UNUS CONTRA OMNES

Барону Юлиусу Эволе 126 лет Итальянский мыслитель, эзотерик и писатель родился 19 мая 1898 года в аристократической семье, имеющей далёкие испанские корни. Более всего барон Эвола (урождённый Джулио Чезаре Андреа Эвола) известен как ярчайший представитель традиционализма. Новая эра с ее крайним материализмом и безумством недочеловеческих идеологий принесли обнищание цивилизации, ее деградацию и упадок. Духовный кризис человечества, Европейского человека, потребовал появления здесь людей, бойцов, которые смогли бы противостоять силам разложения и хаоса. Одним из таких людей стал итальянский философ барон Юлиус Эвола. Весь жизненный путь этого "Кшатрия Духа" был наполнен подлинным олимпийским спокойствием; с бесстрастным взглядом и глубоким разумом он обрушивал критику на современный мир (одна из первых книг так и называлась - "Восстание против современного мира"). 🌟Продолжение читайте на нашем сайте: http://wotanjugend.info/evola120

Шлях до величі не стільки є шляхом придбання корисного, скільки відхиленням зайвого. Як у протистоянні частіше вирішує не перевага однієї із сторін, скільки помилка іншої. Позбавитись зайвого, полишити слабкість, відмовити собі у «насолодах» посполитів. Перетворення через боротьбу із собою, «велика війна» Еволи; становлення через подолання. Це все дуже рідко про обʼєкт твоєї мети, але часто про обʼєктивацію субʼєкта, тобто перетворення своєї персони на предмет зусиль. Перефразуючи Ніцше: так як ми зараз глузуємо з мавпи, підсміюючись з її схожості на людину; так колись Надлюдина буде глузувати із того, що ми звемо людиною зараз. Людина. Така слабка, раб своїх примх та жертва недосконалості. Але цей статус надає людині можливість. Можливість торкнутися божественного через подолання; Дію або Чин. Давньогрецький пантеон героїв-напівбогів надав людському колективному безсвідомому простір для прирівнювання Героя до Бога за допомогою героїчного подвигу. Подвиг людини насправді - це дебют життя тривалістю у одну мить. За якою стоїть нескінченна кількість секунд внутрішнього конфлікту, де ми або перемогли, або програли слабкості своєї душі.

Шлях до величі не стільки є шляхом придбання корисного, скільки відхиленням зайвого. Як у протистоянні частіше вирішує не перевага однієї із сторін, скільки помилка іншої. Позбавитись зайвого, полишити слабкість, відмовити собі у «насолодах» посполитів. Перетворення через боротьбу із собою, «велика війна» Еволи; становлення через подолання. Це все дуже рідко про обʼєкт твоєї мети, але часто про обʼєктивацію субʼєкта, тобто перетворення своєї персони на предмет зусиль. Перефразуючи Ніцше: так як ми зараз глузуємо з мавпи, підсміюючись з її схожості на людину; так колись Надлюдина буде глузувати із того, що ми звемо людиною зараз. Людина. Така слабка, раб своїх примх та жертва недосконалості. Але цей статус надає людині можливість. Можливість торкнутися божественного через подолання; Дію або Чин. Давньогрецький пантеон героїв-напівбогів надав людському колективному безсвідомому простір для прирівнювання Героя до Бога за допомогою героїчного подвигу. Подвиг людини насправді - це дебют життя тривалістю у одну мить. За якою стоїть нескінченна кількість секунд внутрішнього конфлікту, де ми або перемогли, або програли слабкості своєї душі.

Відбій тривоги. Але якщо подумати, то коли ми не спостерігаємо подібну хуйню - це не означає, що її нема. Ми просто не дивимось.

От яка йобана потвора. Я просто читаю ці букви і ригаю. Сука, їм треба змінити агрегатний життя з позитивного на негативний

В цей день перетнув межу світів справжній націоналіст минулого, що залишився навічно молодим. Широко відомий у вузьких колах, палко ненавидівши «свою» державу, ідейний попередник РДК. Відкинувши шовінізм, я буду памʼятати.

Не додати, не відняти

Пиздняков 0.5 подписаться

Дмитро Гурін. Слуга Народу. До 2014 року жив в Москві, працював дизайнером у студії Артемія Лебедєва 😇😇😇 ukrain1an ꑭ news

Сьогодні День Матері. Якщо чоловік par exellence - це воїн, що мріє стати героєм; то жінка - це дружина, що мріє бути матірʼю. Одні заради нації повинні вбивати, а інші народжувати. Це і є очевидний, але в той же час сакральний, природній порядок.