI століття та жіночої емансипації.
У нас немає жодного з цих амортизаторів.
По-перше, первісне велике населення — 53 мільйони станом на 1991 рік — як фактор втрачено.
По-друге, в Україну не їдуть мігранти і навряд чи поїдуть у найближчій перспективі.
По-третє, середня тривалість життя чоловіків в Україні скоротилася з 64 до 58 років, а жінок — із 75 до 70 років.
Старше 65 років житиме лише незначна частина жіночого населення, стан здоров'я якої не дозволить працювати.
А більшість чоловіків до 65 років узагалі не доживуть.
І все це катастрофічно посилює постійний потік міграції з країни.
Найближчими роками Україна втрачатиме 300 тисяч жителів через перевищення смертності над народжуваністю і ще 500 тисяч — через щорічний потік мігрантів за кордон.
Сукупно — до 800 тисяч мешканців на рік.
Чому депопуляція під час націотворення — це неповторна трагедія.
Ключовий момент, який визначає критичність депопуляції, — це динаміка історичних циклів у теорії кліодинаміки.
Процес формування нації майже завжди супроводжується зростанням чисельності населення.
Це схоже на річні кільця на зрізі стовбура дерева: що далі від центру, то більший радіус кожного наступного кільця.
Але на певному етапі зростання припиняється, і можливе навіть скорочення діаметра зрізу.
Цей процес пов'язаний з ущільненням стовбура — аж до скам'яніння деревини.
Щось на кшталт демографічної рівноваги або соціального гомеостазу.
Зупинка зростання пов'язана із завершенням динамічних націотворчих процесів, які у більшості країн світу, крім низки держав Африки та Азії, завершилися у XIX–XX століттях.
Унікальність нашого історичного моменту в тому, що в Україні суспільство досі перебуває в активній історичній динаміці.
На цьому етапі чисельність населення за параметрами націотворчої моделі мала б активно збільшуватися, а вона натомість скорочується.
Це нагадує рух кілець на зрізі дерева від периферії до центру, коли радіус кожного нового кільця не збільшується, а навпаки — скорочується.
І це процес не ущільнення, а усихання.
Такої катастрофи в історії світу ще не було: активний націотворчий процес відбувається на тлі демографічного скорочення.
Який вибір залишається перед Україною.
Отже, у нас є два варіанти.
Або знизити внутрішню напругу історичної динаміки за допомогою переходу до формату мультикультурної держави епохи постмодерну, або знайти способи динамічного збільшення чисельності населення в межах архаїчного типу національної держави.
Будь-яка спроба поєднати ці процеси може призвести до надзвичайно токсичних наслідків.
Демографічна криза України становить екзистенційну загрозу для існування нації.
Суспільна суїцидальність щодо цієї проблеми становить більший ризик, ніж сама війна.
https://novyny.live/context/post/demografichna-kriza-ukrayini-ekzistentsiina-katastrofa-335505/ | 8 578 |
| 3 | Демографічна криза України — екзистенційна катастрофа.
Прогноз ООН щодо чисельності населення України свідчить: до кінця XXI століття в країні може залишитися приблизно 15 мільйонів людей.
Діапазон прогнозування досить широкий — від 10 мільйонів у мінімальному сценарії до 25 мільйонів у максимальному.
Але ООН будує прогноз на основі офіційної статистики, тобто від 42 мільйонів людей, які, за статистичними даними, жили в Україні до початку повномасштабної війни.
При цьому перепис, проведений за опосередкованими даними у 2019 році, показав приблизно 37 мільйонів людей з урахуванням маятникової трудової міграції.
Наявні в ООН дані взяті без урахування окупації територій та масової міграції.
Якщо закласти в модель ООН реальну нинішню чисельність населення країни — до 28 мільйонів людей на підконтрольній території, — то до кінця XXI століття отримаємо значно гірший результат: населення на рівні нинішньої Монголії, тобто менше 5 мільйонів людей.
Як розрахувати реальне скорочення населення через три покоління.
Зрозуміло, що всі прогнози мають умовний характер.
Але можна зробити прикладний розрахунок.
Нині в Україні залишилося приблизно 28 мільйонів людей.
Із них жінок фертильного віку, а також тих, хто увійде до цього віку, — близько 8 мільйонів.
Коефіцієнт фертильності становить 0,8.
Тобто ці жінки зможуть народити 6,4 мільйона дітей.
Середній термін входження в дітородний вік — 25 років.
Половина з цих 6,4 мільйона — жіночої статі, тобто вони зможуть дати життя ще приблизно 2,5 мільйона людей.
Половина з цих 2,5 мільйона також буде жіночої статі — близько 1,25 мільйона.
Через 25 років вони народять приблизно один мільйон людей.
Разом: 6,4 млн + 2,5 млн + 1,25 млн + 1 млн = 11,15 мільйона людей.
Отже, за три покоління в Україні зможуть народитися 11–12 мільйонів нових українців, а помре переважна більшість тих, хто живе нині.
Наприкінці століття в Україні справді може залишитися трохи більше 10 мільйонів людей — без урахування фактора міграції з інших країн.
За негативного сценарію населення може скоротитися навіть до 5–10 мільйонів людей, і це будуть переважно літні люди.
На яких умовах базується цей розрахунок.
Цей спрощений розрахунок коректний за таких умов:
- населення зараз становить 28 мільйонів;
- після війни міграція припиниться;
- коефіцієнт фертильності не знизиться;
- не буде нових воєн та загроз;
- окуповані території буде повернуто.
Звичайно, ті самі чинники, але з позитивною конотацією, можуть поліпшити прогноз.
- Наприклад, населення становитиме не 28 мільйонів, а 30;
- коефіцієнт фертильності зросте до рівня понад одиницю;
- після війни в Україну повернуться біженці або до нас приїдуть мігранти з інших країн;
- Україна поверне території станом на 1991 рік.
Питання в тому, який сценарій стане базовим.
Демографічна криза як суїцидальність суспільства.
В Україні давно склалася так звана надзвичайна демографічна ситуація, причому задовго до війни.
Війна — національна трагедія, а демографія України — національна катастрофа.
Але ще страшніше — ставлення суспільства до цієї проблеми.
Одні міркують у стилі: менше народу — менше кисню.
Інші згадують приклад малонаселеної Австралії.
Треті говорять, що в усьому світі так.
Суспільна суїцидальність — це невміння реагувати на екзистенційні ризики для існування нації як цілісного живого, роєвого організму.
Це парадокс: у момент, коли Україна намагається зберегтися як держава, її суспільство несвідомо схиляється до демографічного усихання.
Який амортизатор мають інші країни від демографічної кризи.
Усі розвинені країни світу мають проблеми з народжуваністю.
У Європі коефіцієнт фертильності нижчий за критичну двійку.
В Україні він навіть нижчий за одиницю — 0,7.
Але це лише частина демографічного рівняння.
Європа вирішує цю проблему за рахунок трудової міграції з інших країн.
Франція — також за рахунок народжуваності серед мігрантів із Франсафрики.
У Китаї коефіцієнт фертильності теж нижчий за 2, але там 1,4 мільярда населення. | 8 093 |
| 4 | Скрытый имам Махди на самолете Судного дня....
Моджтаба Хамении так и не появился на похоронах своего отца, убитого верховного аятоллы Али Хаменеи.
Этим он упрочил свой образ "скрытого имама Махди", который занимаеи особое место в рамках шиитской эсхатологии и влияет на восприятие всего мусульманского мира.
Тем более, что противостоит Махди не кому-нибудь, а Даджалю, Антихристу, лжемессии.
С момента гибели Али Хаменеи никто не видел его сына Моджтабу, который был избран в статус Рахбара вместо его отца.
По разным данным, он находится на лечении за пределами Ирана, возможно, в РФ.
Вчера в Тегеране приземлился самолет Ту-214ПУ. Его еще называют самолетом Судного дня, так как он представляет собой летающий центр управления.
Под защитой своего статуса, борт простоял в аэропорту Тегерана 12 часов в ходе которых Моджтаба, возможно, встречался с лидерами духовенства и КСИР.
Затем, самолет полетел в Пекин.
Наблюдаем запуск геополитической оси Москва - Тегеран - Пекин - Пхеньян.
И геополитическую консолидацию Евразийской синоцентричной империи.
Все говорит о переходе войны на Ближнем Востоке на новый уровень эскалации. | 9 648 |
| 5 | Новое обострение войны США и Ирана или "откуда у Трампа иранская грусть"?
Период Мир-системных войн Эпохи Неполярного мира характеризуется столкновением двух базовых Мир-систем: западноцентричной гегемонистической и синоцентричной сетевой (блокчейн-империя).
Противостояние формата "филиальной империи" и "блокчейн империи".
Борьба сейчас идет за условно "свободные" глобальные кластеры:
- латиноамериканский;
- страны блока АСЕАН;
- страны Южного Кавказа и Центральной Азии;
- Ближний Восток;
- Южная Азия.
Африка рассматривается всеми игроками не как "кластер-трофей", а исключительно в качестве сырьевого придатка и источника дешевой рабочей силы.
Латиноамериканский кластер - это "топливо" американской доктрины Монро 2.0.
Действия ЕС и Китая в Латинской Америке носят характер кластерного сдерживания активности США, но финал борьбы предрешен: Америка от Гренландии до Антарктиды как единый кластер Западного полушария рано или поздно будет сформирована.
Южная Азия по причине фактора Индии трофеем не станет.
Ближний Восток - это геополитическое пространство действий США и Израиля (за исключением Ирана и Турции).
Из "вкусных" кластеров, которые пока балансируют между различными внешними глобальными центрами влияния - это Центральная Азия (плюс сопряженный Южный Кавказ).
Кроме того, Центральная Азия - это последний неразделенный кусок пирога постсоветского пространства.
Поэтому "драка будет страшной, в бой идут одни старики".
Но к Центральной Азии Америке не так то просто будет подобраться.
Нужно контролировать Южный Кавказ как коридор в сторону Центральной Азии и этим объясняется внимание США к Зангезурскому коридору.
А также нужно получить доступ к Каспийскому морю, а это возможно лишь в случае контроля над Ираном (Азербайджан входит в зону турецкой проектности).
Поэтому, попытка США "перевернуть" политические элиты Ирана - это промежуточная цель.
Конечная цель - выход в каспийскую операционную зону и взятие под геополитический контроль Центральной Азии и ее ресурсов.
Еще один протокластер, за который развернется глобальное сражение на следующем такте мир-системных войн - это блок стран АСЕАН.
Но этот блок находится в Индо-Тихоокеанской операционной зоне и для формирования инструментов давления на него буфер в виде Южного Кавказа и Ирана (как в случае с Центральной Азией) не нужен.
Тем более, что у США в блоке АСЕАН есть свой "троянский конь" в виде Филиппин.
Тут все будет активировано достаточно быстро в виде проектов "внутренней нестабильности" и возобновленных старых региональных конфликтов.
Так что цели войны - это не просто Иран или нефть.
Это "расшивка" евразийского контура, который сейчас активно формируется Китаем.
И это борьба за оставшиеся "куски пирога".
"Драка будет страшной, в бой идут одни старики". В прямом смысле. | 12 161 |
| 6 | Она имеет внешнюю форму одного биологического остатка, но полностью состоит из другого, сохраняя при этом исходные очертания.
Задача указанной выше технологии - создать ту самую государственную псевдоморфозу.
После войны в Украине глобальные структуры также попробуют создать такую "псевдоморфозу" под видом реформ аля Милей: снижение налогов, малое государство, сокращение чиновников и так далее.
Теоретический сценарий того, что будет происходить на практике - описан выше
Поэтому происходящее в Молдове - это способ заглянуть в будущее. Правда без опции вступления в ЕС в 2028-м году, которая у Молдовы есть, а у нас - нет. | 11 170 |
| 7 | "Премьериада" проходит не только в Украине, но и в Молдове.
При чем, модель Молдовы - это именно то, что произойдет у нас после войны, поэтому опыт этой страны - это как испытательный политтехнологический "стенд" для нас, который позволяет моделировать процессы будущего.
Действующий премьер Молдовы Александр Мунтяну 3 июля подал в отставку, пребывая в должности около восьми месяцев (чуть меньше, чем Свириденко).
Формально причина отставки Мунтяну - коррупционный скандал.
Президент Молдовы Майя Санду выдвинула на пост премьера Василе Тофана.
Тофану 44 года, он один из управляющих глобального фонда Horizon Capital.
В его непосредственном управлении, портфель инвестиций в размере 1,6 млрд долларов.
Тофан специализируется на инвестициях в Украине и Молдове.
В Молдове он учредил общественное движение "Европа - 2028", в которое вошли 28 крупнейших бизнесменов страны.
Само название говорит о цели движения - вступление Молдовы в ЕС в 2028-м году.
Политическая программа Тофана - полная калька с предвыборной программы Милея: дерегуляция, снижение налогов, сокращение бюрократии и размера государства.
Как я неоднократно писал, программа Милея - это не экономическая теория, а политическая технология для захвата власти "демократическим путем" и удержание оной "недемократическим путем".
На самом деле, данная технология заключается в формировании привлекательного политтехнологического "сэндвича" для электората.
Ну кто будет против снижения налогов и сокращения бюрократии?
В реальности, это выливается в отсечение общества от ключевых форм народного суверенитета:
1. Системы управления страной.
2. Получения выгод от ключевых национальных активов, включая природные ресурсы.
3. Определения системы и пропорций распределения национального дохода.
Народу в этой модели остается суверенитет над "историей" и "языком".
Например, в Аргентине внезапно заговорили о правах страны на Фолклендские/Мальвинские острова, которые сейчас контролирует Британия...
То есть задача данной политической технологии, сформировать корпоративное, технократическое управление ключевыми национальными активами, природными ресурсами и установить контроль за системой распределение национального дохода, включая установление пропорций такого распределения.
При этом происходит отсечение народа от демократических механизмов управления страной с помощью симулятивного характера выборов и девальвации полномочий органов народного представительства.
В этой системе координат, народ ничем не управляет, он лишь регулярно "освящает" якобы народный выбор.
При этом, сама программа реформ реализуется, но специфически.
Например, налоги снижаются, но, в основном, для корпораций: налог на корпоративную прибыль, пошлины на экспорт сырья и на импорт товаров, плоская ставка подоходного налога (а не первая ступень прогрессивного), от чего выигрывают корпорации, а не простые граждане.
Государственное регулирование сокращается, но преимущественно в виде демонтажа антимонопольной политики государства.
Собственники крупнейших компаний, в том числе и в Украине, активно выступают за либертарианскую парадигму и, в первую очередь, за ликвидацию антимонопольной политики.
Что интересно, малый и средний бизнес наивно поддерживает такие действия.
Вот только после ликвидации антимонопольных ограничителей, монополии уничтожают малый и средний бизнес намного быстрее чиновников и государства.
Монополии, буквально, выжигают, малый и средний бизнес, вытесняя его из экономической среды и захватывая в результате горизонтального расширения все пространство формирования добавочной стоимости.
Что касается величины государства, то классическое государство действительно сокращается вместе с расходами на образование, науку, культуру и социальную инфраструктуру.
Зато квазилиберальная государственная псевдоморфоза в виде корпоративной надстройки, замещающей классическое государство.
Напомню, что псевдоморфоза (в переводе - "ложная форма") образуется в результате замещения одного минерала другим с сохранением внешних форм исходного материала. | 10 160 |
| 8 | Перефразируя классика, задача для Запада: "должным образом учиться военному делу и догнать по уровню промышленного развития Китай".
По второй задаче появилась и смета.
К 2050-му году ЕС, Британии и США потребуется 23,6 трлн дол на реиндустриализацию и избавление от промышленной зависимости от КНР.
Об этом пишет Financial Times, приводя расчеты консалтинговой компании EY-Parthenon.
Аналитики подсчитали затраты на создание новых производственных и логистических цепочек, обрабатывающих мощностей и исследовательских центров в ЕС, Британии и США.
К 2050 году США потребуются дополнительные инвестиции в размере $13,7 трлн, ЕС в $9,1 трлн, Великобритании в $800 млрд.
Аналитики считают такой размер инвестиций «преодолимым».
Но это должны быть дополнительные инвестиции, кроме тех, что уже крайне необходимо профинансировать: в энергетику, технологии, образование, проекты ИИ, оборону и инфраструктуру.
Добавим, что Китай контролирует 70% мирового рынка редкозема, рынок комплектующих по широчайшей товарной линейке и поставки фармацевтического сырья.
Поэтому, наивно полагать, что он будет "комплектовать" процесс западной реиндустриализации.
Скорее всего, разрыв в промышленном развитии между Китаем (шире Азией) и Западом к 2050 году лишь возрастет. В пользу Китая/Азии.
Плюс Азия к 2050-му году станет частью Новой евразийской мир-системы, ориентированной на Китай.
И это будет империя не западного типа, а сетецентричная.
Не империя в формате "ядро - полупериферия - периферия", а условно "блокчейн-империя", объединяющая азиатские блоки стран в единую систему. | 9 562 |
| 9 | Пакистан открыл "китайский экспресс", что является крайне важным для Ирана в контексте возобновления войны с США.
Первая точка логистического коридора: ирано-пакистанский КПП «Габд — Римдан».
Вторая точка - сухой порт Сост на границе с Китаем.
Эти логистические центры запустили в апреле 2026 года, но СМИ написали о них лишь сейчас.
Китай вложил миллиарды долларов в строительство сложнейшей горной дороги в пакистанском Гилгит-Балтистане или Большом Кашмире.
При строительстве погибло около 800 рабочих.
Но этот проект связал Китай с пакистанским портом Гвадар, переданном Китаю в концессию, а теперь - и с Ираном.
Пакистан заявляет, что по данному маршруту он будет поставлять "замороженное мясо" в Узбекистан и Кыргызстан в обход Афганистана через Иран и Китай. Многие верят.
Накануне США нанесли удар по мосту на железнодорожном маршруте «Иран — Китай», о чем я писал.
Теперь Китай запускает резервный маршрут. | 10 801 |
| 10 | Перефразируя классика, задача для Запада: "должным образом учиться военному делу и догнать по уровню промышленного развития Китай".
По второй задаче появилась и смета.
К 2050-му году ЕС, Британии и США потребуется 23,6 трлн дол на реиндустриализацию и избавление от промышленной зависимости от КНР.
Об этом пишет Financial Times, приводя расчеты консалтинговой компании EY-Parthenon.
Аналитики подсчитали затраты на создание новых производственных и логистических цепочек, обрабатывающих мощностей и исследовательских центров в ЕС, Британии и США.
К 2050 году США потребуются дополнительные инвестиции в размере $13,7 трлн, ЕС в $9,1 трлн, Великобритании в $800 млрд.
Аналитики считают такой размер инвестиций «преодолимым».
Но это должны быть дополнительные инвестиции, кроме тех, что уже крайне необходимо профинансировать: в энергетику, технологии, образование, проекты ИИ, оборону и инфраструктуру.
Добавим, что Китай контролирует 70% мирового рынка редкозема, рынок комплектующих по широчайшей товарной линейке и поставки фармацевтического сырья.
Поэтому, наивно полагать, что он будет "комплектовать" процесс западной реиндустриализации.
Скорее всего, разрыв в промышленном развитии между Китаем (шире Азией) и Западом к 2050 году лишь возрастет. В пользу Китая/Азии.
Плюс Азия к 2050-му году станет частью Новой евразийской мир-системы, ориентированной на Китай.
И это будет империя не западного типа, а сетецентричная.
Не империя в формате "ядро - полупериферия - периферия", а условно "блокчейн-империя", объединяющая азиатские блоки стран в единую систему. | 12 244 |
| 11 |  Когда заголовок важнее "стратегии". | 13 270 |
| 12 |  بدون متن... | 13 233 |
| 13 | Фондовый рынок как центр накопления капитала.
Южная Корея продемонстрировала, как ставка не нескольких национальных чемпионов вроде Самсунга и рост добавочной стоимости в конечном валовом продукте за счет использования ИИ, привели к тому, что капитализация корейского фондового рынка опередила аналогичные показатели Германии, Франции и Британии.
Британия продемонстрировала как ядро в виде лондонского Сити (центр накопление капитала), может сформировать показатели фондового рынка, которые превышают показатели Франции и Германии, реальный сектор которых более развит.
Германия - пример того, как отсутствие глобальных центров накопления капитала (соразмерных лондонскому Сити) и утрата части реального сектора, переводит фондовый рынок страны в "боковой тренд".
Удивляет фондовый рынок Франции - дается знать сплав национальных центров накопления капитала (хотя и более слабых, чем в Британии) и реального сектора (хоть и более слабого, чем в Германии). Все это дает эффект синергии: проигрывая Германии по уровню развития промышленности и Британии - по степени накопления капитала, в сумме Франция почти не уступает Британии и догоняет Корею по показателю капитализации фондового рынка.
Хотя, кто бы мог подумать, что фраза "Франция догоняет Корею" когда-нибудь прозвучит, исходя из параметров двух стран после Второй мировой войны. | 12 902 |
| 14 | Кароль Навроцкий, как бывший глава польского института памяти, наверняка, аллюзирует на историю Яна ІІІ Собеского.
Что удивительно: вроде все в 1991 году изучали историю. Но она повторилась. | 11 153 |
| 15 | Руина 1.0. и Руина 2.0. - сравнение зеркальных параметров метаистории. Или почему Польша грезит "Венской битвой 2.0."
Формат Запорожской Сечи как фронтира против Османской империи и невозможность "физической победы" над Сечью (являясь фронтиром, Сечь черпала ресурсы в Речи Посполитой), привел к тому, что Османская империя во второй половине 17 века взяла курс на оккупацию Подолья и части правого берега Днепра (что должно было "отсечь" Сечь от ресурсов Украины).
Естественно, сама Сечь сформировалась как метаисторический фронтир в ответ на экспансию Турции и Крымского ханства в сторону Великого княжества Литовского, а затем и Речи Посполитой.
Завершилось тогда все турецкой оккупацией Подолья, захватом Каменца-Подольского, который стал административным центром Подольского эялета Османской империи.
Для Правобережья это закончилось Руиной и полным обезлюдиванием примерно на 50 лет. Только сильный демографический рост в Украине в 18-19 веках смог преодолеть демографический хвост этой депопуляции.
Кстати, тогда возникла и Слобожанщина, куда казаки гетмана Самойловича "согнали" остаток жителей Правобережья после подписания мирного соглашения между Османской империей и Московским царством и падения Чигирина, столицы Гетманщины.
Но Османская империя надорвалась на войне с Сечью и казачеством, которая продолжалась с конца 16 века и до конца 17-го.
На первой фазе войны, казацкие чайки заблокировали судоходство в Черном море и разрушили целый ряд важнейших турецких городов-портов, вроде Варны, Кафы, Синопа, Трапезунда.
Затем, был разгром турецких войск под Хотыном в 1621 году. Разгневанные поражением янычары тогда повесили в Стамбуле султана Османа ІІ в 1622 году.
Как писал османский историк Туга Челеби:
«во время вечерней молитвы пришли садразам [Давуд-паша], его кетхуда [офицерское звание у сипахиев и янычар] и джебеджи-баши, чтобы убить султана Османа.
Они стали набрасывать на него аркан, но султан Осман, будучи крепким юношей, мужественно сопротивлялся, тогда бандит-сипахи по имени Килиндер Угрусу сжал мошонку султана и тот тут же испустил дух».
А путешественник и автор исторических записок Эвлия Челеби добавляет:
"был брошен в повозку и задушен борцом Биньязом в Эдикуле. Джебеджи-баши отрезал одно из его ушей и отнес его с новостью о смерти Османа Давуду-паше".
Затем были тяжелые Азовские походы и Чигиринские войны.
На пике реализации своей метаисторической стратегии по отсечению фронтира в виде Сечи от ресурсной базы, турки захватили в 1672 году Каменец-Подольский и само Подолье.
А затем, существенно ослабив фронтир в виде Сечи, попытались атаковать Европу и осадили Вену.
Вот тогда-то на авансцену истории и вышла Речь Посполитая: король Ян ІІІ Собеский разгромил турок и снял осаду с австрийской столицы.
А Каменец-Подольский был возвращен Речи Посполитой в 1699 году по Карловицкому миру во время правления в Варшаве Августа ІІ Сильного.
Все это время, напротив Каменца находился польский аванпост с символическим названием: "Окопы Святой Троицы".
Все эти процессы с исторической точки зрения находились в русле диалектической логики, когда противоречия становились источником дальнейшего движения.
Но я всегда задумывался: а каково было жить в те времена на Правобережной Украине обычному человеку. Ответ понятен - жизнь была ужасной, короткой и до крайностей трагической.
В 21 веке мы наблюдаем зеркальное отражение этой метаистории.
Украина теперь форпост Запада в противостоянии с РФ. Значительная часть ресурсов войны вновь лежит за пределом фронтира.
Россия пытается оккупировать левобережную Украину как когда-то османы пытались захватить Правобережье и Подолье.
На пике агрессии, РФ оккупировала аналоги Каменца-Подольского - Донецк, Луганск, Симферополь, Мелитополь и создала там свои "эялеты".
На втором треке войны опять просматривается прямое противостояние с Европой, только теперь вместо Турции - Россия.
На части левобережья Украины уже наблюдается исход населения и Руина 2.0.
Тем временем Польша пытается собрать "большой шлем" европейских милитари-инвестиций как и в конце 17 века. | 10 645 |
| 16 | Банки змушені підвищувати ставки за вкладами для залучення коштів населення, попри зниження ключової ставки ЦБ до 14,25%.
Відтік готівки та дорогі пасиви формують дефіцит, який за оцінками ЦБ РФ досягає 2,4–3,6 трлн руб.
Чому так відбувається?
Більшість населення та бізнесу зберігають гроші в короткострокових депозитах (до 6 місяців) або на поточних рахунках.
При цьому гроші в економіці "застрягають" у вигляді "довгих" кредитів (іпотека, кредити ВПК на три-п´ять років).
Коли ключова ставка перебуває на високому двозначному рівні (навіть з динамікою зниження), банки змушені постійно підвищувати відсотки за депозитами, аби не втратити своїх клієнтів.
У результаті вартість залучення грошей (пасиви) стає вищою, ніж доходи від "старих" (раніше виданих) кредитів, наданих позичальниками під відсотки, значно нижчі за поточний рівень.
Станом на липень 2026 р. загальна заборгованість банків перед ЦБ РФ за операціями прямого РЕПО досягає близько 5,4 трлн руб.
Рівень структурного зсуву в банківській системі Росії становить таким чином приблизно 2% ВВП, що є досить суттєвим ризиком.
Більшість цих коштів йде на покриття фінансового розриву в банках, сформованого в 2022–2023 рр., коли ключова ставка ЦБ РФ становила 7,5% і більша частина кредитів видавалася підприємствам ВПК під ставку, нижчу за інфляцію.
У цьому контексті цікаво порівняти два показники: в Україні і Росії.
Рівень іммобілізації (залучення) Національним банком України тимчасово вільних коштів українським банків доходив до 500 млрд грн і становив понад 6% ВВП (ці кошти можна назвати недозавантаженими в економіку у вигляді кредитів та вкладень в ОВДП).
А рівень підтримки ліквідністю російських банків за рахунок РЕПО операцій з боку ЦБ РФ становить 5,4 трлн руб., або 2% ВВП — і це показник "надзавантаження" ліквідності банків в економіку.
Тобто НБУ зберігає надвисоку ліквідність банківської системи, покладаючись більше на зовнішню фінансову підтримку, а ЦБ РФ прокачує через банки додаткову ліквідність для фінансування ОФП та кредитування ВПК (інших джерел коштів на війну в РФ немає) і цим формує елемент нестабільності.
Але це політика російського центробанку від безвиході — більше взяти коштів на війну ніде.
У 2026 р. загальний номінальний обсяг ринку ОФП становить близько 33 трлн рублів, а загальний обсяг вкладень банків РФ у ці державні облігації перевищив 13 трлн руб.
На балансі комерційних банків та інших фінустанов перебуває понад половина ринку держборгу РФ в рублях (близько 60–70%), що робить банки головними кредиторами держави і, отже, війни.
Висновки: військово-іпотечна модель
Підсумовуючи, можна сказати, що населення фінансує банки за допомогою депозитів, привабливість яких забезпечується за рахунок високих ставок ЦБ РФ.
Ці кошти банки витрачають на війну: кредитують ВПК та купують ОФП (за рахунок яких уряд формує воєнні витрати).
Високі процентні ставки за кредитами бізнесу в цій системі та за іпотекою компенсуються державою — і ці витрати федерального бюджету стрімко зростають.
А високі процентні ставки за самими ОФП компенсувати державі вже нікому — вартість обслуговування держборгу також постійно збільшується.
Цю модель економіки можна назвати "військово-іпотечною", бо потоки ліквідності курсують або на ринок іпотеки, або в систему ВПК.
Але така модель формує і певний закритий цикл самофінансування війни, де бізнес, влада і населення перебувають в "агресивному консенсусі".
Ця система буде виснажуватися протягом 2026–2027 рр., але глибока криза їй поки не загрожує.
Утім, найбільший обвал в такій системі відбудеться одразу після війни, коли розпадеться вказаний вище цикл ліквідності… Якщо, звісно, не буде сформовано інший цикл, пов'язаний із новими будівельними та інфраструктурними проектами…
https://www.dsnews.ua/ukr/economics/kreditori-viyni-10072026-463154?fbclid=IwdGRjcATB9HhjbGNrBMH0c2V4dG4DYWVtAjExAHNydGMGYXBwX2lkDDM1MDY4NTUzMTcyOAABHrlwa3Afjdb5jmnI4T88D-pgWqne0UpAwBTwxMmIKL3qfcr6ebqfRuG7giLv_aem_7AjnwedZEWGneJ20vcsTxw | 8 908 |
| 17 | Сам показник іпотечної заборгованості не є критичним з огляду на параметри ВВП, хоча він дуже дорогий в обслуговуванні.
Без державних субсидій такі кредити коштували б позичальникам 18% річних і більше. Це формує передумови до банкрутств домогосподарств.
Як російські банки можуть покрити ці ризики?
Середній показник адекватності капіталу банківської системи РФ становить близько 11,9% за мінімального нормативу ЦБ РФ у 8% (реальний норматив за групою найбільших банків становить 13–20%).
Рентабельність банківського капіталу ROE — понад 20% (досить високий рівень прибутковості). Тобто в цьому контексті російські банки можуть навіть ще наростити загальний показник кредитування.
Цього року вимоги до капіталу банків посилюються.
Центробанк РФ підвищив показник додаткового буферу достатності капіталу (Н1.2) до 0,75%, а до 2028 р. цей буфер має досягти 2,5%.
Тобто проблеми з капіталізацією банківської системи таки існують і вони справді можуть камуфлюватися недостатнім рівнем оцінки ризиків та резервів за іпотечними та державними програмами кредитування.
Загальний обсяг виданих кредитів у червні 2026 р. становив рекордні 1,16 трлн руб., з яких близько половини припало на іпотечний бум.
При цьому середні ставки залишаються високими, вони варіюються від 22,99% (в реальний сектор економіки) до 47,06% (споживчі).
Загальний кредитний портфель банківського сектора Росії перевищує 140 трлн. рублів. Він розподіляється на дві основні частини:
- кредити бізнесу (близько 98 трлн руб.);
- кредити населенню (близько 45 трлн руб).
Як гроші росіян пішли на війну
При цьому загальний обсяг коштів фізичних осіб у банках РФ становить понад 67 трлн руб. (отже, різниця між коштами населення в банках та обсягом кредитів фізосіб становить +22,6 трлн руб.).
Ймовірність так званої "конфіскації вкладів" є досить низькою, бо жодних коштів населення в банках вже немає — вони видані економічним агентам у вигляді кредитів та вкладені в облігації федеральної позики (ОФП).
Треба сказати, що частка вкладів в іноземній валюті у російських банках впала до історичного мінімуму в 4,9%.
Близько 95% усіх заощаджень населення тримає у рублях через високі ставки. Отже, у разі кризи депозити просто "надрукують" і проблему вирішать за рахунок інфляції та девальвації рубля.
Гроші бізнесу і махових держвитрат
На рахунках та депозитах компаній у банках близько 61–63 трлн руб. Тут фінансовий розрив вже негативний: мінус 35 трлн руб.
Значна частина приросту вкладів бізнесу в банках формується експортерами та виконавцями державних контрактів.
Це створює ризикований цикл потоків ліквідності:
Держава платить підприємствам ВПК —> вони тримають тимчасово вільні кошти в банках —> банки вкладають цю ліквідність в ОФП і покривають дефіцит бюджету —> Мінфін платить за новими державними контрактами… і далі по колу.
Варто лише пригальмувати маховик державних витрат – і цикл потоків ліквідності розпадеться.
Тобто кошти, які фондуються банками за рахунок вкладів населення, йдуть не так в іпотечні кредити, як в ОФП та кредити підприємствам (значною мірою в програми державно-приватного партнерства та ВПК).
Банки на розтяжці: воєнне кредитування на межі
Загальний обсяг субсидованих державою кредитів у банківській системі Росії перевищує 11 трлн руб. Це становить понад 14% всього кредитного портфеля та понад 7% ВВП.
РФ виділяє на компенсацію пільгових ставок близько 2 трлн. руб. бюджетних видатків щороку
Сукупний рівень субсидіювання вже перевищує розмір Фонду національного добробуту — 4 трлн руб., або 1,9% ВВП, а обсяги щорічного субсидіювання порівняні з половиною його коштів.
Отже, резервів для субсидіювання вже майже не залишилося.
Нинішні темпи видачі субсидій на кредитування програм ВПК можуть бути профінансовані в 2026–2027 рр., потім нарощувати такі витрати можна буде лише за рахунок зростання дефіциту бюджету.
Ще один ризик, який виник у 2026 р, — це розрив ліквідності банків РФ через жорстку грошово-кредитну політику ЦБ РФ.
Цей розрив вже став структурним. | 8 641 |
| 18 | Кредитори війни. Як Кремль загнав російські банки у фінансову пастку.
На Заході передбачають банківську кризу в Росії. Але не все так просто.
Розбираємося, чому гальмує російська економіка, а банки стають заручниками замкненого кола фінансування війни. І чого насправді варто очікувати від фінансової системи ворога?
Німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung опублікувало статтю, в якій назвало стан російської економіки "вибуховим".
Але вибуховим не в сенсі динамічного зростання, а в контексті можливої кризи та спаду.
Автори називають і причини такої "вибухонебезпечної ситуації" — це і воєнний формат економіки (хоча можна посперечатися, наскільки підходить під таке визначення нинішня економічна модель РФ), і санкційний тиск с боку Заходу, і тривале падіння цін на нафту (тут радше маємо справу з ретроспективною оцінкою нафтових цін на статистичній базі 2025 р.).
Усі ці негативні фактори і можуть стати спусковим гачком, який запустить "кризову спіраль".
Свої тези автори статті підкріплюють посиланням на оцінки звіту європейських спецслужб. Серед них нібито вказується й "ахілесова п’ята" російської економіки — російський банківський сектор.
Зазначається, що російські банки мають "штучно роздуті баланси", і вони регулярно занижують ризики під час оцінки позичальників, бо знайти охочих кредитуватись навіть під знижену ставку ЦБ РФ у 14,25%, завдання із зірочкою.
Крім того, кризова "міна" закладається в системі пільгових кредитів ("субсидованих" за рахунок державного бюджету).
Коли йдеться про іпотеку, то таке кредитування не просто сприяє зростанню цін на житло, але й формує бульбашку у вигляді кредитних іпотечних портфелів, частина яких стає проблемними.
До "субсидованої" заборгованості слід віднести також і кредити в рамках так званого "державно-приватного партнерства".
Кредитуючи регіональні проекти, банки беруть на себе і субсидовані ризики цих проектів. Надання позик підприємствам ВПК — це також ризик.
Автори статті, вважають, що РФ створила лише вигляд зростаючої економіки, а насправді — це потьомкінські села.
Ознаки кризи вбачають у цьогорічному гальмуванні темпів зростання ВВП РФ до 0,4% (після динаміки на рівні 4,3% у 2024 р.).
Вимальовується дуже обнадійлива для нас картина. Але наскільки вона реалістична?
На жаль, автори допускають і відверті маніпуляції, наприклад, у частині аналізу вартості обслуговування державного боргу Росії. Отже проаналізуємо ці аргументи і дамо власну оцінку фінансових проблем ворога.
Затухання темпів зростання ВВП РФ у 2026 р. до +0,4%, не можна розглядати як ознаку кризи, адже криза — це рецесія, а рецесія — це падіння валового продукту два квартали поспіль.
Втім для прирівнювання технічної рецесії до справжньої кризи падіння ВВП має бути зафіксоване за підсумками календарного року, а цього, вочевидь, поки немає.
Тобто +0,4% до ВВП — це різке гальмування економіки, а у випадку РФ — вихід на плато розвитку і перегрів, коли кількісні фактори зростання (вільна робоча сила та виробничі потужності) вже повністю задіяні, а якісних факторів у вигляді зростання продуктивності праці та нових технологій немає.
Кредити дорожчають
До того є тези про обслуговування державного боргу в статті є певною маніпуляцією.
Справа в тому, що відношення держборгу до ВВП перебуває в РФ на досить низькому рівні — менше 20%, а вартість обслуговування цієї заборгованості відносно висока через завищену ключову ставку ЦБ РФ.
Показник відношення вартості обслуговування боргу до ВВП в РФ становить наразі 1,6% (у 2026 р. номінальний ВВП заплановано на рівні 250 трлн руб., а вартість обслуговування боргу складе 4 трлн руб.) Це відносно високий показник, хоча явно не критичний.
Іпотечний бум та камуфляж банківських ризиків
Тепер перейдемо до стану російської банківської системи.
За перше півріччя 2026 р. сума виданих іпотечних кредитів у Росії становила 2,2 трлн руб. Сукупний іпотечний портфель банків (загальна сума всіх кредитів) перевищила 24 трлн руб., це до 10% ВВП.
Червень 2026 р. став рекордним місяцем за видачею нових іпотечних кредитів у розмірі до 488 млрд руб. | 11 306 |
| 19 | Нынешний этап мир-системных войн - это борьба за логистические маршруты Новой Евразии.
В идеале, США и Британия стремятся сохранить контроль за морскими коммуникациями.
Китай стремится развивать каботажные морские маршруты вдоль контролируемого побережья и внутренние сухопутные евразийские транспортные коридоры.
Горящие терминалы в Усть-Луге и Новороссийске - это "обрезание" балтийского и черноморского транспортного коридора РФ.
Но и терминалы Усть-Луги, и Новороссийска - это "зикураты прошлого", когда потоки нефти из РФ шли на Запад.
Это памятники погибшей геополитической Химеры, сгоревшие в огне первой мир-системной войны.
Продуктивные силы РФ будут смещаться на Восток, за Урал, под защиту "Великой китайской стены".
США спешат развернуть глобальные проекты в Арктике, стремясь заблокировать инкорпорацию Китая в арктическую геополитическую операционную зону.
Война с Ираном и взятие под контроль Зангезурского коридора - это попытка Америки заблокировать реализацию проекта Север - Юг.
Рассматривалось два варианта данного логистического коридора:
1. Из РФ через Азербайджан в Иран и далее - в Индию и Китай.
Данный маршрут может быть заблокирован "волевым решением" Баку по просьбе из Вашингтона.
Проект, скорее всего, будет заморожен вследствие охлаждения отношений между Ираном и Азербайджаном.
2. Из РФ через Казахстан и Туркменистан в Иран. Выход к иранским портам Чабахар в Оманском заливе и Бендер-Аббас.
Порт Чабахар находится за пределами Персидского залива и Ормузского пролива и поэтому может использоваться даже в условиях перманентной войны в Заливе.
Кроме того, связка железнодорожных маршрутов может соединить Иран с Пакистаном (порт Гвадар в китайской концессии) и Карачи. Более того, возможна железнодорожная связка с Индией и ее портами.
США блокируют данную точку "прорыва" Евразийского периметра с помощью войны с Ираном.
У Евразийского глобального острова (Китай, РФ, Иран, КНДР) остается лишь направление к тихоокеанским портам и развитие железнодорожной сетки на Дальнем Востоке (Транссиб 2.0.).
И именно это направление, максимально выгодно для Китая, так как формирует портфель инфраструктурных инвестиций в виде тысяч километров железных дорог, десятков торговых хабов и мультимодальных торговых центров.
Поэтому, чем сильнее горят терминалы в Усть-Луге и Новороссийске, чем дольше блокируется маршрут Север-Юг (максимально выгоден Индии), чем сильнее идет противостояние РФ и США в арктической операционной зоне, тем больше инвестиций в Желтороссию и Тихоокеанский логистический кластер на Дальнем Востоке.
Китай сумел найти формат, когда война морских империй -талассатов, в любом случае усиливает его проект Монгольской империи 2.0. | 17 309 |
| 20 | https://youtu.be/qdDv3t39VWI?si=L9mYArrAyelre_Cz | 13 702 |
