Ядерний психотерапевт

By Ivan Petkanych День незалежності. Хоча, по суті - день проголошення Незалежності. Акт проголошення став, радше початком шляху, ніж доконаним фактом. Чому, ж Україна з потенціалом, ресурсами застрягла? Як виявилось у нас у всіх своя, якась правильна незалежність. Для когось - антиросія. У когось - шлях до Європи. У когось - можливість керувати. У когось данина предкам. Для когось регіональна ідентичність. Для когось можливість рєшать, а для когось, дух створювати прекрасне. Так само, сьогодні у нас у всіх своя, правильна війна... для когось холод і безсоння, втрати і рішучість, багнюка і сенс заради чого, заради кого... для когось це два-три тижні і ролики в ютюбі і наклейки з стікерами про віру в ЗСУ; для когось це прильоти, що псують в цілому нормальне життя; Для когось - тут, для когось - там... Так... неможливо рухатися вперед, допоки у кожного своя правильна, істинна Україна і якась інша - неправильна. Так само у кожного - своя війна. Але, з цього починається справжня незалежність. Мати право на свою Україну.. і навіть свою Війну. Ми стали незалежними і багато різних Україн свідчать про те, самим фактом свого існування. Але, коли ми говоримо про повну Незалежність, котра буде шляхом у майбутнє, а не тупцюванням на одному місці, ми не зможемо уникнути прийняття іншого, інакшого, незрозумілого, неправильного на нашу думку. Ми не можемо бути незалежними, якщо навколо, їхня неправильна Україна, неправильні погляди, думки, уподобання. Справжня незалежність починається прийняття незалежностей тих, хто навколо, навіть якщо у них інша Україна, інша війна, інші авторитети. Бо Україна може бути єдиною тільки, якщо вона може бути різною. p.s. коли України розмовлять, тут немає місця не-Українам. За це і боремося)

Сьогодні, дивлячись на геть різні привітання з Днем Незалежності думав про те що з одної сторони - то частина процессу зростання, коли незалежність вона про різне А з другої - що поки воно настільки різне.. то будувати спільне важко А мій вчитель вклав це в слова І цей текст дублю і сюди

Якщо вам ще хочеться почитати щось для заспокоєння чи потрібно дати родичам посилання на офіційного експерта - от хороший матеріал https://thepage.ua/ua/economy/sho-bude-yaksho-vibuhne-zaporizka-aes-intervyu-z-radiobiologom-olenoyu-parenyuk

Зтирю з коментів у Саші Буля 😁 "то ось чому у волт-боя такі кольори костюма" 🥴🥴🥴

Я зараз в Києві і я спокійний стосовно можливого теракту на ЗАЕС Бо скоріше за все це, навіть якщо вони зроблять все від них можливе - буде велике зараження на самій площадці станції, середне - по колу радіусом 10-20 км... Багато радіоактивних елементів потрапить в Дніпро і піде в Чорне море. Узбережжя може бути заражено - так. Але не буде рознесенно по всьому Каховському водосховищу і каналам від нього.. І це справді трагедія буде. Це відкрита скринька пандори. Але.. Підрив Каховської ГЕС був більшою трагедією. Ну. Реально. Бо від води нікуди не дітись А від радіації - ми можемо захищатись. Основне питання для мене - чи готові ми спокійно сприймати можливість такої масштабної трагедії і продовжувати жити? Знати що це може статись і ми ніяк не можемо на це вплинути... І продовжувати жити. Не дивлячись на. А якщо ні - то як нам стати готовим? Бо боюсь що це не остання така ситуація. Тримаймося браття.)

Про ЗАЕС, ядерний тероризм і взагалі ______________ Дисклеймер - це не заспокійливий текст.) Я не експерт з ядерної галузі Я просто хлопець що гарно навчався в своєму універі.) ______________ В чому базова проблема ситуації? росія відкрила ящик Пандори зі своїм ядерним тероризмом да і з війною - теж по факту Тепер, те що було немислимим багато років - відбувається прямо зараз. А підрив Каховської ГЕС - продемонструвало що такі терористичні дії можуть взагалі відбуватись. Ядерна безпека і нерозповсюдження радіоактивних матеріалів була частиною концепції безпечного стабільного світу. Того світу, що створили після другої світової Світу де цінність життя людини була найвищою за весь час існування людства. Де глобальні епідемії, війни та інші катаклізми були чимсь немислимим Світу, що зараз завершується. І в новому світі.. Що прийде на зміну цьому - абсолютної безпеки не буде ще багато років. В тому числі і стосовно ядерки. Бо це як макаки в вольєрі... Якщо одна почала кричати і розмахувати бананом - інші також почнуть. Тому так чи інакше - в найближчі роки в світі відбудеться якась кількість ядерних інцидентів. Від простого витоку до застосування ядерної зброї. Ні, достеменно передбачити де та як ми не можемо. Це моє особисте очікування. Тому - моя позиція наступна Чи йобнуть, чи не йобнуть на ЗАЕС щось - впринципі вже все одно. Ядерна загроза стає просто частиною життя. Точно так само як і загроза шахедів, ракетних обстрілів чи ще чогось вже звичного для нас зараз. Ми ж адаптувались до них? Ну значить і до можливості ядерної аварії варто адаптуватись.) Хулі. Як? - база від МНС вже розповсюдженна. Вона вірна. Вірте їй. Бути готовим пересидіти якийсь час в закритому приміщенні. Не пити, не їсти і не вдихати радіоактивно забруднені матеріали.. Йод тіко по команді. Все в принципі.) А. Ще ж.. Нам доведеться позбутися думки що радіація - абсолютна смерть і піпец Так, це було закарбовано в нас роками після Чорнобиля Так, рекомендації ВООЗ кажуть про безпорогову шкоду радіації - що будь яка радіація є однозначно шкідливою. Але.. Це не є правдою. Ця позиція дозволяла зберігати абсолютну безпеку і не відкривати вікно овертона для небезпечного поводження з радіоактивними матеріалами Але вже все.. не буде цієї супербезпеки. І головний кайф в тому що ми це переживемо. Бо радіація не настільки однозначно страшна. І її розповсюдження - це не оці концентричні круги проведені циркулем.. Ці круги - лише МОЖЛИВІ зони до яких радіація може дістатись при співпадінні обставин. В реальності - навіть при найгірших сценаріях, ураження куди як менше. Тобто це не "ми всі помремо".) Ні.) Фактична шкода менша ніж нам малює массова культура – про це можна окремий текст по радіобіології писати, але не зараз і це не моя вотчина. Чи зачепить чи ні нас радіоактивною хмарою - залежить від купи факторів. Перш за все - від того скільки радіоактивної речовини буде піднято в повітря, в якому вигляді і куди буде вітер. Тому перейдемо до нашого кейсу. На картинці до цього тексту я прикріпив найгірший сценарій для найгіршої аварії на Працюючому реакторі станом на 29 серпня 2022 року. На якому все ще активні продукти ділення з малим періодом розпаду і вони ще не встигли розпастись.(період напіврозпаду і ось це все) Зараз в нас реактори заглушені вже давно. Всі найбільш активні елементи вже розпались - іонізуючого випромінювання від них буде менше. Найбільшу небезпеку становлять довгоживучі стронцій та цезій що гарно абсорбуються нашим організмом при потраплянні в середину нас. Ще раз - вони становлять серйозну небезпеку саме при потраплянні в середину. Валятись в них навіть в захисному костюмі також не варто звичайно...) Але от такого прямої небезпеки як при чорнобилі було - не буде. + так як це не чорнобиль, а я про це вже багато разів писав - у нас інша конструкція реакторів і набагато-набагато кращі заходи безпеки.(тексти прикріплю посиланнями) Навіть можливий викид при порушенні цілісності першого контуру буде куди як меншим. А зараз з урахуванням зупинки всіх реакторів - ще меншим.

Завтра зроблю текст про ЗАЕС і ядерку взагалі також чуть згадаю Кістяк тез вже є Але Пишіть питання - також врахую в матеріалі. )

Коти Мені тут докладають що десь люди подуріли стосовно теми ЗАЕС.. і знов "дозіметри, йод і т.д." Я в оточенні не бачу... Але може то в мене бульбашка така Уточніть будь ласка - ви то як? Як знайомі?

Багато людей хоче щоб жити стало краще. Але не хоче контактувати з собою. Цікавитись собою. Відчувати свої зажаті почуття і фрустровані потреби.. Не, не будемо, це важко і боляче. Проте, це як хотіти щоб на ногах не було синців, не було "спонтанних" падінь.. і при цьому відмовлятись дивитись під ноги, принципово не помічати як саме ми рухаємось в просторі Надіти таке от жабо як на котику.. Але широке-широке, так щоб точно не бачити нічого нижче голови. А потім ображатись - що життя болюче і несправедливе.) Не, ну звичайно можна попросити розставити всі меблі так щоб в них неможливо було врізатись і прикрити всі гострі кути подушками.. Але тоді безпечний світ буде обмежений лише зоною вже відомого. А нахіба таке життя тоді? ) Рано чи пізно стане нудно і тісно.) А вийти назовні буде страшно і боляче... ______________ P.S.: всі співпадіння виключно випадкові. Р.P.S.: Війна на всіх нас впливає. Але в війну вилазять саме наші особисті глюки, проблеми і способи компенсації. І саме зараз їх всіх видно стає чітко як ніколи.

Тобто схема-схема така Дозволити реакції проявитись і тільки потім її зменшувати через проявлення і калібровку Не намагаться розслабитись от з місця, а зняти завмирання через цикл напруження-розслаблення Так ми повернемось в нормативний тонусний стан і от вже з нього - можна йти спокійно в розслаблення

Нагадую базовий протокол розслаблення Дозвольте реакції існувати в тілі Трухануло багатьох і це нормально Якщо реакцію зажати - вона нікуди не дінеться Просто дозвольте собі зжатись і стати тією тваринкою, якій страшно Бо це реально стрьомно було. І коли ви станете нею - помітьте інших людей навколо Помітьте - що от зараз вже безпечно, все - можна розслаблятись І покажіть це вашій внутрішній тваринці Далі - стандартна схема ассоціації з тілом Починайте зі стоп Трохи зіжміть розіжміть пальці.. Голені Дозволяючи собі на видоху чуть більше розслаблятись Ікра.. Живіт Спину Плечі Просто напряжіть і розслабте, напряжіть і розслабте Так ми працюємо Вдох і видох Напруження і розслаблення Напряжіть руки Стисніть кулаки І розслабте їх Уповільніть дихання Помітьте ще раз що ви не самі "ви не самі, зараз із вами в ахуї пару мільйонів 😁" - by Darwin Tremor І після цього - повільно вже можна розслаблятись повністю Доброї ночі вам )

Коли саме можна зрозуміти, що прийшов час (або не прийшов) йти на психотерапію? Тут така справа - психотерапія це не лікування Психотерапія це засіб підвищення якості життя От коли захочеться підвищити якість життя - тоді і варто йти Часто люди йдуть коли вже всьо, піздец, пріплилі. І тоді велетенський шмат часу йде на те щоб починити все що от прям зараз падає.. І тілько потім вже починається справжня робота я цей етап називаю "підняти стелю на швабри" - головне що стоїть і зараз не падає і да - його можна пропустити якщо прийти не тоді коли піздец, а коли є потреба в покращенні От просто - тому що хочеться зробити своє життя кращим.) Для себе.)

Організував серію питання-відповідей на фейсбуці Хто хоче - підтягуйтесь ) https://facebook.com/story.php?story_fbid=6267257986638991&id=100000645568776

Дохуя масла невизнеченності Більшість людей хочуть стабільності. Це нормальна потреба людини. Одна з основних. Ми як біологічний вид еволюціонували в умовах коли зміни зовнішніх умов були відносно рідкісними та короткотривалими Почекали якийсь час – от і готова нова визначеність Кількість змінних також була визначена – от що може трапитись з первісною людиною? Потоп, посуха, заморозки, стадо бізонів.. Медвідь оселився поруч, посварився з членом племені, хворь почалась.. Ото життя.. Стабільність.) Але тепер ми живемо в екосистемі яку самі собі створили. В складній взаємопов'язаній системі. Де зміна одного елементу невідворотно призводить до змін в цілій низці інших.. І ця система зараз дуже швидко починає змінюватись. Ми довго фіксували її. З кінця другої світової ми намагались втримати епоху процвітання і безпеки. Але тепер прийшла пора змін. Тектонічних змін. Яким буде світ після – ніхто не знає. В рамках таких масштабних змін утримати свій маленький острівець стабільності буде дуже важко. А вичікувати поки все налагодиться... Так можна все життя прочекати і нічого не дочекатись. Після війни в нас будуть повоєнні роки, далі війна Китаю за Тайвань, чи Китаю за сибірь, чи.. потім ще якийсь вірус з льодовикового періоду.. А далі інопланетяни прилетять. Ну блін, ви самі ж розумієте що вони точно мають бути?)) Перечекать навряд чи вийде. Соррі. І зараз половина моїх клієнтів, які вже не страждають, мають один й той самий запит - "а далі то як?" В чому ж проблема? Ми змішуємо соціальні проблеми і реальне фізичне виживання. Треба перестати це робити. Наш мозок – це мозок збирача-мисливця що еволюціонував 100 тис. років тому. В нього не вмонтована складна взаємодія на мільйони людей… Максимум 150 і все. Тому ми часто сприймаємо ці велетенські соціальні процеси як стихійне лихо. А що ми робимо зі стихійним лихом? – правильно, вмикаємо систему бий-біжи. Так от ні – ми виживемо так чи інакше. Може не купимо нову машину, може переїдемо в інший район.. Але виживемо. З голоду в найближчих років 20-30 ми точно не помремо. (хіба що ви в Африці чи ще десь) І завмирати вичікуючи час коли стане повністю зрозуміло – точно не варто. Бо загрози життю фактичної немає. + в дитинстві будь які розлади в сім’ї сприймаються як піздец-піздец Поки ти маленький ще, в цьому світі все сприймається як загроза – і це нормально. Батьки сваряться? – це загроза виживанню. Дуже суб’єктивна і гіперболізована.. Але для дитячого мозку дуже реальна. І в багатьох з нас сидить цей екзестенційний страх в тілі. В розумі його вже немає.. А в тілі – є. І він реагує на будь які потрясіння режимом «піздец». І тільки помічаючи його, домовляючись з переляканою дитиною всередині можна продовжувати жити далі в умовах тотальних змін. + в той же скоуп – наслідки репресій советскої влади. Цей піздец сидить в сімейній пам’яті половини моїх клієнтів. «Не висовуйся, а то помітять», «погані часи треба переживати погано, як всі, а то люди донос напишуть», «мати владу це небезпечно» і т.п. Це всьо зменшує нашу суб’єктність в можливостях до трансформації. І да – в наших предків було багато досвіду, коли соціальні зміни реально загрожували життю. Мій дід якось на парт-собранії зробив зауваження місцевому чинуші.. І потім переховувався на горищі. Ну так.. На всяк випадок. Часи були такі. Що з цим всім робити? Усвідомлювати, знаходити зв’язки з фактичними рішеннями і подіями, проживати ці страхи і робити по іншому далі в житті. І все одно вірити і експериментувати.) P.S.: Люди, любіть своїх дітей. Їм жити в світі невизначенності якої ще не було. І потрібна буде дуже стійка екзистенційна опора.

Про втрати, цінносі і смерть. Ви знаєте про що цей текст. Він болючий. Але сподіваюсь що він вийшов цілющим. Бо я просто маю його зробити. ___________ Сиджу матюкаюсь. Слова йдуть не туди і не так Не про те. Пишу як людина якій болить, а не як той хто підсвічує важливе Бо я людина і мені боляче. Я сиджу і плачу. Навзрид, так як давно не плакав. Чи за ним одним? - О, ні.. нажаль ні. Є речі які я не вмію до кінця пережити. Це наші втрати. ___________ На початку війни в мене був діалог з найближчою в той момент людиною - як твої 10? - 8 - Зрозумів. Співчуваю. Я з тобою. А всередині все обірвалось. Це був перший досвід мій про втрати - не ті що заплановані чи від хвороби, а ті що про майбутнє яке більше ніколи не відбудеться. Ця війна - перша велика війна в історії людства, що йде онлайн. Ми бачимо наші втрати тут і зараз - завдяки інтернету і зв'язку. Не абстрактно як раніше "пішов на війну та не повернувся", а от прямо тут і зараз. З ідентифікацією загиблих по фото, по татуюваннях, протягом доби-двох.. І тоді, виникає це чітке відчуття, що.. Вони вбивають Нас. Не Івана, не Миколу, а Нас. Коли вбивають одного з нас - це пиздець. як. боляче. і нажаль від цього болю ми нікуди не дінемося Він нагадує нам що ми це частина великого Ми І це карбуєтся всередині. Це дуже болюча плата за формування нації. Але ми вже її платимо і це не наш вибір. А от що наш вібір - це те які цінності ми в собі взрощуємо? Вибори - завжди робляться цінностями. І наші вибори - формують наші цінності Найбільший вибір відбудеться після закінчення цієї війни. Наші предки вже робили те що робимо зараз ми. Можливо в іншому масштабі, так. Але потім - вони заспокоювались і поринали у чвари, розбрат і битву за межу. А далі все повторювалось.. Ми це ж вже бачили після Майдану. Я дуже сподіваюсь що після цієї війни ситуація буде іншою. Що після неї - ми зможемо спертись на ті цінності що викарбовуються в нас зараз. І зробити інший вибір. Цей вибір - сукупність вибору кожного з нас. Персональний зефірочний тест. Одну зефірку зараз, або дві, але потім. Персональний зефірочний тест, який проходить вся нація. Шануймося браття. І тримаймося один одного. Бо це все пиздець як не просто. Я з вами люди

Чи є сенс в цих спогадах? О так. Є. Це етап спільного перепроживання горя. Горя по життю що було До. В когось все пішло шкереберть, в когось - покращилось все, в когось стало просто по іншому. Але абсолютно точно - життя кожного змінилося 24го лютого. І проживання горя - це не тільки поплакати за тим що було, о ні. Це взагалі не основна задача. Перш за все це адаптація до нової реальності. В якій вже немає того що було тоді. Задача ж плачу за тим що було - віднайти ті потреби що були зашиті Там і з Тими кого вже нема І коли ми все це робимо зараз тут, разом - ми створюємо свою нову реальність. Тож включусь і я. До 23го в мене був ідеально розписаний план на рік. От просто - це мав стати кращий рік мого життя. Починити дихання і зв'язки на ногах, біговий клуб, парочка нових проектів.. Все дуже-дуже добре і під все був ресурс / контакти. В цей час я вже мав би подавати документи на візу в Британію.) Хех. Оплакування цього майбутнього що не трапилось зайняло в мене місяці півтора вже влітку.😔 А з 24го декілька місяців все неслось на одному адреналіні. Зранку, як і всі - прокинувся від вибухів. В чатах безлад, лиш в чаті з мужиками та мемасами все було найбільш адекватно. О 7й подзвонила близька подруга-військова, розбудить і повідомить що в нас війна. Сильно здивувалась моїй адекватності і що я, цивільний, не дьоргаюсь і спокійний. На 24те в мене була запланована співбесіда - я довго колупав своїх друзів що хочу вписаться в спільну справу з ними. Хорошу справу. І от - їм як раз був потрібен хтось типу мене і мені пробили співбесіду. Угу.) Співбесіду ми то провели, за стаканчиком кави коло метро..)) Але я приїхав додом і зрозумів що ні - не зможу це робити зараз. Бо маю зайнятись іншим. І сумістити не вийде. У-у. І я почав їбашити. Їбашити так як ніколи не їбашив до того. Всі роки моєї підготовки були необхідні мені в той момент. І писати. Писати стільки скільки не писав ніколи до. Про все що бачив та вважав за потрібне. Про те що знав вообще з минулого життя і думав що вже ніколи не знадобиться.. На початку війни до мене прийшла подруга і сказала що треба заспокоїти людей про ЧАЕС, а далі - пішов процес про все інше. Про духовність, віру та Єдність. Писати і говорити так як ніколи до того не писав та не говорив. Я жив на русанівці - це гарно укріплений острів у нас в Києві, і відчував що я - то маленький, але дуже потужний і гарно укритий передавач. Їбашити так мало свою ціну - я прям сильно себе вимотав тоді. Але воно було того варте.) Хех Певна частина мене навіть сумує за тим часом - тоді було абсолютно точно зрозуміло що і як робити, і що буде найефективнішим прямо зараз. Про що писати, про що говорити з людьми.. Піздец повний. Але зрозумілий піздец. *Да, я вперше кажу про це публічно.) Ця травма - формує націю. Але яку саме націю - залежить від особистих виборів кожного з нас. Шануймося браття.

Текст перед роковинами "Люди. Найцінніше в цьому життя - це люди." Вчора я зробив опитування тут в телеграм каналі і на сторінці. Сподівався знайти загальний тренд для всіх - але не має його У всіх стан різний і.. це добре.) Всі якось по своєму це все вивозять Навіть коли думають що не вивозять - все одно вивозять по факту. Хочу повиділяти основні стани та запити в цьому тексті - тому він буде трохи еклектичним Які часи - такі і тексти) ❇️- Їбане чи не їбане 24го, 25го?.. І якщо щось буде - то що буде? Чесно - ніхто не знає. Їх дії алогічні - ми в війні з дуже непослідовним противником. І з одної сторони це добре - їх дії часто хаотичні і тому менш результативні. З іншої - очікувати можна що завгодно. Але точно скажу - ядерки сьогодні-завтра-післязавтра не буде. А всьо інше ми вже навчились переживати.) Хулі вже нам? Почався обстріл - зібрались і в укриття. ❇️- "Купувать сукню зараз чи почекать до 26го?" Як каже моя подруга "Мортідо повбиває українців швидше ніж pycня. Треба продовжувати жити" Це золоте правило - бо ліпшого часу щоб жити ніж зараз точно не буде. ❇️- відчуття повної невизначенності / неможливість будувати плани Я своїм клієнтам завжди ставлю питання - а чого хочеться? Понятне діло що хочеться щоб pycня померла, війна закінчилась і ось це все.. Але ставити життя на паузу до того часу - ну така собі ідея. Треба продовжувати жити з Урахуванням війни. Коли війна стає не фігурою, а фоном. Просто - фоном. Да, війна створює і додає контраст до всього і все загострюється. Да, часто важко це вивозити все. Але ні - різко і внезапно нічого не зміниться. Ми в періоді турбулентних змін світу. Стабільності як раніше - вже не буде. Треба вчитись жити і планувати в умовах такого рівня невизначенності. Ви спитаєте як? - Це важко, да. Треба знаходити нові точки опори. Детальніше роспишу ще - в мене вже лежить матеріал готовий на 80%, опублікую з понеділка.) ❇️- Перенапруження і проблеми зі сном / неможлвість рослабитись / втома Четверо клієнтів з 23х жалілися минулими тижнями на дуже поганий сон Я сам сплю по 6 годин - далі підриває і всьо. В половини клієнтів виявилось завмирання і перенапруження фонове - яке вони тупо ігнорили, знаєте - от так за собою тягали завмершу частину. Рішення - тільки розвмерати. Асооціюватись з завмершою частиною і розмирати. В інших - тупо ігнор своєї тривожності чи забивання на свій стан. Люди. Якщо в вас так само - не нада так будь ласка.) Не забивайте на себе і свій стан - помічайте дрібниці. Бо вони часто ніфіга не дрібниці. ❇️- Витіснене і маятник стану від "Всьо піздец" до "всьо хорошо, он у людей же ще гірше" Все не просто. Ну от просто все не просто. І зупинитсь в якійсь позиції зараз неможливо. Часто в нас в якомусь місці все добре, а в іншому - якась херня. Наша психіка намагається якось визначитись і витіснити іншу частку.. Але так працює лише в імпульсному режимі і це норм для часу тимчасових турбулентностей. А у нас вони ще надовго. Нам ще повоєнні роки переживати.) Коротко - не треба витісняти себе, все одно від себе не втічеш Довго - я писав в тексті про трагедію в Дніпрі, прикріплю в коментарях ________________ Є ще багато станів і речей про які варто було б зазначити Але вже наступним разом. Найважлиіше мабудь це питання Об'єктність і прийняття своєї об'єктності / обмеженності Про це буде один з наступних текстів. ________________ Що найважливіше хочу сказати. Питання не в тому як саме правильно жити в цій війні. Не має в світі більше правильних відповідей. Колись може й були, але зараз точно вже не має. Кожен переживає війну по своєму. І це нормально. Бо ми різні. Це додає нам стійкості. Спирайтеся один на одного Бо Ми в Нас є.