tainka

Мені зараз важко спілкуватися, не хочеться наряджатися, фарбуватися, робити зачіску і т.інш., не можу ні з ким бачитись. Лише дістаю з морозилки морозиво Хрещатик і знімаю поволі стрес. Зараз виявилось, що я розпочала останню пачку - завтра треба йти на закупи антістресу. Батьки запрошують до себе - там вже стиглі антистресові черешні, і здоровенна шовковиця як пів-пальця, і порічка, і малина. Це смачніше морозива, а з білим морозивом - взагалі кайф. Але ж робота.. Не знаю як вирватись. Син теж запрошує в гості до себе - там лячно спати, але разом завжди легше ніж на самоті. Жінка з сусіднього під"їзду підійшла до мене, коли я купувала каву і трохи перелякано запитала: - Таня, а скільки зараз коштує одній поїхати на море? По мінімуму?? - Ну дивись, зараз я пристрою кудись стаканчик, і подивимось разом. От наприклад, ти в найближчі три дні домовишся з керівництвом і візьмеш квитки на потяг в Мукачево, чи прямо в Києві сядеш в автобус і поїдеш в Чорногорію. Так от 4 ночі і 5 днів на морі (прямо через дорогу від моря на 2й лінії), без харчування, але з проїздом (це добавить дні до туру) буде коштувати від 8,5 тис. грн. - Та я і мівіною готова харчуватись і святою водою - мені б на море!! - Я тобі розповім як там можна недорого і смачно харчуватись, ну і мівіну, якщо любиш, ніхто не відміняє )) Тільки я не можу стояти, мені треба пройти скількісь тис.кроків, щоб виходити всі свої думки і ніч... - Я радо прогуляюсь з тобою і послухаю про Чорногорію. Туди ж потрібен закордонний паспорт? Бо я оформила! - Потрібен паспорт! Зви малу, буду вам розповідати про мрії )) І ми гуляли вздовж озера, і я розповідала про дивовижні скелі, і прозоре море, і небо без ракет і ворожих літаків. А дівчинка співала мені пісні на різних мовах. А при прощанні сказала мамі: "Мам, ти їдь! Ти давно мрієш про море! А я почекаю тебе. Я ж і в Карпатах була, і в таборі" І мама відвернулась, щоб ми не побачили її сльози, і обняла дівча. Бо лише мами так вміють - обнімати і ховати сльози. Мрійте! Мрії збуваються. Тому рашистів не стане. І в житті знову буде щастя, кохання, спокій, радість і море! Обнімаю! Тетяна Дубровська 24.06.2023 Київ

Мені снилися твої руки на стегнах, і ніжний шепіт, від якого мурахи по шкірі... І тут пролунав перший вибух! Я злетіла з ліжка, схопила свою махрову простинку і побігла в ванну, де щоночі чекає пуф, бо це єдине найближче моє укриття. Серце калатало в горлі - ненавиджу прокидатись від вибухів! Ненавиджу, коли сон про ТЕБЕ переривається р((нею! Наступні вибухи лунали все далі. Я читала новини, а телефон вперто писав: "встановити оновлення?" Ну яке оновлення?? Тут потрібно контролювати ситуацію, а оновлення вирубає пристрій і ти наче ніде. Спати хочеться постійно. Але вже звикла, що 2-4 години за ніч - наче норм. Пишуть, що по Україні вночі випустили понад 40 ракет. Боляче, що ми прокидаємось, а нелюди все ще існують. Хотілося б щоб щезли назавжди - без різниці як. На росії якийсь сумнівний двіж, як поганенький спектакль, під назвою початок громадянської війни. Не вірю, бо якби справді було так, то Україну б вночі не обстрілювали -розрулювали б власні проблеми. Зараз Паша прийде в коменти чи в особисті і напише: - Банально чітать, что ви праснулісь ат взривов.. - Звісно банально, Пашечка, коли втік до Німеччини в перші ж дні вторгнення, і тепер там сидиш і командуєш шо тобі банально, а що нецікаво читати. Відпишись і не мучайся. Сьогодні в моєму Києві знову загинули люди від рашистських ракет! І ці нічні обстріли - вони не банальні, а страшні і підлі. Як все, що йде від рашистів. Заманила сина в гості і раділа, що ночував в мене і не так близько чув вибухи. В цю ніч було гучно там де він живе. Завжди думала, що МІЙ Київ великий і чарівний, але якщо міряти вибухами, виявилось що ми чуємо де б це не сталося, бо він крихітний - 24 км завдовжки. І коли прильот на іншій частині міста, ти чуєш вибух. І коли в іншому районі збиває ППО балістику, в тебе гупають всі вікна, двері і серце зовсім не в грудях, а пульсуючи тілом, перераховуючі всі кістки, що до того перерахувала вибухова хвиля. Банально, скаже Пашечка, писати про вибухові хвилі, пиши краще про туризм. Я пишу. Як в різних країнах туристи обвалюють рейтинги рашистських кафе і ресторанів, як роблять все, щоб в готелях не приймали росіян, і на в"їзді до готелів не висіли окупантські триколори. Бо цим людям болять наші вибухи, наша небезпека і смерті. А тобі там так безпечно, не цікаво і банально. Раніше я не плавала в наших водоймах.. В мене завжди було море. Я терпіла все літо, щоб на останніх днях зірватися і поїхати на якесь божевільно-прекрасне море і накупатись за весь сезон. Сьогодні в моєму Києві знов загиблі, і небо хмарилось і куйводилось блискавками, і пів неба було чорне, а половина яскраво-чиста і сонячна. Я три тижні обіцяла сину катамаран. Ми вже декілька років не брали катамаран на нашому озері і запланували це на ці вихідні. І розуміючи, що буде дощ, бо грім гримів і блискавки розтинали небо, було нерозумно брати цю розвагу. Але він приїхав до мене. І ми ризикнули. Виявилось, що нам завезли і морські катамарани (логічно раз море заміноване). МИ, звісно, взяли саме такий, довжелезний на 4 сидіння і платформу - морський. І запливши на середину озера син пірнув в теплу воду. Ми забули, що після контузії не можна піряти на глибину і набирати в вуха води... Ми забули, що я не плаваю в наших водоймах, лише в морях, і я пірнула слідом за ним.. Ми забули про страшну ніч, і кепський ранок, про повітряні тривоги і війну і просто дуріли в воді... І реготали, вилазячі на катамаран.. А потім в нього боліла голова. А я сварила себе, що не згадала, не проконтролювала, розслабилась... І ми все таки попали під страшенну зливу. І промокли до нитки, хоча могли перечекати десь під деревом чи навісом. І це теж, мабуть, було необхідно. А в ліфті їхали з хлопчиком-сусідом, який дивлячись на нас сказав: "Якби це був радиактивний дощ, ви б вже були лисі!" - Це тобі в садочку про радіацію розповіли? - Так, нам постійно розповідають і про радіацію, і про ракети, і про вибухи! - А казочки вам читають? - Звісно читають! Як Котигорошко переміг р((ню! - Хороший садочок в тебе! )))

- Привіт, приємно )) Якби ще вони само_в_бивалися - було б ідеально ))) Можна щось організувати? )) - О, ти жорстока! Але ти була права - думаю розподіл на готелі що приймають росіян і не приймають зараз дуже на часі. - Я ж казала! - Так, просто війна у Вас не лише в цьому році... Але такої агресії і люті ще не було. Ми замислені, бо в кожному готелі постійно чергує поліція. І це кепсько. - Пропоную гарні готелі лишити для українців, а погані - росіянам. Можу дати списки ))) - От ти швидка! Я ж сказав - думаємо. Будемо щось робити. Дійсно вийшло, що ті готелі, які відразу відмовились приймати росіян - заробляють більше ніж завжди. Все, я побіг. Перемагайте там скоріше - не можу спокійно дивитись новини і думати про тебе і весь ваш народ! Обняв. Тетяна Дубровська 22.06.2022

- Не дай Боже жити як ви і з вами поряд. Слухай, Альона, не пиши мені більше. Я тепер ненавиджу все, що навіть віддалено нагадує про росію. Я проклинаю кожного окупанта і весь його рід, а також всіх, хто підтримує, навіть подумки цю війну з Україною і це вторгнення в чужі землі, сім"ї, життя, мрії. Я ніколи не пробачу їх. І вся Україна навіки буде безжальною до ворогів. Тому краще драпай зі свого Саратова. Бо спинити тих, в кого така лють і біль - неможливо! - Я нє успєваю пєрєвадіть то что ти пішеш. Но мнє і нєінтєрєсна. Ми всє ждьом кагда вас разбамбят, патаму чта ви нас нєнавідітє, і всікда нєнавідєлі. І адєвалісь лучше, і єзділі в паєздкі чащє. - Ну бачиш, тепер ви нас від цього всього "асвабаділі", але вам то все повернеться стократ! І ти будеш теж, зіщулившись від виття повітряної тривоги розуміти що забула як дихати... Ти і всі росіяни відчують і наш біль, і наші сльози. - Что ти мнє желаєш? Я рєбьонка жду мєжду прочім! А муж на зарабатках, патаму чта ви убілі нам турізм! - На заробітках це в Україні на війні? - У міня у падругі муж пріслал 3 тілівізара і прівізьот єй машинку краснєнькуйю. А єщьо накрал золота у укров - красивие цепачкі такіє, кулончікі. Інагда правда порваниє цепачкі. Но ета нідорага пачініть. - Тобто насправді ти розумієш, що ваша армія - то гвалтівники і мародери? Ці порвані "цепачкі" зірвані з мертвих ший закатованих вашими мародерами людей. І доторкнувшись до них - ви станете приреченими на болісну СМЕРТЬ! Все, що вкрадене в наших людей заговорене на СМЕРТЬ ОКУПАНТАМ! - Фу, аж мутарна с табой гаваріть - мурашкі па тєлу. Пака!! - Буде тобі враже, так як відьма скаже! - Привіт з Литви, Танюш. Як там мій коханий Київ? - Київ прекрасний, як завжди. Чистий, квітучий, зосереджений, готовий оборонятися. - Ох... Як же хочеться, щоб скоріше ви вигнали ту рсню! - Це так... Найбільша мрія - а були ж зовсім інші... колись... - Литва з вами, ти ж в курсі? - Так, сонечко, я слідкую за новинами більше ніж завжди. Литва вже не один рік підтримує нас і надихає. Дякую вам! - Переможемо! - Переможемо, Сауле, тільки так!! І ти приїдеш до нас в гості! Провідати Київ і мене. - А перед тим, ти відправиш нам ваших туристів - бо всім потрібна перезагрузка після таких страшних подій. І наш народ з радістю зустріне вас, а на кафедральному соборі св. Станіслава будуть грати дзвони лише українські пісні! Ми разом! Україна і Литва! Пам"ятайте! - Бонжорно, міа долче белла рагацца Таінка!! Слава Украіні! - Героям Слава, Маріцца! Як же я скучила за Італією! - Ми з Вісконте сварилися і я так кричала, що з вікна впав вазон на вулицю, а він спитав - ти давно зв"язувалась з Україною? І все.. Сварка скінчилась на самій найвищій ноті, а я відразу почала писати тобі. - О, це так мило!! ))) Передавай привіт всій родині! Дякую, що з 2014 на дверях Вашого готелю висить надпис: "Росіянам вхід заборонено. Ми не підтримуємо окупантів!" - О, мила Таінка, скільки разів нам били скло на тих дверях! Ми поставили камеру і наша поліція вже декілька разів просила зняти те оголошення. Бо в нашому тихому місті це єдине, що портить їм статистику. - Для мене це дуже важливо і підтримує. - Міа рагацца, обнімаю тебе! Вірю в вашу перемогу. Ми частину коштів постійно перераховуємо на той рахунок допомоги українській Армії. І ще 4 готелі поряд - наші друзі, теж. Хай це допоможе скоріше вигнати окупантів з Вашої землі! І приїзджайте до нас на лижі! Міхаель тобі привіт передає! Каже, як передумаєш, він готовий відразу одружитися! - Дякую за позитив і підтримку. Міхаелю привіт і обійми. Мій син мріє повернутися в ваші шикарні гори! Але спочатку закінчити війну. - Бережи Вас Боже і пресвята Діва Марія! Молимось за Україну! Обнімаю мила красуня Таіночка!!! Цьом-цьом-цьом! - Привіт, як ти? Хотів сказати, що найголовнішим хітом в готелях Анталійського узбережжя тепер ваша "Стефанія"! Її замовляють всі гості з ЄС, України, і лише гості з росії демонстративно виходять з танцполу і йдуть на бар.

#короткі_розмови_з_партнерами - Тань, як Ви? По Вашим фото і постам в ФБ нічого не зрозуміло - тут про війну, тут про мирне життя... - Христиночка, дякую, в мене все більш-менш наче нормально, зараз готую вдома каву - варю в СВОЇЙ турочці, яку привезла з Туреччини моя подруга каву, яку зі Стамбулу передала мені моя інша подруга, і в мене пахощі на весь дім. Люблю сонячні ранки під каву, коли немає повітряної Тривоги і можна розслабитись і на мить перестати думати про війну. - То Тривоги не перестають? Коли вже здохне той Пу? Чехія з Вами! Ми опікуємось всіма сім"ями, що Ви нам передали. Робимо їм екскурсії, свята і пікніки. А вони сумують дуже за домом... Не уявляю навіть як це... Боже, бережи Україну! Моя дитина малює все лише жовто-блакитними фарбами! - Слава Україні! - Героям Слава! Дякую Отто, що не забуваєш так вітатися )) - Як ти? Коли почнемо святкувати Перемогу? - Ох, друже, тільки про це і мріємо. - Важко? - Важко.. Але намагаєшся не думати про важко, бо тоді сили скінчуються, а нам не можна без сил. Просто помітила, що я тормоз. Не встигаю як раніше мільйон справ робити і після зустрічей з людьми часто йду на відновлення. - Ми слідкуємо за Вашими новинами. Ваша Армія - найпотужніша в світі. Такі люди на вагу золота! Я не мілітарі, але захоплююсь ними і в церкві ми тепер починаємо з молитви про Україну, захист воїнів і цивільних, і про Вашу і нашу Перемогу. Бо весь світ з Вами! - Дякую Отто, Ви відразу включились в нашу боротьбу і зібрали кошти для рахунку допомоги ЗСУ. - Всі люди були раді підтримати Україну. Ми не очікували, що ви вистоїте проти такого сильного противника. - Ціною величезних втрат... і болю.. - Знаю, мила. Ми зрозуміли, що у ФБ дуже поганий перекладач. Намагалися перекладати твої пости - не виходить.. але ми слідкуємо. Просто хотілося новини з перших вуст. Обнімаю. Держіться. Чекаємо в Німеччині! - Ола, аміга! Ой, Героям Слава!! - Привіт, Алєхандро, Слава Україні і Іспанії! Як ти? - Докладаю - всі ваші в надійних руках. Діти закінчили школу. Завтра везу автобусом на море. Зробимо їм пікнік. Пришлю фото. У Вас дуже талановиті люди. Знаєш, вони постійно підказують як краще зробити і в нас тут всі дивуються, що кожна українська жінка - то інженер, лікар, психолог, мисткиня, розпорядник, економка, айтішнік і ще багато всього в одній особі. Ми так не звикли. В нас постійний подив - ваші лющди вміють все! Малий 12 років поремонтував двері, що постійно рипіли і бахало скло. Жінка навчила нас правильніше підв"язувати помідори. Вони роблять дива в наших садочках - ніколи ще не було в нас стільки квітів. Там де завжди ходили люди по клумбі - вони придумали і зробили маленьку милу огорожу, весело розфарбували її і тепер там квіти і краса! Ми постійно у вас вчимося. Я довго не міг викликати сантехніка - діти замінили в крані прокладку і він перестав капати. Багато проводять майстер-класів і для наших дітей. Всі в захопленні. А вже щодо реклами наших бізнесів - тут вашим нема рівних. Вони вилизали наші сайти, поміняли там шрифти і колір, вставили гарні фото і тепер кожен сайт - це цивілізація, на яку ми б витратили купу грошей (тому й не робили), а зараз вони приносять нам набагато більший дохід. Ну і так в усьому. В сусідки в кафе Ваші придумали скатертини - стало так затишно. На кожен стіл крихітні вази з квітами. Це не дорого - вона домовилась з магазином квітів не викидати те, що відрізають в букетах, віддавати нам. Тепер квітникарі не платять за зайве сміття, а в кафе свіжі квіти щодня. Ми дуже хочемо, щоб війна у вас скінчилася і ми раді, що познайомилися з такими щирими людьми, хоч і в таких страшних обставинах. - Дякую за підтримку, Алєхандро! Переможемо! - Якщо щось потрібно - пиши! - Тань прівєт. Как ти? Бамбят вас ваши нацикі? - Наші воїни захищають нас від росіян, що напали на мою землю. - Боже, я думала ти умнєє і нє поддайошся прапагандє. Ми вас асвабаждаєм от нациков. Всєх асвабадім і будєтє жить как ми.

Вона не вірить у свою привабливість взагалі. Її густі хвилюючі коси завжди зібрані в якийсь важкий і незрозумілий пучок. Її довжелезні від природи вії ніколи не бачили косметики і від цього якесь нереальне враження: яскраво зелені очі в обрамлені яскраво-рижих довгих вій. Здається це дизайнерська задумка, для зйомки в глянці, але це природа і гени так постаралися. Її високі скули і вольове підборіддя могли б їй створити прекрасну кар"єру в Голлівуді. Але вона вважає себе конопатою уродкою і на цьому все. Нещодавно вона вважала, що не достойна відпочивати. І сукні носити теж не достойна. Хто це все вбив в її чарівну голову я не знаю, але витягти її в шоу-рум на примірку суконь я вважала своїм особистим завданням. Вговорити її було б неможливо, тому вдалася до хитрощів, попросила скласти мені компанію, бо не можу вибрати одну з 2х суконь. Ніяк не можу. А треба лише одну. Приїхали туди і дівчата аж задивилися на цю дівчину, щось пошепотілися з дизайнером і раптом винесли з підсобного приміщення дивовижну зелену сукню в золотавих листочках, приталену і шалену. Вмовили її вдягнути, розплели той дивний "пук" на її голові, дали взути підбори і раптом... Вона й сама побачила це, як з Попелюшки перетворилася на принцессу. - Тут гарно було б локони - казали дівчата, показуючи, як її шикарне волосся можна підбирати, а де б краще підкрутити. А вона стояла зачарована перед величезним на всю стіну люстром і дивилася на своє відображення. Я встигла її відправити лише в 2 подорожі і її вкрав прекрасний іспанець. Тепер в них свій будинок, яхта і власні ресторани. Він здуває з неї пилинки і постійно цілує руки, дарує квіти і каже, що живе лише заради того, щоб робити її щасливою. Вона розквітла і стала просто магічно прекрасною. Дуже щаслива, дуже закохана, дуже впевнена в тому, що прекрасна. - А ми ж могли і не зустрітися!! - пише мені в чаті. - Всьому свій час - "мудро" відповідаю я, не заглиблюючись про кого вона це сказала, про мене чи про чоловіка, який повністю змінив її життя. Дозволяйте собі надмірності і мрії! І оточуйтесь лише гарними людьми! Ваша Тетяна Дубровська )) 2021р.

Біжу на манікюр, а позаду йде парочка - школярка і старший брат. Чую розмову: - Ненавиджу математику!! Не-на-ви-джу!!!! - Ну і дарма - без математики не проживеш! От про що ти найбільше мрієш? - Щоб скінчилася війна!! - Ну от рахуй 140 млн. рашистів поділити на 200 тис. нашої армії, це по 700 осіб на кожного військового. По скільки шт. може в_бити в день кожен військовий? - Ну... мабуть.... по 50? - Це дуже багато, вони ж ховаються , їх треба шукати, ще й боронитися, бо вони теж стріляють і міни закладають. - По 5? - Ну хай буде по 5. Діли 700 на 5 і отримаєш за скільки днів скінчиться війна! - 140!! - Скільки в місяці днів? - 30! - Діли 140 на 30 і вийде через скільки місяців скінчиться війна. - 4,6666, це значить до нового року по-любе??!! - Ну да, бачиш, а ти не хотіла вчити математику. А якщо нашим пощастить більше рашистів зтирати з нашої землі, то скоріше. І ти можеш дивитися втрати і рахувати скільки лишилося! - Яка правильна наука. Буду вчити математику!! Але ненавиджу географію!! - Чекай, от дивись... Мені аж жаль було, що я звернула на іншу доріжку від них, але не могла спізнюватись. Впевнена, що старший брат розклав і про географію нормально )) І дитина захоче вчити і цей предмет. Завжди мріяла про старшого брата. Якщо в когось наприклад нема молодшої сестри - можемо скооперуватись )))) Тетяна Дубровська 22.06.2022