ДИКЕ ПОЛЕ online (від науково-експозиційного відділу ВІАМЗ "Садиба Попова"

👀 Оглядовий майданчик, що знаходився прямо за Північним флігелем мав досить цікаву атракцію - шахи♟під відкритим небом. 😮Мармур і граніт, з якого складалася шахова дошка, був вивезений з маєтку ще у 1928 році. 🏚Лишилася тільки стіна, що поєднувала Північний флігель з оглядовою вежею. У зв'язку з чим питання➡️➡️➡️

📍Місто ВАСИЛІВКА Запорізької області. На південь від залізничного вокзалу зберігся колишній вапняний кар'єр з трьома печами поруч. Є відомості, що заснований він артіллю в 1930-х роках, але вважаю, що історія його виникнення набагато давніша. 📍Село МАЛОКАТЕРИНІВКА Запорізької області. На схід від села у дачному товаристві знаходиться невеличка вапняна піч зі збудованою нагорі хатинкою. 📍Містечко КУШУГУМ Запорізької області. Поруч із залізницею і досі працює завод з виробництва вапна. Височенну піч можна побачити навіть з вікна потягу! Засновано підприємство, якщо вірити офіційним даним, 1772 року. Тобто, існує майже 250 років!!! 📍Село ГРИГОРІВКА Запорізької області. Якщо подивитись на село на Гугл-Меп, то на схід від села можна побачити якісь колодязі. Може це теж старі вапняні печі?!. 🧭Тож мандрівка триває. Трохи далі на південь від печей, наш колега виявив і старий кар'єр з видобутку вапняного каміння... 🤔Хтозна, може про це саме місце згадується в "Історії міст та сіл УРСР", в статті про Комишуваху? 🗣"Глитай Рутберг захопив у свої руки видобуток вапняку. Маючи 4 випалювальні печі, він експлуатував понад 100 робітників з місцевої бідноти. За 14-годинний робочий день Рутберг платив їм по 30-40 копійок"... ‼️Нагадаю - це відбувалося наприкінці 19 - на початку 20 століття... ☝🏻А взагалі, впродовж віків видобували вапняк та виробляли вапно в нашому краї. Мабуть, ще за козацьких часів. Можливо й раніше... 😮Завдяки використанню каменю-вапняку в навколишніх селах та містах з'явилися кам'яні паркани, будівлі, колодязі, мости тощо. 🏘Вапно ж використовували для побілки стін зсередини, а хат-мазанок - і ззовні. Його додавали також в будівельні розчини тощо... 🐬А звідки ж з'явився вапняк в наших краях? Безсумнівно через розташування на півдні України 14 - 10 мільйонів років тому частини Сарматського моря. Нагадаю, наш Крим та Кавказ тоді були островами...🏝 👣Майже годину блукала компанія мандрівників зеленими пагорбами. Неначе якась таємна сила не відпускала нас звідти. 📍В одному місці знаходимо велику ділянку трави, що має рожево-бузково-зелений колір, вкриту кристалами льоду, неначе росою. 😳Тут є залізна руда! - робимо висновки. А тим часом Хитрівка з Комишувахою майже зникають у тумані. 🚌Час їхати далі. На нашому маршруті - ще кілька сіл. Повертаємось до автівок і прямуємо до автотраси. А позаду крізь густі хмари туману услід нам дивляться велетні - вапняні печі🔥 Хитрівки.

🗺Колишнє село Хитрівка (зараз південно-західна частина містечка Комишуваха). Оріхівський район Запорізької області. 19.12.20 р. 📖Перша частина розповіді про Хитрівку. Друга частина оповіді про нашу мандрівку завершилася пошуками нашого колеги-краєзнавця, що безслідно зник. 📞Що б ми робили, якби не розвиток сучасних технологій?!. Виявляється, Євген вже знайшов старі вапняні печі, і надіслав нам у Месенджер📲 зроблені ним фотографії... 👣Швидко їдемо до нього. ⛰Місцевість, де розташовано кам'яні споруди, знаходиться на високому зеленому пагорбі, з якого ми могли б побачити всю Хитрівку, якби не густий туман, що білою ковдрою вкрив долину. 🍀Мені це місце чимось нагадало Ірландію - "Смарагдовий острів". В дитинстві читав статтю нашого земляка Юрія Устименка про цю давню країну в журналі "Навколо Світу". 🤑А пізніше, на першому курсі навчання в інституті, купив повну книгу цього автора "Знайомтесь, Ірландія!" 🖼Якщо включити уяву, то краєвиди на півдні Хитрівки будуть схожі з малюнками з тієї книги. Старі печі - неначе великі круглі вежі, багато яких збереглося в Ірландії. Ті ж самі стіни, складені з каміння... 🤩Загалом, ми знайшли дві старі печі з випалу вапна. Одна збереглася найкраще. Півтораметрова арка, що веде до шахти. Шахта - десятиметровий високий колодязь діаметром - метрів п'ять, 🧱обкладений зсередини вогнетривкою цеглою. 🪧Ззовні нагорі бачимо цегляну табличку з цифрами 1.30 Р. 1930? Вірогідно, що так. 1830? Можливо... 🧐Згадую всі вапняні печі, що знайшов раніше в нашому краї. ➡️➡️➡️

👼Христос народився! Славімо його! 🏡У Різдвяні свята нехай прийде мир у ваш дім, радість наповнить душі, а любов — серця. 🎄Нехай надія, віра і оптимізм зроблять кожен ваш вчинок обдуманим і мудрим, кожен крок — впевненим і сміливим. 🇺🇦Хай цьогорічне Різдво принесе нашій країні Перемогу, знищить усе зло, а доля більше не буде випробовувати нас на міцність! 🙏Молимо Ісуса дарувати витримки та здоров’я нашим воїнам. Нехай Спаситель та Матінка Божа оберігає кожного захисника і кожну захисницю. ❤️‍🩹Тих, що на фронті, і тих, що у полоні. 🕯Вічна слава і пам'ять героям, які віддали життя за свою Батьківщину.

😮Це третій цегляний вітряк з тих, що збереглися на Запоріжжі...наскільки мені відомо. Фотографую ще один старовинний будинок на північному боці вулиці, і з почуттям виконаного обов'язку залишаю село. За селом бачу величезний ставок - це одна з приток ріки Мокра Московка. 👣Саме до Московки (Розенфельд) пролягає мій шлях... ...І ось надворі вже листопад буремного 2020 року. 💻На менонітському сайті випадково знаходжу столітню фотокартку того самого вітряка!!! "Вітряний млин на хуторі Нейгорст (німецькою - НОВЕ ГНІЗДО) біля Софіївки" (зараз - місто Вільнянськ Запорізької області) - свідчить підпис під фото. 📸Наступне фото - рекламна вирізка з газети німецькою:

"Досвідчений мельник потрібен до голандського вітряного млина. П.Ремпель та спадкоємець покійного Я.Ремпеля. Нейгорст. Сільська громада Розенгофу. Олександрівський повіт. Катеринославська губернія." Внизу припис: Eintritt zu Martini".

🧐Вхід на День Святого Мартіна! - підказали мені переклад в коментарях. До речі, Розенгоф - це місцевість на південний схід від міста Вільнянськ. Церква менонітської громади знаходилася поруч з сучасним селом Значкове. 🤩Третє старе фото схоже на той ставок, що я бачив навесні 2019 року. Ще раз передивляюсь свої архіви і знаходжу:

"Михайло-Лукашевська волость. Хутір Нейгорст Якова Яковича Ремпеля (Jakob Jakob Rempel) - 294 десятин".

📰Також у вирізці з газети "Екатерининские Губернские Ведомости N45 от 8 июня 1916 года", що теж розміщена на менонітському сайті, знаходжу прізвища менонітів, що мешкали на тому хуторі. 🏘Тож, центральна частина села Райського була колись хутором Нейгорст. Ще однією "білою" плямою історії поменшало. ✍️Але дослідження триває. Тож згодом ми, напевне, дізнаємось більше історичних відомостей і про село Райське, і про цей ☝🏻ГОЛАНДСЬКИЙ ВІТРЯК.

😮Це третій цегляний вітряк з тих, що збереглися на Запоріжжі...наскільки мені відомо. Фотографую ще один старовинний будинок на північному боці вулиці, і з почуттям виконаного обов'язку залишаю село. За селом бачу величезний ставок - це одна з приток ріки Мокра Московка. 👣Саме до Московки (Розенфельд) пролягає мій шлях... ...І ось надворі вже листопад буремного 2020 року. 💻На менонітському сайті випадково знаходжу столітню фотокартку того самого вітряка!!! "Вітряний млин на хуторі Нейгорст (німецькою - НОВЕ ГНІЗДО) біля Софіївки" (зараз - місто Вільнянськ Запорізької області) - свідчить підпис під фото. 📸Наступне фото - рекламна вирізка з газети німецькою:

"Досвідчений мельник потрібен до голандського вітряного млина. П.Ремпель та спадкоємець покійного Я.Ремпеля. Нейгорст. Сільська громада Розенгофу. Олександрівський повіт. Катеринославська губернія." Внизу припис: Eintritt zu Martini".

🧐Вхід на День Святого Мартіна! - підказали мені переклад в коментарях. До речі, Розенгоф - це місцевість на південний схід від міста Вільнянськ. Церква менонітської громади знаходилася поруч з сучасним селом Значкове. 🤩Третє старе фото схоже на той ставок, що я бачив навесні 2019 року. Ще раз передивляюсь свої архіви і знаходжу:

"Михайло-Лукашевська волость. Хутір Нейгорст Якова Яковича Ремпеля (Jakob Jakob Rempel) - 294 десятин".

📰Також у вирізці з газети "Екатерининские Губернские Ведомости N45 от 8 июня 1916 года", що теж розміщена на менонітському сайті, знаходжу прізвища менонітів, що мешкали на тому хуторі. 🏘Тож, центральна частина села Райського була колись хутором Нейгорст. Ще однією "білою" плямою історії поменшало. ✍️Але дослідження триває. Тож згодом ми, напевне, дізнаємось більше історичних відомостей і про село Райське, і про цей ☝🏻ГОЛАНДСЬКИЙ ВІТРЯК.

🗺Райське Вільнянського району Запорізької області. 30.03.19 р. 🔴Укромне (Гохфельд) залишилось позаду.Розбитим шляхом мандрую до наступного села. Ось і Райське. Довжелезне село, що об'єднало в собі чотири колишні хутори: Уманський, Світлий, Удачний та Райський. 👀Місцевий мешканець, стоячи біля хвіртки, уважно слідкує за кожним моїм кроком. 👣Я підійшов, почали розмовляти про історію. З його слів, будівля, що я її побачу згодом на заході села, - і справді була вітряком. ‼️Голандський або бельгійський (північна частина Бельгії - це саме Фландрія, звідки коріння значної частини наших менонітів). Триповерховий. П'ятилопасний. З вентиляторами, що самі повертали механізм за вітром. 🏚Багато років тому цей вітряк згорів, тому пізніше його перебудували, розібрали 2 верхні поверхи та зробили залізний дах, - завершує він свою розповідь. ☝🏻Наскільки мені відомо, колоністи в наших краях виробляли подібні механізми для вітряків на своїх заводах. Скільки я бачив старих фотокарток! 🏠"Ремпеля", - назвав мій новий знайомий ім'я колишнього господаря вітряка. І це теж його - показав на будинок з червоної цегли, що розмістився навпроти його хати. 🤝Дякую йому за нові цікаві відомості, прощаємось. Крокую брукованою камінням вулицею до західної частини села - місця колишнього хутора Райського, уважно роздивляючись на всі боки в пошуках старовини. 🤔Ремпель? Типове прізвище для менонітів! Тобто в українському селі мешкав багатій на прізвище Ремпель? Чи село виникло на місці колишнього хутору?.. Хтозна?.. 🔴І нарешті бачу те, заради чого я сів о шостій ранку на маршрутку до Новомиколаївки і пройшов ці кілька десятків кілометрів весняним вільнянським краєм. 😮Велика кругла будівля у вигляді зрізаного конусу, вкрита залізним дахом. Чомусь нагадала вона мені середньовічну харчевню край старого битого шляху. Якби з неї зараз вийшов лицар у латах, схожий на Дон Кіхота, я, напевне, не здивувався б... ➡️➡️➡️