[☧]Ангарта.

«Неофевдалізм та гієрархія» Неофевдалізм, про який вже йшлося, передбачає собою чітку гієрархію, що в свою чергу наслідує Небесний лад та Боже слово. Адже навіть серед Анголів існує чітка гієрархія, що її створила Премудрість Божа, розділивши всіх Анголів на дев’ять чинів по три чина в гієрархії та підкоривши нижчі чини вищим. Зо всіх сторін чути лемент прихильників лівих ідей, для яких та є чи не найбільшим ворогом, адже вона покликана стояти на варті порадку, що для них є не властивим укладом. Вони, прагнучи утопічної рівності, заперечують всяку гієрархію, як найбільший прояв соціальної несправедливості, проте:

«Коли суспільство починає ділитись на маси й на еліти, на касти, це не поділ по соціальних, лише по людських категоріях».

– Д. Донцов Ще Платон говорив про ті людські категорії:

«Ви всі рівні, але Бог, що вас створив, вложив золото, творячи тих, які надаються правити іншими, домішав срібло, формуючи вояків, і руду, коли творив ремісників та хлопів».

Неофевдалізм наслідує останню відому нам традицію до абсолютного царства звірини на землі, традицію лицарську, атлантійську, козацьку, а тому є наслідково і єдиним виходом од устрою Небесного. Донцов писав про заняття, що за своєю природою є спеціяльними, а тому й виконувати їх мають спеціяльні обдаровані до того люде, особливо це стосується діянь провідної касти, адже вища, в нашому випадку – воїнська, каста має стриміти до того, що є добрим для загалу, а не до того, що йому приємне.

«Хто колісцятком, а хто ключиком в годиннику має бути, залежить од природи».

– Г. Сковорода Там, де ключик має більшу вагу за колісцятко, одночасно вони мають рівно важливе значення, знаходячись кожен на своїх місцях й виконуючи свою відокремлену ролю. Кастовий режим забезпечує сродну працю кожного окремого елемента, який матиме користь особисту, знайшовши своє покликання, та таким робом утворюватиме цілісний функціонуючий організм, жиючий благом.

«Маятник в годиннику, мусить займати відповідні для свого призначення, для своєї роботи в інтересах цілості ... певне означене місце, розмір та форму. Коли проти цего закону ворохобляться поодинокі частини організму, претендуючи на невідповідну їх завданню форму, розмір або місце, організм гине, перестає функціонувати».

– Д. Донцов Таким чином гієрархія не лише сама по собі, як архаїчний конструкт є доленосною, але і її неофевдальне поділення на касти, адже саме вони репрезентують частини організму, а не поодинокі індивідууми.

«Занепад нашої країни спричинила деморалізація інтелігентської верстви або її нездатність, бо взялася вона за несродне собі діло, відкидаючи традицію основного на гієрархічнім принципі укладі».

– Д. Донцов Для нашої зогнилої реальності будь-яка згадка, що не намагається інсинуювати будь-що прираховане до февдалізму, піддається гострій критиці та клеймується анахронічним середньовіччям. Проте нам потрібна гієрархія, а з огляду на нюї, вища воїнська каста, владність якої може і має проявлятися мірками безпосереднього суспільного впливу та, притаманно неофевдалізмові, зовнішнього, а не інтеґрованого політичного впливу, позаяк лише вона прикладом власним та мораллю своєю здатні з аморфної суспільної маси, що більш вважає на вигляд, аніж на суть речей, сформувати твердий організм, що буде стійким до різних в своєму роді бісівських нападів, й вберегти його од повернення до тієї безформної сутті. [☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ [☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи:@AnghartaBot [☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи:@A_Rtuur

«Псевдо-Правий» Коли суспільство закрило для себе вельми важливе питання про те, що для нього є "природною" реакцією та будовою життя, а що — "неформальним", контрреакційним рухом, можна починати розбиратися в питаннях про те, чи немає щурів у лавах нині наче маргінальної спільноти, чи єдиної з тих, що наразі може врятувати світ. Отже, питання: коли правими стали усі? Правий як визначення має сенс тільки у момент, коли його відносять та асоціюють із французькою революцією, у котрій і зародився розділ, який зараз вже є нормою, незважаючи на його деструктивну суть у питаннях політичних та суспільних. Бо розділ, що базується на аксіомах, що протилежать одне одному, але одна з сторін є абсолютно природною для людини, а інша — по суті, ресентиментарна збірка з поглядів, що мали популярність у людей, діяльність котрих рідко виходила за кабінети та лабораторії. Тож вже тут можна було б зробити висновок про абсурдність однієї зі сторін і в абсолюті своєму, чистоті іншої, проте мало того, що це не так, а може бути все і цілком навпаки, бо деструктивність і антиприродність є основною з рис сучасних правих спільнот, що за мету ставлять у край невірну методику здобуття результатів одразу, не замислюючись над стійкістю їх у майбутньому. Хоч би це і здавалося мало важливим зауваженням, але варто було б звернути увагу, що діяльність рухів, побудованих на засадах роялізму, не може орієнтуватися ні на одне, ні на три покоління. Ці ідеї жили століттями, а їх відновлення у пеклі можливо кривавої, проте справедливої контрреволюції мають стати не тимчасовим встановленням влади, що скаже, як погано чинити аборти та перелюб, але майже вічними і витривалими у питаннях супротиву і боротьби. Бо у світі, де переміг Содом, зворотньої перемоги бути не може, так як вся діяльність може обмежитися встановленням сильних опорних пунктів, хоч навіть подібних до сотень Царгородів, але перемоги остаточної не буде, ні при нашому житті, ні при житті майбутніх, величних поколінь. Остаточну перемогу можна буде побачити тільки у день Великого Суду, коли Господь сам скаже нам, за кого ж була правда. А доти, доки цей день не настав, усі ті, хто мають у собі сміливість звати себе "правими", не мають морального права на те, щоб замість побудови нового покоління та реальної війни займатися крихітними у масштабах трагедії діями, по типу агітації тих, для кого єдина ціль — це весела компанія та смачне пиво у пабі, а що б то не було вище, вже буде непосильним тягарем для тих "молодиків з палкими серцями". Тож як бачимо, юнаків з палаючими келихами та солдатів контрреволюції відділяють в першу чергу цілі, їх усвідомлення, метода досягнення, власний етичний принціп їм відповідний та інші аспекти метафізичного простору На противагу тим, хто відкрито заявляє про свою маргінальність тим, що заважає шумом у пабі спати людям, існують статичні за своєю природою начебто праві, котрі не є кращими за тих, хто почав функціонування саме лівого руху свого часу, бо саме їх статичність і неактивність у політичному та суспільному полі робить їх подібними до кабінетних щурів-еволюціоністів, котрі вірять у силу діалогу та проведення конференцій та семінарів з тем сексології та того, "як все ж таки правильно жити люду". У момент, коли ногу тобі готовий відкусити агресивний голодний вовк, шлях статистів — діалог. Свого часу саме така політика, яка подібна до мовчазного відхилення від факту зміни людом моральних орієнтирів та зміни самого світу, призвела до краху однієї з найбільших і найвеличніших держав Європи, Балканського та східноєвропейського гегемона, Австрійської імперії. Висновком можна зазначити те, що лівий сектор, проти якого агресивно намагаються воювати ті самі "праві", є набагато більшим за початкові враження про нього. Поки одні намагаються боротися з антилюдяним сектором криками та стогнанням, а інші переоцінюють важливість діалогу з голодними вовками, вони втрачають розуміння того, що є основними посібниками цих самих маргінальних, тваринних шляхів. [☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ [☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи:@AnghartaBot [☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи:@A_Rtuur

«Псевдо-Правий» Коли суспільство закрило для себе вельми важливе питання про те, що для нього є "природною" реакцією та будовою життя, а що — "неформальним", контрреакційним рухом, можна починати розбиратися в питаннях про те, чи немає щурів у лавах нині наче маргінальної спільноти, чи єдиної з тих, що наразі може врятувати світ. Отже, питання: коли правими стали усі? Правий як визначення має сенс тільки у момент, коли його відносять та асоціюють із французькою революцією, у котрій і зародився розділ, який зараз вже є нормою, незважаючи на його деструктивну суть у питаннях політичних та суспільних. Бо розділ, що базується на аксіомах, що протилежать одне одному, але одна з сторін є абсолютно природною для людини, а інша — по суті, ресентиментарна збірка з поглядів, що мали популярність у людей, діяльність котрих рідко виходила за кабінети та лабораторії. Тож вже тут можна було б зробити висновок про абсурдність однієї зі сторін і в абсолюті своєму, чистоті іншої, проте мало того, що це не так, а може бути все і цілком навпаки, бо деструктивність і антиприродність є основною з рис сучасних правих спільнот, що за мету ставлять у край невірну методику здобуття результатів одразу, не замислюючись над стійкістю їх у майбутньому. Хоч би це і здавалося мало важливим зауваженням, але варто було б звернути увагу, що діяльність рухів, побудованих на засадах роялізму, не може орієнтуватися ні на одне, ні на три покоління. Ці ідеї жили століттями, а їх відновлення у пеклі можливо кривавої, проте справедливої контрреволюції мають стати не тимчасовим встановленням влади, що скаже, як погано чинити аборти та перелюб, але майже вічними і витривалими у питаннях супротиву і боротьби. Бо у світі, де переміг Содом, зворотньої перемоги бути не може, так як вся діяльність може обмежитися встановленням сильних опорних пунктів, хоч навіть подібних до сотень Царгородів, але перемоги остаточної не буде, ні при нашому житті, ні при житті майбутніх, величних поколінь. Остаточну перемогу можна буде побачити тільки у день Великого Суду, коли Господь сам скаже нам, за кого ж була правда. А доти, доки цей день не настав, усі ті, хто мають у собі сміливість звати себе "правими", не мають морального права на те, щоб замість побудови нового покоління та реальної війни займатися крихітними у масштабах трагедії діями, по типу агітації тих, для кого єдина ціль — це весела компанія та смачне пиво у пабі, а що б то не було вище, вже буде непосильним тягарем для тих "молодиків з палкими серцями". Тож як бачимо, юнаків з палаючими келихами та солдатів контрреволюції відділяють в першу чергу цілі, їх усвідомлення, метода досягнення, власний етичний принціп їм відповідний та інші аспекти метафізичного простору На противагу тим, хто відкрито заявляє про свою маргінальність тим, що заважає шумом у пабі спати людям, існують статичні за своєю природою начебто праві, котрі не є кращими за тих, хто почав функціонування саме лівого руху свого часу, бо саме їх статичність і неактивність у політичному та суспільному полі робить їх подібними до кабінетних щурів-еволюціоністів, котрі вірять у силу діалогу та проведення конференцій та семінарів з тем сексології та того, "як все ж таки правильно жити люду". У момент, коли ногу тобі готовий відкусити агресивний голодний вовк, шлях статистів — діалог. Свого часу саме така політика, яка подібна до мовчазного відхилення від факту зміни людом моральних орієнтирів та зміни самого світу, призвела до краху однієї з найбільших і найвеличніших держав Європи, Балканського та східноєвропейського гегемона, Австрійської імперії. Висновком можна зазначити те, що лівий сектор, проти якого агресивно намагаються воювати ті самі "праві", є набагато більшим за початкові враження про нього. Поки одні намагаються боротися з антилюдяним сектором криками та стогнанням, а інші переоцінюють важливість діалогу з голодними вовками, вони втрачають розуміння того, що є основними посібниками цих самих маргінальних, тваринних шляхів. [☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ [☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи:@AnghartaBot [☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи:@A_Rtuur

«151» До 151-го року вічного життя раба Божого Павла Скоропадського, праведного Гетьмана, Велетня Духу з раси Атлантів з поем Шевченка.

«... Я буду твердо стояти на сторожі порядку й законности в Українській Державі, буду домагатись негайного виконання всіх державних розпоряджень і буду підтримувати авторитет влади, не спиняючись ні перед якими самими крайніми мірами. Передвиджую всю трудність стоячої переді мною роботи і молю Бога дати мені силу, аби гідно виконати те, що я вважаю своїм обов'язком перед рідною Україною в сучасний виключний і скрутний для неї час.»

Хай покоїться з миром Гетьман Великомученик та живе тисячоліттями память про його великий, славетний ренесанс! [☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ [☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи:@AnghartaBot [☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи:@A_Rtuur

«Авраамова метафора: Битва з Богом.» Світом завше керувала контраверсія, Святе Євангеліє було і є найпершою книгою в світі саме через власну надзвичайну контраверсивність. Ісус завше тікав, коли його намагалися спіймати, ховався, коли хотіли зрозуміти і вихолив всім на вочи, коли ненавидвли та хотіли розіп'яти. Для того, щоб здобути Ісаака, Авраам підняв на нього ніж, для того, аби його найдорожче встало з попелу, він мав його спалити.

Був тихий вечір, коли Авраам виїхав один, і поїхав він на гору Морія; він припа на своє лице, він просив Бога пробачити йому його гріх, пробачити, що він хотів принести в жертву Ісаака, пробачити, що батько забув про свій обовязок перед сином. Він їздив все частіше своїм самотнім шляхом, але не знаходив собі спокою. Він не міг зрозуміти, як могло бути гріхом те, що він був готовий принести в жертву Богові краще, чим він володів, за що вінсам охоче віддав би своє життя багаторазово і якщо то був  гріх, якщо він не любив Ісаака по-справжньому він не міг зрозуміти, як таке загалом можна було простити, бо який гріх може бути страшнішї?

Христос "смертю смерть подолав", дитина Марії Ісус був батьком Давида, а Авраам здобув Ісаака й став батьком багатьох народів піднявши ніж на Ісаака. І якби Авраам не боявся, якби головною суттю цієї історії не був страх, страх за власну Богобоязнь віддати.Господеві порівняльну ціну тисяч королівств, Авраам став би героєм, але не "батьком багатьох народів". Бо:

Той, хто боровся зі світом, став великий з того, що переміг світ, а той, хто боровся з самим собою, став ще величнішим, перемігши самого себе, проте  той, хто боровся  з Богом,  став найвеличнішим з усих. Так вони й змагали на  цій землі: був той, хто здолав усих своєю силою, а був й той, хто переміг Бога своїм безсиллям. Був той, хто покладався на  самого себе й завоював все, і  був той, хто, будучи певним в  своїй силі, пожертвував всім; але той, хто покладався на Бога, був  найвеличнішим з усих.

Той, хто боровся з Богом, переміг його своїм безсиллям та покладаючись на нього завоював усе. Якби Авраам не був безсилий, якби не був поставлений межи двох ножів, один з яких пройшовши крізь серце найулюбленвшого Ісаака розрізав би самого Авраама на дрібязки, якби сам Бог не переслідував його, змушуючи з ним змагати - Авраам не став би батьком віри.

"Й Господь випробовував Авраама й спитав у нього: - Аврааме, де ти! А Авраам відповів: тут я, Господи!"

Хіба той, хто не готовий був бороти Бога не боагав би гори укрити їх, не благав би піски стерти його, а моря затопити? Авраам переміг світ ставши чужинцем на землі обітованній, він переміг Бога тим, що не міг нічого вдіяти, ввн переміг Бога безсилою. 70-літній старець, який все своє життя молився Богові за зняття збезчещення з Сари та благословіння його насіння отримав найдорожче, про що міг мріяти і мав вбити його тоді, коли був гідний здобути, бо великий той, хто тримається своїх бажань, але ще більший той, хто тримається їх, відпустивши. Так, якби Авраам був позбавлений Божої благодати, якби Господь ге обіцяв йому, що його насіння буде благословенне  якби не знав руки Бога на своїм чолі, якби не Господь з власної обіцянки подарував йому Ісаака, а потім повелів відібрати, йому було би легко зрозуміти, але Господь вкотре знайшов новий лик й перекинувся на Авраама найстрішнішим вогнем битви, яку той виграв.

Якби Авраам повагався, він тим самим відмовився би від нього. Він сказав би Богові:  ʺМожливо,  все-таки немає Твоєї волі на те,  щоб це сталося; тоді я відмовлюсь від свойого бажання, а воно у мене було тільки єдне, воно було єдиним моїм блаженством. Душа моя пряма, я не таю в собі образи на те, що Ти відмовив мені в цьому. Він нічого не забув би, він надихнув би багатьох своїм прикладом, однак він не став би батьком віри;

І хай простить того Авраам, хто говоритиме про нього скурпульозово, хто возхваляє його утримано, хто каже, що Авраам віддав Богові краще, бо Авраам боявся, віддав Богові найкраще і нарешті його отримав, перемігши Бога безсиллям! [☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ [☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи:@AnghartaBot [☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи:@A_Rtuur

«Ecclesia Militans!» На каналі ЛНК вже відкрите передзамовлення на футболки "войовнича церква" •Ціна: 450₴ •50% від прибутку йде на підтримку армії •Замовити можна за контактом: @lnkmessage Всі подробиці по замовленню та розмірам можна дізнатись в коментарях під цим постом [☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ [☧]ЛНК