fa
Feedback
Володар ЧАСу

Володар ЧАСу

رفتن به کانال در Telegram
958
مشترکین
اطلاعاتی وجود ندارد24 ساعت
+37 روز
+230 روز
جذب مشترکین
اکتبر '26
اکتبر '26
+6
در 0 کانال‌ها
سپتامبر '26
+18
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اوت '26
+4
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '26
+11
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '26
+15
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مه '26
+11
در 0 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '26
+13
در 1 کانال‌ها
Get PRO
مارس '26
+21
در 1 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '26
+29
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '26
+21
در 0 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '25
+7
در 0 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '25
+12
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '25
+18
در 0 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '25
+20
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اوت '25
+15
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '25
+39
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '25
+12
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مه '25
+13
در 0 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '25
+30
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مارس '25
+52
در 0 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '25
+31
در 3 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '25
+73
در 0 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '24
+26
در 0 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '24
+35
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '24
+34
در 2 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '24
+57
در 1 کانال‌ها
Get PRO
اوت '24
+39
در 1 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '24
+39
در 1 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '24
+21
در 1 کانال‌ها
Get PRO
مه '24
+61
در 0 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '24
+21
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مارس '24
+26
در 0 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '24
+35
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '24
+25
در 1 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '23
+48
در 0 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '23
+21
در 1 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '23
+43
در 0 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '23
+78
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اوت '23
+29
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '23
+82
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '23
+40
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مه '23
+31
در 0 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '23
+40
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مارس '23
+546
در 0 کانال‌ها
تاریخ
رشد مشترکین
اشارات
کانال‌ها
06 اکتبر+1
05 اکتبر+1
04 اکتبر+1
03 اکتبر+1
02 اکتبر0
01 اکتبر+2
پست‌های کانال
У ті дні, коли Чернівці пили, жерли, гуляли а на сході воїни ЗСУ їх захищали, сюди приїхав сам голова. Чернівці таки удостоїлись великої честі приїзду голови Верховної Ради України Руслана Стефанчук.а він зустрівся зі своїм партійним активом області, з чужим партактивом, студентами. Про щось говорив, хтось його слухав. а потім вони сфотографувалися всі разом. Ц перших рядах, першого кола булили активні члени. серед них член партії слуга народу голова обласної ради Микола Гуйтор, далі депутат Божик, далі заступники голови Чернівецької обласної військової адміністрації Боднар і Сакрієр, далі уповноважена уповноваженого Ісипенко. на другому ряду, другого кола за спини Гуйтора хитро виглядав його заступник голова обкому партії Петра Порошенка "Європейська Солідарність" Михайло Павлюк, а з другого боку депутат обласної ради фракції єдина альтернатива Мороз і активний депутат Георгій Мазурашов. Іванові Мунтянові відведено тільки третє коло того пекла з тими чортами. І він там був. Бо мусив бути. що робив в місті головний голова? шукав шляхи відступу, якщо стане в столиці гаряче, А зимою дуже холодно, може прибереться сюди? А в крайньому разі, коли таке запалає під дупами у них, Стефанчук міг шукати дірку на кордоні, щоб вчасно втекти. А як буде, Час покаже

2
Надіслано з Viber https://www.viber.com/invite/21164057ab1ccae8b70d35f177581aaf396c8ad7acf01bce9c6a930cfabdb8a7
Надіслано з Viber https://www.viber.com/invite/21164057ab1ccae8b70d35f177581aaf396c8ad7acf01bce9c6a930cfabdb8a7
223
3
Чернівці не гідні подвигу героїв, які загинули на війні з рашистами. Коли на площах міста і у ресторанах гуляли, пили, жерли тисячі, у церквах і на кладовищі провести в останню дорогу двох героїв прийшли провести 9 людей. Риба зогнила з голови . Її треба відрубати негайно
222
4
Хитра позиція партія Європейська Солідарність, з одного боку, і Олексія Гончаренка, з іншого боку, все-таки залишає не вирішені проблеми зради в Україні. Бо вони ніби за взаємної згодою припинили свій політичний спільний шлях. Але натомість Гончаренко залишається депутатом Верховної Ради "Гончаренко центри" є по всій Україні. А, найголовніше, він не відступає від своєї позиції, яка веде до капітуляції України перед Росією. І, напевне 10 років перебування в партії регіонів цього народного депутата даються в знаки. А може більше, може цих 10 років - служіння Росії і нікуди воно не ділося і продовжилося вже у партії "Європейській солідарності. І взагалі ,хто його знає, що робиться тепер у партії європейська Солідарність діється... варто би Петрві Порошенкові поглянути уважніше на кадри, які у цій партії Наприклад в Чернівецькій області майже всі депутати Чернівецької міської ради у керівництві містом. Тобто вони відповідальні за все добре і погане, що діється у Чернівцях: за масові гуляння під час війни, за поховання героїв, де на прощання приходять одиниці, за те, що у місті не шанують хвилину мовчання, що російська мова заполонила вулиці і громадські місця... В обласній Раді голова обласного обкому партії ЄС займає посаду заступника голови обласної ради, члена партії "Слуга народу. тобто він розділя владу з партією Зеленського. Тому відповідальний за все, що діється в облвсті: за московський патріархат у храмах, за тецекашні розгубилася, за корупцію, за кадрові вакханалію... Тому цій партії на Буковині пора визначитися, хто вони: розумні чи красиві? Бо разом хочуть бути і гарними, і розумними, і хитрими, і підлими, і брехливими, і броньованими... а далі кожен нехай дописує, які вони є Отож Європейська Солідарність сьогодні через Олексія Гончаренка виставила на показ своє гниле нутро. вона не позбавилась депутата, який виступив за капітуляцію України, а тільки вона взаємною згодою просто розійшлася з ним мирно, гарно і без претензій. А він, напевне, шкодитиме Україні. А як буде, то Час покаже
227
5
Девʼять на двох! Хоронили сьогодні одночасно двох воїнів. Чернівці. Годилів. На жаль, це часта подія в місті. Але було одне але: Якби не священники, військові та оркестр, то біля двох трун було би 9 родичів! 9! Девʼять людей на двох похоронах! Похоронах Героїв, які віддали найдорожче, щоб тут життя продовжувалося! Ми звикли. Якщо по селах ще люди збираються, проводжають Героя, то у Чернівцях навіть сусіди з підʼїзду не завжди збираються! І це страшно! Страшно і щемно! Особливо щемно це усвідомлювати, якщо врахувати, що вчора-позавчора Чернівці святкували День міста і в центрі було близько 25-30 тисяч молодих людей! І всі вони мали можливість гарно погуляти, бо воїни Андрій (1998 р.н.) і Роман (1984) за них віддали свої життя і уже лежали у труні. Ні, я не про те, щоб не святкували молоді. Я про те, що якщо би хоч один відсоток від тих 30 тисяч були б сьогодні на цвинтарі, то воїнів прийшло би провести у дорогу хоча би 300 чернівчан. Як було донечці Романа, чи сестрі Андрія стояти на порожньому цвинтарі, у порожньому храмі??? Чи могли вони сьогодні розуміти, що найрідніші їм люди здійснили подвиг, який оцінили їх земляки? Сумно це. Не знаю, що уже вам казати. Просто знайте: ви маєте бути присутнім, навіть якщо особисто не знаєте! Навіть не заради воїна, йому уже всеодно! Заради його матері, дружини, дитини! Щоб у ваших очах вони могли прочитати: жертва Героя не була даремною!
250
6
Голова Верховної Ради України Стефанчук побував в Чернівцях. Він був на бізнес-форумі, виступав там, а також зустрівся з активістами та партійно-громадським активом області, серед яких було багато депутатів місцевих рад. а серед багатьох депутатів обласної ради виділялися депутати від партії "Єдина альтернатива" мера Чернівців Романа Клічука та "Європейської солідарності" Петра Порошенка. Невже єс разом з партією Слуга народу починають готувати Україну до капітуляції?.. З огляду на те, як розгортаються дискусії про нібито мир з Росією у соцмережах, можна зробити висновок, що сьогодні у Чернівцях апробовується ідея депутата від партії Європейська Солідарність Гончаренка про капітуляцію перед Росією. А Стефанчук приїхав в Чернівці аби заміряти електоральні настрої щодо можливості такого варіанту. Що робили депутати партії ЄС Петра Порошенка на чолі з головою обкому Павлюком разом з агресивними зеленими партійцями на зустрічіи з головою ВРУ і про що вони говорили?.. Деталі, у наступник випусках Володаря Часу
59
7
.
293
8
https://www.facebook.com/share/r/1DgmcMQkfa/
73
9
Надіслано з Viber https://www.viber.com/invite/21164057ab1ccae8b70d35f177581aaf396c8ad7acf01bce9c6a930cfabdb8a7
Надіслано з Viber https://www.viber.com/invite/21164057ab1ccae8b70d35f177581aaf396c8ad7acf01bce9c6a930cfabdb8a7
312
10
❗️Росія масовано атакує Молдову: за ранок було 5 влучань ракет "Бандероль", – поліція країни
304
11
Перші три числа випуcтила Сторожинецька районна друкарня. Таким чином за 1 рік і 1 день до проголошення незалежності України відродився «ЧАС». Нам було нелегко. Газета пережила 63 суди, у кабінет редактора 4 листопада 1995 року вкинули бойову гранату РДГ-5. Тільки дивом ніхто не був убитий чи поранений. Навіть у 1999 році влада спробувала ліквідувати редакцію і випуcтила фальшивий «Час-2000». 13 вересня 2002 року на мене вчинили перший напад. Двоє невідомих у під’їзді будинку, де я живу, бризнули в обличчя газ «Черемха». Я втратив свідомість. Мене непритомного били ногами по голові і тілу. Дивом залишився живим. 18 травня 2004 року невідомі скоїли напад на редакцію. Вони жорстоко побили мене так, що довелося майже місяць пролежати у лікарні. У вересні цього ж року у кабінеті редактора разом з генералом міліції Василовим затримали кілера, завданням якого було вбити Петра Кобевка. Але він не знав мене в обличчя, тому скоїв напад на генерала Василова, котрий на запитання: «Ти Кобевко?!» відповів: «Так!» Василов був колишнім командиром «Беркута». Тож мав відповідну підготовку. Тому швидко заламав кілера, якого передали міліції. Подальша доля його невідома. Закрадається сумнів, чи не вони тоді його й заслали до редакції. У той час проходили вибори президента. І я був довіреною особою майбутнього президента Віктора Ющенка. Ось такий був і є «Час». Петро Кобевко
427
12
2 жовтня 1928 року. Як зародився ЧАС Автор: Петро КОБЕВКО, журналіст Це було далекого 1928 року. У нашому краї панувала боярська Румунія. Румунізація українського населення тривала повним ходом. Вже не було українських шкіл, не було українських вузів, бібліотек, українська мова, культура, історія упосліджувалася румунською окупаційною владою. Роздроблені та розсварені між собою залишки українських товариств, організацій, партій та їхніх журналів і газет не могли тоді чинити гідний опір румунізації краю. І зродився «ЧАС», щоденна газета, яка виходила до полудня. З «Часом» у той період об’єдналася газета «Рідний край». Першим видавцем був інженер Максим Глинський. Наклад становив 3000 екземплярів. Вважався одним із найвищих серед україномовних видань. Але «Час» зазнав великих фінансових труднощів. І тоді аптекар з міста Вама Теодосій Глинський (напевне, родич Максима Глинського) вклав у газету всі свої заощадження і… розорився. Але «Час» врятував. У краї панувала жорстока румунізація. У 1931 році редактором газети став адвокат Лев Когут. «Час» активно відстоював інтереси українців. За це окупаційна влада переслідувала журналістів та видавців газети. Відомий приклад святкування річниці Т.Г. Шевченка у Чернівецькій філармонії. Зала переповнена. Чимало саме українських студентів. На початку урочистостей звучить гімн Румунії. Українські студенти почали свистати. До зали увірвалася поліція. Почалася бійка. Десятки студентів кинули до в’язниці. На їхній захист стала газета «Час» і адвокат Лев Когут. Юнаків визволили. Але газета знову зазнає труднощів. Влада намагається закрити «Час». Лев Когут вміло виводить газету з-під ударів окупантів. Тоді закрили газету «Самостійність», журнал «Самостійна думка» та інші видання. «Час» змушений змінити «шапку» та вихідні дані. З 1938 року вони друкувались румунською, а статті, інформації – українською мовою. 28 червня 1940 року румунських окупантів замінили більшовицькі. І перше, що вони зробили, – це закрили газету «Час», розгромили редакцію, але заарештувати Лева Когута їм не вдалося, він пішов у підпілля. Переховувався у свого товариша Огродника. Але 3 жовтня Лева Когута арештували. На допитах і в суді Лев Когут взяв на себе всю провину щодо редагування «Часу» та написання статей проти СССР. Разом з ним по справі проходив і 31-річний адвокат Олександр Ковальський, який писав фельєтони під псевдонімом Дністровий Щупак. Чернівецький обласний суд встановив, що «підсудний Когут, будучи редактором української буржуазно-націоналістичної газети «Час» вів активну боротьбу проти революційного руху, Радянського Союзу, комуністичної партії… вів активну пропаганду про самостійну Україну і відрив України від СССР. Підсудний Когут скоїв тяжкий злочин перед Радянською державою». Його відразу засудили на смертну кару з конфіскацією майна на користь держави і вивезли у концентраційний табір десь під Одесу. Ковальському дали 10 років з конфіскацією. Друзям Когута вдалося врятувати його вже майже у день розстрілу. Тоді ще Сталін дружив з Гітлером. І у рейху та СССР працювала переселенська комісія. Тож німецька переселенська комісія записала Лева Когута німцем. І вивезла його до Австрії, у місто Грац, де він помер у перші роки після закінчення Другої світової війни 26 жовтня 1947 року. Ніби на тому закінчилася історія «Часу». Але ще за панування більшовиків, а саме 23 серпня 1990 року вийшов відроджений «Час». Це сталося завдяки професорам Олегу Панчуку, Леонтію Сандуляку та Тарасу Кияку. Спонукав відродити «Час» тоді син директора часівської друкарні Ростислав Тимчук. Готували перше число нас двоє: я та письменник Василь Кожелянко, коректором була Леся Федоренко (Рак). Перші три числа випустили у Сторожинецькій друкарні. Привозив у Чернівці гату на стараму “Москвичу” Василь Бойчук.  Таким чином за 1 рік і 1 день до Незалежності України відродився “ЧАС”
352
13
Чіткі терміни служби приблизно годину тому1 год · Сьогодні будуть говорити вони, а соромно буде нам. ​Сьогодні лунатимуть гучні промови з трибун, красиві гасла та пафосні слова від тих, хто сидить у затишних кабінетах. Вони говоритимуть про незламність і патріотизм, але червоніти й відчувати сором за цей фальш доведеться всім нам. ​Соромно перед вами — тими, хто вже котрий рік без відпочинку тягне на собі цей фронт. Перед тими, хто воює п'ятий, десятий рік поспіль і кому досі ніхто не назвав чітких термінів служби. Соромно перед підрозділами, де людей катастрофічно не вистачає, де хлопці й дівчата вже не просто втомилися, а виснажені вкрай, поки система вдає, що все під контролем. ​Дорогі захисники і захисниці! Це не свято для політичного піару — це день вашої надлюдської сили, мужності та терпіння. Ми вітаємо вас не формальними фразами, а зі щирою вдячністю за кожен наш день, за захист і за те, що ви тримаєте лінію оборони попри все. ​Вам потрібні не пафосні промови раз на рік, а чіткість, справедливість, забезпечення, повага і право знати, коли настане повернення додому. ​Низький уклін кожному і кожній. Бережіть себе. Дякуємо за все. Слава Захисникам і Захисницям України!
339
14
28 ВЕРЕСНЯ 1939: ЯК СТАЛІН І ГІТЛЕР ДІЛИЛИ СХІДНУ ЄВРОПУ 28 вересня 1939 року в Москві нацистська Німеччина та Радянський Союз підписали Договір про дружбу і кордон. Документ закріпив спільний розгром і поділ Польщі та скоригував сфери впливу двох диктатур у Східній Європі. Від Німеччини договір підписав міністр закордонних справ Йоахім фон Ріббентроп, від СРСР - В’ячеслав Молотов. Під час підписання був присутній Йосип Сталін. Це стало продовженням домовленостей, досягнутих 23 серпня 1939 року в пакті Молотова - Ріббентропа та його таємному протоколі. ДВІ АРМІЇ ПРОТИ ОДНІЄЇ ДЕРЖАВИ 1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу із заходу. 17 вересня, коли польська армія ще продовжувала боротьбу, зі сходу вторглися війська СРСР. Радянська пропаганда називала напад «визвольним походом» і стверджувала, нібито Польська держава припинила існування. Насправді її збройний опір тривав, а польське керівництво продовжило діяльність в еміграції. Німецькі та радянські війська фактично розділили територію Польщі між двома окупаційними режимами. КОРДОН, ПРОВЕДЕНИЙ ДИКТАТОРАМИ Договір від 28 вересня встановив нову лінію розмежування переважно вздовж річок Нарев, Західний Буг і Сян. Західна Волинь і Східна Галичина - землі з переважно українським, але етнічно змішаним населенням — опинилися під радянською окупацією. У листопаді 1939 року їх формально включили до складу УРСР. Перед цим радянська влада провела контрольовані вибори до так званих Народних зборів Західної України. Вони мали створити видимість законності анексії, але відбувалися під наглядом окупаційної адміністрації та без справжнього політичного вибору. ТАЄМНІ ПРОТОКОЛИ Разом із відкритим договором Москва й Берлін підписали конфіденційні протоколи. Литву передали переважно до радянської сфери впливу, натомість Люблінщина та частина Варшавського воєводства відійшли до німецької зони окупації. Окремо обидві диктатури домовилися не допускати на підконтрольних територіях польської агітації, придушувати її та повідомляти одна одну про вжиті заходи. Отже, Німеччина і СРСР узгоджували не лише кордони, а й боротьбу проти польського опору. СОЮЗ, ПІДКРІПЛЕНИЙ ТОРГІВЛЕЮ Політичний поділ супроводжувався економічною співпрацею, оформленою окремими торговельними угодами. СРСР постачав Німеччині нафту, зерно, метали та іншу стратегічну сировину. Німеччина передавала Радянському Союзу промислове обладнання, технології та зразки військової техніки. Ці постачання допомагали нацистській державі продовжувати війну в Європі. Скориставшись домовленостями з Гітлером, сталінський режим надалі поширив свою владу на держави Балтії, напав на Фінляндію, окупував Бессарабію та Північну Буковину. КІНЕЦЬ «ДРУЖБИ» Договір про «дружбу» діяв менш як два роки. 22 червня 1941 року Німеччина напала на Радянський Союз. Але до цього моменту дві диктатури вже знищили Польську державу, перекроїли кордони та прирекли мільйони людей на окупацію, репресії, депортації й масові вбивства. 28 вересня 1939 року Москва і Берлін не уклали мир. Вони юридично закріпили результати спільної агресії та домовилися, як ділитимуть чужі землі й придушуватимуть тих, хто чинитиме опір. Джерела: Український інститут національної пам’яті; Інститут історії України НАН України; текст німецько-радянського Договору про дружбу і кордон та таємних протоколів.
335
15
Ця подія стала однією з перших резонансних акцій УВО. У 1929 році організація увійшла до об’єднання, на основі якого була створена Організація українських націоналістів. Степан Федак не влучив у Пілсудського. Але постріли у Львові зруйнували ілюзію, що після поразки ЗУНР українське питання можна просто оголосити закритим. Державу було втрачено - та покоління, яке за неї воювало, не погодилося капітулювати. Джерела: дослідження істориків Зиновія Книша, Богдана Білана та Івана Хоми; матеріали з історії Української військової організації.
274
16
ЯК НКВС ПЕРЕТВОРИВ ХРЕЩАТИК НА ВОГНЯНУ ПУСТЕЛЮ 24 вересня 1941 року центр окупованого Києва здригнувся від потужних вибухів. Один за одним у повітря злітали будинки Хрещатика - разом із людьми, які перебували всередині та на вулицях. Це не був німецький авіаналіт і не випадкова пожежа. Історичний центр столиці заздалегідь замінували радянські спецслужби та військові частини, виконуючи тактику «випаленої землі». МІСТО, ЗАЛИШЕНЕ З ВИБУХІВКОЮ В ПІДВАЛАХ Улітку 1941 року, коли німецькі війська наближалися до Києва, радянське командування почало готувати місто до відступу. Інженерні підрозділи 37-ї армії, 4-та дивізія НКВС та спеціальна диверсійна група мінували будівлі, які міг використати ворог. Вибухівку закладали не лише під адміністративні споруди, а й під готелі, магазини та житлові будинки. Мешканцям не повідомляли, що їхні домівки перетворили на смертельні пастки. За свідченнями, ящики, які заносили до підвалів, видавали за архіви НКВС. Перед відступом радянські війська також зруйнували київський водогін, електростанцію, залізничні об’єкти та мости через Дніпро. Пожежні машини вивезли з міста. 19 вересня до Києва увійшли німецькі війська. Центр столиці вже був нашпигований вибухівкою. 24 ВЕРЕСНЯ: ХРЕЩАТИК ЗЛЕТІВ У ПОВІТРЯ Близько 16-ї години 24 вересня пролунав перший потужний вибух. Було зруйновано будівлю на розі Хрещатика і Прорізної, де розмістилася німецька комендатура та куди кияни приходили реєструватися й здавати радіоприймачі. Після цього вибухи почали лунати в інших частинах центру. У повітря злетіли поштамт, готелі, кінотеатри, біржа, житлові будинки та знаменитий хмарочос Гінзбурга - одна з найвищих споруд тогочасного Києва. Коли мешканці вибігали з охоплених вогнем будинків, їм часто вже не дозволяли повернутися по речі. Люди втрачали квартири, документи, одяг і все майно, яке мали. ВОГОНЬ, ЯКИЙ НЕ БУЛО ЧИМ ГАСИТИ Після вибухів спалахнула величезна пожежа. Полум’я швидко переходило з будинку на будинок. Водогін не працював. Пожежної техніки майже не залишилося. Воду намагалися подавати з Дніпра, а необхідні рукави німці доправляли літаками з Любліна. Щоб зупинити поширення вогню, окупанти також підривали сусідні споруди, створюючи протипожежні розриви. Хрещатик горів близько тижня. За даними Київської міської влади, вогонь знищив приблизно 200 будівель - житлові будинки, п’ять готелів, театри, кінотеатри, бібліотеки, консерваторію та міську раду. Близько 50 тисяч киян напередодні холодів залишилися без житла. Точна кількість загиблих досі не встановлена. Серед жертв були німецькі військові, але також мирні мешканці Києва, яких радянське керівництво не попередило про закладену під їхніми будинками вибухівку. ЗЛОЧИН, ЯКИЙ ДЕСЯТИЛІТТЯМИ ПРИХОВУВАЛИ Після повернення радянської влади відповідальність за знищення Хрещатика переклали на нацистів. Про участь НКВС і радянських військових у мінуванні міста публічно майже не говорили. Нацистська пропаганда, зі свого боку, використала вибухи для поширення антисемітських звинувачень. Уже 29–30 вересня в Бабиному Яру розстріляли майже 34 тисячі київських євреїв. Вибухи стали одним із пропагандистських приводів, але не причиною цього злочину: масове знищення євреїв було частиною заздалегідь здійснюваної нацистської політики Голокосту. Сам факт мінування центру Києва радянськими структурами підтверджений документами. Водночас історики досі дискутують, яка саме підпільна група здійснила підрив і хто безпосередньо віддав команду. Проте результат не викликає сумнівів: тоталітарний режим пожертвував містом і його мешканцями заради воєнної операції, про яку цивільних навіть не попередили. *24 вересня 1941 року Хрещатик став жертвою одразу двох диктатур: радянська влада залишила під ним вибухівку, а нацистська використала трагедію для пропаганди та нових злочинів. Платити за їхні рішення довелося киянам.* * Джерела: Український інститут національної пам’яті; офіційний портал Києва; дослідження історика й києвознавця Дмитра Малакова.*
243
17
СБУ заочно повідомила про підозру в колабораційній діяльності керівниці «міністерства фінансів днр» Служба безпеки України за
СБУ заочно повідомила про підозру в колабораційній діяльності керівниці «міністерства фінансів днр»   Служба безпеки України задокументувала злочинну діяльність мешканки Донецька, яка після початку російської агресії перейшла на бік ворога і допомагала окупантам інтегрувати фінансовий сектор регіону до фінансової системи рф. За оперативними даними, до 2014 року фігурантка працювала в контрольно-ревізійних органах України. Після захоплення частини Донеччини вона добровільно працевлаштувалася в окупаційних структурах і тривалий час очолювала т.зв. «департамент казначейства». У січні 2026 року фігурантка отримала «підвищення» і стала виконувачкою обов’язків «міністра фінансів днр». Перебуваючи на цій посаді, зловмисниця забезпечує реалізацію бюджетної політики в регіоні відповідно до законодавства рф та скеровує фінансові потоки на підтримку органів окупаційної влади. На підставі зібраних доказів слідчі СБУ повідомили псевдочиновниці про підозру за ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території). Зловмисниці загрожує до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Викриття злочинної діяльності здійснювали співробітники СБУ в Чернівецькій області за процесуального керівництва Чернівецької обласної прокуратури. #УСБУ_Чернівці
255
18
https://docs.google.com/document/u/0/d/1xTdWGboXjspogPJXoU_G43rjlcZPBRipD9678UAAY7s/mobilebasic
309
19
Минулого тижня у столиці Карпатської України в місті Хусті відбулася презентація романа Петра Кобевка "На габах Черемошу". Саме у романі чимало місця виділено створенню Карпатської України зі столицею в місті Зусті. І це не була столиця на два дні. автономія Карпатської України, тоді її називали Підкарпатська Русь, була майже півроку, а боротьба велася століттями українців за свою незалежність на всіх територіях, де жили українці. А недалеко від Хусту в 1919-му у селі Ясіня повстала гуцульська Народна Республіка, яка протрималася чимало часу. більше того з Ясені гуцули йшли походом на Рахів, Великі Бичків, перейшли кордон Румунії визволили місто Сігет і встановлювали там незалежні українські гуцульські республіки. Отож у романі чимало місця відведено саме Карпатській України яка постала 15 березня 1939 року тоді з усіма атрибутами держави: там був герб, гімн, прапор, президент, парламент До речі, парламент був більше 90% вибраний з українців і вибори приходили демократично і люди дійсно хотіли Української держави. саме про це описано в романі. Тому на зустріч з Петром Кобевком прийшло чимало людей. Вони з великою цікавістю слухали як автор збирав матеріали для роману. А найбільша цікавість викликало те, що в романі описано про створення грошей Карпатської України. Ця історія описується вперше в літературі. а як саме? То про це можете прочитати в романі Петра Кобевка "На габах Черемошу"
428
20
Рівно 34 роки тому у Львові з’явилася вокальна формація, якій судилося стати однією з найвідоміших українських музичних груп — «Піккардійська Терція». За понад три десятиліття творчого шляху колектив не просто зберіг свою впізнаваність, а перетворився на справжній феномен української сцени. Їхнє акапельне звучання не потребує звичного оркестру: народні мотиви, поп, рок і класика органічно переплітаються лише в голосах музикантів, створюючи музику, яку неможливо сплутати з іншою. Перший виступ «Піккардійської Терції» відбувся 24 вересня 1992 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Саме тоді розпочалася історія колективу, який згодом прославить українську вокальну музику далеко за межами Львова. Цікавою є й історія самої назви. Її основу музиканти запозичили з терміна «пікардійська терція», який використовував український композитор Анатолій Кос-Анатольський. У музиці це мажорний зворот, що з’являється у фіналі твору. Щоб назва гурту звучала самобутньо, у ній подвоїли літеру «к» — так з’явилася «Піккардійська Терція». Та справжня унікальність колективу — у його звучанні. Музиканти не обмежуються співом акапельно, а буквально створюють інструменти власними голосами. Труби, тромбони, ударні та інші звуки вони відтворюють вокально, формуючи ілюзію повноцінного музичного супроводу. Визнання не змусило себе чекати. Уже в 1993 році «Піккардійська Терція» стала дипломантом фестивалю «Червона рута» в Донецьку. А через рік, у 1994-му, на фестивалі «Доля» в Чернівцях львівський секстет одностайно визнали найкращим у всіх жанрах. Попереду були десятки нагород, концертів і нових творчих вершин. З роками музика «Піккардійської Терції» отримала значення, яке виходить далеко за межі сцени… У 2014 році під час прощання із загиблими Героями Небесної сотні прозвучала у виконанні гурту пісня «Гей, пливе кача…». Відтоді ця композиція назавжди закарбувалася у пам’яті українців як один із найсильніших символів скорботи, прощання та жертовності тих, хто віддав життя за Україну. Сьогодні колектив продовжує бути поруч із тими, хто захищає нашу державу. Упродовж 2024–2026 років «Піккардійська Терція» активно розвивала благодійну діяльність, адаптуючи свої виступи до актуальних потреб українських військових. Водночас музиканти наголошують: захисникам потрібна не тільки матеріальна допомога, а й людська присутність та моральна підтримка. Саме тому учасники формації виступають у реабілітаційних центрах, де проводять камерні акустичні концерти для військових, які проходять тривале лікування, відновлення та протезування після важких поранень.
521