Олег Шарп | Oleg Sharp

е одно не пустять - це раз. Я дуже сумніваюсь, що з огляду на процес прийняття рішень в Брюсселі, НАТО коли-небудь застосує ст.5 свого статуту для захисту України. І навіть якщо окремі країни будуть готові надати нам гарантії на кшталт 5-ї статті, нашу основну силу я бачу у власних ЗСУ. Бо, впевнений, що у разі необхідності швидкого реагування на ситуацію, різні бюрократичні відмазки не дозволять оперативно задіяти цей міжнародний механізм, а наші ЗСУ завжди на місці, вони навчені, вони мотивовані, вони досвідчені. Зброя у достатній кількості та у достатній номенклатурі - це те, що нам у першу чергу потрібно від наших партнерів. 20 млрд. гарантованих доларів щорічно на ЗСУ нам буде достатньо. Але не, боронь Боже, у вигляді грошей (хтось любить Україну і віддає за неї життя, а хтось любить гроші і віддає за них Україну - Міндіч не дасть збрехати), а тією номенклатурою зброї, яку визначатимуть українські військові у співпраці з НАТО. Четверте. Україна не повинна поступатись державотворчими засадами - і, перш за все, не піддаватись на маніпуляції стосовно мови. Віра - то таке... Вичистити проросійський гнійник в надрах УПЦ, і хай там віруючі ходять до цього патріархату. Головне, під контролем СБУ на предмет використання його російськими с/с. Що далі? Сьогодні виступив президент із закликом єднатись та посилювати наші переговорні позиції. Повинен визнати, що спічрайтери у нього професійні - роблять ставку на емоції, патріотизм та патетику - когось й на сльозу пробиває. Але посилювати переговорні позиції йому треба було раніше. Єднатись (піти на створення професійного уряду патріотичних сил) - також раніше. Але тоді були інші пріоритети: як знищити НАБУ та максимально обмежити опозицію - підзаконними санкціями, кримінальними справами тощо. Особливо "зачепило" прохання Зеленського "припинити срачі". Угу, момент вибраний такий, що у словах "не віддам я вам Єрмака, а про Міндіча взагалі забудьте" президент наробив кучу граматичних помилок. Так що особисто для мене більшість цієї промови виглядало як лицемірство та підготовку соломки напередодні "важких рішень". Так що ж таки далі? Нам кінець? Не дочекаються. Україну намагаються зламати майже шість століть - не зламали. Не зламають і зараз. Путін і Трамп зараз у такому положенні, що тиснути можна й на них - з сьогоднішнього дня починається гра, у яку можна грати не тільки вдвох, але й цілими командами. Трамп поспішає тому, що йому вкрай потрібно рятувати свій імідж у США. Путін робить вигляд, що нікуди не поспішає, але розуміє, що з Нового року його здатність воювати почне різко погіршуватись. Тому на дипломатичному фронті для України настав час не тільки захищатись, але й йти у контрнаступ. Наші козирі? Використання часового цугцвангу основних акторів цього кривавого спектаклю та непохитність Європи щодо підтримки України. На наших слабких місцях зупинятись не буди - вони вам добре відомі. Це й вкрай корумпована влада, це й ситуація на фронті, це й складна зима. Але якщо поступимось основними принципами зараз, повернути їх буде надскладно. Як казав свого часу В'ячеслав Липинський: "Коли важиться доля нації, історія не відрізняє поміж нейтральними боягузів". І щоб остаточно скинути рожеві окуляри, дуже прошу у своїх сподіваннях забути про наступне: - Про міжнародне право, сформоване за результатами WW2 - його не існує з 2008 року. Нове створюватиметься за результатами цієї війни. - Про те, що "гарантії безпеки" наших союзників дійсно будуть гарантіями безпеки. У подальшому усі сили треба буди кинути на утримання у бойовому стані нашої армії. На це повинно йти не менше 8% відсотків ВВП у поєднанні із західною допомогою. - Про те, що наш народ у подальшому вибиратиме тих, кого пасіонарна частина суспільства вважатиме найбільш достойними. Якщо ви остаточно позбавитесь цих ілюзій, боротись та існувати вам буде набагато простіше. Наступний тиждень буде справді дуже важким - і не стільки на фронті, скільки у перетягуванні політичного канату. На вас, шановні читачі, виллється тонни інформаційного бруду, а голова тріщатиме від протиречивих вкидів. Трамп тиснутиме на Київ

контактували з Венсом та Ушаковим. Потім все це буде компонуватись та змінюватись у ході інтенсивних консультацій. Другий фронт - європейський. Його куратором призначено Марко Рубіо, як найбільш антиросійського бюрократа в трампівській адміністрації. Європейський фронт - найбільш проукраїнський. Саме за його підтримки ми тримаємось і плануємо триматись далі. Хоча і він дав певну тріщину після Міндічгейту. Справа у тому, що серед чотирьох найбільших друзів України - Стармера, Макрона, Мерца та Стубба - непохитні позиції всередені країни лише у Стубба. Троє інших знаходяться у внутрішньому висококонкурентному політичному середовищі, мають наразі досить низькі рейтинги, а тому наш корупційний скандал на повну використовують їх політичні конкуренти. В силу чого, пояснювати своїм виборцям необхідність подальшої фінансової допомоги Києву стає все важче. Між тим, сьогодні надійшло чергове підтвердження - Європа разом з Україною, і погоджуватись на усі "хотєлкі" Москви вона не стане ні за яких обставин - і це головне в моєму дописі. Третій фронт - болотний. У нас весь час культивуються дві протилежні думки: «економіка росії ось-ось впаде - нам треба ще трохи протриматись» та «путіну ніхто не указ, і він не зупиниться, поки не завоює усю Україну». Ці постулати хибні за своєю глибинною суттю. Дійсно, економіка Росії стрімко летить у дупу - кумулятивний ефект санкцій, перекосу виробництва, здешевлення нафти та ефективності наших ударів по ворожих НПЗ дав свій результат. Але три фактори не дадуть Московії рухнути. Перший: вона на 90% самодостатня країна у сенсі природних ресурсів та продовольства. Другий: впасти Болотному царству не дасть Китай - йому вигідніше доїти слабку, але єдину країну, аніж той хаос, який залишиться на її руїнах. Третій - впасти Ерефії не дадуть США. Бо найбільше бояться того, що після падіння економіки чи розвалу Росії, остання втратить централізований контроль над величезними запасами ядерної зброї. Так що - ні, Болотне царство не впаде, але зробити його неспроможним продовжувати війну - реальне завдання нас і наших європейських партнерів. Що стосується "путін ніколи не зупиниться, і ніхто йому не указ" - саме це росіяни хочуть вбити в голови американців, європейців та українців. Згадайте Карибську кризу, коли голі і босі Совєти продовжували блефувати та шантажувати весь світ до останнього, а потім просто здулись, коли цей світ не піддався на їх шантаж. Так і зараз: теза про те, що Московія готова воювати ще довгі роки - є тим самим блефом, який путінці хочуть вбити в голови українців та усього світу. Якщо Трамп здуру не зніме санкції, а європейці запровадять свій 20-й пакет і розморозять російські активи, воювати на цьому рівні кацапи зможуть ще півроку, абсолютний максимум - до осені наступного року.. Тому й блефують на кожному кроці. Тому й кидають у бій свої останні резерви. Тому й брешуть своєму населенню про "стійкість економіки" та "перемоги на фронті". Що думають з цього приводу європейці? Перше. Ніколи і ніякого визнання окупованих територій російськими бути не може. Навіть, якщо такий крок зробить Трамп. При чому, я дуже сумніваюсь, що він на нього наважиться, якщо побачить рішучість європейців з цього питання. Друге. Україні не можна погоджуватись на добровільний вихід зі Слав`янсько-Краматорської агломерації. Навіть ігноруючи іміджевий та суто людський фактори (я вже мовчу про промислове значення цієї території), треба пам'ятати, що там зосереджені найміцніші інженерні укріплення, здача яких ворогу відкриє майже безпроблемний похід на Дніпро.. Третє. Ні в якому разі не можна погоджуватись на скорочення ЗСУ та номенклатури їх озброєння. Скажу зараз кримінальне: жодні гарантії безпеки на папері від інших країн, жодне членство у НАТО і жодні обіцянки Ерефії не переважать такий фактор існування держави, як повноцінна, озброєна та навчена Армія. Звісно, не можна (та не й вдасться) піти на зміни Конституції щодо членства в Альянсі, але погодитись на тимчасове заморожування такого процесу допустимо. З двох простих причин: у найближчі роки обов'язково знайдеться 3-4 країни, які нас в Альянс вс

🍁 ТИЖНЕВИЙ ОГЛЯД ВІД ОЛЕГА ШАРПА - 22.11.2025. В рамках Першого головного управління КГБ СССР функціонував відділ, головним завданням якого було слідкувати, щоб усі операції ПГУ були не стандартизовані - тобто, вимагалось, щоб кожен раз різні там кіми філбі не діяли шаблонно. Минув час, і як мені бачиться, такого підрозділу там більше не існує - майже все робиться досить примитивно та навіть "скучно". Прикладом такої роботи можна назвати створення росіянами інформаційного шторму, покликаному вибити з колії, перш за все, українців та європейців. Щоденні дозовані вкиди у західні видання протиречивої та конспірологічної інформації переслідували одну ціль - створити пекло у головах людей для того, щоб потім потрібна бенефіціару модель викликала у тих же головах відчуття "раю від пекла". Цей психологічний прийом свого часу сформулював ще Шопенгауер, а потім народна творчість спростила його до анекдоту "продай козу". У цьому сенсі хотів сказати вам, що умовні Axios чи Bloomberg нічим принципово не відрізняються від УП чи УНІАН. Якщо не названі джерела підкидають їм "есклюзивні" факти, більшість журналістів маму рідну продадуть за право першими опублікувати "смажену" інформацію. Пам`ятаю, у 90-х був випадок, коли грабіжники пішли "чистити" квартиру, знаючи, що там живе бультер'єр. Зайшовши, вони виставили уперед себе ватну фуфайку, в яку цей бультер'єр і вчепився мертвою хваткою. Потім цю фуфайку разом із собакою повісили на вішалку і спокійно зробили своє діло. Так і зараз московити вкинули в інформаційне середовище декілька таких інфофуфаєк, в які журналісти з радістю вчепились Але це все лірика - revenons à nos moutons, і буде багато букв. Поїхали... Чи дійсно існує план Трампа? Так, існує, але це не ті 28 пунктів, які Віткофф, нібито, узгодив з росіянами, і який ці росіяни вкинули в інформаційний простір. Вкинули саме для того, щоб у подальшому будь-які зміни на користь України виглядали, як максимальні поступки з боку Москви. У цьому ж ключі бачиться і вчорашній спектакль путіна, який прибув на Мосфільм, і там йому серед потрібних декорацій доповіли про "звільнення" Куп`янська. Дешевий спектакль, розрахований на російського споживача з наївним сподіванням, що його "схавають" і у США. Що відбувається насправді? Насправді Трампу дуже припекло. Припекло з двох причин. Справа Епштейна почала виходити за рамки його особистої безпеки - не тільки політичної, але й кримінальної. Це - раз. Довіра американців до нього особисто впала до 38% - це два. Ніяких сильних козирів на руках для покращення свого іміджу Трамп не має, а тому вихід бачить в одному - піднятись на темі "миротворчості". Ті вісім війн, які він, нібито, закінчив, не йдуть ні у яке порівнння з війною в Україні, бо наша війна, на відміну від інших, зачіпає екзинстаційні засади майбутнього міжнародного права (нинішнього вже не існує) і майбутньої системи міжнародної безпеки. Тому Трампу потрібна перемога на цьому треку за будь-яку ціну з жорстким дедлайном. І цей дедлайн - Christmas. Його початковий план огидний та аморальний, а сама думка про те, що агресор залишається непокараним, та ще й із солідними придбаннями, мерзенна. Але прагнення Трампа - не про мораль, а про барижну "сдєлку" і про політичні профіти для себе рідного. Між тим, навіть такий цинік, як Трамп, розуміє, що така гидота з наскоку не "прокатить", а тому одночасно почав діяти на трьох фронтах одразу. Перший фронт - український. Свої пропозиції, які є складною компіляцією 28-пунктного плану Віткоффа-путіна і тих пропозицій, які виклав Трампу Рютте, привіз до Києва американський генерал Дрисколл. На шляху до Києва він зупинявся у Лондоні, де провів тристоронню зустріч з нашим послом у Британії та повноважним представником США в НАТО Меттью Вітакером - тіньовим куратором "українського питання" в Європі. Про що говорили - не знаю, але сам факт такої зустрічі каже про те, що Лондон міг стати тим пунктом, де у пропозиції Трампа були внесені зміни - впевнений, що позитивні для нас. Водночас, Умеров із Зеленським вислуховували у Туреччині Ердогана разом з представниками СА та Катару. Які до цього

🍁 У якості анонсу. «План Трампа» з 28 пунктів - лайтова компіляція та навмисний вкид «хотєлок» москви та Венса-Уіткоффа. З прицілом на подальший розвиток подій у руслі «рай від пекла» або «продай козу». Він має мало спільного з планом, який привіз до Києва Дрисколл. Справжній план (а він дійсно існує) Рубіо, починаючи з завтрашнього дня, починає обговорювати з європейцями - те, чого найбільше не хотіла Москва. І європейці нас здавати, як і раніше, не налаштовані. Хоча останні події в Україні їх дуже напружили, і пояснювати виборцям необхідність подальшої допомоги Києву європейським лідерам тепер набагато складніше. Дедллайн підписання попередньої угоди про припинення вогню Трамп дійсно поставив - але не Thanksgiving Day, як стверджують ЗМІ, а Christmas. Путін про це знає. І знає, який буде батіг, і який пряник. У звʼязку з цим завтра прокоментую дві найбільш розповсюджені у нас точки зору: «економіка росії ось-ось впаде - нам треба тільки ще трохи протриматись» і «путін не зупиниться, поки не завоює усю Україну». Добраніч. Прорвемось.

🍁 Щось дивне продовжує відбуватись з каналом. Я взагалі тільки зараз вперше за день зайшов у телеграм, а тут стоїть допис якогось Ейдмана. Свій погляд на події дам завтра, але відчуваю, що все ж таки доведеться завести новий канал. Бо цей вже одного разу зламували, і сьогоднішній казус мене наводить на тривожні думки. P.S. Переглянув свої дописи за останній місяць та збори - начебто, усе моє, але…

Нечего обсуждать. «Мирный план Трампа», о котором вчера писали мировые СМИ, — миф. Украина на такие условия не согласится, Европа тоже их не поддержит, а у США фактически не осталось рычагов давления. Это бессмысленное творчество группы российских агентов Дмитриева–Виткоффа, которое они слили в СМИ, надеясь таким образом придать ему какой-то квазиофициальный статус. Рубио уже написал, что США лишь «разрабатывают список возможных идей по прекращению этой войны». В прессу слили не какой-то официальный законченный план или ультиматум, а то, что предложил Дмитриев и с чем Виткофф прибежал к Трампу. Тот, видимо, покивал головой, по обыкновению ничего не поняв. Но у него семь пятниц на неделе. Потом (а может, уже) к нему прибежит Рубио и объяснит, что такой план нереализуем, и Трамп о нём забудет.

🍁 Розвиток подій пришвидшується. І корупційний скандал став цьому головною причиною. З однією сторони, є шанс припинити бойові дії раніше, аніж я думав. З іншої - умови, які навʼязатимуть Україні (у тому числі, європейці), вбачаються набагато гіршими, аніж до цього скандалу. Причина очевидна: ще ніколи Україна не була настільки репутаційно приниженою, як сьогодні, і дуже багато людей, від яких залежать знакові рішення для Києва, прагнуть скористатись цією ситуацією у своїх інтересах. Тижневий огляд, як завжди, у ніч з пʼятниці на суботу.

🍁 Друзі, сьогодні у нас комбінований збір. 👉 По-перше, за допомогою у придбанні автомобіля звернулися хлопці з підрозділу безпілотних систем легендарної 95 ОДШБр. Автівка вже в Україні! Ціль 120 тис. гривень. Як кажуть десантники: "Ніхто крім нас!" Допоможемо?! ✌️🇺🇦 ❗️Реквізити: https://send.monobank.ua/jar/4iFxyTcbwT. Пряме посилання: 5375411221309649 👉 По-друге, в мене зʼявилась придбати у цьому місяці третій «Джмелик». З урахуванням суми, яка залишилася в мене від попереднього збору, необхідно додати «лише» 498 доларів. ❗️Думаю, достатньо буде посилання на PayPal: oolmasharp@gmail.com. 🙏 Кожен донат має значення! Слава Україні!

🍁 Подоляк, після своїх попередніх стверджень, що виною нинішнього Міндічгейту є росіяни, сьогодні пішов ще далі і заявив, що корупція є "невід'ємною частиною сучасної економіки у демократичних системах". Так що заспокойтесь вже нарешті - людина ж доступно все пояснила! А хто думає інакше, той або росіянин або не демократ.

🍁 Друзі, традиційно надаю звіт щодо цільового використання ваших донатів - вони усі до останньої копійки йдуть на допомогу ЗСУ. Цього разу звітують аеронавти 35 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського - ми з вами допомагали їм у придбанні та ремонті транспортних засобів. Чеки додаються.

му відверто насміхається над усіма нами. Ну-ну, давайте терпіти, але терпіння Заходу, здається урвалось раніше нашого. У наступному огляді буде більше деталей стосовно цієї справи. Дочекайтесь. Бережіть себе! З повагою, Олег Шарп.

Штати бачать чотири можливих центри політичного тяжіння. Перший - це військово-політичне коло, яке формуватиметься навколо генерала Залужного. Природньої з існуючих політичних сил, яка тяжітиме до цього центру, американські аналітики бачать Порошенка. У парламент умовна партія Залужного та партія Порошенка повинні йти окремо одна від одної, бо їх передчасне єднання може потягнути униз кожну з них. Далі - прозахідна коаліція, професійний уряд, приблизно однакова політична програма. Відсутність партії у Залужного? Не робіть вигляд, що не знаєте законодавства. Залужний не може зараз створювати партію, не може вести публічні розмови про політику нашої влади чи її перспективи. І не може піти з посади посла заради фальшстарту своєї політичної кар'єри. Усьому свій час, але по інформації співробітників нашого Посольства у Британії, все це у процесі формування. І програма, і команда. Ще трохи про Залужного. Багато хто ставить йому у провину те, що він кинув своїх бійців і комісувався у той час, коли тисячі інших військовослужбовців не можуть це зробити, навіть маючи важкі поранення та інші проблеми зі здоров'ям. Згоден, зі сторони це виглядає саме так. Але на той час у генерала був простий вибір: або залишитись у війську на низовій посаді і працювати з тими, з ким він не сходиться у поглядах на військове будівництво, або ж залишитись на владній посаді з перспективою створення свого центру політичного тяжіння. З подачі та на прохання британців, він вибрав друге. Посада посла у такій країні, як Британія, це не тільки неоцінимий політичний досвід, але й можливість своїм авторитетом впливати на рішення наших західних партнерів стосовно масштабів допомоги Україні. Плюс, генерал публікує у світовій пресі багато статей, які характеризують його не тільки як грамотного військового, але й як відданого державника. Що стосується докорів йому щодо невдалого контрнаступу, просто послухайте інтерв'ю Наєва - там все добре пояснено. Другою силою, навколо якої формуватиметься нова політична сила, вестерни бачать виключно військових (Білецький та інші). Їх природніми союзниками вважають усі праві партії на чолі зі "Свободою". Третім центром тяжіння може стати конгломерація ліваків, які поєднають у собі проросійські та компромісно-поразницькі настрої. Природнім партнером такої сили бачаться прибічники Юлії Тимошенко. І, нарешті, четвертою силою намагатимуться стати ті, хто зараз входить до лав "зелених". Звісно, вони зроблять ребрендінг партії і покличуть у свої лідери Разумкова, але Зеленського серед них вже не буде. Звісно, дивлячись на можливі перспективи, Захід надає перевагу першому варіанту, а тому підтримка генерала на продовжиться - як у ЗМІ (наразі жодне американське видання не згадує Залужного без того, щоб не нагадати, що генерал має найбільші шанси стати наступним президентом України), так і на політичному рівні. Таким чином, не тільки в Україні, але й на Заході сформувалася ситуативна «антизеленська коаліція» у складі антикорупційних структур, західних донорів та політиків, наближених до Порошенка. Саме тому, не маючи змоги впливати на ФБР та західних фінансових донорів, та отримавши ганебну поразку у спробі знищити незалежність антикорупційних структур, влада Зеленського наразі робить те, що робить у незрозумілих чи програшних для себе ситуаціях - атакує Порошенка та Залужного. І якщо стосовно першого вона це робить у режимі нон-стоп, то стосовно другого - по ситуації. А ситуація для президента може погіршитись, якщо ще більше загостряться проблеми на фронті. Тому багато хто із західних аналітиків вважає, що, спроби за будь-яку ціну утримати Покровськ і Мирноград, викликані, в тому числі, і небажанням Зеленського допустити, щоб новина про падіння міст наклалися на скандал зі справою Міндіча. Спірна теза, але не я її автор. А ви кажете "не на часі...", "не знав...", "підставили...", "треба потерпіти..." Знаєте що? У той час, як пенсіонери та бібліотекарі віддають мені останні 20 грн. на "джмелики" та інше знаряддя для ЗСУ, оточення "президента воюючої країни" (яка іронія!) просто тупо краде та заробляє на війні. І при цьо

тка єдність, то стосовно першої йдуть дискусії. В основному, вони стосуються того, як це зробити, не порушуючи українських законів. Найбільш ймовірним бачиться заява про добровільну відставку президента. До цього його можуть спонукати дві речі - подальший тиск корупційними справами проти його найближчого оточення (на черзі - Єрмак) у поєднанні з гарантіями особистої безпеки (т.зв. "білий парашут"). Стоп! Це ж деморалізує військо! Також може настати вакуум влади тощо. Ну, військо набагато більше деморалізує оприлюднені зараз факти корупції, а не зміщення того, хто своїми діями або відсутністю таких це допустив. Що стосується можливого вакууму влади, то його можна уникнути - технічний прецедент цього ми мали на початку 2014-го. І управління військом від цього не постраждає - головнокомандувач (не Верховний, а простий) залишиться на місці і виконувати свою роботу. Але буде вирішене основне питання - західні донори отримують певні гарантії щодо нерозкрадання своєї допомоги - як військової, так і фінансової. Які наслідки цього скандалу для України? Невтішні. Доповідь Єврокомісії щодо виконання Україною умов вступу до ЄС, незважаючи на велику кількість заяв про «вражаючий прогрес», показує дуже серйозну точку напруженості у відносинах євроструктур та української влади. У доповіді йдеться про «зростаючий тиск з боку державних інститутів» на антикорупційні установи та організації громадянського суспільства, зокрема через кримінальні розслідування. Окремо згадується як проблемні сфери судова реформа та критикується політизованість посади генпрокурора, який зараз, по суті, є головним «караючим мечем» влади. У тому числі і щодо антикорупціонерів. На Банковій розраховували, що після втрати влади Демпартією Вашингтон не впишеться за її клієнтеллу, а Європа як завжди не зважиться відкрито виступити проти Зеленського. Спочатку розрахунок виправдався частково - Трамп справді промовчав, а ось Європа, на що не очікував Київ, вирішила в жорсткій формі підтримати колишніх підопічних Демпартії США, фактично перехопивши над ними управління і зажадавши від Зеленського не намагатися взяти їх під контроль, погрожуючи припиненням фінансування. А останній корупційний скандал став рушійною бомбою для відносин Зеленського та Європи з потенційно дуже серйозними та наслідками. Тому на тлі реальної загрози особисто для себе, Зеленський намагається продовжувати політику «я до цього не причетний, підтримую боротьбу з корупцією, уряд співпрацює з НАБУ». Проте це йому навряд чи допоможе. Швидше лише посилить недовіру йому особисто. По-перше, на Заході вважають вкрай сумнівним припущення, що найближчий соратник Зеленського Міндіч міг провертати грандіозні корупційні схеми без відома президента. По-друге, очевидно, що мета нинішніх дій НАБУ і «антизеленської коаліції», не Галущенко і не Міндіч. Удар наноситься особисто по Зеленському з метою примусу його від репресивного контролю над парламентом та урядом.Або ж, у разі відмови президента від корупційно-примусової моделі управління, усунення чинного президента від влади. У цьому сенсі наступного удару буде завдано по Умерову, Єрмаку та деяких міністрах, на яких корупційного компромату теж достатньо. Єдине у що я не вірю, так це у створення "уряду народної єдності". Чомусь ми уявляємо собі, що він складатиметься переважно з членів команди Порошенка. А ви спитали у Юлі чи Разумкова? А ви спитали у колишніх регіоналів, які зараз співпрацюють з зеленими? Ці питання якось не приходять в голову, а між тим вищеназвані сили формально претендуватимуть у цьому уряді на свої посади і свої інтереси. Лебідь, рак і щука - ось що я передбачаю у разі намагання створити такий уряд. Ні, це не вихід. ОК, йдемо далі. А кого наші західні донори бачать в якості наступників діючою влади - чи то у результаті виборів, чи то у результаті вимушеної відставки нинішніх очільників країни? Відповім теж конкретно, і посил буде дуже простим: Захід почав атаку на Зе, Зе почав атаку на Залужного. Справа у тому, що за словами куратора України з National Foreign Affairs Training Center, у якості наступників нинішньої влади, Сполучені

Міндічем. Головною умовою цієї зустрічі було те, що про цей кейс не повинен знати сам Зеленський. А що сам Зеленський? Зеленський просто "сказився" (с), коли тільки у травні ц.р. дізнався про це. Чи від того, що його, найвеличнішого, не ввели у курс справи, чи від того, що під ударом опинилось все його близьке оточення - від Шефіра до Міндіча. Не знаю. Чи брав участь сам Зеленський у згаданих схемах - теж не знаю, в мене такої інформації нема. Але те, що він замість того, щоб вивести своїх поплічників на чисту воду, пішов найбільш тупим шляхом: "замовив" НАБУ та САП повністю підконтрольній собі СБУ та у законодавчий спосіб намагався поставити під такий же контроль ті єдині структури в Україні, які ще не були підзвітніі йому та Єрмаку. Що з цього вийшло, ви знаєте. Чому основні арешти та обшуки відбулись саме зараз, а не влітку? Тут все просто. Влітку НАБУ ще не мало матеріалів стосовно російського сліду у цій справі, і у Агенства не було сил та засобів отримати необхідні докази такого сліду. Такі докази від американської сторони надійшли тільки за тиждень до відомих вам подій. Як вдалося втекти Міндічу та Цукерману? Це для мене найбільша загадка. Чому, розповім по порядку, як людина, знайома з оперативно-розшукними методами роботи с/с. Отже, після того, як у правоохоронні органи надходить перший сигнал про злочинні дії, оперативні підрозділи відкривають СОП (справу оперативної перевірки). Коли в рамках СОП накопичено достатньо матеріалів, процесуальні органи порушують кримінальну справу, а розшуково-оперативні продовжують свою роботу в рамках СОР - справи оперативної розробки. На цьому етапі правоохоронці отримують від САП дозвіл на прослуховування, зовнішнє спостереження, люстрацію електронного листування тощо. Як правило, за тиждень до обшуків та арештів, орган, який веде справу, встановлює за основними фігурантами справи цілодобове зовнішнє спостереження - саме для того, щоб не дати їм втекти за кордон та знищити докази їх протиправної діяльності. Водночас, на випадок, якщо фігуранту якимось чином вдасться збити з пантелику ЗС, направляють офіційного листа у прикордонну службу з вимогою під будь-яким приводом затримати підозрюваного до приїзду повноважного представника НАБУ. Який вже на місці оголосить фігуранту про підозру. Чому все це не було зроблено, в мене в голові не вкладається - тут або халатність НАБУ або ж елементарна зрада. Не менший подив викликає в мене і запровадження санкцій проти Міндіча та Цукермана, як громадян Ізраїлю. І хоча цим кроком Зеленський прямо визнає, що його друзі мали подвійне громадянство (що поки що заборонено законодавством), є припущення, що цим він унеможливлює екстрадицію згаданих персонажів до України. Бо нема такого договору між Києвом та Єрусалимом. Але ж цеподвійна дурість! Бо такий договір існує між Ізраїлем та Сполученими Штатами! І як фігуранти справ про корупцію у США, ці двоє можуть бути швиденько перенаправлені до ФБР, де почнуть здавати вся і всіх - у тому числі, Єрмака та Зеленського. Підозрюю, що останній опинився у позиції вимушеного цугцвангу і вибрав найкращий варіант серед найгірших. Але хто йому доктор? Че дійсно це є атака на президента воюючої країни з боку Заходу? Відповім прямо - так, це є продумана атака Заходу на президента воюючої країни. І можливою вона стала тоді, коли наголос на "воюючій країні" перстав бути для наших донорів вирішальним. Логіка тут проста: ми ледь збираємо кошти з наших платників податків для допомоги Україні, а Україна в особі її президента та його оточення витрачає ці кошти на золоті унітази та будівництво власних маєтків. Так може Зеленський про це не знав? Тоді йому грош ціна як президенту - якщо його водили за ніс найближчі друзі та призначені ним особисто посадові особи вищої ланки. Хоча, виходячи з того, що він намагався поставити під свій контроль НАБУ і САП, все він знав. ІМХО. Так от, настав час, коли об'єднаний Захід почав схилятись до того щоб замінити "президента воюючої країни" - як максимум, або ж не допустити його до майбутніх можливих виборів - як мінімум. І якщо стосовно другої позиції вже сформувалось чі

🍁 ТИЖНЕВИЙ ОГЛЯД ВІД ОЛЕГА ШАРПА - 14.11.2025. "А смысл?" Це відповідь одного з учасників мегакорупційного скандалу на запитання, чи треба виділяти кошти на захист енергообєктів. Тобто,, окрім обговорення корупційних схем, підозрювані блокували захист енергетичних об'єктів у розпал російських атак, коли від цих рішень залежало, чи буде світло в оселях мільйонів українців. Ниці, безсовісні, цинічні бляді, для яких не існує ні України, ні українців, ні елементарної порядності. Моральні виродки, якими оточили себе Зеленський та Єрмак. Чи так не можна казати? Вони ж були не в курсі, викриття цих корупційних паскуд зараз не на часі (бо бє по президенту воюючої країни), а сам президент з ними не спілкувався з тих пір, як дізнався про початок розслідування стосовно них (це брехня). І це не президент намагався влітку залякати НАБУ та САП і встановити за ними контроль з боку лояльних йому СБУ та Генпрокуратури. І не він казав у 2019 році, що одразу подать у відставку, як тільки дізнається, що його оточення задіяно у корупційних схемах. Все не він, все не він... ОК, це все емоції, а тепер давайте перейдемо до сухого аналізу подій. Одразу кажу, що інформація у мене не з якихось таємничих фондів чи ОБС. Я використовую класичний OSINT, а у даному випадку ще й висновки з довгої бесіди зі співробітником середньої ланки National Foreign Affairs Training Center - інституції, яка є складовою частиною Госдепу, і яка, серед іншого, готує для нього аналітичні доповіді стосовно окремих країн. У даному випадку людина задіяна у безпосередньому формуванні політики США стосовно України. Тобто, я не ставлю за мету знову і знову повторювати деталі цієї справи (впевнений, що у вас і так інформаційний передоз від цього), а хочу проаналізувати західний погляд на те, що наразі відбувається в Україні. Поїхали... З чого все почалось... Почалось усе з сигналів із США. Минулого року ФБР виявило злочинне угрупування на території своєї країни, яке у рамках відмивання коштів контрабандним (в основному) шляхом переправляло ці кошти в Україну. Пачки новеньких американських доларів у банківських упаковках зі штрих-кодами та позначками банків Атланти, Канзас-Сіті та Миннеаполиса. У шаленій кількості. Це угрупування, до якого входило декілька громадян США, двоє натуралізованих росіян та один українець, було взято під "ковпак" для того, щоб відслідкувати весь шлях цих грошей. Під підозру потрапило і Посольство України у США в силу того, що такі суми могли відправляти в Україну або дипломатичною поштою, або за участю одного з наших банків, який має ліцензію на закупівлю готівкової американської валюти. Наскільки мені відомо, ці підозри не підтвердились, але підтвердилась версія задіяння у цих схемах представництва RUSSIAN AGENCY у Штатах та колишнього українського депутата, а нині російського сенатора Деркача.Проте, задіяння нашого посольства у транзиті грошей до України не зникло з аженди згаданих корупціонерів, і як ми чуємо на плівках, вони планували здійснити вплив на Зеленського з метою призначення на пост посла у США того самого Галущенко. У цьому контексті нагадаю, що представник ФБР постійно працює у НАБУ у рамках міжвідомчого меморандуму, підписаного ще президентом Порошенко у 2015 році.. Він має власний кабінет у будівлі НАБУ і щодня спілкується з детективами, перебуваючи в курсі всіх розслідувань. Меморандум про співпрацю оновлюється кожні два роки. Після приходу адміністрації Трампа діяла коротка технічна перерва, проте після візиту директора НАБУ Семена Кривоноса до США та його зустрічі з першим заступником директора ФБР документ було перепідписано. У рамках цього меморандуму здійснюється постійна оперативна взаємодія між НАБУ та ФБР у справах, що стосуються топ-корупції. Саме через цей канал українській стороні були передані первинні напрацювання стосовно широкомасштабної сітки корупційних схем серед найближчого оточення Зеленського. Після того, як відбулася чергова планова ротація американського представника, і до Києва прибув новий офіцер Федерального бюро розслідувань США, його перша робоча зустріч із детективами була саме за кейсом

🍁 Раптом (насправді, ні) знову почали «мочити» Залужного. Таких коментарів за останні два дні зʼявилось десятки. З чим повʼязана продумана періодичність таких кампаній, і що з приводу генерала думають у США, спробую проаналізувати у найближчому тижневому огляді.

🍁 Суть...

🍁 Друзі, як ви помітили, щотижня я надаю не тільки аналітичний огляд за минулий період, але й ставлю збір на допомогу ЗСУ. І поки наші "джмелики" летять до адресатів (наразі вони вже у Варшаві), давайте допоможемо аеронавтам 101 бригади, які ведуть бої на Донеччині. Ось що їм треба: 1. Відеопередавачі PEAK THOR T67 6.1G-7.2G 2. Антени VTX “Клевер” ( 4.9 – 7.2 GHz ) 3. Комплект на ретранслятор під 6-7G 4. Відеоприймачі Peakfpv THOR R67 7G + рупорна антена до нього 5. Рупорні антени С-діапазону HORN65_14R (6…7,2ГГц) 6. Плати для анонімізації дронів Matrice 4 (Канадка) - 1250 грн/шт. 7. Пропелери (вузькі) для Matrice 4 8. Батареї DJI Matrice 350/300 Series TB65 Intelligent Flight Battery ❗️Ставлю мету 200 000 грн, але якщо вдасться зібрати трохи більше, хлопці лише подякують. Реквізити: 🔗 Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/9qF2ZJgaS4 💳Номер картки банки 4874 1000 2159 8464 🔗 PayPal: oolmasharp@gmail.com 🙏 Дуже дякую, друзі, за небайдужість, яку ви демонструєте з самого початку війни - або у ЗСУ, або для ЗСУ. Шануймося!

бронезадий хрюконіс продовжує битись головою об Покровськ, демонструючи маніакальне бажання таки "поімєть" свою верблюдицю. Кретин. Кривавий кретин, але така вже випала нам доля жити з ним по сусідству. 4. І ще більш коротко (не смійтесь - знаєте ж, що не вмію коротко) про те, чи почали діяти американські санкції. Почали. Морські експортні постачання російської нафти впали до мінімуму за два роки. Середня ціна Urals, за визнанням самих же росіян, на початку наступного року закріпиться на позначці значно нижчій 50 доларів за барель. Змінити цей сценарій можна тільки за рахунок виходу з міжнародної ізоляції, яка забезпечує зниження дисконту і зростання цін. Однак на ринку, так або інакше, настає довготривала стабілізація. Епоха високих цін на нафту, що почалася в середині 2000-х, підійшла до кінця - дорогої нафти з низки причин вже не буде. Ніколи. Слідкуйте за руками 👇 Точка беззбитковості для видобутку нафти на конвенційних родовищах Близького Сходу становить $27 за барель. Досить конкурентоспроможними є також шельфові та глибоководні родовища ($37 і $43 за барель), для освоєння яких використовуються судна для видобутку, зберігання та відвантаження нафти (FPSO), у тому числі в Бразилії та Гайані, які входять до лідерів за темпами приросту морського нафтовидобутку. При цьому на попит на нафту все більше впливатимуть структурні зрушення - як то електромобільна революція та розвиток ВДЕ (відновлювані джерела енергії), у тому числі на Близькому Сході, де для електропостачання поки що масово використовуються мазут, дизель та неперероблена нафта. Саудівська Аравія планує до 2030 року довести частку ВДЕ до 50% у структурі генерації, що забезпечить економію нафти на 1 млн б/д. До того ж, зміна режиму у Венесуелі може знову відкрити країну для іноземних компаній та збільшити видобуток нафти, потенційно перетворивши Венесуелу на велике джерело додаткових постачань. І, як результат, ще більше зменшення цін на чорне золото. І як вишенька на торті, на початок листопада українські безпілотники хоч раз вразили більше половини з 38 великих російських нафтопереробних заводів. Перебої у виробництві охопили кілька регіонів, а деякі російські АЗС почали нормувати відпустку палива. Загалом структурні зміни попиту поряд із стійкістю до падіння цін низки проектів на Близькому Сході та в Південній Америці будуть найважливішими факторами стабілізації цін у другій половині 2020-х. І латентною економічною смертю Болотного царства - бо нема ж часу і грошей для модернізації власної економіки - все йде на війну з проклятою НАТОю, підступними англосаксами та бандерівськими неонацистами. Ще б прискорити ці процеси, але тут вже не від нас залежить... Хотів ще написати про Чехію, але перенесу на наступний огляд чи напишу окремо - нагадайте мені, пліз. Наразі ж бажаю вам одного - витримки. Смерті у таких масштабах та безперервне бомбардування наших міст повинні закінчитись у найближчому майбутньому - бо навіть якщо нашого ресурсу (особливо, людського) не додається, то у наших антагоністів він достатньо швидко зменшується - особливо, економічний. Ніколи не треба недооцінювати ворога, але й надто демонізувати його можливості я теж не став би. Бережіть себе! З повагою, Олег Шарп.

тає. На тлі проміжних виборів, призначених на 4 листопада, партія виглядає роз'єднаною та деморалізованою. З одного боку, по всій країні відбуваються акції руху No Kings, які протестують проти авторитарних тенденцій Трампа. З іншого - всередині самої партії посилюється «повстання молоді» проти старіючого партійного апарату, символом якого залишаються Джо Байден, Ненсі Пелосі та Чак Шумер. Дивіться, що діється... Трамп давно вже не є уособленням програми олдскульних республіканців - його вибирають лідером не за переконання, а за хайп, медійність та навіть клоунадність. Мамдані також не є уособленням демократів - його теж вибирають за хайп, медійність, популізм та у якості символу протесту проти Трампа. А ще за молодість - багатьомі американцям набридли керівники, яким під чи за 80. А на виході - і республіканці, і демократи ВИМУШЕНІ терпіти цих зальотних вискочок тільки тому, що не спромоглися виховати у своїх лавах альтернативних цьому цирку кандидатів. Тобто, що мають наразі демократи... З однієї сторони - картинку, щоб дискредитувати кожного, навіть поміркованого кандидата від Демпартії, позиціонуючи його як «червоного комісара». З іншого - відсутність відповіді на запитання: а що ж з цим всім робити? Просто осідлати цю хвилю чи спробувати до виборів у Конгрес щось кардинально змінити? Для другої позиції вже замало часу, так що вибір очевидний. Шкода. І от до всієї цієї інформації я намагався "підвісити" українські яйця. Тулив їх з лівої сторони, з правої, навіть до носа ліпив - не ліпляться. Тобто, не бачу я поки прямого зв'язку місцевих американських виборів з нашою країною. Тільки проміжні вибори до Конгресу стануть тією відправною точкою, яка безпосередньо впливатиме на нас. І, судячи з тенденцій, демократи мають очевидний шанс переграти ситуацію на свою користь і взяти більшість у Конгресі. А це кінець трампівській моновладі і відступ від міжнародного ізоляціонізму, який сповідує більша частина респів. А те, що демократи використовуватимуть у своїх електоральних інтересах таких, як Мамдані - то таке... Коли я вперше приїхав до Китаю, знайомий повів мене у дорогий ресторан. Було дуже смачно - і я про це сказав другу. На що він відповів: "Так, смачно, але ніколи не заглядай на китайську кухню і не дивись, з чого і як вони роблять ці блюда." Паралелі, як на мене, очевидні. 3. Коротко про візит середньоазійських лідерів до Вашингтону. Тут все зрозуміло. США хочуть посилити свій вплив у регіоні, багатому на мінеральні ресурси (ці країни мають величезні запаси урану, міді, золота, рідкісноземельних металів тощо), в якому довгий час домінувала Московія, і який все більше привертає увагу Китаю. З одного боку, Трамп повним ходом заводить американський капітал до казахів, таджиків, киргизів щоб "видоїти" з них ці критичні мінерали. З узбеками цей номер пройшов найпростіше: у вересні країна стала єдиною у світі, яка продавала золоті запаси для покриття бюджету. Мірзієєв так і сказав Трампу - ви, мовляв, President of the world і ніяк не менше. Мало того, Трамп оголосив про найбільшу торгово-інвестиційну угоду з Узбекистаном: республіка вкладе майже $35 млрд в американську економіку протягом трьох років. А ще США інвестують у нові маршрути через Каспій, в результаті чого будуть укладено мільярдні угоди. Досягнуте закріпиться просвітницькими програмами та створенням управлінських комітетів та секретаріатів під керівництвом США. Ну, не бінго? Навіть з Флориди чую зубовий скрежет зубів москворотих - вони вже кричать, що ці 35 млрд Ташкент повинен був інвестувати у болотне царство, а не в карман "піндосам". Взагалі ж, геній путіна безмежний... Швеція та Фінляндія в НАТО, Китай крутить росією як хоче і майже даремно бере у неї нафту, Азербайджан переходить на стандарти Альянсу і фактично створює спільну армію з Туреччиною, Вірменія маже вийшла з СНД, середньоазійські республіки стежать за вітром і воліють вкладати свої гроші в американські проекти, а не російські повітряні замки. А з сьогоднішнього дня ще й отримання Шенгену стає для болотних тим ще квестом. Одним словом, результати "есвео" вражають. А кремлівський