Тарас Чорновіл 🇺🇦

Сьогодні знову зачеплю пару тем. Головна для мене – це розправа цієї свавільної влади над народним Героєм України Романом Червінським. Там нема новин, є деякі речі, про які маємо нагадувати. З новішого хіба чітка заява про цю судову сваволю від організаторів сайту Миротворець. І це реально важливо. Може хоч декого спонукає в майбутньому припинити ганебне мовчання і висловити позицію на стороні правди, бо ті, хто мовчать, завжди на боці зла. Друга тема – це дрібненькі промінчики того, що щось починає пробиватися до свідомості українців у такій убивчій темі, як «новиє ліца» на чолі держави. Вперше після тотального божевілля в 2019 році кількість тих, хто надає перевагу досвідченим державникам над безграмотними вискочками авантюристами більша на символічний 1%. Щоправда, ще 37% не можуть визначитися, в кого мають лікувати зуби чи робити операцію: в дипломованого медика, чи говірливого аніматора чи клоуна. Порівняння цілком коректне. Там із цифрами все не аж так оптимістично, як висловлюються мої колеги. Я колись виявляв повагу до точних наук, тому трошки знижу рівень оптимізму. Але тенденція позитивна. І якось прикрили свої роти усякі свідки «сбітого льотчіка». А третя тема – вона не тема взагалі. І тому я й захотів її хоч побіжно висвітлити. От цієї п’ятниці вдруге від часу вторгнення уряд зволив прийти в парламент. Просто нагадаю: в нас не офісно-, а парламентсько-президентська республіка. І в ній найвищий орган влади – це Верховна Рада, а найважливіша персонально посадова особа – це прем’єр. Якось уже стає смішно… А година уряду в парламенті для нас має бути головною політичною подією місяця, а не черговий відосік казна-кого чи якась нова комісія його завгоспа. І те, як по хамськи себе вів прем’єр, а основний доповідач Кубраков уникав будь-яких відповідей, це катастрофічна ситуація. Й про це не можна мовчати, бо ж ми якось за ці роки дуже швидко звиклися жити в новій лукашенківщині чи путіленді… А поки дякую за ваші перегляди, запрошую підписуватися на мої канали в ютюб і телеграм та прошу про поширення, рекомендації, коментарі і вподобайки.

Вітаю вас, друзі й запрошую до нашої спільної рубрики «Діалог – ВІДВЕРТО», де теми визначаєте ви. Запитання або пропозиції тем для обговорення можна залишити в коментарях під верхнім повідомленням у розділі «Спільнота» на сторінці мого ютюб-каналу. Нижче перелік і хронометраж запитань/відповідей сьогоднішнього випуску: 00:00 Короткий вступ. 01:30 Рада прийняла закон: якщо ти не повідомив про своїх родичів на росії чи окупованих територіях, то людей будуть звільняти з роботи. Це вже Північна Корея, чи тотально-диктаторський режим при сталіні? Навіщо повідомляти про тих людей, що не спілкуються або не мають змоги з тих територій виїхати? А якщо так, то тоді сирський, ярмак і не виключеня зеля повинні геть піти з влади, та ще частину ОП та Верховної Ради? Чи цим законом зелений сталін хоче вигнати більше людей за кордон, або щоб більше грабувати? 09:25 Є думки, що Захід не хоче поразки росії, бо ядерна зброя дістанеться тим державним формуванням, які можуть з'явитись на мапі. (…) 14:25 А що трапилося з Алфьоровим? Наче ж розумним чоловіком був. 20:28 Читав переклад звіту Інституту вивчення війни. Там сказано, що часу в росії до 2026 року, навіть попри те, що вони поставили економіку на військові рейки. Тому вони так поспішають. 26:50 Вирішила зайти в коментарі під роликами 24 каналу й залишити там кілька коментарів «Свободу політв'язню Роману Червінському!», щоб побачити реакцію їхніх глядачів. Поставили кілька десятків вподобайок, дехто навіжений та пальнутий по голові зеленою довбнею спробував грубо та істерично заперечувати, ображати та кричати, що я відпрацьовую гроші. А там майже всі коментарі або «Ура! Ми перемогли! Кава в Ялті!», або, якщо це якісь новини: «Яка гарна ведуча, яка гарна сукня ведучої» і т.д. Як можна зачепити та збурити цих людей? Адже таких мільйони? Чи правильно я роблю, пишучи ці коментарі, чи це марна трата часу? Бо навкруги серед сусідів, мешканців мого міста мало хто навіть знає, хто такий Роман Червінський. 35:42 Багато західних ЗМІ часто пишуть наративами нашої влади, зокрема, про те, що в Україні брак живої сили, що 650 тисяч чоловіків виїхало (читай ухилянти) і ніхто з них не пише, чому саме таке ставлення людей (чоловіків) в Україні до цього питання (відсутність мотивації, адекватного спорядження, підготовки, відсутність «дорожіння» людьми і т.д) Зрозуміло, що це в більшості тому, що спілкування з представниками «зє-влади», але чи вони справді такі наївні, щоб вірити в це? Чи відсутність бажання розібратись у питанні, чи ще щось? 42:30 Хотіла б знати вашу думку щодо Сергія Стерненка. Щирий українець, пережив три замахи від антимайданівців і т.д. Але в своїх дописах ніколи не критикує владу. Що це: політкоректність, опортунізм, чи з тієї серії, мовляв, хто завгодно, тільки не Порошенко? 46:20 Коментарі вимкнуто, Вам не пасує така річ. Я хотів повідомити, що Громадське проводило опитування силовиків, а ті дуже задоволені бронею, більше дев'яносто відсотків держимордів репетують про злочинність у тилу - хто буде боротися з нею? От таких ми маємо наших захисничків від свавілля. Завжди підозрював, що туди йдуть за шматком сала, де тепленько і можна когось щемити, так воно і є, а пики які, аж лускають від жиру! Де ж та реформа поліції, все було фарс? 53:10 Дуже переймаюсь долею наступних поставок зброї від США у зв'язку з легітимністю Зеленського. В разі перемоги Трампа, чи не розіграє він під тиском Кремля цю козирну карту ? Не дам, бо .... Дякую за відповіді. 57:00 Чому??? По Конституції України- судова влада України є незалежною, але по факту під президентською владою, яка не є владою - по Конституції України. Тому тільки прямі вибори суддів України першої інстанції і Верховного суду, Конституційного суду. А кінцева інстанція, наприклад, Суд Великобританії з експортною оцінкою до судів, які судили по цій справі. Можливо тоді Суди України будуть чесними, порядними і законними. 1:02:55 Мені не зрозумілі ваші думки з приводу виборів, єрмаківських притул, військових кандидатів у президенти, адже війна на роки… За вашими словами, пуйло ніколи не дає задню, а отже, домовитися з ним чи примиритись…

Сьогодні знову без тривалих передмов. Звично про дві теми, хоча мав трохи більші плани. Починаю традиційно згадкою про злочинну розправу над народним Героєм України Романом Червінським. Якихось особливих новин нема, хіба нагадування про апеляційний суд. Але вважав за потрібне зробити пару жорстких акцентів. Друга тема значно ширша, але не з найновіших подій. Хоча, на жаль, ця історія не втратила своєї актуальності. Нещодавно, пригадуєте, ми з вами обговорювали так звану «Формулу миру» Ердогана. Насправді, то були деталі зовсім свіжих переговорів емісарів Зе з рашистами в Туреччині. Тамтешня дипломатія просто злила деякі ключові тези. А зараз у нас здійнялася нова хвиля обговорення документа, який засвітила німецька газета Die Welt. Нічого нового, бо ще в березні його переказувала Wall Street Journal. А коли напружити пам’ять, то ви згадаєте й основні постулати цієї антиконституційної та згубної угоди, й висловлювання щодо інших пунктів плану капітуляції України на брифінгах у Стамбулі 29 березня 2022 року. Там «партньори» (це тоді вперше Подоляк так лагідно назвав рашистів) у два голоси розповідали про «чудові перспективи» цих планів. Я в той час зумів накопати трохи інсайдів та позбирати те, що було у відкритих джерелах, і описував у своїх соцмережах. І не став би повертатися сьогодні до теми, якби не виявилося, що все, ніби ж так давно відкинуте, ні на мить не втратило своєї актуальності для нашої горе-влади. А от більшість українців про всі ті плани й наміри вже цілковито забули. Тому нинішній запис – це реакція не на якусь конкретну подію (там переговори й не припиняються), а на інформаційний привід, що вигулькнув із недавнього минулого. А поки дякую за ваші перегляди, запрошую підписуватися на мої канали в ютюб і телеграм та прошу про поширення, рекомендації, коментарі і вподобайки.