🇺🇦Волноваська райвійськадміністрація 🇺🇦

Україна прагне миру з найпершої секунди війни, і ми завжди говорили, що єдина причина, чому війна триває, – це Росія. Дякую кожному нашому підрозділу, всім нашим бригадам, які захищають українські позиції, забезпечують знищення окупанта й роблять усе, щоб наша держава мала необхідну силу для наближення миру. Фото: Сергій Коровайний, Дмитро Смольєнко, 503-й окремий батальйон морської піхоти, 128-ма окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада, 37-ма окрема бригада морської піхоти, 36-та окрема бригада морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського, 16-та окрема бригада армійської авіації «Броди», 15-та бригада оперативного призначення НГ.

З 6 по 10 березня 2024 року у м. Київ відбувся Чемпіонат України з гирьового спорту серед чоловіків та жінок, юніорів та юніорок, студентів та ветеранів фізичної культури і спорту. Представники Волноваської громади активно долучились як безпосередньо до змагань, так і до суддівства Чемпіонату. Зокрема директор ДЮСШ Волноваської МТГ майстер спорту України з гирьового спорту суддя Національного рівня Олег Кривцов увійшов до складу суддівської колегії заходу. Тренер з гирьового спорту Євген Нескреба та випускники ДЮСШ Волноваської МТГ Костянтин Тимченко і Леонід Скидан гідно змагались, демонструючи чудові результати і жагу до перемоги. Євген Нескреба став першим серед ветеранів у поштовху гирь довгим циклом у ваговій категорії до 68 кг і третім в естафеті у складі збірної Донецької області. Леонід Скидан завоював срібло у поштовху гирь, триборстві у ваговій категорії понад 95 кг та естафеті у складі збірної Донецької області. Спортсмен отримав бронзову нагороду в двоборстві і завоював право змагатись у чемпіонаті Європи у складі збірної України, який відбудеться 18-22 квітня в м. Париж (Франція). Костянтин Тимченко також буде змагатись на чемпіонаті Європи у м.Париж в естафеті (срібло на чемпіонаті України). Пишаємося спортивним активом Волноваської громади! Вболіваємо за наших земляків! Так тримати! За матеріалами Волноваської міської ВЦА

Молодіжна рада при Донецькій облдержадміністрації запрошує молодь Донеччини долучитися до онлайн-тренінгу «Волонтерство. Як стати лідером?» Хочеш стати впевненішим у своїх силах, навчитися мотивувати інших і розвивати лідерські якості? Тоді цей тренінг саме для тебе! Тренінг організовано Молодіжною радою при Донецькій облдержадміністрації у партнерстві з громадською організацією «Нова Дружківка», реалізується в межах конкурсу мінігрантів «DIY Community» за підтримки ЮНІСЕФ. Обирай зручну дату: 12 або 13 березня о 16:00 Для кого: молодь віком 14-24 років, але якщо тобі 25+ – ми теж будемо раді! Реєструйся за посиланням https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdZPPHfapBTYsn0ggugGhopK02iq8Z2iiFC5J3ScxhPvKD0vQ/viewform?usp=sharing. Долучайся та розкрий свій лідерський потенціал! Програма ЮНІСЕФ у Донецькій області реалізується громадською організацією «Заходи» у партнерстві з громадською організацією «Країна розвитку» за підтримки Донецької облдержадміністрації.

Оперативна iнформацiя у Волноваському районі на підконтрольній території України станом на ранок 10.03.2025 року: Великоновосілківська громада: інтенсивні обстріли с. Андріївка, с. Багатир, с. Костянтинопіль, с. Олексіївка та с-ще Розлив. Комарська громада: періодичні обстріли с. Комар, с.Дніпроенергія, с.Скудне, с. Федорівка, с. Воскресенка та с. Веселе. Залишатися на лінії вогню небезпечно! Евакуація рятує життя!

🇺🇦10 березня відзначаємо День Державного Гімну України, одного з найважливіших державних символів нашої країни, поруч із синьо-жовтим прапором та трезубцем. Офіційна музична версія Гімну була прийнята Верховною Радою 15 січня 1992 року, а слова увіковічнено в Законі України «Про Державний Гімн України» 6 березня 2003 року. У цей день ми вшановуємо Гімн як втілення незламності українських воїнів, нашої єдності, сили та непереможного духу. Він лунає з уст дітей в укриттях, з вуст захисників на передовій, вибухає гучним ехом на міжнародних спортивних аренах. "Ще не вмерла України ні слава ні воля" - ці слова об'єднують та надихають нас, наповнюють серця патріотизмом і гордістю за нашу вільну та суверенну Україну, зміцнюють наш дух у прагненні захистити цілісність та свободу нашої держави!

41-річний Сергій Зуй загинув разом із сином та дружиною в Маріуполі. Родина переховувалася у підвалі багатоповерхівки на проспекті Миру, 27. Вранці 11 березня 2022 року російський літак скинув на цей будинок бомбу. Сергій народився і виріс у Макіївці. Там одружився з Іриною. У 2008 році у подружжя народився син Назарчик. За кілька років до повномасштабної війни родина переїхала до Маріуполя. Сергій працював менеджером з продажу інструментів. Його пригадують справедливим, чуйним, веселим. Разом із рідними, чоловік орендував квартиру на вулиці Купріна в Центральному районі. Мріяли купити власне житло. 8 березня Сергій відправив останнє голосове повідомлення мамі в Макіївку: «Мамо, ми знаємо, що ви хвилюєтеся. Не хвилюйтеся, у нас все добре. Ми у підвалі. Є вода і їжа. Вітаємо з 8 березня. Усіх любимо!» Через три дні о 6-й ранку на перший підʼїзд багатоповерхівки російський літак скинув бомбу. Про загибель родини близькі дізналися через соцмережі у травні. О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання.

10 березня минає третя річниця від початку окупації Ольгинської територіальної громади Волноваського району. У 2022 році Ольгинська громада опинилася в епіцентрі бойових дій. Від перших обстрілів до повної окупації – ці дні стали випробуванням для кожного населеного пункту громади, а саме: селищ Ольгинка, Благодатне, Володимирівка, Графське, Новотроїцьке і сіл Богданівка, Вікторівка, Миколаївка, Новогнатівка, Лісне, Пільне. До початку повномасштабного вторгнення в громаді проживало близько 20 тисяч осіб. Бойові дії розпочались на території громади раніше, ніж 24 лютого 2024 року, села Богданівка, Вікторівка, Новогнатівка та Миколаївка одні з найперших відчули вибухи, ще до початку так званої «спеціальної військової операції». Вже 24 лютого Новогнатівка зазнала окупації, було чути вибухи, зникало світло та зв'язок... 12 березня 2022 року ворог остаточно захопив Володимирівку – останній опорний пункт спротиву, після чого вся територія громади опинилася під окупацією. Цей день став межею неповернення, коли рідні вулиці, домівки та поля перетворилися на територію темряви та розрухи. Олександр Куропятник, колишній очільник ВЦА, особисто вивозив мешканців громади, ризикуючи життям. За кермом шкільного автобуса або іншого транспорту він організовував евакуацію разом з волонтерами. До останньої можливості працювала хлібопекарня, яка частково забезпечувала потребу у хлібі в перші дні війни, як громади так і Волновахи. Спогади про перші дні окупації Ольгинської громади. "Перші вибухи пролунали ще 18–19 лютого 2022 року, коли під ворожим вогнем опинилися будинки у Новогнатівці. Було обстріляно трансформатори і село залишилося без світла. 22 лютого окупанти почали бити по мосту між Новогнатівкою та Миколаївкою – єдиній зручній дорозі до траси. Вночі 23 лютого почався масований обстріл, люди намагалися відпочити, але вже о 02:25 знову здійнялася артилерійська канонада. До ранку під ударами опинилася і Миколаївка. Вогонь по житловому сектору не припинявся ні на хвилину. До 17:00 24 лютого села були вже в окупації. 27 лютого остаточно зник зв’язок із Україною. У перший день війни Новогнатівку майже повністю знищили – вціліло лише кілька будинків у балці. Люди до 5 березня не виходили з підвалів. 7 березня окупанти зібрали місцевих освітян і запропонували їм роботу, заплативши тим, хто погодився, 1000 рублів. Обстріли тривали до середини квітня, після чого лінія фронту відійшла за Новотроїцьке, залишивши село в глибокій окупації. У травні окупанти покинули село, залишивши тільки адміністрацію та колаборантів. Влітку почалися репресії проти тих, хто виїхав на підконтрольну Україні територію або мав родичів на вільній землі. У травні через Миколаївку везли полонених захисників Азовсталі. Автобуси заблукали, і мешканці села могли побачити колону, що вперлася у скелю. З обох боків дороги їх супроводжували бойові гвинтокрили. Ця картина назавжди закарбувалася в пам’яті очевидців", - Валентина, мешканка громади. "Було страшно. Залпи та вибухи не замовкали ні на мить. Підвал став єдиним прихистком. Магазини та аптеки не працювали, не було хліба, води, світла, газу, тепла. Потім зник зв'язок та інтернет. І ти залишався у повній невідомості – що буде далі, куди рухатися? Хтось казав: "Таке зараз скрізь по Україні", але ще страшніше було залишатися й опинитися в окупації. Виїжджали під вибухи. Дорога на трасі перетворилася на суцільні воронки, обабіч стояли згорілі машини. Люди рятували дітей, рятували себе – хто мав змогу, їхав. Це був великий ризик, бо можна було просто не доїхати... Але залишатися означало ризик ще більший. Почалося нове життя – зі сльозами, з валізами, з очікуванням, що ось-ось повернемося додому. Минуло три роки. Інша домівка, інша школа, інші знайомі. Життя триває, але з 24 лютого 2022 року воно назавжди розділилося на до та після", - згадує пані Ольга. Незважаючи на окупацію, громада живе. Мешканці, які були змушені залишити свої домівки, зберігають традиції, підтримують одне одного та допомагають Україні наближати день повернення. Ольгинська громада залишається сильною та незламною 🇺🇦

Сьогодні минає три роки від початку окупації Волноваської територіальної громади. Ворог розпочав наступ на громаду від початку повномасштабного вторгнення. Захоплюючи села та селища, знищуючи все на своєму шляху - Волноваська громада опинилася на передовій російського вторгнення. Ці дні назавжди стали болючою сторінкою в історії громади, яка об’єднує місто Волноваха, а також населені пункти Донське, Іванівка, Новотатарівка, Бугас, Валер’янівка, Благовіщенка, Зелений Гай, Дмитрівка, Новоандріївка, Кирилівка, Прохорівка, Малогнатівка, Тарасівка, Новоапостолівка, Рибинське, Ближнє, Василівка, Трудівське, Свободне. З перших годин війни місто Волноваха та навколишні села та селища зазнавали масованих артилерійських та авіаударів. Інфраструктура, житлові будинки, лікарні, школи та адміністративні будівлі перетворилися на руїни. Попри безперервні обстріли, українські військові та добровольці до останнього утримували оборону, даючи змогу мирним мешканцям евакуюватися. Ці дні стали початком важких випробувань для громади, яка опинилася під окупацією та пережила масштабні руйнування й трагедії. Одним із перших удар прийняло місто Волноваха, яка стала першим українським містом, фактично знищеним під час російського вторгнення. Фортеця впала 12 березня під натиском окупантів. Захисники Волновахи до останнього боролися за кожну вулицю, кожен будинок, але сили були нерівні. Ворожа армія перетворила місто на руїни, позбавивши його колишнього життя. Та попри все Волноваха не зламалася – вона стала символом незламності та героїчного опору. За незламний дух Волноваха отримала звання міста-героя України. Це визнання мужності кожного, хто її боронив і не припинив боротьби. Попри війну, громада продовжує жити, об’єднуватися та підтримувати наших військових. Волноваха – це не лише біль і руйнування. Це місто, яке чекає на відродження та мир. Сьогодні ми вклоняємося перед героями, які віддали життя за свободу, і тими, хто продовжує боротьбу. Віримо, що Волноваська громада відродиться, а Волноваха знову стане квітучим містом. Разом до перемоги! Слава Україні🇺🇦

Натхненного тижня тобі, Україно!

Увесь тиждень, як і кожен тиждень після обстрілів, після російських ударів, наші рятувальники завжди на місці, завжди допомагають нашим людям. Ми завжди їм вдячні – усьому колективу ДСНС України.  Особливо я хочу відзначити сьогодні наших рятувальників, які працюють на Донеччині, зокрема допомагали нашим людям у Добропіллі: Дмитро Агарков, Артем Бернада, Євгеній Осадчий, Дмитро Літовченко, Олександр Маслюк – дякую вам, хлопці! Також Андрій Земляний, Сергій Конов, Денис Суханов, Володимир Аллік, Сергій Усов та весь колектив ДСНС України на Донеччині. Також Харківщина – Олексій Макушенко, Кирило Швачка, Андрій Олійник, Олександр Рабченюк, Максим Адамович, Роман Веретельник, Андрій Валуєв, Павло Саранча, Андрій Тур та Юрій Денчик. Дякую вам дуже! Дякую всім, хто працює заради України та українців! Дякую всім нашим українським воїнам! Слава Україні!

Протягом цього тижня Росія здійснила проти наших людей сотні атак різними видами зброї: близько 1200 керованих авіаційних бомб, майже 870 ударних дронів і понад 80 ракет різних типів.  Кожен «шахед», кожна авіаційна бомба, які використовує Росія, – це, зокрема, і компоненти, які постачаються в обхід санкцій. У цій зброї – понад 82 тисячі іноземних складників. Щодня ми працюємо з партнерами, щоб ухвалювалися рішення саме задля підтримки, яка рятує життя: постачання ППО, інвестиції в наше оборонне виробництво, посилення санкцій проти Росії. І ми продовжуємо нашу роботу, щоб наблизити чесний мир і забезпечити надійні гарантії безпеки.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття І голос твій нам душі окриля! Востане у новій красі, проживши лихоліття Твоя, Тарасе, звільнена земля… На початку весняної пори ми вшановуємо Великого Кобзара, світоча українського народу Тараса Шевченка. 9 березня минає 211-та річниця від його дня народження, а 10 березня – 163-ті роковини смерті. Ці дві дати – світла і трагічна – в уяві кожного українця переплітаютьсяу вінок щемливої синівської любові до нашого духовного батька, людини-велета, котра все життя поклала на вівтар служіння своєму народові, його захисту й возвеличення. Майдан, Революція Гідності та повномасштабна війна у черговий раз пробудили в наших душах незламний Шевченківський дух до становлення й розбудови Української незалежної держави, її утвердження в європейській спільноті. Сповнені любов’ю до рідної землі, прагненням зробити життя українців гідним і достойним з натхненням звучать слова Тараса і сьогодні, коли Україна розбудовуючись, змушена захищати власний дім — суверенну державу. Уривок з поеми «Кавказ». Декламує Світлана Фоменко

Оперативна iнформацiя у Волноваському районі на підконтрольній території України станом на ранок 09.03.2025 року: Великоновосілківська громада: інтенсивні обстріли с. Андріївка, с. Багатир, с. Костянтинопіль, с. Олексіївка та с-ще Розлив. Комарська громада: ворожий обстріл «УМПБ Д-30 СН» с. Воскресенка - в результаті пошкоджено 4 житлових будинки, періодичні артобстріли с. Комар, с.Дніпроенергія, с. Перебудова, с.Скудне, с. Федорівка та с. Веселе. Залишатися на лінії вогню небезпечно! Евакуація рятує життя!

Шевченко зараз як ніколи на часі. Його рядки – це не просто історія, а наше сьогодення. Він писав про народ, який бореться за свободу, про ворогів, що нищать Україну, і про те, що ми неодмінно переможемо. У день його народження, вертаємось до актуальних слів Тараса, які крізь призму сучасних подій набули нових фарб. Гортайте карусель 🇺🇦 Джерело: український інститут національної памʼяті

13-річний Назар Зуй загинув разом із батьками 11 березня 2022 року в Маріуполі. У багатоповерхівку, де переховувалася родина, влучила авіабомба. Назар народився у Макіївці. У рідному місті займався боксом. Згодом разом із батьками переїхав до Маріуполя, де захопився футболом і став учасником однієї з місцевих команд. Хлопчик любив музику, був компанійським. Навчався у 8 класі школи №25. 11 березня близько 6 ранку на перший підʼїзд цієї багатоповерхівки російський літак скинув бомбу. Про загибель родини близькі дізналися через соцмережі в травні. «Ми з бабусею Назара оформили в Донецьку перепустки і приїхали до Маріуполя, до того будинку. Нам сказали: тих, кого дістали, відвезли до моргу біля ТЦ «Порт-сіті». Я боялася, що не впізнаю Назара, сестру Ірину та її чоловіка Сергія, адже два роки не бачилися… На моїх рідних упала плита, вони загинули миттєво», – розповіла тітка хлопчика, Світлана. У Назара залишилися бабуся, дідусь, тітка і двоюрідний брат. О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання.

«І оживе добра слава, Слава України!». 9 березня особлива дата для українців – День народження Тараса Григоровича Шевченка. Його називають нашим пророком, Великим Кобзарем і українським генієм. Шевченко був відомий і боротьбою за визволення українського народу. Пройшло 211 років від народження Великого Кобзаря, проте кожне слово, написане поетом, і досі актуальне. Український видатний митець залишив кілька важливих послань, які для українців стали закликом до дії. Загарбники можуть нищити нашу інфраструктуру, розстрілювати наші пам’ятники. Проте їм ніколи не зламати наш сильний український дух. Як казав класик: «І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі». На світлині нескорений Шевченко у м. Вугледар. Фото: 72 -га окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.

Сьогодні протягом усього дня тривали роботи в місті Добропілля на Донеччині після російського удару. Це був один з найбільш жорстоких ударів, комбінований удар. Спеціально удар був прорахований, щоб завдати максимальної шкоди. Ракети, також «шахед» по центральній частині міста. Девʼять житлових будинків були під ударом, також під ударом торговельний центр, магазини. Одинадцять людей, на жаль, загинули. Мої співчуття рідним і близьким. Серед загиблих – працівник ДСНС України. Повторний удар відбувся, коли почали працювати рятувальники. Поранені 50 людей. Усім надано необхідну допомогу. Серед поранених – сім дітей, наймолодша – дівчинка, 10 років. Були сьогодні також інші обстріли Донеччини, також Харківщини, наших південних регіонів. В Херсоні знов удар FPV-дронів по цивільних. Росія буквально щоденно доводить своєю жорстокістю, що для них там, у Москві, нічого не змінилось. Вони думають не про те, як закінчити війну, а про те, як встигнути знищити й захопити більше, поки світ їм дозволяє цю війну вести. Звісно, ми робимо максимум для захисту життя. І я вдячний усім лідерам, усім тим дипломатам країн-партнерів, усім громадським діячам, які підтримують Україну, які засудили ці російські удари і які називають усі речі своїми іменами. І важливо, щоб ми й надалі координували всі наші зусилля з нашими партнерами, щоб оборона працювала ефективно й щоб усе зробити для наближення миру.

Оглянув місце вчорашнього удару по Добропіллю. Зруйновані вщент будинки та згорілі автівки — страшний рубець на тілі міста, залишений російськими ракетами і дронами. Але найстрашніше — усвідомлення кількості жертв. Зараз достеменно відомо про 11 загиблих і 30 поранених, але пошукова операція триває і ці цифри ще можуть зрости. Дав доручення відповідальним службам якнайшвидше ліквідувати наслідки обстрілу. За кожну смерть росіяни будуть відповідати!

Українські жінки надихають не лише красою, а й силою та сміливістю. Сьогодні вони рятують життя, евакуюють поранених і боронять Україну на фронті. Вони – військові медикині, снайперки, командирки, розвідниці. Кожна з них докладає надзвичайних зусиль у протистоянні російській агресії. Підтримуйте українських захисниць!