дешёвые сигареты.

ахуенно.

   préféré de tes démons

ОХРЕНЕТЬ.

⠀               Casino «Royale»

я буду швами твоих шрамов, я буду причиной твоей жизни.

мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні. чи хто згадає, чи забуде мене в снігу на чужині — однаковісінько мені. в неволі виріс між чужими, і, неоплаканий своїми, в неволі, плачучи, умру, і все з собою заберу — малого сліду не покину на нашій славній Україні, на нашій — не своїй землі. і не пом'яне батько з сином, не скаже синові: — молись. молися, синку: за Вкраїну його замучили колись. — мені однаково, чи буде той син молитися, чи ні... та не однаково мені, як Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять... ох, не однаково мені.

і сьогодні я знову прокинуся серед знайомого сценарію ні, я більше не побачу маму у сльозах зі словами «війна почалась», не заплачу разом з нею та не буду боятися відходити від телевізора. проте я побачу звернення свого президента, а після цього, скоріш за все, звук сирени, якій я вдячна. чому? тому що вона допомагає мені не зникнути, завжди каже коли загроза очікує (а вона уже за кутком, готова знову прийти за лічені години) цей рік я провела серед сліз, панічних атак, хвилювань за близьку людину з Луганську, яка зникла на 5 місяців, звуку літаків та тони новин, які лякали, бо ніколи не дізнаєшся що в голові у ідіотів кожен день сповнений ненависті до істот, які вирішили що у них є право на те, щоб забирати життя мого народу. всі вони грають у ляльковий театр, думають що світ це також гра, де правила будують ці ж істоти. уявляєте? ніби дорослі, проте такі смішні! і ні, я не плачу та не жаліюсь. час був важким, проте чудовим. чому? тому що у безпеці. у мене є все, а у багатьох - нічого. немає речей, домівки, грошей, сім‘ї, життя та тіла тому що їхні маріонетки більше не такі, як потрібно. безкорисні, зламані, не цікаві, а чуже - завжди краще - кожен з нас цінний, кожен наближує нас до перемоги. хтось змагається на фронті, в той час як інші розповсюджують інформацію, донатять, волонтерять, допомагають постраждалим. і ми отримаємо те, чого бажаємо, бо у нас є речі, яких немає у росіян - волі, щирості та віри. тож давайте й далі вірити в те, що обов’язково почуємо слова «Україна перемогла у довготривалій війні з росією!». Вистоїмо, поборемо, відсвяткуємо Слава Україні. Смерть ворогам.

24.02.2023

в темпе бешеного танго мы теряем орбиты. только мы, тут никого и наши двери закрыты.

grâce à toi, ils m'ont ôté mon âme et m'ont fait vivre.

он ей очень нравился. она позвонила ему и сказала, что у неё есть два билета в театр. билеты сейчас дорогие. он пошёл с ней. у театра она сказала, что пошутила, мол нет у неё никаких билетов. он честно сказал: «вас сейчас оставить или проводить куда?» она сказала: «оставьте сейчас». и он ушёл. а билеты у неё, конечно, были...

может всё-таки стоит попробовать дать этим неугомонным бабочкам в животе умереть?

безумие – сходить с ума лишь от одного твоего имени.

мы вновь увидели друг друга, не смотря на нашу даль между расстоянием. внезапно стало так приятно, словно я до сих пор во сне, но чувствителен он, до дрожи. снова пробегают мурашки по коже, когда ты пристальным взглядом смотрел в меня – в мои глаза в меня. разве это не чудеса?

боюсь, что не смогу тебя удержать.

люблю