Психологія від Данилюка
رفتن به کانال در Telegram
2 448
مشترکین
-124 ساعت
-17 روز
+5830 روز
در حال بارگیری داده...
کانالهای مشابه
ابر برچسبها
هیچ دادهای
مشکلی وجود دارد؟ لطفاً صفحه را تازه کنید یا با مدیر پشتیبانی ما تماس بگیرید.
اشارات ورودی و خروجی
---
---
---
---
---
---
جذب مشترکین
سپتامبر '26سپتامبر '26
سپتامبر '26
+86
در 0 کانالها
اوت '26
+5
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '26
+79
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '26
+8
در 0 کانالها
Get PRO
مه '26
+13
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '26
+59
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '26
+43
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '26
+14
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '26
+11
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '25
+9
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '25
+25
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '25
+154
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '25
+42
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '25
+12
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '25
+43
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '25
+19
در 0 کانالها
Get PRO
مه '25
+10
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '25
+52
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '25
+23
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '25
+12
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '25
+26
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '24
+11
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '24
+47
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '24
+175
در 1 کانالها
Get PRO
سپتامبر '24
+133
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '24
+43
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '24
+64
در 2 کانالها
Get PRO
ژوئن '24
+23
در 0 کانالها
Get PRO
مه '24
+28
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '24
+87
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '24
+41
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '24
+67
در 2 کانالها
Get PRO
ژانویه '24
+76
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '23
+122
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '23
+23
در 1 کانالها
Get PRO
اکتبر '23
+129
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '23
+206
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '23
+30
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '23
+19
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '23
+101
در 0 کانالها
Get PRO
مه '23
+158
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '23
+178
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '23
+550
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '23
+559
در 0 کانالها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانالها | |
| 27 سپتامبر | 0 | |||
| 26 سپتامبر | 0 | |||
| 25 سپتامبر | 0 | |||
| 24 سپتامبر | 0 | |||
| 23 سپتامبر | 0 | |||
| 22 سپتامبر | +1 | |||
| 21 سپتامبر | 0 | |||
| 20 سپتامبر | +1 | |||
| 19 سپتامبر | +1 | |||
| 18 سپتامبر | 0 | |||
| 17 سپتامبر | +1 | |||
| 16 سپتامبر | +16 | |||
| 15 سپتامبر | +3 | |||
| 14 سپتامبر | 0 | |||
| 13 سپتامبر | +1 | |||
| 12 سپتامبر | +1 | |||
| 11 سپتامبر | 0 | |||
| 10 سپتامبر | +1 | |||
| 09 سپتامبر | +2 | |||
| 08 سپتامبر | +14 | |||
| 07 سپتامبر | +3 | |||
| 06 سپتامبر | +3 | |||
| 05 سپتامبر | 0 | |||
| 04 سپتامبر | +11 | |||
| 03 سپتامبر | +27 | |||
| 02 سپتامبر | 0 | |||
| 01 سپتامبر | 0 |
پستهای کانال
Psychological features of the relationship between hardiness and self-esteem in difficult life situations
| 2 |  ✅ Ми уважніше дивимося на джерело, коли воно суперечить нашим очікуванням
🧩 Сучасне дослідження показало, що нашу увагу в соцмережах особливо привертають повідомлення, у яких виникає невідповідність між змістом допису та нашими очікуваннями щодо його джерела.
83 студенти спочатку оцінили власні погляди щодо восьми суперечливих тем, а потім читали 76 змодельованих постів у стилі Twitter. У цей час дослідники відстежували рухи їхніх очей.
Виявилося, що люди довше читали повідомлення та частіше повертали погляд до автора у двох випадках:
a) коли надійне джерело суперечило їхнім переконанням;
b) коли ненадійне джерело висловлювало позицію, з якою вони погоджувалися.
🧩 Тобто ми особливо звертаємо увагу на джерело тоді, коли виникає відчуття, що «щось тут не сходиться». Якщо експерт говорить не те, чого ми від нього очікуємо, або сумнівне джерело підтверджує нашу думку, ми починаємо уважніше перевіряти, хто саме це сказав.
Для України сьогодні це особливо актуально. В умовах війни, інформаційного тиску та постійного потоку новин ми щодня стикаємося з повідомленнями, які можуть підтверджувати або суперечити нашим очікуванням. І тут важливо пам’ятати, що інформація, з якою ми погоджуємося, не стає автоматично надійнішою.
Варто перевіряти джерело навіть тоді, коли повідомлення повністю відповідає тому, у що ми вже віримо.
❗️Опубліковано 25 серпня 2026 року у Psychological Science. Автори – Oskari J. Virtanen та Johanna K. Kaakinen.
Детальніше: https://doi.org/10.1177/09567976261467299 | 508 |
| 3 |  ✅ Можливо, психологія десятиліттями неправильно вимірювала колективізм
🧩 У психології традиційно вважається, що східноазійські культури більш колективістські, а західні більш індивідуалістичні. Але! Автори нового дослідження звернули увагу на парадокс, що поширені шкали колективізму часто не показували очікуваних культурних відмінностей.
Дослідники припустили, що проблема може бути в самому вимірюванні. Класичні шкали нерідко оцінюють загальну доброзичливість, схильність до співпраці та позитивне ставлення до інших.
Натомість автори запропонували поняття "responsibilism" – орієнтацію на обов’язки та відповідальність перед близькими людьми, наприклад необхідність підтримувати родичів або піклуватися про батьків.
🧩 Нову шкалу переклали 45 мовами та вже протестували на 12 247 учасниках зі 100 різних культур. Шкала значно чіткіше відображала очікувані культурні відмінності та була пов’язана з реальними формами поведінки, зокрема силою родинних зв’язків і допомогою близьким.
Цікаво, що сильніша орієнтація на обов’язки перед «своїми» не обов’язково означала більшу готовність допомагати незнайомцям.
Для кроскультурної та етнічної психології це особливо важливий результат. Він нагадує, що якщо психологічний конструкт створений переважно в одній культурній традиції, це ще не означає, що він однаково вимірює те саме явище в інших культурах. Іноді відмінності між народами можуть приховуватися не через їх відсутність, а через те, що ми ставимо не зовсім правильні запитання.
❗️Опубліковано 15 вересня 2026 року у Nature Human Behaviour. Автори – Thomas Talhelm, Liuqing Wei та Responsibilism Collaboration Team.
Детальніше: https://doi.org/10.1038/s41562-026-02525-1 | 711 |
| 4 | ✅ Навіть якщо ми знаємо, що щось не впливає на результат, мозок усе одно може почати в це «вірити»
🧩 Уявіть, що ви виконуєте завдання, де винагорода залежить лише від кольору об’єкта, а його розташування на екрані не має жодного значення. Вам це прямо пояснили.
Здавалося б, мозок мав би просто ігнорувати нерелевантну інформацію. Але цього не сталося.
У чотирьох пререєстрованих експериментах із загальною вибіркою 1 176 учасників дослідники показали, що люди автоматично починали пов’язувати винагороду навіть із характеристиками дії, які об’єктивно не могли її передбачати.
Наприклад, якщо винагорода кілька разів випадково з’являлася після вибору об’єкта з певного боку екрана, цей бік поступово міг набувати більшої суб’єктивної «цінності».
Найцікавіше, що учасники при цьому правильно розуміли правила завдання і знали, що ця ознака не має значення.
🧩 Ефект зберігався навіть після тривалішого навчання. А коли люди починали покладатися на випадково сформовані асоціації, їхні рішення ставали гіршими, а потенційний виграш – меншим.
Сильніша робоча пам’ять була пов’язана з меншою схильністю до такого ефекту.
Це добре показує різницю між двома речами: знати, що щось є випадковістю, і перестати навчатися на цій випадковості – не одне й те саме.
Наші свідомі переконання можуть говорити «це не має значення», тоді як система навчання мозку все одно продовжує оновлювати цінність того, що випадково супроводжувало успіх.
❗️Опубліковано 10 серпня 2026 року у Nature Communications. Автори – Ido Ben-Artzi, Maayan Pereg, Roy Luria, Rani Moran, Nitzan Shahar та колеги.
Детальніше: https://doi.org/10.1038/s41467-026-76297-7 | 861 |
| 5 | ✅ Презентуємо методичні рекомендації: «ВІДПОВІДАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В НАВЧАЛЬНІЙ, НАУКОВО-ДОСЛІДНІЙ ТА ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГА»
🧩 Штучний інтелект уже став частиною навчання, науки і професійної діяльності. Забороняти його або робити вигляд, що його немає, на мою думку, вже не має сенсу. Значно важливіше навчитися користуватися ним відповідально, розуміти його можливості, обмеження і ризики.
Головна мета - врегулювати використання штучного інтелекту студентами-психологами та сформувати більш відповідальне ставлення до роботи з системами ШІ.
🧩 У рекомендаціях окреслено, де використання ШІ є допустимим, де воно потребує обмежень, а де може суперечити академічній доброчесності або професійній етиці. Окремо розглянуто питання авторського внеску, перевірки інформації, конфіденційності, роботи з персональними даними та декларування використання ШІ.
Для нас було важливо закласти досить просту ідею: ШІ може допомагати людині думати, працювати та вичитися, але не має підміняти її власне мислення та відповідальність за результат
Сподіваємось, що ці рекомендації стануть одним із перших кроків до формування культури відповідального використання штучного інтелекту в психологічній освіті.
📖 Ознайомитися з виданням можна за посиланням:
https://www.researchgate.net/publication/413935250_Vidpovidalne_vikoristanna_stucnogo_intelektu_v_navcalnij_naukovo-doslidnij_ta_profesijnij_dialnosti_psihologa | 1 050 |
| 6 |  ✅ Фраза «це нормально» може ненавмисно зменшувати бажання людини лікуватися
🧩 У медицині фрази на кшталт «таке буває», «це нормально для цього віку» або «після процедури це звична реакція» часто використовують, щоб заспокоїти людину та зменшити її тривогу.
Однак серія з 14 досліджень із загальною вибіркою 9 371 учасник виявила парадоксальний ефект. Коли певні симптоми називали нормальними або поширеними, люди могли сприймати це не так, як це передбачав фахівець. Тобто формувалась думка "якщо це нормально, то, можливо, нічого робити не потрібно".
У результаті подібне пояснення могло знижувати готовність звернутися по медичну допомогу або розпочати рекомендоване лікування.
Особливо цікаво, що проблема полягала не в самому прагненні заспокоїти пацієнта, а в тому, який висновок людина робила з почутого. Фахівець міг мати на увазі «цей симптом поширений і не є чимось винятковим», тоді як пацієнт чув «цей симптом не потребує уваги».
🧩Для нас це особливо актуально. В умовах тривалого стресу, війни, перевантаження та постійної необхідності пристосовуватися до складних обставин багато проявів (порушення сну, біль, виснаження, тривога, зміни самопочуття) поступово можуть почати сприйматися як «звичайні».
Але звичне не завжди означає безпечне. Те, що певний симптом є поширеним або зрозумілим за конкретних обставин, не означає, що його варто ігнорувати. Важливо не втрачати уважності до власного здоров’я, особливо якщо прояви зберігаються, посилюються або помітно впливають на повсякденне життя.
❗️Опубліковано 10 серпня у Nature Human Behaviour. Автори – Seyi Lawal, Brianna Chew і On Amir.
Детальніше: https://doi.org/10.1038/s41562-026-02542-0 | 985 |
| 7 | ✅У «Психологічному журналі» вийшла наша стаття «МАЙНДФУЛНЕС У ПСИХОЛОГІЇ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ».
🧩Розглянуто основні підходи до визначення майндфулнес, моделі, засадничі установки й механізми його дії. Проаналізовано особливості інтеграції майндфулнес у програму зниження стресу на основі майндфулнес, когнітивну терапію на основі майндфулнес, діалектичну поведінкову терапію і терапію прийняття та відповідальності. Охарактеризовано формальні й неформальні практики майндфулнес, а також особливості його застосування при різних психічних розладах, у роботі зі стресом, професійній діяльності та психологічній роботі як з дорослими, так і з дітьми й підлітками. Узагальнено дані щодо зменшення стресу, тривоги й депресивних проявів, підвищення психологічної стійкості та розвитку емоційної регуляції при застосуванні майндфулнес. 🧩Майндфулнес широко застосовується в сучасній психології та психотерапії, зокрема у роботі зі стресом та різними психологічними труднощами. Майндфулнес-орієнтовані підходи й практики можуть сприяти підтриманню психологічного благополуччя та більш усвідомленому й гнучкому реагуванню на складні життєві ситуації. Практичне значення майндфулнес полягає в можливості його інтеграції в різні форми психологічної роботи та застосування з урахуванням вікових, індивідуально-психологічних особливостей і актуальних потреб особистості. https://www.researchgate.net/publication/413537881_MINDFULNESS_IN_PSYCHOLOGY_THEORETICAL_FOUNDATIONS_AND_PRACTICAL_APPLICATION | 1 064 |
| 8 |  ✅Нідерландський теософ і педагог Якоб Йоганнес ван дер Леув свого часу заявив: «Таємниця життя не є проблемою для вирішення, а реальністю для переживання».
Її можна тлумачити на кількох рівнях.
🧩По-перше, ван дер Леув протиставляє два способи ставлення до світу. Перший — інтелектуальний, коли людина прагне все пояснити, розкласти на складові, знайти остаточну відповідь. Другий — екзистенційний, коли життя не лише осмислюють, а й проживають. Не все, що є справжнім, можна повністю описати словами чи довести логічно.
🧩По-друге, ця думка перегукується з багатьма філософськими традиціями. Подібні ідеї знаходимо у Серена К'єркегора, який наголошував, що істина стає справжньою лише тоді, коли вона пережита особистістю. Мартін Бубер писав про справжню зустріч із «Ти», а Віктор Франкл вважав, що сенс життя не винаходять, а відкривають у конкретному людському досвіді.
🧩Для психології ця фраза також має глибоке значення. Вона нагадує, що людське життя не можна звести лише до діагнозів, теорій чи тестів. Любов, радість, страждання, творчість, втрати, народження дитини, зустріч із красою природи — це не задачі, які потрібно «розв'язати». Це досвід, який формує особистість.
🧩Можливо, саме тому ця думка звучить особливо актуально сьогодні: у світі, де ми звикли шукати швидкі відповіді, життя продовжує ставити не стільки запитання, скільки запрошує нас до глибокого переживання власного буття.
🧩Цю цитату добре доповнюють слова, які часто приписують Райнер Марія Рільке: «Живіть зараз своїми запитаннями.
Можливо, тоді одного дня ви непомітно для себе вживетеся у відповідь». Разом вони нагадують, що найважливіші істини не завжди відкриваються через пояснення — інколи вони народжуються через саме життя… | 818 |
| 9 |  ✅Гнів і ненависть — це не одне й те саме!
🧩Найцікавіше зараз — дослідження, яке розводить гнів і ненависть як дві окремі еволюційні системи, а не два ступені інтенсивності однієї емоції. Автори підходять до давньої дискусії через адаптаціоністську рамку: гнів мотивує людину домагатися кращого ставлення до себе через переговори, тоді як ненависть скеровує на нейтралізацію чи усунення загрози. Це не риторична різниця — в побутовій мові й навіть у науковій літературі гнів і ненависть часто трактують як варіації одного стану, хоча психологічно це різні механізми, і це має практичний вихід: розрізнення гніву й ненависті дозволяє підбирати різні інтервенції в конфліктах — у стосунках, на роботі, у міжгруповій ворожнечі.
❗️Опубліковано в Evolution and Human Behavior, автори — Ландерс, Селл, Скрівнер, Лопес. | 698 |
| 10 | ✅Узбірнику матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції «Paris Scienceand Education Forum» вийшла наша стаття «Психологічні чинники бойової стійкості військовослужбовців». 🧩У статті представлено результати емпіричного дослідження ролі базових психологічних потреб, мотивації до військової служби та сприйнятої організаційної справедливості у формуванні бойової стійкості військовослужбовців. 🧩У дослідженні взяли участь 166 чинних військовослужбовців Національної гвардії України з безпосереднім бойовим досвідом. Було проаналізовано рівень їхньої психологічної стійкості, задоволення потреб в автономії, компетентності та пов’язаності, сприйняття справедливості військової системи, а також особливості мотивації до служби. 🧩Результати показали, що більшість учасників мали середній або високий рівень бойової стійкості. Провідним позитивним чинником виявилася професійна компетентність, тобто впевненість військовослужбовця у власній підготовленості та здатності ефективно виконувати службово-бойові завдання. Важливе значення також мали справедливий розподіл навантаження і ресурсів, усвідомлення особистої значущості служби та внутрішньо прийнята відповідальність перед собою і підрозділом. https://www.rese
archgate.net/publication/411101722_Psihologicni_cinniki_bojovoi_stijkosti_vijskovosluzbovciv | 693 |
| 11 | У журналі EAST EUROPEAN JOURNAL OF PSYCHOLINGUISTICS(Scopus – Q2) вийшла наша стаття «Афективні, когнітивні та соціальні предиктори медіатравматизації молоді українських університетів під час війни: емпірична модель». Дослідження спрямовано на побудову емпіричної моделі медіа-індукованого психологічного дистресу та посттравматично-подібних симптомів, пов’язаних із впливом воєнного медіаконтенту, а також на аналіз внеску афективних, когнітивних, соціальних і поведінкових медіафакторів серед української студентської молоді в умовах російсько-української війни. У дослідженні взяло участь 128 респондентів із двох українських університетів. Використано модифіковану версію шкали PCL-5, адаптовану до умов медіаекспозиції, опитувальник OPANA (українська адаптація PANAS), Шкалу базових переконань, Опитувальник конструктивного мислення, Коротку форму континууму психічного здоров’я та Шкалу соціального благополуччя. https://www.r
esearchgate.net/publication/408506295_Afektivni_kognitivni_ta_socialni_prediktori_mediatravmatizacii_molodi_ukrainskih_universitetiv_pid_cas_vijni_empiricna_model | 675 |
| 12 | А тут можна коротко ознайомитися з основними тезами нашого розділу "Bearing the Burden: The Consequences of War for Ukraine" у міжнародній науковій монографії «Socioeconomic Challenges Amidst a GlobalTriple Threat of Conflicts, COVID-19, and Climate Change. Part 1 War-tornCountries». Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, розпочате 24 лютого 2022 року,спричинило глибокі та масштабні наслідки, що торкнулися практично всіх сфер життя українського суспільства. Перед обличчям безпрецедентної військової агресії українці продемонстрували виняткову стійкість, рішучість і національну єдність. На початковому етапі війни Збройні Сили України успішно зірвали спроби російських військ захопити столицю, завдали значних втрат силам вторгнення та не допустили швидкої окупації країни. Водночас
російська військова кампанія супроводжувалася широкомасштабнимнасильством щодо як військовослужбовців, так і цивільного населення. Окрімінтенсивних бойових дій, задокументовані воєнні злочини, зокрема катування тавбивства мирних жителів, сексуальне насильство на тимчасово окупованихтериторіях, а також цілеспрямоване руйнування житлових районів і критичноїінфраструктури за допомогою ракетних і безпілотних атак, спричинили колосальнілюдські страждання та були спрямовані на підрив волі українського народу доопору. Війна поклала
на Україну надзвичайно важкий соціальний та економічнийтягар. Масштабне руйнування інфраструктури, багатомільярдні економічні втрати,військова мобілізація, внутрішнє переміщення населення та вимушена міграція,тяжкі поранення, людські жертви, а також тривале перебування в умоваххронічного стресу істотно позначилися на добробуті окремих людей, сімей ігромад. Ці виклики супроводжуються зростанням поширеності хронічнихзахворювань, порушенням функціонування системи профілактичної охорони здоров’я,зокрема програм рутинної імунізації та вакцинації проти COVID-19, суттєвимзбільшенням кількості психічних розладів, а також посиленням напруженості усімейних взаєминах і зниженням рівня соціальної згуртованості.https://www.researchgat
e.net/publication/410827991_Free_Samplepdf | 781 |
| 13 | Дуже важлива ініціатива! Поява газети «Шлях воїна» є особливо актуальною в умовах війни та післявоєнного відновлення України. Видання покликане стати фаховим інформаційним майданчиком для висвітлення питань психологічного здоров’я, реінтеграції ветеранів, їхньої адаптації до цивільного життя, соціальної підтримки та поширення успішних практик подолання наслідків війни. Водночас газета сприятиме формуванню суспільної поваги до ветеранів, розвитку культури пам’яті та зміцненню єдності українського суспільства.
https://www.instagram.com/p/DbTBSqUI-SU/?igsh=dng4ODNodzUxZ25r | 808 |
| 14 | Тут ми теж розмістимо рекламу | 1 |
| 15 | https://t.me/psy_ivan_danyliuk | 1 |
| 16 |  ✅Сьогодні про кібербол-парадигму!
🧩Кібербол — це, по суті, найбільш успішний методологічний трюк соціальної психології за останні тридцять років: гранично проста, майже примітивна маніпуляція (три персонажі перекидаються віртуальним м'ячем, і в певний момент двоє з них просто перестають кидати його третьому учаснику), яка надійно й відносно швидко відтворює психологічний стан остракізму в лабораторних умовах.
🧩Американський соціальний психолог Кіп Вільямс запропонував цю парадигму в кінці 1990-х саме тому, що реальний соціальний остракізм важко етично й практично викликати в лабораторії — а тут досить браузерної анімації. Він дослідив, що ігнорування так само болюче для людини, як і фізичний удар, незалежно від її характеру.
🧩Теоретична рамка, під яку Вільямс її підвів — need-threat model — стверджує, що виключення загрожує чотирьом базовим потребам: належності, самооцінці, контролю та відчуттю значущого існування. Ефект напрочуд стійкий: навіть коли учасникам прямо кажуть, що м'яч кидають боти, а не люди, або що виключення відбувається за випадковим алгоритмом, суб'єктивний дистрес все одно виникає.
🧩Це і є головний аргумент прихильників парадигми — вона зачіпає щось дуже базове, майже рефлекторне, а не когнітивну оцінку соціальної ситуації. | 1 216 |
| 17 | Сьогодні маємо приємну професійну новину.
Вийшов друком наш розділ "Bearing the Burden: TheConsequences of War for Ukraine" у міжнародній науковій монографії «Socioeconomic Challenges Amidst a Global Triple Threat of Conflicts, COVID-19, and Climate Change. Part 1 War-torn Countries». У
розділі проаналізовано багатовимірні наслідки російсько-української війни для України, зокрема її психологічні, соціальні, демографічні та економічні виміри. Особливу увагу приділено впливу війни на психічне здоров'я населення, соціальну згуртованість, вимушену міграцію, освіту, систему охорони здоров'я та перспективи повоєнного відновлення країни. Дякую
співавторам за плідну співпрацю. Сподіваюся, що результати нашої роботи будуть корисними для дослідників, практиків і всіх, хто прагне глибше зрозуміти масштаби викликів, які постали перед українським суспільством. https://www.researchgate.net/publication/409448214_Bearing_the_Burden_The_Consequences_of_War_for_Ukraine | 1 202 |
| 18 |  Про феномен FOMO!
Термін FOMO ввів у обіг Патрік Макгінніс у статті для Harvard Business School 2004 року, а масовим він став приблизно з 2010-х завдяки роботі Пшибильські та колег, які створили однойменну шкалу вимірювання. Але тут варто одразу зняти популярну ілюзію: соціальні мережі не породили цей механізм, вони лише знайшли спосіб його експлуатувати. Те, що ми називаємо FOMO (синдром втрачених можливостей), — це похідна значно старішої архітектури: моніторингу коаліцій і статусних позицій у групі, який в еволюційному минулому мав пряму ціну виживання. Остракізм у малій групі мисливців-збирачів дорівнював різкому падінню репродуктивних та виживальних шансів, тож психіка, яка гостро реагує на сигнали "мене можуть виключити з важливого", отримувала перевагу. FOMO — це, по суті, сучасний костюм на давньому детекторі соціального виключення. Це явище не
рівномірно розподілене за статусними позиціями.Люди з нижчою суб'єктивною соціальною позицією або нестабільним статусом демонструють вищі показники FOMO — це узгоджується з теорією соціального рангу (Гілберт, Прайс), де тривога функціонує як сигнальна система для моніторингу власної позиції в ієрархії та ризику пониження. У цьому сенсі FOMO — близький родич статусної тривоги і навіть має спільні нейроендокринні кореляти з дослідженнями соціального виключення (наприклад, робота Айзенбергер про cyberball-парадигму й активність передньої поясної кори при остракізмі (поясна кора (лат. cortex cingularis) — це ключовий компонент лімбічної системи головного мозку, який оточує мозолисте тіло. Вона відповідає за обробку емоцій, регуляцію поведінки, прийняття рішень, концентрацію уваги та больових відчуттів). Це також відкриває контраверсійне, але емпірично небезпідставне припущення: інтенсивність FOMO може бути непрямим маркером інтрасексуальної конкуренції за статус і партнерів, а не просто "тривогою з приводу гаджетів". Значна частина дискурсу про FOMO — це форма медикалізації нормальної соціальної поведінки. Бажання знати, що відбувається в референтній групі, не є патологією за замовчуванням — воно ставало проблемним лише в специфічному сучасному контексті, де обсяг доступної соціальної інформації перевищує когнітивну й емоційну пропускну здатність, розраховану еволюцією на групи в 150 осіб (число Данбара). Тобто проблема не в наявності механізму, а в неспівмірності масштабу стимулу і масштабу, під який цей механізм калібрувався. Патологізувати варто не саму реакцію, а середовище, яке довело її інтенсивність до дезадаптивного рівня — постійний доступ, алгоритмічне підсилення саме тих постів, що викликають найгостріше порівняння, і бізнес-модель платформ, яка прямо зацікавлена в підтримці цієї тривоги, бо вона конвертується в утримання уваги. | 1 208 |
| 19 | У журналі Maltrattamento e Abuso all'Infanzia вийшла наша стаття «Психотипологічні детермінанти потенціалу ресоціалізації неповнолітніх правопорушників в умовах покарань, не пов'язаних із позбавленням волі».
Громадські санкції дедалі частіше розглядаються як пріоритетна альтернатива ув'язненню для неповнолітніх правопорушників, проте результати їх застосування залишаються вкрай непослідовними. Це дослідження висуває припущення, що психотипологія — визначена через рефлексію, прогнозування/цілепокладання, ціннісну орієнтацію, суб'єктність (агентність), мотиваційну установку та копінг-стиль — детермінує потенціал ресоціалізації в умовах покарань, не пов'язаних із позбавленням волі. Вибірка з N = 600 неповнолітніх, що перебувають на пробації в Україні (умовне засудження), була обстежена за допомогою проєктивних завдань на майбутнє («Мій день через п'ять років»; «25 бажань»), тесту досягнення мотивації Хекхаузена, методики вимірювання асертивності в умовах фрустрації, а також структурованих індексів цінностей та агентності.
Виявлено чотири психотипи: ситуативний (n = 160), контекстно-залежний (n = 220), особистісно зумовлений (n = 150) та імпульсивний (n = 70). Ситуативні підлітки поєднували суб'єктність і мотивацію досягнення з помірними дефіцитами рефлексії та прогнозування і виявляли каяття; за показниками рефлексії та прогнозування вони перевершували всі інші групи (p = 0,01). Контекстно-залежні підлітки демонстрували відсутність суб'єктності, мотивацію уникнення, низький рівень рефлексії та прогнозування, а правопорушення вчинялися ними під впливом групи — все це свідчить про найнижчий потенціал ресоціалізації. Особистісно зумовлені підлітки вирізнялися вираженою суб'єктністю та орієнтацією на досягнення, однак егоїстичними цінностями, низькою рефлексією та частими проявами агресії, що обумовлює амбівалентні прогнози щодо ресоціалізації. Імпульсивні підлітки характеризувалися слабким прогнозуванням, низькою суб'єктністю, мотивацією уникнення та агресією, спричиненою фрустрацією. У всіх профілях рефлексія та проспективний контроль постали як основні індикатори готовності до змін.
https://www.researchgate.net/publication/408089252_Psychotypological_determinants_of_the_resocialization_potential_of_juvenile_offenders_under_non-custodial_sentences | 1 067 |
| 20 |  ✅Сьогодні про акронім WEIRD:
W — Western (західний);
E — Educated (освічений);
I — Industrialized (індустріалізований);
R — Rich (багатий);
D — Democratic (демократичний).
🧩Акронім позначає вибіркову демографічну базу, на якій побудована переважна більшість психологічних досліджень — переважно студенти університетів із країн Північної Америки та Західної Європи. 🧩Проблема не лише в репрезентативності вибірки, а в тому, що ця вибірка десятиліттями видавалась за універсальну норму людської психології.
🧩Термін набув популярності після дослідження антрополога і психолога Джозефа Генріха (Joseph Henrich) у 2010 році, результати якого були опубліковані у Behavioral and Brain Sciences — "The Weirdest People in the World?" у співавторстві з Стівеном Гейном і Арою Норензаяном.
🧩Щодо самого акроніму: Western, Educated, Industrialized, Rich, Democratic — він влучний риторично, але дещо самовикривальний як науковий інструмент. Категорії в ньому різнорідні: "освічений" — це характеристика індивіда, "індустріалізований" — суспільства, "демократичний" — політичного устрою. Вони не на одному рівні аналізу. Це радше полемічний жест, ніж таксономія — що не применшує реальної проблеми, яку він позначає. | 824 |
