tainka

#Туристи - Таня! Коли я був в АТО і мене "накривало" я телефонував тобі, щоб почути твій завжди радісний голос, дивні історії і знову здивуватися скільки в твоїй голові вміщається всякої фігні. Потім я три дні ходив і періодично усміхався, згадуючи твої приколи. Я казав тобі, що повернуся і поїду через тебе на море. Але не поїхав. Повернувся і почав лагодити п..ць в своєму подвір"ї і житті. Щось зламалося навіки, щось полагодив і тепер от кажу тобі: "Я хочу на море! З сім"єю! Недорого, але нормально! І ще, дякую тобі за твій позитив. Впевнений, тебе теж не раз "накривало", але ти не здавалася і була сильною. А з твоїх історій ми там іноді ржали, і придумували дурні продовження і ржали ще більше." #Дубровська 2019

- Танюшик, потрібен халяльний готель, бажано новенький, хочеться в Бодрумі чи Мармарисі на 21 день, на нашу родину. Є таке? - О!! Є! The Oba Hotel 5* - неймовірний, правда буде коштувати майже мільйон гривень на все включено в номерах коннект на твій день народження. - Огго! Спитаю в чоловіка. Завтра напишу. Скинь пару фоток готелю плізз? - Лови і насолоджуйся )) Тетяна Дубровська 2021

Найкращий друг її хлопця вже пів-року ходить на тренування і з осені планує вступити до лав ЗСУ і боронити світ від нелюдів. Мама найкращого друга її хлопця сказала, що якщо його вб"ють вона ніколи не пробачить Україну! - Росію? Ви не пробачите росію, бо це вона vбиvає! - Ні! Україну! Бо саме ти і вона втягують у війну мого єдиного сина! Знаєте як легко підмінювати поняття? На росії знають, користуються, практикують постійно. І І говорити про це, акцентувати увагу - теж робота і доволі непроста. Де б ми не були - ми лишаємось українцями і робимо все для Перемоги. Хто як може. Бо це поки що єдине, що важливо понад усе. Переможемо. ВІрю. Тетяна Дубровська 19.06.2023 Київ https://t.me/tainka_love

- Тань, порадій за мене - ми в Парижі!! Насправді все круто - я здаю квартиру в Києві, ми тут отримуємо допомогу, живемо безкоштовно, всі нам допомогають, возять на екскурсії, намагаються розрадити. Ми подорожуємо, п'ємо вино, їмо равликів і круассани, кайфуємо від життя!! - І ти рішила спитати в мене рахунок волонтерів, щоб допомогти ЗСУ? - Дубровська - ТИ ЗА_НУ_ДА!!! Звісно ні! Я ні з ким не планую ділитись. Може це наше останнє літо, чо я винна віддавати останнє? - Ти ж кажеш не останнє... - Ну мааась!! Порадій за мене чи позаздри мені - я в Парижі! Піду в Мулен Руж, замовлю пляшку шампанського! Буду щаслива! - Да, класно, дівчата з Мулен Руж дійсно неймовірні! Але я не заздрю і зараз не змогла б туди піти. В мене режим тиші. Я більше читаю чи хожу по Києву... - Кажу ж зануда! Хіба порівняти Київ з Парижем?!! - Ні, вони різні. Але для мене Київ дорожчий і прекрасніший, хоча я дуже люблю подорожувати і бачила Париж з самих чудових сторін.. - Ти писала, що в Києві кепсько з косметикою. Ми підемо в галерею Ла Файєт і накупимо собі стільки косметики, що для неї прийдеться купувати валізу! - Я рада за вас, але не розумію навіщо ви це розповідаєте мені? - Я хочу пробити тебе на емоції! - Якби ти ці гроші, що збираєшся витратити на валізу косметики, перечислила на ЗСУ, я була б дуже емоційна )) - Хто тобі вони, ці ЗСУ? Що ти з ними носишся, як з писаною торбою? - Вони мої Герої! Воїни, що продовжують наше життя. Наші янголи-охоронці, що дозволяють мріяти і кохати. А тобі дозволять повернутися додому... Ти ж хочеш додому? - Мрію.. Знаєш що? Приїзджай сюди! Тут весело і тихо. Здай свою квартиру і живи на всьому готовому. Дать тобі ріелтора? Шо ти там сидиш одна? - Я не сиджу, я працюю. - У вас там стрьомно! - Періодично стрьомно... Але ж живемо! От хлопцям зараз на автівку збираємо, бо орки розбомбили, добре що всі живі. А дівчаткам треба викупити рулон тканини на сітки, знайшли в Туреччині дешевше ніж в ЄС. А... - Я не хочу чути про це! Говори зі мною про мирне! Про подорожі, мрії... - Ок. Дивись, ми зараз допоможемо Воїнам, а вони виженуть нелюдів і настане мир. І ти повернешся в Київ. І ми будемо пити шампанське в нашому улюбленому ресторанчику, і буде грати музика, а ми в гарних сукнях і туфельках на підборах сидітимемо в зручних кріслах, а над нами літатимуть чартери.. І можна буде в любий момент, як раніше сказати мені: "Дубровська, щось мені нудно.. Може на Ібіцу?" І викликати таксі і мчати збирати валізу, бо вже зранку буде виліт на Ібіцу, Балі, Домінікану, Лас Вегас чи що завгодно. - Тань, я сижу в паризькому кафе і плачу... Давай номер рахунку тих своїх волонтерів... Не треба мені та валіза з косметикою.. Коли тобі нема куди повернутись - навіщо тобі косметика... Спочатку вона перерахувала гроші на запчастини для ремонту автівки, потім познайомилась з дівчатками, що збирають нашим Воїнам аптечки, потім "обросла" потребами ЗСУ і стала говорити про них з французськими друзями. Ті долучилися. Розповідали іншим друзям. Таким чином про Україну знало все більше людей, все більше брало участь в її маленьких заходах допомоги. Минув майже рік. За цей рік вона зустріла своє кохання (але це ще не точно каже вона) - хлопця, що заради неї організував збір коштів і переправив до України вже 2 автівки для ЗСУ. Знайшла друзів, що виходять разом з нею з жовто-блакитними прапорами на акції в підтримку України. Вивчила мову - не супер, але вже навіть давала інтерв"ю і все було зрозуміло. Колись вона мріяла про вікна з видом на море чи річку. В її хлопця квартира біля Сени і вікна влітку відчинені, і вона любить загорнувшись в білосніжну ковдру виходити зранку на балкон, і чекати, доки він зварить їм каву. І потім вони п"ють ту каву і зустрічають світанок. А інколи він не витримує і розмотує її з тої ковдри, і вони кохаються прямо біля вікна "і тоді, ти не повіриш, я уявляю Київ!" (с)

Ввечері на пляжі розговорились з турком, що приїхав сюди працювати і видно трохи сумував за спілкуванням. Як завжди туристи поговорили про готелі, про сервіс, про ресторани. Сподобалось як він визначив своє бачення Чорногорського туризму. ,Ми говорили про один з відомих ресторанчиків узбережжя. В ньому можна зустріти всіх зірок, які бувають в Чорногорії. Тут дійсно смачно. І вони гарно готують морепродукти. Але сервіс... Сервіс жахливий!! Особливо порівнюючи з Туреччиною де дійсно вміють догоджати туристам! Та Чорногорію все одно люблять і в кожного про неї свої теплі спогади. А дехто вчиться сприймати світ трішки по-чорногорські Бо вони всі проблеми вирішують без паніки і вкладень. В мене в номері ліжка такі... (в нас в туризмі є такий термін "протрахані") Гарні готелі в залежності від кількості туристів - міняють матраци хто раз на 2 роки, хто раз на 5 років. В моєму готелі матрацам мабуть років 15 чи 20. Вони дуже не зручні, і якби я спала з чоловіком, то нас би чули не лише в Рафаіловічах, але й в Будві. Бо навіть сама я повертаюсь так, що все рипить. Хоча я сплю майже не змінюючи поз. Кажу власниці готелю, що болить спина від їх ліжок. І одразу отримую рішення - якась така накладочка на матрац, тіпа одіялка.. І вони впевнені, що її вистачить для мого ідеального сну. Раніше я б взагалі не могла спати на таких ліжках. А зараз я вирубаюсь ледь торкаючись подушки і сплю! Бо тут я не боюсь повітряних тривог. І мені тут спокійно і затишно. І чути море... А це дорогого коштує. З балкону в мене видно море, дивовижний острів у вигляді велетенського крокодила, а збоку на горі білий величезний хрест. З-за тої гори виходить сонце... І місяць. І звідти ж приїздять автобуси, що привозять наших українських туристів. Не менше 7 автобусів на день. І тут часто почуєш нашу мову. І більшість рестораторів і готельєрів готові за нас, за українців поставити на місце будь кого. Ввечері я прийшла на пляж і вирішила заплити подалі. Заходимо з мамою в море, вода прозора, але на вечір на поверхні вже плавають якісь водорості, якісь шматочки паперу, палки.. Не прямо критично багато, але не так як зранку -коли вода неймовірно чиста, наче вимита. Маму обганяє і ледь не штурхає в воду рашистка. І я кажу голосно, наче до мами, але провокуючи і перевіряючи реакцію: - Вср@ли море.. Мабуть ка((_аби! Завжди де вони - там грязюка.. Тітка мовчки відпливає від нас, потім обертається глянути і гребе далі. Ще пару років тому вона б відкрила рот і волала б про "імпєрскоє вєлічіє і понаєхалі". А зараз просто гребе. Мовчки. Мама здивована цій мовчанці. Я всюди говорю українською і рашисти стають тихими. І це нас неймовірно радує і дивує. Місцеві кажуть, що це нормально. Що вони чітко визначились і підтримують нас, а не окупантів. А вчора телефонувала подруга, яка розповіла, що вони ще до вторгнення купили квартиру в іншій країні. І після вторгнення вирішили, що варто там зробити ремонт, бо мало лі що.. все може бути.. І вона найняла людей не місцевих, а наших, щоб їх підтримати і дати заробити. А вони просто кинули її на великі гроші і втекли. А дівчина з росії намагається допомогти їй і закриває масу питань безкоштовно і щиро. І моя подруга не може зрозуміти як їй ставитись до цього. Бо ж росіяни вороги, але й серед них є люди, а є нелюди. І серед наших теж так само. І серед всіх на світі народів... І ми говоримо про те, що світ не чорно-білий. І коли трапляється покидьок, то світ урівноважує це тим, що дає більше гарних людей, подій, подарунків. Та вона не погоджується: - Так було раніше, доки орки не прийшли на нашу землю! Зараз все валиться і нема нічого хорошого... Я розумію про що вона каже, бо її чоловіка, що має інвалідність, ВЛК признала годним для служби. І багато інших зі скаженими вадами здоров'я теж. І новини не радують. А ті що радують - губляться в інших, страшних.

Я не пишу нічого, бо я просто не встигаю. Мені сипляться запити, і я панічно боюсь, що я комусь не відповіла, бо тут часто інет такий наче сильний, і я бігом порозкидувала інформацію, а через день мені пишуть: - Тань, ти про нас забула? І відправлень нема... Бо вайфай злетів і нічого не відправилось ((( Приходиться робити заново. А ще ці дні я була дуже зайнята бронюванням Воїна. Ви ж в курсі для мене наші Захисники - це першочергово завжди. І тут він мені телефонує, що ВІН ВЖЕ У ВІДПУСТЦІ!! В мене аж руки почали труситись, бо ж я знаю, що літом не все так просто з підтвердженнями, а відпустка ВЖЕ ЙДЕ! І її критично мало! Ми швидко визначились з варіантами, а потім почалось пекло. Бо командиру важко зрозуміти нашу туристичну кухню, коли я бронюю тур, питаю в партнерів чи точно є квитки на рейс, а потім нам їх не підтверджують. Чи готель не підтверджують і потрібно обирати інший. Чи іншу країну. Я дуже старалась, напрягала всі свої зв'язки і знайомства, але в розпал сезону не можна гарантувати з сьогодні на завтра! І він переживав страшно, і погрожував мені, що забере гроші, і поїде в Одесу, чи повернеться до побратимів. І якісь їх друзі чи родичі теж писали мені, сварили мене, погрожували і вибачались... А я робила все, щоб ця відпустка відбулась. Бо я розумію як це важливо для Воїна, його родини, його здоров'я і самопочуття. Він потімтеж вибачався, казав, що звик все контролювати. Він же командир. А я казала, що розумію, але зараз моя черга контролювати. А він у відпустці.. Хоча.. Ми не купуємо для клієнтів квитки на трансфер до аеропортів, тому що пропозицій надто багато і можна обрати і маленьку маршрутку, і джип, і великий автобус. Є різні точки відправлення і цінові пропозиції. Клієнти обирають самі рівень цін і комфорту - це легко. Вони теж обрали самі Фліксбас - бо там дійсно класні автобуси і кажуть, що швидко довезуть. Але... Нам не підтвердили тур на заплановану дату, і виявилось, що ця компанія не повертає кошти при знятті бронювання. Вертає лише 25% ваучером. І квитки не можна перенести на інші дати. А якби не прийшли на посадку і потім повідомили, що не їздили - то їм повернули б все... Не знала таке. Мені дивно. І жаль, що клієнти купили не порадившись зі мною і влетіли на гроші. Та радію що все ж партнери не підвели і відпустка відбудеться не в Одесі, де його могли б в будь-яку мить відкликати на службу. А в іншій країні, де люди неспішно планують майбутнє, п'ють вино, їдять багато овочів, сирів і оливок. Де очі світяться радістю і любов'ю, а море таке синє, наче забуло, що на землі буває війна... Написала партнерам, що в них з дружиною медовий місяць... Який прийшлось відкласти через війну на довгі 2 роки... Витратила багато сил на цю поїздку - не виходила на пляж, постійно була за компом. Боліла спина, піднялась температура, а коли нарешті все підтвердилось, то одразу заснула. І лише ввечері вийшла на пляж і зробила мамі класне фото на заході сонця. Вона чомусь не хоче фотографуватись і не дозволяє мені розміщувати її фото, але ця світлина навіть їй сподобалась. Радію, що завдяки моїм постам, люди які собі нічого не дозволяли - знов почали мріяти. І питати в мене про тури. І навіть ті, хто мене колись забанив теж почали писати і знову проситись в друзі, бо вже пробували подорожувати з іншими і оцінили як було. Люди цінують чесність. Я не гарантую те, що не залежить від мене, але й не намагаюсь впарити готель куди б не поїхала сама, чи не відправила б свою родину. Є в нас такі готелі, що за бронювання потім дадуть безкоштовні ночі для відпочинку турагента. Якщо цей готель мені не подобається - я його не бронюю, хоча інколи мрії про безкоштовну відпустку витаскують з депресії. Вдячна моїм неймовірним подругам, що готові мене приймати в гостях в будь-який час. Не наглію і не часто звалююсь на їх голови, але сама можливість такої поїздки окриляє і робить сильнішою.

Наша спільна знайома - мама 4х дітей, сама йде в ЗСУ. Це важке рішення, але вона впевнена, що так зможе захистити наше майбутнє. Діти не хочуть приймати цю реальність і хворіють. І нема ради, нема вірних дій в такому випадку. Кожен щодня робить свій важкий вибір, через клятих рашистів, що диктують нам свої правила щоденними обстрілами і наступом на наші території. Але я вперто вірю, що ми вигребемо. І намагаюсь ділитись цією вірою з іншими. І інші пишуть, що їм це допомагає. І стає світліше. І наче добавляється сил. А нам так потрібні сили... А я радію, коли мені пишуть і пишуть знайомі і незнайомі люди, що завдяки мені хочуть і планують море. І розповідають коротко, як вмерли і оживають. Хто від чого.. Бо війна надто багато приводів дала вмирати. В когось стерто з лиця землі найрідніше місто... Хтось чекає рідну людину з полону чи окупації.. Є й ті, що назавжди втратили найрідніших. І кожен з них зачинився в своїй мушлі горя. І намагався не бентежити цим горем інших. І думав що всім байдуже чи достатньо свого болю. А тепер ці люди починають відтаювати... Мріяти... Хотіти... Я записую це у власні крихітні перемоги... Бо мені важливо зберегти кожного. І тих, хто воює. І тих, хто чекає. І тих, хто втратив. І тих, хто плекає надію на зустріч. Для мене важливі українці. Бо лише ми разом зможемо подолати цю скажену навалу, яка лізе і лізе на нашу землю. Бо лише разом ми зможемо відродитись як нація, як народ. Я все ще в нас вірю. Я не оголошую збори і не збираю ніякі гроші. Але я дуже прошу долучитись і допомогти на збір на дрони моїй подрузі-снайперу. Потрібно 20 дронів по 22 тис.грн. Щоб втримати наше небо. Частина грошей вже є. Кожен донат важливий. Перейти на банку військових можливо за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/2vhkTHzEoW Подумки обняла кожного не байдужого. Дякую за ваші запити. І прошу, якщо я комусь не відповіла щодо бронювань по туризму - дьорніть мене! Бо я дуже хочу донатити на ЗСУ. ЦЕ мені зараз важливіше ніж відпочинок на морі. Хоча море поряд і кайфове. І це було дійсно мега правильне рішення. Цьом #Дубровська 19.06.2024 Чорногорія Рафаіловічі Tainka Dubrovska Tetiana Dubrovska Тетяна Дубровська Мамине фото все ж добавлю, хай не свариться ))