Меморіал.ua
رفتن به کانال در Telegram
Розповідаємо про полеглих героїв та цивільних українців, яких вбила Росія. 🔻Є запитання? Звертайтесь @Memorial_of_Heroes_bot 🔻 Підтримати платформу: https://memorial.ua/donate
نمایش بیشتر4 571
مشترکین
-124 ساعت
-57 روز
+530 روز
در حال بارگیری داده...
کانالهای مشابه
ابر برچسبها
اشارات ورودی و خروجی
---
---
---
---
---
---
جذب مشترکین
ژوئیه '26
ژوئیه '26
+70
در 19 کانالها
ژوئن '26
+60
در 17 کانالها
Get PRO
مه '26
+75
در 23 کانالها
Get PRO
آوریل '26
+50
در 19 کانالها
Get PRO
مارس '26
+70
در 21 کانالها
Get PRO
فوریه '26
+50
در 22 کانالها
Get PRO
ژانویه '26
+61
در 22 کانالها
Get PRO
دسامبر '25
+69
در 20 کانالها
Get PRO
نوامبر '25
+77
در 25 کانالها
Get PRO
اکتبر '25
+71
در 19 کانالها
Get PRO
سپتامبر '25
+66
در 19 کانالها
Get PRO
اوت '25
+61
در 25 کانالها
Get PRO
ژوئیه '25
+68
در 20 کانالها
Get PRO
ژوئن '25
+81
در 23 کانالها
Get PRO
مه '25
+117
در 17 کانالها
Get PRO
آوریل '25
+80
در 19 کانالها
Get PRO
مارس '25
+105
در 25 کانالها
Get PRO
فوریه '25
+100
در 27 کانالها
Get PRO
ژانویه '25
+127
در 27 کانالها
Get PRO
دسامبر '24
+99
در 25 کانالها
Get PRO
نوامبر '24
+90
در 23 کانالها
Get PRO
اکتبر '24
+142
در 34 کانالها
Get PRO
سپتامبر '24
+112
در 23 کانالها
Get PRO
اوت '24
+112
در 32 کانالها
Get PRO
ژوئیه '24
+129
در 45 کانالها
Get PRO
ژوئن '24
+111
در 35 کانالها
Get PRO
مه '24
+121
در 26 کانالها
Get PRO
آوریل '24
+115
در 22 کانالها
Get PRO
مارس '24
+162
در 28 کانالها
Get PRO
فوریه '24
+149
در 31 کانالها
Get PRO
ژانویه '24
+185
در 50 کانالها
Get PRO
دسامبر '23
+132
در 29 کانالها
Get PRO
نوامبر '23
+133
در 23 کانالها
Get PRO
اکتبر '23
+109
در 17 کانالها
Get PRO
سپتامبر '23
+141
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '23
+167
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '23
+170
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '23
+213
در 0 کانالها
Get PRO
مه '23
+260
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '23
+279
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '23
+432
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '23
+239
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '23
+462
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '22
+365
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '22
+465
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '22
+379
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '22
+584
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '22
+1 107
در 0 کانالها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانالها | |
| 28 ژوئیه | +2 | |||
| 27 ژوئیه | +4 | |||
| 26 ژوئیه | +1 | |||
| 25 ژوئیه | +2 | |||
| 24 ژوئیه | +2 | |||
| 23 ژوئیه | +1 | |||
| 22 ژوئیه | +2 | |||
| 21 ژوئیه | +8 | |||
| 20 ژوئیه | 0 | |||
| 19 ژوئیه | +4 | |||
| 18 ژوئیه | +2 | |||
| 17 ژوئیه | +3 | |||
| 16 ژوئیه | +2 | |||
| 15 ژوئیه | +4 | |||
| 14 ژوئیه | +3 | |||
| 13 ژوئیه | +3 | |||
| 12 ژوئیه | +3 | |||
| 11 ژوئیه | 0 | |||
| 10 ژوئیه | +1 | |||
| 09 ژوئیه | +4 | |||
| 08 ژوئیه | +2 | |||
| 07 ژوئیه | +3 | |||
| 06 ژوئیه | +3 | |||
| 05 ژوئیه | +6 | |||
| 04 ژوئیه | +1 | |||
| 03 ژوئیه | +1 | |||
| 02 ژوئیه | +2 | |||
| 01 ژوئیه | +1 |
پستهای کانال
🕯️9:00 – хвилина мовчання
Старший солдат Юрій Пічуркін поліг 23 березня 2022 року біля села Степове на Луганщині від кулі ворожого снайпера. Захисникові назавжди 36.
Юрій народився в місті Слов'янськ Донецької області. Закінчив школу №1, а згодом – Краматорський економіко-гуманітарний інститут, де здобув ступінь магістра психології.
З 2018 року служив у батальйоні спеціального призначення «Донбас» 15-го окремого Слов’янського полку Національної гвардії України, який у 2023-му реорганізували у 18-ту Слов'янську бригаду. Був старшим кулеметником.
Посмертно Юрія нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
| 2 |  52-річна Людмила Пилипчук потрапила під авіаудар російської армії по центральній частині Слов’янська 13 червня 2026 року.
Неподалік від автомобіля, в якому жінка була разом із родиною, розірвалася авіаційна бомба. Її чоловік, син і свекруха загинули на місці. Людмила отримала тяжкі поранення, від яких 20 червня померла в лікарні Харкова.
Людмила зі Слов'янська. Здобула спеціальність кухарки-кондитерки. Два роки працювала за фахом. З часом влаштувалася сестрою-господинею амбулаторії № 2 Центру первинної медико-санітарної допомоги.
Колеги та друзі пам'ятають Людмилу доброю, щирою, чуйною людиною та сумлінною працівницею. | 359 |
| 3 |  +528 липня Україна вшановує пам’ять захисників і захисниць, учасників добровольчих формувань і цивільних, які були страчені, закатовані або загинули в російському полоні.
Сьогодні ми згадуємо людей, які не повернулися з неволі, та нагадуємо про злочини, вчинені Росією проти них.
У цьому дописі – історії Ігоря Походзіла, Віталія Максименка, Максима Ващенка, Сергія Шевцова та Євгенія Матвєєва, чиї життя обірвалися у ворожому полоні.
🔹Платформа пам’яті Меморіал прагне розповісти про кожного, кого вбила російська армія. Якщо ви знаєте історії цих людей, напишіть нам:
📲 098 379 2169
📧info@memorial.ua
▫️або заповніть гугл-форму: https://bit.ly/3CMEmHS | 2 856 |
| 4 |  🕯️9:00 – хвилина мовчання
22-річний солдат Павло Вакуліч поліг 26 березня 2024 року біля села Орлівка на Донеччині. Прикривав відхід бригади і потрапив під ворожий артобстріл.
Павло народився в селі Іванчі Рівненської області. У 2018 році закінчив Полицьку школу і вступив до Техніко-економічного фахового коледжу НУ «Львівська політехніка», де здобув кваліфікацію техніка-теплотехніка. З 2019 року був членом політичної партії «Нацкорпус». Працював охоронцем служби безпеки у ТЦ «Епіцентр» у місті Рівне.
Під час повномасштабної війни служив у 1-му стрілецькому батальйоні 3-ї окремої штурмової бригади, де був розвідником-оператором і снайпером.
Він був наймолодшим солдатом батальйону, але вмотивованим до військової справи. Старші побратими поважали його та називали Петрович.
«Павло був веселим, життєрадісним і розумним юнаком. Любив військову справу, життя та Україну», – сказав батько Петро Петрович.
Посмертно Павла нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. | 700 |
| 5 |  59-річний житель Слов’янська Володимир Дворніченко загинув 22 червня 2026-го року від російського обстрілу селища Високо-Іванівка Донецької області.
Володимир народився 17 лютого 1967-го в Бєлгородській області, РФ. Коли був ще зовсім маленький, його родина переїхала до Слов’янська на Донеччину. Тут закінчив середню школу та профтехучилище, де здобув фах тракториста-машиніста. Працював на місцевих підприємствах водієм спецтехніки.
Останні роки займався домашнім господарством. Любив техніку, садив город.
Поховали Володимира на кладовищі у місті Словʼянськ. | 463 |
| 6 |  Бої за Роботине стали одними з найважчих у 2023 році. На цьому напрямку українські військові стримували противника, не даючи російським військам просунутися далі.
27 липня 2023 року в боях за Роботине загинули:
▪️ Євген Невинський
▪️ Владислав Червінський
▪️ Юрій Поліщук
▪️ Олександр Цопа
▪️ Максим Чудінович
▪️ Марічел Звинка
▪️ Олександр Резнік
▪️ Дмитро Остапчук
▪️ Володимир Голубовський
▪️ Богдан Міщур
▪️ Микола Гайдук
Платформа Меморіал розповіла майже 200 історій полеглих у боях за Роботине (на квітень 2026 року). Імена, фото та біографії захисників зібрані на нашому сайті.
🔻Історії Євгена Невинського, Владислава Червінського, Юрія Поліщука, Олександра Цопи та Максима Чудіновича стали основою документальної повісті Альони Мартинюк «Останній бій. Роботине». Читайте за посиланням: https://robotyne.memorial.ua/ | 614 |
| 7 |  🕯9:00 – хвилина мовчання
Солдат Михайло Русін поліг 29 травня 2022 року на території Запорізької області внаслідок ворожого ракетного обстрілу. Йому назавжди 22 роки.
Михайло народився у Львові. З 2018 року працював електромонтером у «Львівобленерго». У 2019–2021 роках був на строковій службі в Харкові. Захоплювався історико-біографічною літературою.
З перших днів повномасштабної війни Михайло став на захист України. Служив у лавах 45 окрема артилерійська бригада Збройних Сил України.
«Михайло був доброю і світлою людиною. Завжди був готовий прийти на допомогу й радів кожній миті життя. Ми дуже хотіли разом відвідати зоопарк і побачити жирафів. Він мріяв покататися на велосипеді теплим літнім вечором і обійняти маму. Понад усе хотів жити у своїй вільній Україні», – написала близька подруга Анастасія.
Поховали воїна у рідному Львові на Полі почесних поховань.
Посмертно Михайла Русіна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. | 1 338 |
| 8 |  36-річний Роман Мірошниченко загинув унаслідок удару російської армії по селу Караїчне на Харківщині. 9 квітня 2023-го він був удома, коли снаряд поцілив у будинок.
Роман дістав відкриту черепну травму, понад три місяці був у комі. Лікарі боролись за його життя, однак врятувати не вдалося – 25 липня він помер у лікарні міста Харкова.
Роман народився в селі Волохівка Чугуївського району Харківської області. Здобув професію тракториста-машиніста. Жив у Караїчному. У 2007-му влаштувався працювати на приватне сільськогосподарське підприємство, був трактористом. У вільний час із сином любив їздити на риболовлю.
«Був дуже чуйним, завжди йшов на допомогу тим, хто звертався. Дуже любив свою родину і готовий був на все заради своїх дітей», – написала дружина Яна.
Поховали Романа в рідній Волохівці.
У нього залишились дружина, син, донька і мама. | 536 |
| 9 |  🕯9:00 – хвилина мовчання
Бойовий медик Олександр Кучерявенко на псевдо Кузьма поліг 14 травня 2024 року біля села Стариця Харківської області під час евакуації пораненого. Захисникові навіки 21.
Олександр народився в Києві. Мріяв стати військовим хірургом і навчався на факультеті «Лікувальна справа» Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.
З перших днів повномасштабної війни Олександр рятував людей. У складі загонів швидкого реагування Червоного Хреста України надавав першу допомогу та евакуйовував цивільних з окупованих тоді Ірпеня й Бучі. Згодом долучився до Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова та Медичного добровольчого батальйону «Госпітальєри».
Пізніше служив бойовим медиком у спецпідрозділі Головного управління розвідки МОУ.
«Він досконало володів іноземними мовами і був фахівцем в медичній справі. Казав, що ми творимо історію і він не стоятиме осторонь. Він був справжнім патріотом, вірним сином України!», – написала мама Леся. | 1 426 |
| 10 |  Анні Шаміній було 22 роки. Працювала менеджеркою з продажу меблів. У вільний час обожнювала їздити за кермом. Дуже любила тварин і мріяла створити прихисток для безпритульних.
«Моя дружина була спокійна за характером, а також добра, завжди охайна. Їй подобалося красиво одягатися та стежити за собою, купувати нові сукні, взуття на підборах, прикраси. А ще вона любила квіти», – розповів Юрій Шамін.
Життя Анни обірвалося проти ночі 6 липня 2026 року, коли російська армія завдала удару по місту Вишневе Київської області. Не стало також її дядька Віталія Дорохіна.
В Анни залишилися батько, чоловік, сестра і брат. | 578 |
| 11 |  Російський ракетний удар по Київщині 24 липня забрав життя керівниці Центру міжнародного співробітництва та стратегічних комунікацій Управління державної охорони України Валентини Савіцької.
Про трагедію повідомив чоловік Валентини, керівник Центру стратегічних комунікацій Ігор Соловей:
«У моїй родині страшне горе: нелюди вбили мою кохану дівчинку і турботливу дружину, люблячу маму і дочку Валентину Савіцьку (Ліневич)... Згадайте мою кохану, вона була неймовірною, найкращою людиною в світі...»
«Вона працювала на благо України. Любила її всім серцем. Ми дружили дуже близько. Вона – подарунок життя. Була неймовірно світлою людиною. Такою, яка може огорнути всіх своєю посмішкою, теплом, ніжністю, крилами», – поділилась у своєму Фейсбук Світлана Котляревська, подруга Валентини.
◾️24 липня російські війська вдарили двома балістичними ракетами по Київщині. Внаслідок атаки загинули десять людей, близько ста були поранені. | 644 |
| 12 |  🕯9:00 – хвилина мовчання
Молодший сержант Олександр Бугай на псевдо Бугай поліг 26 березня 2022 року в Маріуполі на Донеччині. Воїну було 25 років.
Олександр народився в місті Василівка Запорізької області. Навчався на фельдшера в Бердянському медичному фаховому коледжі. Працював за спеціальністю в Обласному центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
«Олександр був людиною, яка ніколи не відступала. Його сильний характер, упертість і внутрішній стрижень були тими рисами, за які я його найбільше любила й поважала. Попри всю свою силу, він умів щиро радіти життю, жартувати й дарувати гарний настрій тим, хто був поруч», – розповіла дружина Тетяна.
У 2018–2021 роках Олександр працював фельдшером у Державній прикордонній службі. З початком повномасштабного вторгнення обійняв таку ж посаду в гаубично-артилерійському дивізіоні полку «Азов».
Тіло захисника досі не вдалося поховати. На Алеї пам’яті полеглих Героїв у Запоріжжі розмістили його світлину. | 811 |
| 13 |  «Поряд із татом завжди було легше дихати. Він любив свою землю та рідний край», – розповів Олександр, син Сергія Мироненка.
Сергієві було 58. Народився у Бахтині на Харківщині. Працював у колгоспі трактористом, а згодом став фермером. Мав велике господарство, худобу, зокрема свиней і курей. Пізніше знову повернувся до роботи тракториста.
На дозвіллі ремонтував авто, із сином лагодили мотоцикл, любив проводити час із родиною.
«Допомагав людям у селі. Окрім того, що доглядав за своїм батьком, то ще піклувався про іншого дідуся в селі, родичі якого були далеко від дому. Відгукувався на чужу біду: комусь вікна забити після обстрілів, комусь дах полагодити, а десь воду перекрити», – поділився син Олександр.
Життя Сергія Мироненка відібрала російська армія 29 червня 2026 року. Вранці він відвозив батька зі села Гороховатка додому в Бахтин, коли в їхнє авто поцілив російський дрон. Син і батько загинули. | 547 |
| 14 |  «Хто би не попросив допомогу, Сергій там був перший», – так згадує Сергія Зверева дружина Тетяна.
Батько, який мав особливий зв'язок з дітьми. Майстер із золотими руками, який власноруч збудував будинок для родини. Чоловік, який умів подбати і про добробут, і про романтику: запрошував дружину зустріти світанок на березі моря і станцювати на пірсі. Захисник, який ніколи ні на що не скаржився і тримався на позитиві.
Сергій служив у 1-й Президентській бригаді оперативного призначення НГУ «Буревій». Поліг 2 лютого 2025 року на Харківщині.
🔻Спогадами про воїнами поділились дружина, брат та побратим. Дивіться у відео пам'яті.
Над відео працювали журналістка Наталія Дубчак та режисерка монтажу Станіслава Доронченко. | 537 |
| 15 |  +3Щонайменше 6 людей загинули через російські удари по Київській області, життя ще 5 людей забрали авіаудари по Слов'янську на Донеччині.
Про наслідки атак повідомив президент Володимир Зеленський.
◾️На Київщині триває рятувальна операція після ракетного удару. Відомо про шестеро загиблих і десятки постраждалих. На місці працюють рятувальники та інші екстрені служби, триває з'ясування обставин і пошук людей.
◾️У Слов'янську російські війська вдарили авіабомбами. Загинули п'ятеро людей, ще дев'ятеро зазнали поранень.
Платформа пам’яті Меморіал прагне розповісти про кожного, кого вбила російська армія. Якщо ви знаєте історії цих людей, напишіть нам:
📲 098 379 2169
📧info@memorial.ua
▫️або заповніть гугл-форму: https://bit.ly/3CMEmHS | 703 |
| 16 |  🕯9:00 – хвилина мовчання
61-річний оборонець Віталій Зозуля загинув 20 квітня 2022 року у Маріуполі на Донеччині. Після відмови здатися в полон захисника «Азовсталі» розстріляли. Рідні шукали його понад рік і знайшли за результатами ДНК-експертизи.
Віталій народився в Маріуполі. До служби в армії працював матросом на транспортному судні за кордоном, якийсь час – на Маріупольському рибоконсервному комбінаті. Також був рибалкою на риболовецькій шхуні.
З 1993 року став приватним підприємцем. Мав власний цех, два катери та займався виловом і переробкою азовської риби.
Після повномасштабного вторгнення Віталій став на захист країни. Служив стрільцем у 107-му батальйоні 109 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ.
«Він був порядною людиною, гарним батьком і справжнім другом. Чесним, справедливим, відвертим, надійним, справжнім чоловіком. Людиною, яка завжди тримала слово. Це велика втрата для сім’ї», – розповіла дружина Марина. | 1 557 |
| 17 |  Кирилові було 27 років. Рідні розповідають про його прекрасне почуття гумору і добре серце, а колеги відгукуються, як про щирого, привітного, відповідального і цілеспрямованого.
Чоловік народився у Харкові. Здобував освіту в Сумському національному аграрному університеті за спеціальністю «маркетинг». Працював менеджером із продажу автомобілів, став обличчям компанії та знімав огляди машин. Останнім часом жив у Сумах, звідки родом дружина.
«Мій чоловік був професіоналом, любив роботу, із задоволенням розповідав про авто й постійно розвивався у цій галузі. А найбільшим його захопленням була сім’я: увесь вільний час він проводив зі мною та нашим сином Мироном.Кирило був надзвичайно світлою людиною – добрий, турботливий, щедрий», – розповіла дружина Віра.
Життя Кирила Мішньова відібрала російська армія 11 липня 2026 року, атакуючи місто Суми керованими авіабомбами.
У Кирила залишилися мама, дружина, син і брат. | 570 |
| 18 |  +5Максим Чудінович пов'язав своє життя з військовою службою ще у 2019 році. Після початку повномасштабного вторгнення він продовжив захищати Україну. Максим вважав своїм обов'язком захистити «своїх дівчаток» – дружину та доньку.
З 2019 року він проходив службу за контрактом у Національній гвардії України, брав участь в ООС. У березні 2023 року долучився до 14-ї бригади оперативного призначення «Червона Калина», де служив головним сержантом окремої протитанкової батареї.
27 липня 2023 року Максим загинув поблизу села Роботине Запорізької області. Під час виконання бойового завдання він отримав поранення, а під час евакуації російський безпілотник атакував автомобіль. Отримані поранення стали для захисника смертельними.
Більше про Максима Чудіновича можна дізнатися в документальній повісті «Останній бій. Роботине». Це оповідь про захисників, які полягли в битві за Роботине 27 липня 2023 року.
📖 Читайте повість за посиланням. | 600 |
| 19 |  🕯9:00 – хвилина мовчання
Молодший сержант Сергій Камінчук на псевдо Кама поліг 8 листопада 2025 року в селі Шахове Донецької області. Воїнові навіки 29.
Сергій народився 21 лютого 1996 року в Житомирі. Навчався у Житомирському інституті МАУП. Був спортсменом і здобув багато нагород. Працював різноробом.
Під час повномасштабної війни служив командиром розвідувального відділення у 132-му окремому розвідувальному батальйоні ДШВ ЗС України.
«Це була світла та позитивна людина. Як мені жити без нього далі, я не знаю. Але знаю точно, що кохатиму його завжди», – написала дружина Вероніка.
Сергія нагородили нагрудним знаком «Ветеран війни – Учасник бойових дій». | 1 462 |
| 20 |  Вікторові Мироненку було 87 років. Народився в селі Радьківка. Після школи пішов на роботу в колгосп. Був пастухом, мав роботу на фермі. У вільний час допомагав сусідам в будівництві. Обожнював їздити на мотоциклі та доглядати за ним. Любив читати книги і газети.
Останні роки був на пенсії. У своєму віці ще їздив на велосипеді на пошту чи на сусідні вулиці до друзів. Займався городництвом, мав невеличке господарство.
«Він був доброю, товариською і чуйною людиною. Любив проводити час із родиною і друзями, ходити в гості, збиратися в шалашах на свята. Завжди пригощав дітей, онуків», – розповів онук Олександр.
Життя Віктора Мироненка відібрала російська армія 29 червня 2026 року. Вранці син відвозив його з села Гороховатка додому в Бахтин, що на Харківщині, коли в їхнє авто поцілив ворожий дрон. Батько і син загинули.
Поховали Віктора Мироненка на кладовищі в місті Ізюм. | 559 |
