Записки Кудлатого Самасшедшого
رفتن به کانال در Telegram
Мої думки, творчість, смаки. Місце, де я рефлексую час від часу https://wyrd.ink/uk/a/kudlatyy © Кудлатий
نمایش بیشترأوكرانيا36 580دسته بندی مشخص نشده است
253
مشترکین
اطلاعاتی وجود ندارد24 ساعت
-17 روز
-230 روز
در حال بارگیری داده...
جذب مشترکین
ژوئیه '26
ژوئیه '26
+8
در 2 کانالها
ژوئن '26
+5
در 4 کانالها
Get PRO
مه '26
+9
در 8 کانالها
Get PRO
آوریل '26
+6
در 2 کانالها
Get PRO
مارس '26
+6
در 2 کانالها
Get PRO
فوریه '26
+40
در 5 کانالها
Get PRO
ژانویه '26
+11
در 6 کانالها
Get PRO
دسامبر '25
+10
در 6 کانالها
Get PRO
نوامبر '25
+23
در 6 کانالها
Get PRO
اکتبر '25
+9
در 4 کانالها
Get PRO
سپتامبر '250
در 4 کانالها
Get PRO
اوت '25
+13
در 4 کانالها
Get PRO
ژوئیه '250
در 3 کانالها
Get PRO
ژوئن '25
+19
در 4 کانالها
Get PRO
مه '250
در 1 کانالها
Get PRO
آوریل '25
+6
در 2 کانالها
Get PRO
مارس '250
در 1 کانالها
Get PRO
فوریه '25
+10
در 3 کانالها
Get PRO
ژانویه '250
در 1 کانالها
Get PRO
دسامبر '240
در 3 کانالها
Get PRO
نوامبر '24
+14
در 3 کانالها
Get PRO
اکتبر '240
در 4 کانالها
Get PRO
سپتامبر '24
+12
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '240
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '24
+1
در 1 کانالها
Get PRO
ژوئن '240
در 0 کانالها
Get PRO
مه '240
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '24
+4
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '240
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '24
+106
در 0 کانالها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانالها | |
| 25 ژوئیه | +2 | |||
| 24 ژوئیه | 0 | |||
| 23 ژوئیه | 0 | |||
| 22 ژوئیه | 0 | |||
| 21 ژوئیه | 0 | |||
| 20 ژوئیه | +3 | |||
| 19 ژوئیه | 0 | |||
| 18 ژوئیه | 0 | |||
| 17 ژوئیه | 0 | |||
| 16 ژوئیه | +1 | |||
| 15 ژوئیه | 0 | |||
| 14 ژوئیه | 0 | |||
| 13 ژوئیه | 0 | |||
| 12 ژوئیه | 0 | |||
| 11 ژوئیه | +1 | |||
| 10 ژوئیه | 0 | |||
| 09 ژوئیه | 0 | |||
| 08 ژوئیه | 0 | |||
| 07 ژوئیه | +1 | |||
| 06 ژوئیه | 0 | |||
| 05 ژوئیه | 0 | |||
| 04 ژوئیه | 0 | |||
| 03 ژوئیه | 0 | |||
| 02 ژوئیه | 0 | |||
| 01 ژوئیه | 0 |
پستهای کانال
Repost from N/a
Вечір поетичних читань у Бібліотека Винники.
30.07.2026.
Я разом з друзями-поетами Остапом Кудлатим і Владиславом Трембітою будемо читати різнотематичні вірші.
Всім миру та добра.
Україна понад усе! 🇺🇦
| 2 | кіно потребує темряви й тиші,
а тому ми пишемо
на полотнах
статичні картини,
вимащені і виплекані у багрянці,
наче у стиглій вишні.
вище і вище здіймається крик над землею -
всевишні з Олімпу схиляються до померлих,
аби сповістити про місце їх поховання.
марно благати милості,
коли потрапляєш в моря Посейдона
під небом Зевса.
лезо розсікає тіло твого
опонента
на шматки
для бенкету звірства.
звісно літо приходить за графіком,
плоди розсипаючи попід ноги.
світло не згасає, навіть якщо перемога
належить смерті.
і я обираю
яблуко кольору крові,
і віддаю його
як і говориться
у стародавніх текстах і суперечках
найкрасивішій
вроді,
відчиняючи брами Трої
в ім'я, яке називаю
своєю зброєю.
ти кличеш мене рушати
за обрій світу,
відомого мореплавцям
і картам,
а я повторюю,
що невчасно,
доки молюся Фетіді,
як дитина благає матір
про втіху
надвечір.
меч у руках
відчувається втечею серед бою,
і я повторюю знову:
хай хоча б імена
на чужоземній скелі
залишаться поряд
24.07.2026
P.S. трошки на основі переглянутої Одіссеї вчора, а також "Пісні Ахілла" Медлін Міллер
#вірші | 48 |
| 3 | Рекомендую підписатись на канал найкращої коростеньської поетки! | 50 |
| 4 |  +8Уртай 💔💔💔
08.03.2014-23.07.2026
Ти був ровесником революції Гідності. Твоїх сиблінгів наш дядько повіз до Києва на самооборону Майдану, а ти залишився з нами.
І хоча впертості й непослуху тобі не бракувало, але без тебе так тихо і пусто, наче частинка дому відійшла разом з тобою.
Ти був неідеальним, але ти був найкращим.
Ступай і ти, пухкенькими лапами
З-під горіха у розкішному саду Погулянки
До центру Землі | 79 |
| 5 | Львів, липень 2026, для історії | 99 |
| 6 |  بدون متن... | 123 |
| 7 |  +3Дякую Тимуру Алавердяну за те, що розклав мої тексти, я тепер видно, про що я взагалі пишу | 131 |
| 8 | Колискова покидьків
Спіть, покидьки, ніч уже вимкнула останній кіоск.
Спіть, волоцюги, спіть, наче спати так просто,
і навіть бездомні собаки перестали сперечатися з місяцем,
і навіть найкращі поети давно уже спилися.
Спіть, бо завтра нічого нового не вигадають,
спіть, бо навіть принцесам не залишають придане.
Той самий двір, ті самі маршрутки, ті самі калюжі,
черешні червиві, розчавлені сливи, прогнилі грушки.
Спіть, маленькі алкоголіки великих ідей,
спіть же завзято, поки негода іде —
невизнані грішники, розлучені святі, водії останніх рейсів,
пророки, що працюють під стендапи Рікі Джервейса.
Не бійтеся.
Нічого страшнішого за понеділок людство ще не вигадало.
Нехай вам насниться, що заводи знову приносять вам вигоду,
тролейбуси нікуди не спізняться, рейки не зроблять випадів.
Ви вже народились — живіть. Дев'ятого місяця викидні.
Нехай вам насниться, що ніхто не питає, ким ви працюєте,
скільки заробляєте і чому досі не стали безпритульними.
Спіть, покидьки, бо саме вам вдається любити найкраще —
не маючи майже жодної причини залишитись і не впасти.
Під ранок, коли перший трамвай розріже туман,
як тупий ніж старий буханець у печах пропалений,
ви прокинетеся і знову понесете свої
дурні,
смішні,
прекрасні життя
через місто, яке ніколи не навчиться своїх дітей колисати.
Тому доводиться
робити це
нам самим —
із останнім дзвоником
ранкового будильника.
© Кудлатий | 228 |
| 9 |  Вітаємо!
Остап Кудлатий vs Сергусь Попов
Під яким кутом не дивися, правда завжди залишається незмінною, хоч би на скільки шматків ми її розрізали.
Тема: Any way you slice it.
Робота 1 🧐
Робота 2 🥸
Щоби проголосувати — напишіть у коментарях під дописом, яка робота вам сподобалась більше. Голоси приймаються тільки від підписників каналу.
Звичайний коментар із голосом за фаворита — +1 бал
Розгорнутий коментар до обох робіт із голосом за фаворита — +2 бали
Розгорнутим ми вважаємо коментар від двох речень, приклад:
Робота Х. Гарний технічний текст. Гарна тривожно-напружена атмосфера. Трохи несподівано і не зрозуміло з'явилась жовтогаряча постать, як на мене.
Робота Y. Тут текст не досконалий, як на мене. Вичитка і чистка йому не завадила б. Це вже такий собі хоррор сюжет, який легко візуалізувати. Лячно..
Вибирати складно. Попри недоліки віддаю голос роботі X/Y.
#OWL_Tears3 | 112 |
| 10 | останнє літо, знову — вогонь
у зошиті для трудового навчання
я записував плани на літо:
"поїсти кукурудзи на ринку,
пофарбувати тата,
наче Великоднє яйце,
переспати зі своєю спокутою,
своїм мовчанням."
у липні вже пахло бруківкою —
ще до того, як її почали кидати.
місто плавилось,
а з радіо просочувались гасла,
наче мухи в банку з варенням.
у серпні нас покликали знову.
кажуть:
революція має розклад —
вона приходить,
навіть коли вже всі
можновладці
вимкнули телефони і забули пароль до совісті.
хтось ішов босим,
бо кросівки лишилися на фронті.
хтось ніс прапор,
вишитий із маминої спідниці.
я ніс тінь
від себе.
у місті пахло порохом і кавуном.
літо стояло
в черзі на евакуацію.
і тільки дитина,
виплюнувши кісточку на щит,
сказала:
"ну що,
знову?"
© Кудлатий | 153 |
| 11 | Сука, це що кожного літа так буде? | 130 |
| 12 | під голоском
голосно голосять
виборці голосу
наче їм щойно
повідомили
що інді-рок
скасували
назавжди
вони стоять
з матчею
в екологічних стаканчиках
і дивляться вдалечінь
де колись
мала початися
нормальна країна
але щось
знову перенесли
на наступний квартал
— ми ж вірили
каже дівчина
у пальті
кольору екзистенційної кризи
й помаранчевої революції
— ми всі вірили
відповідає хлопець
з бородою
яка коштує
дорожче за мою куртку
над ними
пливуть хмари
у формі
розчарування
а десь
у навушниках
грає щось
надто британське
для сихова
і надто сумне
для щастя
вони говорять
про цінності
велодоріжки
урбанізм
і скандинавський досвід
так ніби
десь за рогом
уже відкривається
копенгаген
а не чергова
чарка до свята
старий дід
з народного руху
дивиться на них
з наївним роздратуванням
бо він пережив
стільки партій
що вже сприймає їх
як пори року
під голоском
голосно голосять
виборці голосу
і вітер
носить їхні слова
понад гаражами
новобудовами
і старими садами
наче листівки
з фестивалю
який закінчився
ще позавчора
а вечір
повільно осідає
на район
наче пил
на непрочитані маніфести
і навіть бог
сидячи десь
на балконі дев'ятого поверху
з кухлем чаю
і сигаретою
дивиться на все це
і думає
що люди
це дуже дивні створіння
вони постійно
за когось голосують
а потім
голосно голосять
під голоском
© Кудлатий | 269 |
| 13 |  Зверху дуже особистий текст. Текст про один із символів дитинства, яке підступно так і остаточно покинуло моє життя. Попри те, що текст писався на конкурси (так я став конкурсним наркоманом, який поза тим мало що може написати), але спровокував оті образи Маркізи в голові.
Додаю ще чи не єдине відео, що залишилось у мене з нею дванадцятирічної давності. Нема вже ні татової машини, ні гаража, песик вже сам вступив у поважні роки, маленький братик вже вищий за мене і закінчив школу, ну і Маркіза вже десять років прямує пухкенькими лапами до центру Землі.
(PS: пробачте за мої хіхікання на фоні, я знаю, це нестерпно) | 164 |
| 14 | на пам'ять Маркізі
Коли всередині мене
зродились врешті
власні спогади існування
біля обвугленого сусідського дому
і шести-семи пожежних екіпажів,
ти стояла на землі твердо,
обіймала потрісканий асфальт
м'якими пухкенькими лапами
так ніжно,
як смерть.
Ти була володаркою вулиці
і з грацією гірської рисі
вабила кожної весни
десятки кавалерів.
Їхні серенади
не давали мені, десятирічному,
спати.
Гладити тебе можна було
лише з дозволу,
але щойно руки торкалися шерсті,
ти приголублювалась так ніжно,
що всі негаразди миттю
щезали кудись
за небокрай.
Ти ганяла нашого бідного песика
по колу, між гаражем та подвір'ям,
що мимоволі ми всі потрапляли
у химерну екранізацію
Тома та Джері —
тільки мишка гавкала
і була більше за тебе
разів десь зо п'ять.
Ти була воістину аристократична,
красиво-смугаста королева
міста, в якому відключали
по графіках воду,
і вроду твою ще до сьогодні
носить останній твій син.
Ти до останку кружляла,
лишаючи криваві сліди,
поки рак без жалю
роз'їдав твої груди.
І наш дід з другом,
поки бабусі не було,
дав тобі прощальний укол.
І я, ридаючи,
здіймаюся східцями,
несучи лопату й мішок.
Я ще відчуваю вагу твого тіла
і як безбожно вона тисне
на мою душу.
Вирушай, Маркізо,
своїми пухкими м'якенькими лапами
у останню мандрівку —
з-під розкішної яблуні
в саду Погулянки
аж до центру
землі.
© Кудлатий | 130 |
| 15 | Можливо комусь буде цікаво, погорив на днях з одним шанованим паном трошка про поезію:
https://youtu.be/EX_lDWYE4sc?si=8hqKR-RQlf7Bsmow
Принагідно нагадую, що мій співбесідник створив класну поетичну платформу, де ви можете читати зокрема й мене)
https://wyrd.ink/uk/a/kudlatyy | 119 |
| 16 | Похід у паралельний світ та інші пригоди Лісника Василя
Я тричі бухав із плюшевим зайчиком...
Таким буде зачин цієї історії.
Постороннім вхід у наш двір закритий,
лиш кроти й ворони — бажані гості.
Ми на двох вгріли дві пляшки горілки,
цицьку Львівського, запили банкою
соку березового, заїли кальмаром,
що смакував резиною.
Плюшевий зайчик щохвилинно
пустим скляним поглядом
слухав мою сповідь.
Як я, старий лісник, через голод,
пускав у свої угіддя браконьєрів,
що вирізали безжально лосів та оленів,
забивали кабанів і таких же, як мій друг,
зайчат.
Маленьких, щупленьких,
що дивились на мене очима,
повними відчаю й страху.
Рахунок моїх дотичних жертв
перевалив за сотню,
я таким скотом себе відчуваю,
зайчику мій коханий,
скажи, що мені робити?
І тут я, наче туманом оповитий,
прозрів...
Плюшевий зайчик, вухань цей шерстяний,
раптом озвався
голосом чи то мами,
чи моєї коханої,
що покинула мене колись за
чорнобривого
студента-медика з Кенії.
— Ах ти, педик кучерявий,
що ти тут мляво мямриш?!
Ти алкаш, пройдисвіт і невдаха!
Пішов ти нахуй!
Я вирячив промовисто очі:
— Зайчику, це слюр!
Так говорити не можна!
Ти гадаєш, мені не шкода?
Я від хорошого життя скотився до дна?
Заєць звівся на лапи,
настовбурив вуха кудлаті!
— Ти не повіриш, єгерю,
у цьому дворі, всередині
речей, набитих ватою,
я — твоя совість — вийшла назовні.
Я буду тебе їбати!
Коли сонце осяє весняні двори,
у підвали втечуть всі щурі та тхори.
Двірники, викурюючи останню сигарету до тла,
знайдуть у дворі бездиханне тіло
лісника Василя.
© Кудлатий | 122 |
| 17 |  +5Двіж! Здвиг! Здвиж!
Запрошуємо всіх на Літературний Здвиж, у Центрі культури «Артефакт».
Найважливіше - це класні люди, круті автори, авторки, їх друзі та чудові глядачі, котрі й підтримають і правду про вірші скажуть!
Тому 12 червня на сцену вийдуть такі літератори та літераторки:
Псевдо: Face
Підпис: Тексти з присмаком бетону, руїн і надії. Місто руйнується, люди змінюються, слова лишаються назавжди.
Олена Маєвська — співзасновниця «ЄЩоСь» і людина, яка вірить, що хороший вірш не потребує словесних понтів. Має стільки недописаних текстів, що ними вже можна окрему збірку видати.
Остап Кудлатий - Поет, слемер, переможець поетичних батлів, фіналіст національного відбору World Poetry Slam, лауреат низки всеукраїнських конкурсів, зокрема IV ступеня премії «Смолоскип-2025» у номінації «поезія», лауреат міжнародної премії О. Гончара 2026 року у номінації «Велика проза». Твори публікувалися у виданнях "Пнябзик", "Легіт", "Так ніхто не писав". Учасник фестивалю "Літерія-2025" та поетичного марафону 25 молодих поетів на "BookForum XXXII". Лікар-травматолог, лаборант-імунолог, мамина квіточка.
Юро Кам - поет, художник, ілюстратор, декоратор. Працює в театрі.
Більше інформації про поетів та поеток - у каруселі допису.
12 червня.
18:30.
Free Donation.
Літературна квартира «Артефакт».
Вулиця Кирила і Мефодія, 10, квартира 1.
Львів.
0 99 76 46 506 - телефонуйте для уточнення інформації. | 127 |
| 18 | Карочє, тойво. Хотів я колись постити сюда не тільки вірші, а й шось корисне, наприклад, огляди на книжки. І навіть разок забацав я щось про новий роман Любки. І на тому все стихло. То на «Пітьму» Павлюка щось нашкребти руки не дійшли, то нечитун підкрався, і я кілька книжок підряд закинув. Але врешті сьогодні добив чергову жертву.
Вашому вніманію: ШАХМАТИ ДЛЯ ДИБІЛІВ
Що можу сказати? Читав я се діяніє півтора місяця. То справ накатило, то знову ж тєжко було місцями. Але сьогодні я добив сей твір пана Бриниха.
Мені, який раз в три роки стає шаховим задротом, книжку продала насамперед назва. (Ну і ВСЛ — се імба, бренд, качємтво). І чесно, в самій книжці мені власне шахматна теорія не сподобалась. Її тут є багато, красиві картинки, але саме на цьому моменті я застряг найдовше. Це повне торжество змісту над формою, де 50 сторінок роздумів про різні дебюти й гамбіти, до яких тобі взагалі нема діла.
Но за то потім починається ледь не Денбраунівщина, про яку автор сам мимоволі згадує, і все стає в рази цікавіше, хоча й доволі швидко і скомкано.
Сурж соковитий, але місцями це читати було важкувато. Треба звикати і призвичаюватись. Але соковитість перлів та вираженій вражає.
Це безумовно НАЙКРАЩИЙ ЗРАЗОК ПОСТМОДЕРНІЗМУ В УКРЛІТІ, який я бачив. Ґеґи з Жаданом, плейбой з Карпою — це просто любов. Коротше, раджу, але треба готуватись, на що ви себе підписуєте. | 124 |
| 19 | старий сидить біля вікна,
як біля останнього екрана,
де лишилися канали,
які не вкрала смерть.
він пережив інфаркт —
що по факту і так приглушило
його тиху натуру
наче, безпафосне місто
вимкнули на мить,
а потім знов увімкнули,
тільки ясність ума
вже не така.
його руки —
двоє зморених птахів,
яким хтось замотав крила
старими бинтами.
контрактура Дюпюїтрена
стиснула пальці,
мовляв
досить хапатися за життя.
і він посміхається —
криво, рипляче
наче двері старого під’їзду,
плаче, бо
руки не слухаються,
але пам’ять у них все ще є.
про те,
як тримали дитину,
як гладили жінку,
як піднімали келих,
як били по керму,
коли дорога вела до біса не туди.
тепер він тільки дивиться:
на птахів на проводах,
на людей, які метушаться,
ніби в них є час,
і думає —
що найбільша зрада тіла
це не коли воно болить,
а коли воно мовчки відступає
на два кроки назад
і більше не питає дозволу.
старий кладе руки на коліна,
наче зламані інструменти,
які все одно важко викинути,
бо вони ж служили,
чесно, до останнього руху.
і в цю мить
йому ввижається:
якби хоч один палець
зміг поворухнутись —
він не став би писати заповіту,
він би просто
доторкнувся до світу:
Я ще тут.
але пальці застигли
як у статуї на центральній площі
містечка,
що лиш споглядає,
як голубиний послід
послідовно
пошарово
вкриває її долоні.
© Кудлатий | 339 |
| 20 |  +2Тільки приходжу до тями. БОЖЕ, ЯК ЦЕ БУЛО АХУЄННО. Дякую всіх дотичним та причетним! ВСЕ БУДЕ СЛЕМ!
А загалом ця поїздка у Київ принесла море вражень, знайомтсв, розвіртів, дозволила бодай трохи вирватись із рутини і пожить життя, хех) | 182 |
