Статуси | Документи У-Ра! Об'єднання Авторів

СТ.11 П.15- НАЛЕЖНА ПЕРЕВІРКА 15. Повторна ідентифікація та верифікація клієнта (його представника) не є обов’язковими, якщо ця особа раніше була ідентифікована та верифікована згідно з вимогами закону, за умови відсутності у суб’єкта первинного фінансового моніторингу підозр та/або підстав вважати, що наявні документи, дані та/або інформація про клієнта (представника клієнта) є нечинними (недійсними) та/або неактуальними. Ідентифікація та верифікація клієнта не здійснюються в разі вчинення правочинів між банками, зареєстрованими в Україні. ЗУ № 361-IX ОТ 6.12.2019 КОРРУПЦ

7. Виходячи зі змісту частини першої статті 152 Конституції України Конституційний Суд України наголошує, що критерієм визнання актів неконституційними, зокрема, може стати порушення саме тих процесуальних вимог їх розгляду, ухвалення або набрання чинності, які встановлені Конституцією України, а не іншими правовими актами (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 12 липня 2000 року № 9-рп/2000). Конституційний Суд України також вважає, що конституційний контроль стосовно дотримання конституційної процедури розгляду, ухвалення або набрання чинності правовими актами здійснюється з урахуванням принципу юридичної визначеності, який, зокрема, вимагає щодо норм права "передбачуваності (прогнозованості) та стабільності" (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Тема 3 Суб’єкти цивільного права § 1. Поняття статусного права Система римського права складається з jus publicum та jus privatum. Приватне право поділялося на дві основні правові групи. Перша регулювала питання правоздатності та дієздатності суб’єктів права як учасників суспільного та приватного життя римського суспільства, тобто статус, становище особи, друга — правове становище окремих осіб у сім’ї. Тому приватне право прийнято поділяти на статусне і сімейне право. Статусне право — це система правомочностей (права і обов’язки в дії), яка регулювала питання правоздатності і дієздатності суб’єктів права. Правоздатність — властивість суб’єктів бути носіями прав і обов’язків. У зв’язку з тим, що права та обов’язки стосувалися різних речей, було прийнято розрізняти: правоздатність у публічному праві і правоздатність у приватному праві. Правоздатність у галузі публічного права (публічноправова правоздатність) полягала в можливості окремих суб’єктів брати участь у громадському житті римської держави (служити в римських легіонах, обирати і бути обраним, брати участь у світських і релігійних святах), тобто мати можливість впливати на хід державних справ. Правоздатність у галузі приватного права (приватноправова правоздатність) полягала в можливості окремих суб’єктів права бути носіями часткового або повного права в приватному житті, тобто мати можливість (право) користуватися нормами сімейного, речового, процесуального права (право на судовий захист). Дієздатність — це здатність суб’єкта права самостійно виступати в правовому процесі, тобто самостійно користуватися власними правами і самостійно виконувати власні обов’язки. Дієздатними визнавалися ті суб’єкти права, які були здатні від свого імені і за власною волею здійснювати правові дії, особисто виконувати взяті на себе обов’язки, особисто відповідати за власні протиправні вчинки.

§ 2. Джерела правоутворення Звичаї (mores). Будь-яке суспільство для нормального існування потребує розумного регулювання. Це досягається певними приписами (правилами поведінки), які виробляються людським колективом (родом, племенем), тобто соціальними нормами. Цими соціальними нормами були звичаї, тобто правила поведінки, які утворюються стихійно шляхом багаторазового повторення протягом тривалого часу. Наявність загальноприйнятих стандартів поведінки обмежує свавілля окремих осіб і забезпечує незалежність учасників правових відносин від випадкових обставин (хитрість, фізична сила партнера), тобто ставить усіх в однакові умови. Для свого визнання як обов’язкової вимоги (яка дає можливість судового захисту) звичаї повинні були відповідати визначеним критеріям: 1) мати тривалий характер (життя більше одного покоління); 2) відображати одноманітну практику; 3) втілювати розумну потребу в регулюванні життєвими обставинами. Виникнувши у Римі, публічна влада за умови необхідності починає визнавати звичаї та їх загальнообов’язковий характер, звичаї перетворюються на правові звичаї (consuetudo). Норми звичаєвого права позначаються у римському праві термінами: — usus (звичаєва практика); — mores morium (звичаї предків); — comentarium pontificum (звичаї, які склалися в практиці жерців); — comentarium praetoirum (звичаї, які склалися в практиці преторів). Царські закони (Rex leges). Нормами соціального регулювання в царський період були приписи, постанови царської влади. З іменем царя Ромула пов’язують такі закони: 1) про укладення шлюбу у формі релігійного обряду; За обставин, що склалися після приєднання у 1654 р. України до Росії, визначаючи можливості рецепції римського приватного права, треба зважати на ставлення до цього питання в Росії. Значну частину радянського періоду історії наявність приватного права визнавалася державою обмежено. Новий Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2004 р., закріплює необхідні гарантії та основні принципи приватного права, обмежуючи можливості втручання публічної влади у сферу приватного права.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/93-15#Text Стаття 6. Поєднання депутатської діяльності з виконанням виробничих або службових обов'язків Стаття 7. Несумісність статусу депутата місцевої ради з деякими посадами та видами діяльності Стаття 33. Охорона трудових та інших прав депутата місцевої ради

Про порядок введення в дію Закону України "Про громадянство України" Документ 1637-XII, перша редакція — Прийняття від 08.10.1991

46 сесія ООН, 1991 рік, виступає Президент Леонід Кравчук і пише Верховна Рада України.

45 сесія ООН, 1990 рік, виступає Прем'єр - міністр Віталій Масол і пише Українська Радянська Соціалістична Республіка

Склона согласиться, просто, не указали номер ИНН "споживача". Поискала, что-то, типа, деления споживачів на классы потребления ничего подобного, по буквенному делению, не встретила. Попалась, вот, такая .... 👇👇👇 Лекція № 20 Споживачі електроенергії Споживачем електричної енергії називається електроприймач або група електроприймачів, об’єднаних технологічним процесом і розміщених на певній території. Приймачем електричної енергії (електроприймачем) називається апарат, агрегат, механізм, призначений для перетворення електричної енергії в інші види енергії. https://elib.lntu.edu.ua/sites/default/files/elib_upload/енп%20любешів/other/lekcziya_20.pdf ,

, Текущие события в валютном и финансовом праве, том 3 Автор: Международный валютный фонд ISBN-номер: 9781589063341 Дата публикации: 29 апреля 2005 г. Издатель: Международный валютный фонд ДОИ: https://doi.org/10.5089/9781589063341.072 Страницы: 1009 ГЛАВА 36 «Долларизация»: что она дает (или не дает) стране-эмитенту? Чистая выгода 1: сеньораж Когда страна решает принять валюту другой страны как свою собственную, она должна каким-то образом получить эту иностранную валюту. Здесь мы говорим не о технической проблеме получения физической валюты в обмен на накопленные требования по долларам, а скорее о накоплении самих этих требований. Как страна может получить права на валюту, которую она ищет в качестве замены своей собственной? На самом деле есть только один способ: принимающая страна должна продать товары и услуги стране-эмитенту. Страна-эмитент получает товары и услуги, а в обмен принимающая страна получает необходимую иностранную валюту. Стоимость товаров и услуг, которые получает страна-эмитент, представляет собой ее доход от сеньоража. Сеньораж — это чистая выгода для страны-эмитента. По сути, страна-эмитент (бесплатно) печатает по сути БЕСПОЛЕЗНЫЕ БУМАЖКИ, которые она обменивает на ценные товары и услуги. Если страна-эмитент пытается стимулировать долларизацию, она всегда может сделать это, вернув часть потерянного сеньоража принимающей стране. Таким образом, чистая выгода от долларизации для страны-эмитента — это сеньораж, который она получает, за вычетом любой скидки, которую она предоставляет принимающей стране. Может показаться, что страна-эмитент никогда не должна сопротивляться долларизации, поскольку, сопротивляясь, она потеряет доход. Но если эти доходы не очень велики, сеньораж не будет особенно важным фактором, определяющим, должна ли страна принять или сопротивляться долларизации. Так насколько же велики доходы от сеньоража? Могут ли доходы от сеньоража от долларизации действительно составить большую проблему для Соединенных Штатов, например? https://www.elibrary.imf.org/display/book/9781589063341/ch036.xml?rskey=4ySdhx&result=1 На сайте информация МВФ в статьях и книгах ... много ... Включая, эту 👇👇👇 Государственный долг Г-н Леонардо Мартинес,Г-н Франциско Роч,Франсиско Рольдан, иГосподин Йеромин Цеттельмейер по этой ссылке 👇👇👇 https://www.elibrary.imf.org/search?q=%22issuing+country%22 Татьяна , думаю, тебе может быть интересно ,

І тут можна добавити із рішення судді Должко, де він цитує заступника Міністра закордонних справ України, постійного представника України при Організації Об`єднаних Націй на засіданні Радбез ООН, щодо міжнародної правосуб`єктності Союзу РСР: «с точки зрения международного права геополитические преобразования 1991 года не привели к исчезновению СССР как субьекта международного права. Госсударство СССР не прекратило, а продолжило свою международную правосубьектность». А також нагадав, що стаття 23 Уставу ООН проголошує, що постійним членом Радбез являється Союз РСР, а не Російська Федерація. Аналогія з УРСР і Україною очевидна.

Територія України...

Укр. РСР, перейменованої в Ураїна. До перейменування Україна вживалася хвба що в географічному значенні. + кордони України(перейменованої) не визначені. Але міжн. стандартом визначена територія на якій застосовується платіжний засіб = гривня.

далі ще цікавіше

в чеках