Записки бойового медика

Типовий робочий графік

ЛЮБЛЮ СЛУЖИТЬ!

ЧОМУ НІХТО НЕ ЛЮБИТЬ ЇЗДИТИ В БРОНІ? Знайомтесь – М113, вигляд з середини. Велика броньована праска Всередині просторо. Що цікаво – роки випуску однакові з радянськими аналогами, але воно якось зручніше чи шо Отже в броні їхати просто неприємно, бо ви не розумієте де ви і що навколо вас. Я з перших днів війни пам’ятаю це ганебне відчуття повної просторої агнозії, де після висадки ваш світ обмежений тим, що ви бачите навкруги. Не ясно звідки приїхали, який шлях, нічого не зрозуміло, лише голова гуде від грохоту цієї праски. А ще лякає думка що у разі чого ти звідти просто не зможеш вибратися. Але не треба думати про погане, погане і так станеться, незалежно подумали ви про це чи ні)

Психолог: ви не можете відчувати відео спиною! Також відео:

ДОГОСПІТАЛЬНА КРОВ Тема для сперечань і бризкання слиною в соцмережах Так виглядає передовий стабпункт. Місце куди потрапляє поранений після евакуації з поля бою. Тут йому надається певний обсяг допомоги і далі його відправляють на подальші етапи Переливання крові в сучасному медичному розумінні – це трансплантація. Ця процедура вимагає навченого персоналу оснащення В ЧОМУ ПРОБЛЕМА? 1)Зберігання. Потрібен холодильник. Це реально, проте якщо вийде з строю генератор чи холодильник – кров зіпсується. Користь буде сумнівною. 2) Індивідуальна групова несумісність. Груп крові насправді дуже багато, просто 4 основні. Бувають випадки що кров несумісна за цими «маленькими» групами, але результат 1 – її аглютинація, склеювання. В догоспітальних умовах не завжди зможуть виправити цю ситуацію 3) ЧАС. Стабпункт це не лікарня, не стаціонар. Це місце де вже більш кваліфікований персонал пересвідчиться що поранений доїде до госпіталя і швидко його туди відправляють Гратись ніхто не буде – забрали загрозу життю і повезли далі До речі, у мене раніше стояв на синтетичні кровозамінники, але той самий перфторан зберігається у -18 - -4C Ще було б дуже круто якби у військах всі здавали власну кров на такі випадки, і власну б отримували. І-інвестиція. З розмови з лікарями дізнався що вони ллють кристалоїди і колоїди. Їх ціль – швидкість, саме швидкість рятує життя Можу підрезюмувати: догоспітальна кров – дуже ахуєнно, але поки неможливо. А в кого вдалося – респект Холівар по крові в коментах👇

ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО КАБЛЕНДУ У мене за спиною вирва від керованої авіаційної бомби. Це бомба з крильцями яка у польоті може корегувати свій курс для найточнішого влучання. Авіація це насправді страшнореально, Рожок і Бургер відчули це на собі Загалом багато озброєння і техніки вже звуком своєї роботи створюють психічний тиск Коли ви чуєте літак – він вже давно на зворотньому шляху від вас, тому що тут сказати Плюс, спостерігайте 😂

АЛЕ НЕ ВАРТО НАС ІДЕАЛІЗУВАТИ #пролюдей Я не умею сказать, но хочу Боєць СОУ – свята, жертовна, героїчна, праведногнівна і всесвітньодобра надлюдина у очах пересічної цивільної людини. Вони круті, красиві, моцні, захистять і поступляться місцем в міському транспорті. АЛЕ Є НЮАНС Ми такі ж люди з такими ж вадами. Ми і алкаші, і наркомани, і піздаболи, і просто уйобки. Уявіть що ви зайшли в мак в годину-пік і усі гості – тепер ваші колеги. До чого я – армія це зріз усіх шарів суспільства, де в одному колективі є представники кожного. І серед нас є як хороші люди, так і галімі чорти. Деяким з них хочеться просто набити їбальник. Звичайно, за те, що їхні вади заважають виконувати їхні обовʼязки, чим піддають загрозі вас. І навіть нікого послати нахуй, всі ж такі ахуєнні І які б надлюдські випробування не випадали на бійця СОУ – він всеодно лишається людиною Зі своїми особливостями, вадами, залежностями, упередженнями і нестерпними характерами. З бажанням зʼїбатися і поміняти окоп на ґрати губи, з «країна мені нічого не дала» і так далі. Набір індивідуальний. Ми всього навсього люди.

Шеврон жінки-військовослужбовця з ЗСУ #пролюдей Давно помітив одну дивовижну річ. Це люди у проклятих Богом місцях. Вони інші От на гражданці, стане вам не дай Боже погано у людному місці – пройдуть повз. Попросите допомогти – скоріше відмовлять Тут якось інакше. За 5-15хв знайомства ви автоматично стаєте для людини другом/братом/кумом/сватом Вам дадуть сіжку, поділяться водою, хавкою, дадуть таблетку від голови і сраки,а на ТПУ навіть нагодують Звичайно що кожен сам собі на умі, але відчувається між службовцями якась всезагальна згуртованість, жертовність і чуйність одне до одного. Звичайно винятків багато. Але навіть аватар, і той хоче дати тобі цукерок (асуждаю!) А ще люди стають відвертими. Інколи можна почути речі які, мабуть, обговорюють лише з психологом Не дарма Шевчук співав – «чим ближче до смерті –тим чистіше люди»

Панове, долучайтесь до каналу бригади РУБІЖ

“Після мінометного обстрілу на позиції було четверо поранених. Одному з них знесло пів голови, досі памʼятаю його прізвище. Часу було - лічені секунди. Допомогу я їм надавав на ходу, в “бетері”. Всі вижили”, - згадує бойовий медик Клаус. Хлопець - студент столичного медичного універститету. У перервах між чергуваннями встигає писати конспекти на пари. Каже, не може спокійно жити цивільним життям, поки триває війна і є потреба в медиках. “Допоки на позиції немає поранених, ти - звичайний боєць, а медиком стаєш лише тоді, коли є “трьохсоті”, - без тіні смутку каже медик. Врятованих бійців Клаус не рахує, хоч зізнається, знає, що так часто роблять його колеги. Найбільше боїться ліку тих, кого не встиг, не зміг вирвати з лап смерті. Й мріє ще відчути справжнього студентського життя у мирній країні після перемоги.

МИ ЇХ ЗНИЩИЛИ UPD з Серебрянки Ви всі памʼятаєте крайню історію про ВОГ. Нещодавно зустрівся з її героями і дізнався про подальший розвиток подій Як завжди весь екшн починається тоді, коли вимикаєш камеру Перекотився на сп до пацанів, де побачили як до нас підходить трійка противника Ми відкрили вогонь Боєць А цілий день нахвалював свій форт600, тож настав його час. Мені під ноги лише вилітали гільзи Загалом, трохи пошуміли На ранок знайшли тіла, тоді я вже був в госпіталі Отже нас пробачив ВОГ, а їх не пробачив ФОРТ Ви напевне не дізнаєтеся чи ви в когось попали Не відчувається ні радості, ні нападу урапатріотизму, просто або ми їх, або вони нас На цей раз ми, хоч і отримали по голові, але одержали верх На жаль за тиждень один з бійців що тоді були зі мною потрапив у полон. Я дуже сподіваюсь що незабаром його витягнуть Цікаво було спостерігати як оживає заляканий дух молодого хлопця, який цілий день отримував пізди від арти, коли настав час повернути залізо відправникам На цьому завершився 4й сезон зі своїми викликами, втратами і пораненнями Розпочинаємо новий і сподіваємось на краще

Друзі, всіх вітаю! Якщо серед вас є художники, які готові своїм пензлем і фарбою допомогти моєму підрозділу, відпишіть в коментарі)

ВІЗЬМИ СЕБЕ В РУКИ! або про самоконтроль. В цей день три роки тому відбувся мій дебютний виступ. Спойлер: ми обісралися Тоді я вперше відчув як мені хочеться кинути гітару і бігти. Здається, мною оволодівала паніка. А далі у моїй голові промайнула думка "Попадеш на війну, теж зброю кинеш, побіжиш?" Це мене надихнуло, я зробив крок у світло прожектора, і в одразу зрозумів що, не зважаючи на ганьбу, я опанував себе. Отже паніка вб'є вас набагато швидше за уламки чи кулі Вона змушує нас робити абсолютно нераціональні речі, хоча нам це здається єдиним способом до виживання АЛЕ МИ НІКОЛИ НЕ ОПУСКАЄМО РУКИ! Як уникнути паніки? 1) Не слухайте "СлонFM" або тзв "Солдатське радіо" Це плітки і домисли. Солдати інколи "володіють" інформацією, якою не володіє навіть Арестович і Пес Патрон. І завжди можна почути "Нам пізда", "Нас кинули" і звичайно "Там прилітає" Не слухайте і пропускайте повз вуха. Ви лише власноруч піднімете власний градус переживань. Слухайте брифінги. 2) Не малюйте в своїй голові 999 варіантів власної страшної загибелі. Те, що ви про це подумаєте — не покращить вашого становища, а лише відніме вам глузду. Натомість уважно виконуйте поточну справу. Не лякайте себе, а вирішуйте проблеми мірою надходження. 3) Розуміння і план З цим складніше і це приходить з досвідом. Ви маєте розуміти що зараз відбудеться, і розуміти як цього уникнути. Що я зроблю коли почую свист/постріл/тощо? 4) "Безделие — игрушка дьявола" Завжди щось робіть, а якщо немає що робити — копайте. Ви відволікаєтесь і отримуєте відчуття контролю над ситуацією Коли ви вже безпосередньо візьмете участь, вам буде не до паніки. Ви будете надто зайняті. 5) Паніка заразна І якщо вже вона вас вхопила за здесь, не шифруйте своїх товаришів, не провокуйте паніку у решти. Яким би стійким не був ваш розум, це дуже на нього вплине в цей момент Це мої суб'єктивні враження, у всіх є свої способи. Чомусь у мене подумки добре працює фраза "Нет,этого делать нельзя". Повертає до тями) Не накручуйте себе і близьких Ваші рекомендації в коментарі)

Зате зʼїхав від батьків!

БʼЄМОСЯ З ВАГНЕРІВЦЯМИ, «СВЯТКУЄМО» ДР, Курдюмівка момент Що я робив в цей день рік тому? Чи часто вас відвідує це питання? Згадати допомагає архів інстаграму, але є і святкові дні, заплинекачені своєю історією. На днях у одного з моїх друзів днр. Обираючи подарунки ми орієнтуємось на цінності, іменинника або свої. Цікаво як цінності змінюються в залежності від обставин Рік тому в цей день я дістав заниканий на дно рюкзака енергетик "Monster" зі смаком манго і кент з ментоловою капсулою, пішов уздовж траншей, доки не натрапив на неглибоку ганебну перекриту щілину, з якої стирчав шматок спальника. Я посмикав за спальник і був посланий нахуй У тому спальнику лежав мій корєш, який щойно повернувся з філії пекла, яка знаходилась десь в 1-1,5 км від того місця Я протягнув йому дари - смачний енергос і нормальну цигарку Через 5 хвилин ці тіпи підуть відбивати забутий богом шматок посадки Через 8 годин ми з тіпами з 30 бригади підемо виносити з сусідньої посадки бійця з пораненням в живіт під світломузику Через 13 годин мені прийшла інформація що на нас лізуть і всі піднялись по тривозі. Тоді загинув Андрій Шиян А далі просто щось незрозуміле, ті відступають, ті контратакують, одного не забрали при відході бо він тупо не прокинувся (+1 фобія) Є дні, які не закінчуються Але ми все одно святкуємо чийсь др (якщо ваше свято не схоже на це, навіть не запрошуйте мене) Тому що не треба занепадати духом. Життя продовжується і треба встигнути його прожити А чиєсь щойно закінчилося, просто при вас і в цей момент. Ваше – триває. Який сенс щось відкладати на потім? Потім не настане. Живіть зараз А що ви робили в цей день рік тому?

Мало хто знає, але таким я був до війни Мабуть цей образ – яскравий антипод для «нормального пацана» В мене було довге волосся, на яке я звичайно наносив кондиціонер, а ще під певні івенти я робив мейкап, за що отримував багато косих поглядів В той самий час я справді хотів повʼязати свою професію з військами і отримував для цього освіту Біполярка? Зовсім ні Роцк-двіжуха виявилась дуже серйозно налаштована. Є люди які пішли воювати, є навіть загиблі («Шульц» якщо не помиляюсь), багато хто займається волонтерством А ще багато хто просто забив хуй. Люди не замислюються про те що відбувається і продовжує відбуватись, хоча їх вчорашні друзі лягають в могилу щоб ті могли співати про сатану. Вони ниють що їм не стає на флішку палинки, дехто навіть продовжує створювати контент під російський ринок і вірить в Вєлікій Мір! Людям похуй, у них своя реальність, я розумію і ставлюсь до цього просто. Проблема в тому, що нам теж вже потроху стає похуй.

Справджується давній мем! Медики-снейпери в чаті? 😂 Я завжди люблю опановувати щось нове. Мабуть заповненість нашого життя вимірюється кількістю здобутих навичок. Та і враховуючи нашу роботу, краще зайвий раз щось вміти, ніж не вміти. Всі мають бути взаємозамінні. Тому вчіться всьому, на війні все знадобиться Рофли про дистанційну евтаназію в коментарі👇

Панове увага! Для проведення навчань з такмеду потрібен спеціальний навчальний манекен на час (з поверненням!) Не підкажете до кого можна звернутися?

Сьогодні вперше з крайнього виїзду дістав свої шмотки Мої окуляри досі в крові того чоловіка з крайнього відосу Баф і убакс, незважаючи на прання, досі разять аміачним запахом поту в перемішку з нудотним запахом крові Цей запах закарбовується десь в голові. І від нього важко позбутися. Сморід. Річ яка мене лякала коли я обирав професію. Ніхто не благоухає,абсолютно всі люди смердючі і брудні. Це так неідеально і рутинно, але це правда. Це загальнолюдський недолік. Але варто лише прийняти факт того, що всі живі люди неідеальні – одразу стає якось простіше.