UCP | УКРАЇНСЬКІ КОУЧІ ТА ПСИХОЛОГИ

Колеги, буду вам щиро вдячним, якщо ви перешлете запрошення нашим колегам. Три роки каналу 🙂 допоможіть створити його більшим. З мене корисний МК найближчими днями 🙏😇🫡

Не існує “універсальної воронки”, яку можна повторити, бо хтось на цьому заробляє. Не існує "100% рілсів, які приведуть вам клієнтів". Чи ще думаєте чи купити собі під новий рік курс із створення рілсів "мільйонників" ?! Тоді - шкода. У цьому шляху не має фінального пункту. Не можна: — брати схему в інфоблогера й механічно вставляти її у свою практику; — повторювати стиль людей з іншою аудиторією, темпераментом і життєвим контекстом; — говорити чужими словами й чекати своїх результатів.

Те, що працює для агресивного чоловічого бренду, не працює для м’якої, підтримуючої жінки. І навпаки. Та навіть справа не в гендерності, а в тому, що ВИ НЕ ЗМОЖЕТЕ ГРАТИ РОЛЬ ІНШОГО КОЛЕГИ. Хіба що декілька місяців… Практика — це не копіпаст. Це налаштування. Налаштування із власної історії

Давайте вже без ілюзій Головний “секрет успіху” в коучингу й психології полягає не в просторі, - не в сертифікатах, - не в новому підході, - і навіть не в глибині питань. А в тому, що вам потрібно щодня виділяти приблизно дві години на просування власної практики. Регулярно. Системно. Навіть коли не хочеться. Навіть коли “не той настрій”. Навіть коли ви — тонка, чутлива натура з високими етичними стандартами. Як на звичайній роботі. Тій самій, яку багато хто не дуже любить, але чомусь все одно туди ходить. Без ілюзій не готові? Чудово. Це теж доросле рішення. Тоді є два абсолютно чесних варіанти: Варіант №1 Ідіть у найм коучем або психологом. Якщо професія вам справді близька — це нормальний, безпечний шлях. Фіксований дохід, зрозумілі задачі, нуль необхідності думати про просування Варіант №2 Чекайте сарафану. Два–три роки. За умови, що у вас є фінансовий запас міцності, терпіння і готовність жити в режимі “колись воно запрацює” Усі інші сценарії — це фантазії Про “коуча на шезлонзі” Про клієнтів, які з’являються самі, бо ви “створюєте простір” Про професію без маркетингу, без дисципліни і без системної роботи Це не професія. Це міфологія. І вона не оплачує рахунки. Саме зараз, перед Новим роком, можна пересобрати практику. Як завжди, на початку січня проведу МК безкоштовно (в підтримку нашої спільноти). На ньому НІЧОГО ПРОДАВАТИ НЕ БУДУ 😇, але чесно покажу три набільші помилки, які роблять колеги в своїй практиці. Розкажу скільки і хто на яких етапах заробляє на кочунгу чи психології. Головне, щоб у вас не було “невідкладних справ”, які не дозволять вам прийти на МК спойлер: вони у більшості будуть, бо так не хочеться прощатися із дитячою мрією про “коуча на шезлонзі”, “відповідальності тільки за простір” та “у коучів та психологів не має конкуренції, бо скільки людей, стільки запитів”. Поставте сповіщення, щоб не пропустити. Запису не буде. Буду вдячним за коментарі та ваші запити, які б ви хотіли розібрати на МК До зустрічі у Новому році! Щиро бажаю знайти себе в практиці, яка буде вам приносити дохід та задоволення!

Погана новина для тих, хто прийшов “у професію для душі”:“простір” та модальність не платять зарплату, а коучинг і психологія раптово виявилися звичайною роботою Є кілька нюансів, на які коучам і психологам варто подивитися без рожевих окулярів. Не як фахівцям. А як дорослим людям, які хочуть, щоб практика працювала. 1. Ведіть блог, як людина , а не як “профі” РСС чи МСС Наймертвіші блоги коучів і психологів народжуються в той момент, коли автор вирішує: «Я зараз буду максимально нейтральним та корисним». Reels, Telegram, пости — усе написано так, ніби підписник уже сидить у кріслі на сесії або ви готовитесь до ассесменту. Без інтонації. Без позиції. Без живої реакції. Та без особистих факапів. Такий собі “пластиковий” коуч/психолог з гламурною фотосесією. У результаті все — без емоцій і без довіри.

Так, продає ДОВІРА, а не пост-вікіпедія з відшліфованою фотосесією. І ще погана новина – “фотосесія з нейронкою” теж не продає.

Штучний образ не породжує нове життя, він народжує – мертву практику. Це коли пости лайкають, а клієнтів не має. Ви ніколи не сподобаєтеся всім. І не потрібно. Бажання за нейтральними постами оминути хейтерів – найбільша втрата часу. Вони (хейтери) будуть завжди, навіть, якщо ви просто зробите пост з однім словом – “привіт” У блозі значно вигідніше показувати свою думку, а не вдавати стерильний довідник. Люди довіряють не “правильним”, а живим. Не бездоганному, відполірованому образу фахівця, який не викликає жодних відчуттів, а конкретній людині з позицією. Порівняймо: 🚫 «Як вибудувати комунікацію між партнерами у вихованні дітей?» ✅ «Папа перетворився на сусіда-банкомат? Ось як залучити його до виховання, щоб у вас з’явився час не тільки на дитину, а й на власне життя» У другому варіанті є ризик. А там, де є ризик, — є увага. І так, хейтети будуть. Пройдіть власну терапію, якщо це чепляє. 2. Психологія й коучинг — це жіноча ніша (і це нормально) — «Але до мене ж приходять чоловіки!» Так. Бо зараз ви перебуваєте в часі, в якому чоловіки вже усвідомили, що психолога або коуч – це не психіатр Але якщо відверто: чоловіки масово не читають і не дивляться блоги про психологію. Виняток — дуже чітке позиціонування під чоловіків і їхні запити. Важкий шлях, але прибутковий.

Якщо ви свідомо не обираєте чоловічу нішу — ваша аудиторія на 90–95% буде жіночою. І замість того, щоб з цим сперечатися, краще працювати з реальністю, а не з фантазіями. А це значить, що ваш нейтральний тон у блозі не зачепить вашу аудиторію. Хіба ні?

3. На старті конкретика перемагає універсальність Найпоширеніші страхи коучів і психологів: А. “Аудиторія звузиться — клієнтів не вистачить.” Б. “Мені стане нудно працювати з однією темою.” Обидва страхи — міф. Насправді: - людей вам вистачить; - конверсія зросте; - онтент стане зрозумілішим; - просування перестане бути лотереєю. Конкретна тема — це точка входу, а не клітка. Людина приходить з однією проблемою, а в роботі поступово розкриваються ще десятки інших. І так, іноді — на роки. Поки ви спокійно будуєте практику, а не бігаєте в пошуках “універсального клієнта” з універсальними порадами в блозі. Ви вже перестали писати про «другу версію себе» або «простір для зміни мислення»? Ні?! Кепсько… 4. А далі з’являються “незручні” питання І тут починається реальне життя коуча або психолога: — Яку нішу обрати саме мені? — Про що писати в блозі, щоб це було зрозуміло? — А якщо я не вмію писати? — Що таке воронка і як вона виглядає без цирку та маркетологів, які взагалі не в темі професії? — Як формулювати пропозиції, не з, прости Господи, вибору архетипу коуча чи психолога? — Як заходити в партнерства з великими проєктами й отримувати клієнтів безкоштовно? (Так, це можливо.)

Ключова правда, яка не дуже подобається: інструменти залежать від конкретної людини. Не від рівня чи модальності, не від досвіду, не від блогерських курсів із творення «магічних рілсів на мільйон»

5. Чому копіювання чужих схем не працює. Ніколи

Чому так сталося? Бо великі коучингові організації — ICF, EMCC та інші — не благодійні фонди і не академії цноти Вони комерційні структури, які заробляють на навчанні. А для цього їм потрібно продавати мрію: — низький поріг входу, — мінімум ризику, — максимальна благородність, — повна відсутність відповідальності за результат Справжній Рай на Землі Коучинг — єдина професія, де тобі з порога кажуть: «Ти ні за що не відповідаєш. Абсолютно» Якби таке було в медицині, ми всі давно були б мертвими У юриспруденції — у в’язниці У фінансах — банкрутами Уявімо реального клієнта: рокинувся він о третій ночі Три роки не може зайти до начальника й сказати: «Я хочу підвищення» Йому боляче. Йому соромно. Він виснажений І от він бере телефон і гуглить: — «коуч, який створює безпечний простір» — «коуч, що дотримується етичного кодексу ICF» — «коуч PCC, який дотримується 8 компетенцій ICF» Серйозно? Це не клієнт, це фантом Людина шукає того, хто допоможе змінити життя, а не «хранителя простору. Їй треба не обійми етичного кодексу, а професіонал, який знає свій метод Хочете успіху у професії? Правда проста: клієнт не шукає коучинга або психології. Він шукає людину, чий метод працює - Хто знає, що робить - Хто знає все про свій метод, бо сам пройшов цей шлях - Хто бере відповідальність за якість роботи, а не за метафоричну атмосферу та дотримання компетенцій – для цього клієнт може перечитати чи передивитися безліч книг та відео Пост про те, хто насправді заробляє в коучингу і як — буде окремо. Не пропустить А поки що — вогники, коментарі, і трохи чесності перед собою. Бо професія зріла тільки настільки, наскільки зрілі ті, хто в ній працює

Етичний кодекс ICF: найзручніша схованка для коучів і психологів, які відповідають тільки за результат коли коуч або психолог каже «Я не несу відповідальність за результат», — це майже завжди кодове повідомлення. Перекладено людською мовою: «Я боюся/не хочу робити хоч щось, щоб стати видимим, бо я взагалі не знаю про що я і хто я» Якщо колись у світі з’явиться премія за найбільш невинне й водночас небезпечне непорозуміння в галузі допомагаючих професій, то перше місце впевнено отримає фраза, яка стала своєрідним бойовим кличем новоспечених коучів та психологів: «Я відповідаю тільки за створення простору» Це гасло, запозичене з етичного кодексу ICF, пережило мільйони повторень, сотні інтерпретацій і надихнуло цілу хвилю фахівців, які справді вважають, що професія будується на теплій ламповій атмосфері Адже простір — це так красиво Так безпечно І так притягує до себе, бо я не маю нічого більше не робити: тільки створювати простір… А, так, ще – ставити глибокі запитання… І головне — так зручно приховує невпевненість: коли не знаєш, як створюється результат, простір стає універсальною відмазкою Що ж насправді говорить етика? Так, коуч не несе відповідальності за результат клієнта. Етика тут чесна Але, як це часто буває, інтерпретація масовою аудиторією перетворилася на щось схоже до професійної амністії: — не відповідаю за результат, — не відповідаю за залучення клієнтів, — не відповідаю за створення власної пракитики, — і, врешті, не відповідаю ні за що, окрім абстрактного «простору» та “глибини” Це, погодьтеся, найприємніший вхід у професію за всю історію людства І тут на сцену виходить Абсурд Після закінчення навчання коуч (і чимало психологів) починає щиро очікувати, що йому потрібно тільки: — створювати, той самий простір, — бути присутнім, — ставити запитання, — тримати рамку, — і, звісно, чекати, коли на горизонті з’являться клієнти, вони ж розуміють, що їм потрібен той, хто все це може створювати. Хіба ні? “Ну а чому ні? Якщо я створюю простір, то клієнт вже має за платити” Але — от халепа. Простір не збуджує клієнтів Простір не робить продажі Простір не створює попит і навіть не підвищує перегляди сторіс, які повтроюють набрридлі пости про “версію 2.0”, “повернення до справжнього себе”, “розкриття потенціалу” і ті Це відкриття щороку шокує тисячі фахівців, адже на учбових сесіях так все було гармонійно: всі друг друга хвалили, розказували про унікальні здібності один одному так, що по кутах Зуму мерехтіло діамантове сяйво безбідного існування на Балі. Із шезлонгом та мандрами круглий рік І ось починається найнеприємніше відкриття після навчання Виявляється, потрібно: — просуватися, — говорити про себе, — виходити в публічний простір, — писати, знімати, показувати роботу, — виділяти час щодня, — навіть коли не хочеться, — навіть без настрою Тобто вести себе так, ніби це справжня робота. Яка вимагає дисципліни, концентрації й зусиль. Як будь-яка інша професія, що приносить гроші І тут починається розчарування: «А де ж мій ‘коуч на шезлонзі’? Де моя робота мрії без напрягу з будь-якого місця Землі?» Він там, де й завжди був — у рекламному баннері школи, яка продала вам навчання. Яка ніколи не казала вам, що вам потрібно мати професійне підгруньття для створення результату, а не тільки знати компетенції ICF. Яка ніколи не казала, що потрібно найти автентичну нішу та спеціалізацію, а для цього потрібно пройти власну терапію Рецепт, який пропонує ринок на цьому етапі — одвічно один: потрібно купити ще 100500 курсів Бажано у тій самій школі. Вибачте — університеті Бо ж “треба підвищувати кваліфікацію” І так, звичайно: цього разу точно з’являться клієнти Хоча відповідь кожен знає й без мене. Але ж можна взяти декілька курсів із ШІ, які пропонують, що ChatGPT сам буде робити вам весь контент, вам навіть не потрібно напрягатися і навчати його. Не вірите, що є чарівні промти, які це все зроблять без вашої участі?

Тільки коли стає по-справжньому боляче — магічне мислення вимикається. І професіонал, який роками ховався за «допомогати людям», нарешті дорослішає. Це все перевірено у багатьох колегах, які пройшли зі мною майстер-курс. Якщо є бажання прочитати продовження: чому тільки 24% досягають реальних заробітків з вас вогник 🔥. або коментар. Буде вогників більше, ніж за зазвичай – напишу наступний пост 👩‍🚒

НЕУСПІШНІ ПСИХОЛОГИ ТА КОУЧІ: які не доростають до сталого заробітку В епоху, коли коучі й психологи можуть заробляти стільки, скільки хочуть — від повної свободи до повної імпотентності їх відділяє одна річ: небажання чесно подивитися правді в очі: коучинг чи психологія – це, в основному, не про “створення простору” (саме в частині, коли мова йде про просування) Здавалося б, усе є: — масова ніша, — стабільний попит, — новинний фон, який штовхає людей до терапії, — вже зформований ринок на попит допомогаючих практиків Здається, бери й працюй. Але ні. Професія не росте без автентичної проявленості, а практика не росте без волі вийти з ілюзій. Хто такий "ще один психолог чи коуч"? Це спеціаліст, який ні секунди не збирався заробляти. Йому просто потрібен легальний вирішення власного запиту, прикрившись благородним: «Я допомагаю іншим». Клієнти, які приходять із сарафана такі ж: вони не хочуть змін, їм треба лише ще одна людина, яка підтвердить, що «життя їх образило» та “життя не справедливе”. І спеціаліст готовий відпрацьовувати цю роль десятиліттями, добре, якщо за це платять. Зазвичай – це донатні сесії 🎭 А тепер найстрашніше Коли коуч або психолог раптом починає працювати за чесний чек — тобто говорити про реальну вартість своєї роботи і реальні зміни, які відбудуться у клієнта — відбувається один із сценарієв: 1. Клієнт тікає до таролога, бо там світ простий і винен завжди Меркурій. 2. Клієнт звинувачує фахівця в «некомпетентності», бо не отримав чергову дозу жалю. 3. Або ходить роками, платить невеликі гроші й розповідає одну й ту саму історію — ніби за це йому вручать премію за стійкість. А тепер увага: коуч і психолог дивляться на свій календар і бачать — реальних результатів немає, люди не змінюються, грошей теж особливо немає та робить висновок: коучинг чи психологія нікому не потрібні, за них ніхто не заплатить “нормальні гроші” 🎓 І що робить спеціаліст? - Ні, не думає, що потрібна система в практиці, мислення підприємця. - Ні, не структурна щоденна робота. - Ні, не вибір ніші через автентичність, а в крайньому випадку зробить “маркетингову шляпу із позиціонування”. Колега іде на… черговий курс підвищення кваліфікації: модальності, психології для коуча, продажі довгострокових контрактів, робота із запереченнями та, прости Господи, нейрофабрика контенту за допомогою ШІ. Це як робити вигляд, що нічого не відбулося, коли в будинок уже зайшов слон. Але психолог чи коуч переконують себе, що сертифікат № 34 за їхніми плечима на зумі із клієнтом змінить життя та додасть грошей на картку Звісно, ні. Але ж це було і так прогнозовано?! Хіба ні? Скільки років можна шукати Священний Грааль швидкого збагачення, коли достатньо написати в шапці профілю PCC чи МСС. Та хоч KFC напишіть, клієнту по 🥁 І цей цикл триває роками, перетворюючись на академічну форму втечі від реальності. 🧨 Але все змінюється в той момент, коли колега доходить до висновку: все ж таки проявлятися потрібно І тут починається найжорсткіше шоу. — «Якщо я скажу про конкретну послугу, інші клієнти не прийдуть» Які інші? Де вони? У шафі? У паралельному всесвіті? — «Етика не дозволяє говорити про результати» Ні, це не етика. Це страх. Етичний кодекс не забороняє пояснювати, яку трансформацію людина може отримати. Просто коуч і психолог бояться взяти відповідальність за власну експертність. — «Я не хочу звужуватися» Це якби хірург казав: «Я роблю і апендикс, і кардіологію, і протезування, і масаж стоп. А раптом хтось із цих "інших" не прийде?» 🧩 Фінал завжди однаковий Фахівець сидить у точці нуль: — без клієнтів, — без системи, — без грошей, — але з тонною сертифікатів і відчуттям моральної переваги, бо він не якийсь там “просто коуч”. Він – нейроквантовий траснформатор, якого ніхто не розуміє, бо у всіх банальні запити. І лиш тоді, коли життя притисне так, що вже нема куди викручуватися, коуч чи психолог із цього "раю" вилітає в реальність або в найм. І нарешті починає робити те, що треба було зробити з першого дня: структуру, автентичну нішу, зрозумілі послуги, маркетинг, позиціонування, здорові межі, адекватні ціни.

Вчора був останній день мого майстер-курсу для коучів та психологів. Кожний потік - це неймовірні відкриття світу кожної особистості! Можливо хтось подумає - в мене не має нічого особливого, але - це не так. 100% кожний колега є особливим із своєю історією, яка і стає автентичним брендом, автентичним позиціонуванням. Але найбільший супротив викликає "підприємницьке мислення" Дякую всім, хто був на цьому потоці! ПС. Якщо ви хоч раз чули, що коучу «потрібно качати психологію і мислення підприємця», але так і не зрозуміли, куди вас послали і що потрібно робити – ця стаття для вас. Я написав лонгрід, де намагався розібрати по поличках і деталях «що ж таке психологія і мислення підприємця для коуча та психолога»

Заходять якось маркетолог і коуч в бар. А бармен їм і каже... продовжіть жарт в коментарях 👇

Якщо тебе розуміє тільки колега — це не глибина, це ізоляція Часто на моєму майстер-курсі колеги бояться спрощувати свій контент. Багатьом здається, що якщо говорити просто — то виглядатимеш несерйозно, «не справжнім фахівцем». “Я ж не блогер, я психолог/коуч, у мене глибина, а не лайфхаки” Але ось у чому парадокс: чим глибше ми в темі, тим частіше нам здається, що все, про що ми говоримо, — уже сто разів сказано. - Широка тема завжди здається банальною самому фахівцю. Наприклад, “комплекс самозванця”, “вигорання”, “страх близькості”, “потреба у схваленні” - це потрібно "загорнути" у щось науково-практичне, як у підручнику. Тоді " я в же точно не буду здаватися "ще одним коучем" А якщо спростити? Страшно! Чи актуальні прости теми потенціальним клієнтам? Дуже. Якщо подивитися, що реально чіпляє аудиторію, — це історії, у яких вони впізнають себе. Тільки не тоді, коли ми “читаємо лекцію”, а коли показуємо живу ситуацію, біль, вибір: 👉 Замість сухого “комплекс самозванця” скажіть: - “Ви допомагаєте клієнтам, але всередині відчуваєте, що обманюєте людей?” - “Коли клієнт дякує, а ви думаєте: ‘він просто ввічливий’ — це не скромність, це біль.” 👉 Замість “вигорання у фахівців допомагаючих професій” скажіть: - “Як зрозуміти, що ви вже не слухаєте клієнта, а просто тримаєтесь, щоб не зірватися?” - “Коли допомагати перестало приносити радість, а залишилась тільки втома — це не слабкість.” 👉 Замість “страх близькості” скажіть: - “Ви кажете, що хочете стосунків, але знову обираєте недосяжного партнера — це не випадковість.”

Це все — ті самі знайомі теми, але в живій, людяній подачі. І саме вона зупиняє увагу, викликає довіру й резонує. Не існує банальних тем — є науково- банальні подачі, як із підручника. Будь-яку тему можна розкрити десятками способів. “Вигорання” може звучати як нудний термін, а може — як історія про те, як фахівець одного дня зрозумів, що не чує власного дихання. “Самозванство” може бути не про визначення, а про момент, коли важко прийняти комплімент навіть після десяти років навчання. Бажаєте більше відгуків — не вигадуйте нове, а знайдіть свою подачу. Свій кут, свою інтонацію, свій спосіб говорити про знайоме. Так, щоб вас міг зрозуміти навіть той, хто далекий від психології. Не тому, що ми спрощуємо — а тому, що говоримо з повагою. У кожного з нас є цей внутрішній дар — пояснювати складне просто. І саме він робить вас не черговим фахівцем, а живою людиною, якій довіряють.

Бо якщо мільйони людей дивляться ролики про емоційне вигорання, межі, провину чи страх самозванства — значить, це болить їм щодня. А завдання коча або психолога — знайти слова, через які це стане зрозуміло, близько і без сорому. Тоді відбудується довіра до вас, як основа продажу ваших послуг Як часто ви стримуєте себе в простому написанні постів чи зйомки рилсів? 👇

Називаєте ціну консультації — і одразу напруга Чому розмова про ціну для психолога чи коуча часто виявляється складнішою за саму консультацію? Ось де виникають труднощі: 1️⃣ Невизначеність — спеціаліст сам не до кінця розуміє, чому призначив саме цю суму 2️⃣ Сумніви у цінності — страх, що клієнт подумає «дорого» або відмовиться 3️⃣ Бажання сподобатися — звідси знижки, пояснення і незручність У результаті страждає не лише дохід. Ви втрачаєте відчуття професійної впевненості, а клієнт відчуває ваші сумніви у цінності своєї роботи. Це знижує довіру і робить процес співпраці більш крихким. Важливо пам’ятати: вартість — це не випадкова сума 💯 Вона формується з досвіду, навичок, глибини вашої роботи і того результату, який клієнт зможе досягти. Коли у психолога чи коуча є чітке розуміння цих критеріїв, розмова стає спокійною і поважною, а не стресовою.

Клуби за підпискою: геніальна модель чи пастка для експертів? Розбираємо на реальному кейсі Іноді до мене звертаються колеги, які хочуть запустити свій клуб. Із 32 бажаючих, які писали мені за останній час, лише 7 мали реальні шанси на успіх. Решта 25? Це були спроби створити клуб з нуля в надвузькій ніші без готової аудиторії. Щоб заробляти на лайті. І це — прямий шлях до провалу. Чому? Бо математика не сходиться. Наприклад, щоб отримувати 100 000 грн/місяць при підписці за 500 грн, потрібно 200 учасників. Щоб знайти цих 200 людей, потрібен канал із 15 000+ підписників. Вартість одного підписника — ~50-100 грн. Рахуйте самі: на саму аудиторію потрібно вкласти 750 000 – 1 500 000 грн! 😱 І це ще не гарантія, що люди залишаться надовго. А тепер — реальний кейс, який доводить, що це МОЖЛИВО при правильному підході: Клуб «Психологія для життя» (засновниця — Олена Приступа). Що робить: Закрита Telegram-спільнота для жінок (підписка ₴450/місяць). Шлях до успіху: 1️⃣ 1,5 року вела безкоштовний Instagram-блог — набрала 25K+підписників. 2️⃣ Зібрала 1200 лідів через безкоштовний марафон «Зменшуємо тривогу». 3️⃣ Запропонувала підписницям перейти в платну спільноту. Результат: ✅ 8% конверсії з марафону в клуб (96 учасниць з 1200). ✅ За рік — 220 постійних учасниць (₴99 000/місяць). ✅ 70% учасниць продовжують підписку від 3 місяців. ✅ Додатковий дохід: продаж індивідуальних консультацій (₴1200/год) учасницям клубу. Тоді хто на цьому заробляє? Ось хто: ✅ Той, хто вже популярний коуч/психолог. Як Олена Приступа, яка через корисний контент залучила людей у свій клуб. ✅ Той, хто вже має «теплих» клієнтів. Спочатку — група або консультації, потім — запрошення в клуб як продовження. Конверсія може сягати 25%! ✅ Той, хто робить клуб лише частиною системи. Він не основний продукт, а точка входу або місце для утримання клієнтів перед продажем дорогого курсу. Головні висновки: 1. Не стартуйте з клубу без аудиторії. Це марні витрати часу і грошей. 2. Не продавайте «процес». Наприклад, коучинговий трансформаційний клуб – «Друге життя». Продавайте результат. «10 перемог за місяць» працює краще, ніж «щомісячні зустрічі». 3. Ваша тема має бути масштабною. Клуб для батьків, які виховують дітей з розладами спектру аутизму — вузька ніша. Навіть якщо ви експерт, знайти 200+ платоспроможних учасників буде неймовірно складно. Контент не стане віральним, а вартість залучення одного клієнта буде занадто високою. Якщо ви думаєте про клуб — почніть не з нього. Це може бути – терапевтична/підтримуюча група Як обрати нішу через власну автентичність, як вибудовувати під себе лінійку послуг, а не тільки «запрошую на консультацію» та взагалі про стратегію розвитку коучингової або психологічної практики – це все створюємо на професійному майстер-курсі SYSTEM. Вже має стартувати група, очікуємо цілеспрямованого колегу або колежанку. Деталі в особистих

Може - це саме той шанс, знак, який так довго очікували? Стартуємо на цьому тижні. Цікавий майстер-курс, не має подібних 100%. Вартість 9900 грн за 3 місяця цікавої роботи та зборки себе, як автентичного практика. Чекаю саме на вас. Завжди цікаво, як професійна доля грає в останній момент. Пишіть в особисті та не нехтуйте долею

Хтось зробив чекап своєї практики? Чи Дуже цікаво, чи група перетворилася на просте споживання контенту без бажання рухатися 🧐

Зрозуміти свою стартову точку можливо, коли зробили CheckUp своєї практики. Зазвичай ми цю вправу робимо на початку професійного майстер-курсу System. Сьогодні даю всім можливість пройти швидкий CheckUp своєї практики та зрозуміти наскільки ваша практика схожа на колесо балансу системної практики та спрогнозувати свій рух, хоча б на три місяці наперед. Зараз здається, що ще є час та «начебто в мене все норм». Але вже у грудні ви згадаєте, що знову не встигли: У грудні більшість клієнтів відкладають коучинг або терапію «на після свят» 👉 отже, супровід варто починати не пізніше листопада. У листопаді всіх засмоктують чорні п’ятниці та розпродажі 👉 підготувати свій інфопростір до цього варто вже в жовтні. У жовтні ті, хто давно планував коучинг, вже знайшли «своїх» спеціалістів 👉 варто заявити про себе ще у вересні. А у вересні — час після відпусток і старт нового ритму. Саме тоді клієнти повертаються до себе. І важливо, щоб у цей момент ви вже були на місці. Щоб у грудні бути не тим, хто «терміново щось робить» або «у січні точно займуся своїм просуванням», а тим, до кого вже звертаються — потрібно вже зараз зібрати себе в ясну, спокійну і сильну позицію Сильна позиція - це коли є автентична та системна практика. За посиланням можна пройти швидкий аудити. Та якщо колесо балансу вашої практики не схоже на колесо буквально, то потрібно чесно відповісти собі - як далеко ви на цьому «колесі» проїдете. Професійний майстер-курс System стартує востаннє 18 серпня. Міні-група. Індивідуальна робота. Більше про майстер-клас тут Пройти ChekUp без будь-якої реєстрації тут

У вас уже такі клієнти на "подумаю". Можливо, навіть десятки. Ви працювали, створювали простір, спиралися на підхід, застосовували техніки. Але клієнти не залишалися 😞 Після пари зустрічей - «подумаю і відпишуся» Після діагностики - «спасибі, поки не готовий(а)» І знову доводиться шукати нових. Часто це не про професіоналізм. Тут вмикаються м'які навички: - що ви можете запропонувати клієнтові окрім "пакета сесій"? - як пояснюєте, навіщо потрібна регулярність або цілі вашої роботи? - наскільки клієнту зрозуміло, чому саме ви - той фахівець, з ким можна рухатися далі? Цьому (на жаль) не вчать на курсах або вищі, а метафора "коуч на шезлонзі" тільки для того, щоб ви продовжували навчатися коучингу або психології Але це визначає - чи буде у вас практика, а не просто епізодичні клієнти. Чи будете ви зростати в доході та професіонально? Про це та реальні кейси та приклади, як можна міксувати послуги коуча чи психолога розказав на вчорашній зустрічі. Подивитися можна за посиланням

Запис зустрічі знаходиться тут

Доєднатися до зустрічі можна за посиланням