Олег Шарп | Oleg Sharp

близькістю європейців до поля бою та почуттям, що вони можуть бути наступними, тоді як американці більше стурбовані Китаєм як довгостроковою загрозою. На що може піти Україна у ході цих "торгів", а на що ні? Знов таки, у розмовах з проукраїнськими американцями зі сфери міжнародної політики, я виніс для себе декілька принципових тез. Почну з того, що практично ніхто у США та Європі не бажає безумовної поразки Росії. Основний аргумент: усі бояться смути, хаосу та розпаду імперії, коли в результаті цього розкидана по усій країні ядерна зброя опиниться в руках невідомо кого. Така перспектива їх лякає найбільше, а тому усі, хто продовжує допомагати Україні, готові максимально послаблювати Московію, але не готові допустити її розпаду. З моральної точки зору нам дуже неприємний цей факт, але не враховувати його ми не можемо. Далі американські україністи (як, до речі, і європейські) стверджують: головне, на що нам не можна погоджуватись - так це на ДОБРОВІЛЬНИЙ вихід з будь-яких українських земель. Бо це створить настільки кричущий прецедент заохочення агресора, що про нього у негативному контексті згадуватимуть ще багато поколінь українців. Інші пункти можна обговорювати. Звісно, ніхто не має права вказувати нам, до яких союзів доєднуватись Україні, а до яких ні. Звісно, тільки ми маємо право вирішувати, яку армію нам мати, і якою мовою розмовляти. Але... Давно вже стало зрозумілим, що гарантії безпеки ядерних європейських країн (плюс Німеччина), а також сильні та оснащені за стандартами НАТО ВСУ і є основною гарантією. Тому наразі базовим виглядає сценарій, за якого в рамках "мирної угоди" Вашингтоном де-факто буде накладений мораторій на вступ України до НАТО. При цьому Київ не змушуватиме де-юре відмовлятися від цього наміру та змінювати власну Конституцію. Що стосується чисельності нашої армії, то теж ніхто не має права визначати її кількість. Але у Вашингтоні вважають, що путіну треба буде якось "продати" закінчення війни своїм накрученим пропагандою бісноватим рабам, а тому можна погодитись на чисельні обмеження у 700-800 тис. військових. Більше ми навіть за допомогою європейців не зможемо утримувати. До того ж, ці 800 000 ще треба буде знайти після того, як велика частина тих, хто воює ще з 2014-го, захоче демобілізуватись. Так що тут я бачу виключно моральну проблему - особливо, з урахуванням того, що в Стамбулі у травні 2022-го болотні падлюки вимагали скорочення ЗСУ до 65 тис. штиків. А тепер з холодною головою юриста поясню, що не бачу трагедії у викладених вище поступках, які є принциповими для путіна. Справа у тому, що існує діюча Віденська конвенція про міжнародні договори 1969 року, яка каже, що жоден міжнародний договір не має сили, якщо він отриманий із загрозою сили або із застосуванням сили. Тому, поки російські окупаційні війська знаходяться на нашій землі, будь-який підписаний документ з боку України згодом - коли міжнародне право буде поновлено - не матиме жодної сили. Жодної! Тобто, Україна для запобігання подальшого наступу РОА може підписати, що передає Росії зірку Альдебаран, усіх пінгвінів світу, Єрмака з Безуглою та Арестовича на додаток, - все це для міжнародного права не має жодного значення, бо Росія отримала це все на порушення Статуту ООН. Який, до речі, також забороняє використовувати силу для зміни кордонів. І цей день - день відродження міжнародного права та максимально слабкої Росії настане - це моє глибоке переконання. А от якщо ми добровільно погодимось йти зі своєї землі та юридично визнаємо окуповані території російськими, цього нам не вибачать ні родичі загиблих воїнів, ні самі воїни, ні наші нащадки. За рахунок чого і як довго Україна зможе триматись на полі бою? Відповідь дуже проста - за рахунок пасіонарної частини ЗСУ та грошей. Я навіть не згадав тут наших європейських друзів - вони наразі також вперлись лобом у проблему грошей. Бо європейські гроші - це зброя і більша частина українського бюджету. Європейці можуть довго говорити про підтримку України, але без грошей - це як втішний візит жертви зґвалтування до психіатра замість покарання насильника. Певний час євро

🍁 ТИЖНЕВИЙ ОГЛЯД ВІД ОЛЕГА ШАРПА - 6.12.2025. Цікавий вийшов експеримент. Останній тиждень настільки був завантажений роботою, що майже не дивився новинну стрічку. Сьогодні основні події пропустив через себе і зрозумів, що чи не похвилинне полювання за тим, що сказав той чи інший персонаж цієї світової какофонії, не дає можливості системно оцінювати синергію подій у комплексі. Тому продовжу і в подальшому давати тижневі зведення, а не реагувати на переміщення окремих елементів цієї мозаїки. Так що давайте спробуємо розкласти все по поличках, переміщуючись від геополітичних моментів до оперативних подій на "землі". Поїхали... Почну з нової Стратегію національної безпеки США, яка, до того часу, поки Україна не стане повноцінним суб'єктом світової політики, буде значним чином впливати й на нас. В цій доктрині заявлено про радикальний перегляд зовнішньої політики останніх десятиліть та стверджується, що колишній курс виявився хибним і підірвав національну міць країни. Нова стратегія будується навколо принципу America First та різко звужує перелік питань, які Вашингтон вважає сферою своїх життєво важливих інтересів. Стратегія визначає ключові цілі:«закінчення епохи масової міграції», відновлення промисловості та енергетичне домінування, посилення технологічної переваги США та зміцнення армії, здатної «швидко і рішуче, з мінімальними втратами» вигравати війни. Також досить незавуальовано стверджується, що НАТО має припинити розширення в Європі: зокрема, у стратегії сказано, що американська політика щодо Європи має пріоритетно передбачати, серед іншого, "припинення сприйняття — і запобігання перетворенню на реальність — НАТО як альянсу, який постійно розширюється". Таким чином, геополітична ситуація, в якій ми зараз опинились, дуже проста, і її можна показати на пальцях. Європейський Союз вважає, що Росія є його головною загрозою, а з Китаєм необхідно мати повноцінні політичні та економічні відносини. Трампістські Сполучені Штати вважають, що Китай є його головною загрозою, а з Росією необхідно мати повноцінні політичні та економічні відносини. Ось, власне, і весь секрет: ЄС за винятком 3-4 дрібних країн готовий йти на жертви заради боротьби з Росією, а США не хочуть псувати відносини з нею. Євросоюз, слабша сторона, не може змусити Вашингтон змінити позицію. Але й США, незважаючи на всю свою могутність, нездатні примусити Брюссель до підпорядкування. Оце взаємне безсилля і ставить Україну у ситуацію, в якій ми сьогодні опинилися - це я традиційно підвішую "українські яйця" до загальної картини міжнародного сьогодення. У цьому контексті Білий дім новою доктриною зробив ще один крок від нас та Європи, що, безумовно, спонукає Європу зробити свій. Для України це добре і погано водночас. Добре те, що Європа наочно побачила, з ким має справу - як з боку Росії, так і з боку США. Що ВЖЕ стало поштовхом як нарощування власної військової складової, так і чітке усвідомлення того, що без сильної та суверенної України європейська безпека стане дуже вразливою. Тому вони й почали нарешті "Push the horses", як казав один відомий персонаж. Тепер перейдемо до подій минулого тижня. Якщо вам хтось скаже, про що конкретно і по пунктах вели перемовини Віткофф з путіним у Москві, вони лукавитимуть. Бо на цей час, маючи негативний досвід передчасного витоку інформації, болотні домовились з росіянами про дуже обмежене коло людей, яке знатиме подробиці цих зустрічей. Навіть Держдеп не в курсі окремих деталей цього раунду перемовин, і нічого не міг сказати з цього приводу навіть Desk Officer українського напряму цього відомства. Це не обов'язково значить, що підкилимно оформлюють умови капітуляції України (хоча таке я теж не виключаю). Просто ні США (як це не прикро), ні Росія не хочуть, щоб у цей процес втручались європейці. Бо вони та американці підходять до мирного процесу по Україні з двох різних точок зору. Європа бачить, як Росія переозброюється, і переймається наступною війною. У свою чергу, США мислять короткостроково: припинити вогонь, поставити Україну на ноги і сколотити свого роду "холодний мир" на рік чи два. Різниця пояснюється

🍁 Залужний підтримав ідею укладення Україною миру без «повної перемоги» над Росією. За його словами, найбільш імовірним сценарієм завершення війни буде її замороження на кілька років.

«Ми, українці, звичайно, хочемо повної перемоги – розпаду Російської імперії. Але не можемо й відкидати варіант довготривалого (на роки) припинення війни, бо саме це надто поширений у історії війн спосіб їх завершення. Війна не завжди завершується перемогою однієї сторони і поразкою іншої. Так було у Другій світовій, але це рідкісне виключення, бо так майже ніколи не було в людській історії. Переважна більшість війн завершується або взаємною поразкою, або кожна сторона впевнена, що перемогла, або іншими варіантами», - цитата Залужного.

Можете сприймате це як завгодно, але. Давно вважаю генерала рупором європейського підходу до завершення цієї війни. Ваші думки?

🍁 Єрмак заявив західному ЗМІ, що "йде на фронт" "Я йду на фронт… Я служив Україні й був у Києві 24 лютого 2024 року (імоввірно, малося на увазі 2022 року, - ред.). Можливо, ми ще побачимося. Слава Україні", - цитує його повідомлення New York Post. Потім репортерка New York Post показала повідомлення від Єрмака… 🤔 Вірите?)

🍁 Bloomberg стверджує (а я підтверджую), що сьогодні разом з Умеровим до Маямі летить Кислиця. Цю людину я знаю особисто і найбільше довіряю у нинішньому складі МЗС. Там вони вестимуть перемовини з Віткоффом, Кушнером та Дрісколлом перед відльотом останніх у Москву та Київ відповідно. У будь-якому разі зв'язка Умеров-Кислиця краща за Умеров-Єрмак.

🍁 Мій канал продовжує мене дивувати. Хвилину назад поставив тижневий огляд. Через декілька секунд захотів внести у нього одну правку. Заходжу у телеграм, а допис корова язиком злизала... А у зв'язку з тим, що усі дописи я пишу "з колес", копії в мене не залишилось. Шкода трьох годин роботи... 😢 Якщо коротко, то я описав три сценарія розвитку подій - європейський, американський та російський. Європейський полягає у тому, що поки на фронті хоч і помітні наростаючі проблеми, але тотального обвалу не спостерігається, Трамп не вжив серйозних примусових заходів до України, а шанси на отримання репараційного кредиту не рівні нулю, немає сенсу відмовлятися від колишньої стратегії і йти на такі поступки, як добровільний вивід військ з Донеччини. Віткофф з Дрісколлом наразі почнуть тиснути на Умерова із Зеленським тим,, що Путін і так захопить усю Донецьку область? То нехай спробує. Це йому завдання ще на два роки за нинішніх темпів? Але якщо американці не відступлять у своїй санкційній політиці, вже до весни Москва знекровиться і не зможе далі наступати. Тобто, нічого без бою Росії віддавати не будемо, бо це демонстративна капітуляція, яка перекреслить усі роки нашого спротиву. Американський варіант: хоч чучелом, хоч чушкою, хоч з Донбасом, хоч без, хоч по конституції, хоч з її порушенням, але у своїй Різдвяній промові Трамп повинен сказати, що він, нарешті, зупинив дев'яту війну. В його уявлені він отримає такі профіти, як зростання популярності усередені країни, замилювання справи Епштейна (мовляв, переможців не судять) та множинний оргазм від думки, що він унікальний альфа-самець, який зміг укласти найважчу у світі пісділ (peace deal - мирну угоду).

А Україна, а міжнародне право? Облиште, це не моя війна, А міжнародне право - це соплі Байдена. Є право сили, а не сила права.

Російський варіант відомий - зупинятись на ньому не буду. Потім я ще щось там написав, що спецслужби, які злили розмову Віткоффа з Дмітрієвим, повні ідіоти. Нічого нового ми не почули (усі й так чудово знали, що Віткофф - проросійський мудак), але тепер російсько-американські договорняки будуть шифруватись набагато ретельніше. Ще писав про внутрішньополітичне становище у США. Там було багато букв, але висновок один: демократам особливо нічого й робити не треба, щоб на найближчих виборах взяти більшість у Конгресі. Пізніше повернусь до цієї теми. Врешті решт, давайте зачекаємо 2 та 3 грудня - саме тоді відбудуться чергові "вирішальні" перемовини на українському треку: Віткофф буде у Москві, Дрісколл у Києві, Стармер у Вашингтоні. Хоча на цьому етапі можна зробити висновок про вже стандартний цикл. Спочатку США промовляють з Росією якусь "мирну" ініціативу, а потім пропонують її Україні. Та вводить у справу своїх європейських союзників, які надають пропозиції з неприйнятними для путіна умовами. Далі знову війна до початку березня, коли, як на мене, відкриється РЕАЛЬНЕ вікно для припинення вогню. Якщо, звісно, американці разом з росіянами не почнуть працювати разом у сенсі персонального тиску на Зеленського, поставивши його перед вибором: білий парашют, або карна справа з розкрадання американських грошей. Чи щось подібне. Є й вельми сприятливий для нас варіант розвитку подій, але щоб не наврочити, я поки промовчу. Принагідно прошу допомогти нашим давнім підопічним - у них досить критична ситуація по авто, бо, позавчора було влучання по ремонтній базі, і багато чого треба поновлювати. https://t.me/aeronavtyua/4704

ТИЖНЕВИЙ ОГЛЯД ВІД ОЛЕГА ШАРПА - 28.11.2025. в Республіканській партії завжди було сильно крило, пов'язане зі збройовим та нафтогазовим лобі. Воно виступає за жорсткіші на світовій арені. Її ідеологами були так звані «неоконсерватори», які керували американською зовнішньою політикою за часів Джорджа Буша-молодшого, але потім були усунені від ухвалення рішень і навіть у самій Республіканській партії опинилися в опозиції до Трампа. Після перемоги останнього рік тому, здавалося, що їхня зірка остаточно закотилася. Однак, схоже, зараз вони намагаються взяти реванш і звернути Трампа у свою віру, спонукавши його до застосування військової сили, обіцяючи президентові славу та легкі перемоги. Тим більше, що це збігається з позицією частини команди Трампа, яка просуває відмову від прихильності до «миропорядку заснованого на правилах», яку декларували до 2024 року США, і перехід до принципу «робимо, що хочемо, не звертаємо увагу на міжнародні норми та принципи непорушності кордонів». Ця позиція була ще на початку року викладена Марком Рубіо. Вона полягала в тому, що зберігати вірність «світопорядку, заснованому на правилах», не на користь США. І також не на користь США далі проводити політику глобалізації (ми цю мову докладно розбирали тут). Логіка в тому, що Америка, як найпотужніша у світі держава, може діяти як хоче, тому що їй ніхто не може завадити – ніхто не загрожуватиме їй війною чи вводитиме санкції. І тому створені після Другої світової війни міжнародні правила США лише на шкоду, оскільки обмежують реалізацію їх мощи. Так само як і процеси глобалізації, що призвели до прискореного зростання незахідних економік та падіння конкурентоспроможності США. А тому Америка зацікавлена ​​у припиненні вільної світової торгівлі та у переході до політики нав'язування нерівноправних торгових договорів партнерам або навіть у застосуванні військової сили, якщо це необхідно для доступу до ресурсів, наприклад Венесуели, Нігерії чи Гренландії. По суті, Трамп фактично почав руйнувати «світопорядок заснований на правилах», з позицій якого, зокрема, Захід засуджував вторгнення Росії в Україну. Тепер же, на тлі того, що роблять США це вторгнення, вже навіть і не виглядає як «виключення з норми». І тому мотивація подальшої підтримки Києва якось непомітно, але системно, змістилася від «захисту міжнародних норм та ліберальних цінностей» до «цінностей» столітньої давності – доступ до ресурсів («сировинна угода», нав'язана Україні) та боротьба за ринки збуту (спроба витіснити російські нафти та близькосхідні енергоносії). І це, мабуть, головна глобальна зміна протягом першого року після перемоги Трампа на виборах. Однак до миротворчої діяльності воно не має жодного стосунку. Навпаки – від такого розвороту один крок до вступу США до нових війн. І Трампа цей крок активно підштовхує значна частина Республіканської партії. Наприклад – атакувати Венесуелу чи поміняти владу на Кубі. Але Трамп вагається. Війна йому цікава як швидка операція, після якої настане «блискуча перемога». Якщо вона затягнеться, це стане катастрофою для президента США: різко посилить економічні проблеми, загострить внутрішні суперечності в країні, обрушить до нуля рейтинг самого Трампа, політично його знищивши. Тим більше, що запиту в американському суспільстві на активну експансіоністсько-імперську політику немає серед виборців-демократів, ні серед виборців-республіканців. А якщо ж говорити про глибше залучення США до війни в Україні – то тут уже є ризик початку ядерного конфлікту з РФ. Або як мінімум посилення альянсу Росії з Китаєм та іншими країнами незахідного світу на антиамериканській основі. Тому, незважаючи на жорстку риторику, Трамп поки що утримується від різких кроків. Проте ситуація балансує на межі. І в який бік хитнеться за підсумком маятник американської політики - у бік глобальних домовленостей про новий світопорядок, або у бік воєн, і стане головним питанням другого року другого терміну Трампа.

🍁 У продовження теми корупційного скандалу: новина, від якої сумно. Чеська ініціатива "Подарунок для путіна", яка зібрала $590 тис. для ЗСУ, вирішила відмовитися від купівлі ракети "Фламінго"

"Зараз ми вирішуємо це питання. Ми шукаємо альтернативу та продовжуємо вести переговори", - повідомив iDNES.cz засновник ініціативи Далібор Дедек.

Він сказав, що гроші все ще зберігаються на рахунку ініціативи, вона не перевела їх компанії Fire Point, яка виготовляє ракети "Фламінго". Своє рішення активісти пояснили можливим зв'язком компанії з Міндічем, який фігурує у корупційному скандалі. Я розумію, що вина фігурантів цієї справи повинна бути визначена судом. Але є таке поняття, як репутація. І скільки б не казали, що цю справу нам підкинули спеціально для дискредитації керівництва країни, і що розслідування треба відкласти до кінця війни, самих фактів кричащої корупції у верхівках влади вже ніхто особливо й не спростовує. Акценти зміщені на те, що все це відбувається "дуже невчасно" - а тому вже й не міндічі-єрмаки винуваті, а НАБУ, САП, Трамп, путін, лєнін, чорт лисий та Айседора Дункан. Задзеркалля.

🍁 Bloomberg дивується прикрим самогубствам тіньового флоту Росії. Два вибухи за добу. Два судна вже ніколи не повезуть російську нафту. Їх, як і Єрмака, відпрвлено у відставку. Перший вибух стався біля Босфору на танкері Kairos, який перевозить російську нафту і перебуває під санкціями ЄС, стверджує . На судні почалася пожежа, екіпаж із 25 осіб евакуюють. Судно йшло під прапором Гамбії з Єгипту до Новоросійська за новою порцією нафти. Ще один "хлопок" стався на борту танкера Virat, який також перебуває біля берегів Туреччини. І це судно також перебуває під санкціями за перевезення російської нафти. В управлінні з морських справ Туреччини заявили, що причиною вибухів стало «зовнішнє втручання». А російські воєнблогери стверджують, що обидва корита були атаковані "морськими дронами країн НАТО". От я і кажу: якщо нас формально не візьмуть до НАТО, треба самим бути як НАТО, треба бути краще за НАТО. За допомогою того ж НАТО. І хай думають після цього: а може краще було б взяти Україну до НАТО, де її б трохи стримували від її безбашенності? А так ламай голову - чиї то були дрони… Хоча розумні люди й так розуміють - цими вибухами нас відволікають від справи Єрмака. Проте, я щось не відволікся - можна ще парочку? Десятків.

🍁 Про Єрмака. UPD.. Поки писав цей текст, Єрмака вимушено здали і відправили у відставку. Чи врятує це зелену владу від подальших руйнувань - як репутаційних, так і електоральних? Вже ні - дракон доїдає дракона. І марно сподівається Зеленський, що йому вдасться й надалі правити країною у всьому білому, стоячи серед океану створеного ним лайна. Але текст все ж поставлю - він нижче.

Єрмак - це одна із ключових постатей у владі, її архітектор. Справа не в близькості до Зеленського, а в ефективності керівника ОПУ. Зараз втрата керованості і управлінський хаос може бути смертельним фактором для держави. Після війни - хоч гопки скачіть і обшукуйте та арештовуйте хоч Зеленського, кого хочете. Але не зараз. Шкода від топ корупції набагато менша, ніж від втрати керованості.

Це реальний коментар від реальної людини під новиною про обшуки у Єрмака. От я і думаю: до чого ж довели державу, коли звичайні для демократичної держави процесуальні дії, спрямовані на боротьбу з корупцією, сприймаються як предтеча краху держави. І по суті стверджують стару-нову сентенцію: "Є Єрмак - є держава, немає Єрмака - немає держави". Ну, а далі як по лекалам: не на часі - американці тиснуть на нас цією справою щоб піти на невигідні умови з Москвою - якщо не Єрмак, то хто? Абсолютно бридко читати, що ця корупційна справа, яка зачепила усю верхівку влади, обов'язково послабить нашу переговорну позицію - навіть, якщо цю думку розганяють поважні західні видання. Нашу позицію послаблює сам факт кричащої корупції, а не те, що в рамках її розслідування детективи виходять на вищу ланку керівництва країною. Чи якщо не звертати увагу на ці факти і демонстративно продовжувати тримати Єрмака головою делегації, наші позиції автоматично посиляться. Не на часі під час війни? Якраз під час війни і треба це робити з подвійним прагненням. Бо якщо створити прецедент у руслі "розберемось після війни", уявіть, скільки топ-чиновників почнуть красти, поки не наступило те саме "після війни". Бо після війни їх вже в країні не буде. Американці таким чином примушують нас до капітуляції? А може вони таким чином примушують до відставки Єрмака - це нікому не приходило у голову? Дуже у нас люблять негаразди у власному домі перекладати на американців, європейців, євреїв тощо. Підсвідома меншовартість під виглядом виправдань власних пройобів. До того ж визнання того, що Україною можна крутити, як того захочуть сильні світу цього. Винуватий Єрмак чи ні, повинен вирішити суд. Але у таких випадках, зважаючи на репутаційні втрати та можливість того, що російська чи якась інша сторона, зможуть чинити тиск на Єрмака та шантажувати його наявністю таких справ, в інтересах Зеленського відправити свого проксі (хоча велике питання - хто чий проксі) у відставку. Негайно. Ким замінити голову ОПУ на перемовинах із США, європейцями чи Росією? Ні, навіть не буду згадувати Порошенка, Чалого чи Огризка - це не реально. Замінити тим, хто і повинен по своїй посаді вести такі перемовини - міністром закордонних справ. І залишити вже усі конспірології, що нам ззовні свідомо підкинули цей скандал у той час, коли Україні найтяжче. Якщо це навіть так - що це змінює? Чи не втекли за кордон основні фігуранти справи? Чи не відправлені у відставку міністри? Чи не підтверджені "відкати" українським високопосадовцям? Чи є упевненість, що усією цією схемою не керував саме Єрмак? І чи є упевненість, що Зеленський не знав того, що творять його найближчі друзі? Немає. А тому треба зробити те найменше, що можна зробити - прийняти відставку Єрмака та наситити нашу переговорну групу тими, хто ПОКИ ЩО викликає довіру наших західних партнерів. Європейці це зрозуміють, американці змиряться, а на думку росіян нам плювати. P.S. Про інші події напишу трохи пізніше.

Олексій Гончаренко, сотні та тисячі людей тримають на своїх плечах, цивілізований світ, до якого прагне Україна, не задля твоєї електоральної гри! Сотні партійців воюють не задля того, щоб ковтати твої прощюпування ЦА! Якщо ти маєш на меті створити ідеологічно новий політичний рух, збирай свої речі і роби! Я втратив здоровʼя і служу вже 4 рік за цивілізований рух України, а не діч, про яку ти пишеш!

🍁 Прес-секретар американського міністра Дріскалла Джефф Толберт заявив, що перемовини в Абу-Дабі проходять «дуже продуктивно». «Переговори йдуть добре, і ми зберігаємо оптимізм. Генерал Дрісколл тісно співпрацює з Білим домом та міжвідомчими структурами США під час цих переговорів», — заявив Толберт. Нагадаю, що в ОАЕ перебуває і українська делегація на чолі з Будановим, яка проводить переговори як з американською, так і з російською сторонами. У цьому контексті видання Axios стверджує, що українська та російські військові розвідки мали зустрітися в Абу-Дабі з іншого питання, проте приїзд Дрискалла став для них несподіванкою і змінив початковий план. Видно, що Трамп дуже поспішає, бо за даними проінформованих джерел, ось-ось мають бути опубліковані плівки Епштейна, і американському президенту вкрай необхідно перебити цей скандал успіхами на українському треку. У даному випадку путін може скористатись такою нетерплячкою Трампа і намагатись проштовхнути максимум своїх хотєлок. Між тим, така ситуація має для нього й іншу сторону медалі: якщо Трамп побачить, що Київ працює конструктивно у цьому напрямі, а Москва робить все, щоб затягнути процес, непостійний як погода гонор Донні може направити свій гнів на очільника Кремля. А це нові санкції, чого путін намагається уникнути. Все складно, як пишуть у статусах, а тому просто наберемось терпіння.

🍁 Човникова дипломатія у дії. Американці зустрілися з російянами в понеділок увечері і продовжать переговори сьогодні, щоб спробувати досягти угоди. Делегація на чолі з міністром армії Деном Дрісколлом вперше зустрілася з московітами в Абу-Дабі. Основа для переговорів - план з 19 пунктів, про який розповів Кислиця. Ці зустрічі не стали несподіванкою для українців. «Українці знають, що ми тут. Ми діємо прозоро» - Дрісколл. Цікаво наступне. Вчора Рябков заявив, що план Віткоффа-Кушнера їх влаштовує тільки у первинному варіанті. Між тим, знаючи, що цей варіант був значним чином перероблений за вимогою європейців, путін все ж направив свою делегацію до ОАЕ. Бо боїться першим вийти з перемовин і одразу отримати нові санкції. Звісно, тягнутиме час. Звісно, намагатиметься знову блефувати і піднімати ставки, але... Ні, поки ніяких прогнозів. Зачекаємо.

🍁 Поки так. У подальшому найбільш обʼєктивні новини (з числа членів нашої делегації у Женеві) очікую саме від цієї людини. З американської - від Рубіо. ЗМІ - в топку.

🍁 Не знаю, чим все це закінчиться, але для нас вдача, що у цій латентно проросійській адміністрації Трампа є така людина, як Рубіо.

🍁 Reuters про деталі європейських зустрічних пропозицій щодо російсько-американського мирного плану: 👉 Обмеження чисельності збройних сил України до 800 000 осіб у мирний час. Якщо знову війна, то ніяких обмежень. 👉 Рішення про вступ України до НАТО залежить від консенсусу членів блоку, якого наразі не існує. У конституцію ніяких змін вноситись не буде. 👉 НАТО також погодиться не розміщувати на постійній основі війська під своїм командуванням в Україні у мирний час. Ключове «на постійній основі», що залишає певний маневр, який залежатиме від обставин. 👉 Україна отримає «фінансову компенсацію», зокрема за рахунок російських активів, які залишаться замороженими до тих пір, поки Москва не відшкодує збитки, завдані Україні; 👉 Київ обіцяє не повертати окуповані території військовими засобами; 👉 Переговори про територіальні обміни почнуться з «лінії зіткнення». Це найбільш болюче, бо виходить, що ми свої землі міняємо на свої ж, але альтернатива цьому ні на що не погоджуватись і продовжувати воювати. А якщо стане ще гірше? 👉 Україна проведе вибори якнайшвидше після підписання мирної угоди. Це гуд. 👉 Вона також отримає гарантії від США, аналогічні статті 5 НАТО. ❗️ Якщо викладене відповідає дійсності, то з цим варіантом плану вже можна працювати. Питання в одному: чи погодиться на все це путін? При правильному використанні батога та пряника може погодитись. Чекаємо на подальший розвиток подій.

🍁 Рубіо з Віткоффом вже у Женеві. Протягом усього дня відбуватимуться переговори у різних форматах між США та європейцями та між США та українською делегацією.

"Ми сподіваємося узгодити останні деталі, розробити угоду, вигідну для України. Остаточна угода не буде досягнута, поки Трамп і Зеленський не зустрінуться особисто", - Reuters з посиланням на американського чиновника.

Крім того, видання повідомило, що вчора ввечері напередодні переговорів у Женеві відбулися "дуже хороші зустрічі". Так що все тільки починається. І підсумок цієї дипломатичної битви матиме наслідки не тільки для України, але й для США. Бо саме зараз вирішуватиметься, у кого будуть кращі стартові позиції для наслідування президентського крісла - у Венса (його у Женеві представляє Віткофф) чи у Рубіо, який тяжіє до позиції європейців.

🍁 Ще одне підтвердження того, що 28-пунктний план спеціально вкинули росіяни. Так, сенатор із Південної Дакоти Майк Раундс після розмови з Марко Рубіо розповів трохи деталей щодо цього плану. Дослівно:

💬 Марко Рубіо сьогодні вдень зателефонував нам. Я думаю, він дуже чітко дав нам зрозуміти, що ми є отримувачами пропозиції, яка була передана одному з наших представників. Це не наша рекомендація, це не наш мирний план. Це пропозиція, яка була отримана. І як посередники, ми домовилися поділитися нею. І ми її не оприлюднювали. Вона просочилася. Вона не була оприлюднена нашими членами чи нашими представниками... Це можливість отримати її, і вона була використана і передана українцям, і у них буде можливість відповісти. Таким чином, тепер у вас є позиція однієї сторони і можливість для іншої сторони відповісти.

Зрозуміли? Це не план Трампа. Це те, що росіяни передали американцям, як посередникам, для подальшої передачі нам. Це ескіз, макет, хотілки Кремля , а не те, на чому жорстко наполягає Білий Дім. Так що наразі все залежить від наших дипломатів та юристів, бо є реальна можливість «вибити» умови миру набагато кращі, аніж ті, викладені у цій писульці. Тим більше, що путін і Трамп наразі знаходяться не в найкращих переговорних позиціях, а ми з європейцями поступатись державотворчими принципами не налаштовані. Наступного тижня буде спекотно, але ми прорвемось. Повинні прорватись.

🍄‍🟫Шановне панство, нагадую що триває подвійний збір на "Джмелик" та на автівку для 95ої ОДШБр: https://t.me/Oll_Sharp/22802 Давайте зробимо все можливе для того, аби на наступному тижні наші воїни могли боронити нас з вами на нових, справних колесах!

(він так прагне успіху, що тиснутиме й на Москву: зокрема, має намір ввести додаткові санкціїї проти Росії, якщо та остаточно впреться рогом - про це вчора недвозначно заявив представник США в ООН), Брюсель тиснутиме на Вашингтон, Кремль - максимально підніматиме ставки та відчайдушно блефуватиме. Все це буде. Але ми встоїмо. Не без втрат, звісно, але встоїмо. Як встояли за останні 600 років, 11 років та 4 роки. Капітулювати зараз - це перекреслити сотні років визвольної боротьби, це зрадити пам'яті тих, хто загинув за наші Свободу та Гідність, це погодитись з тим, що кремлівський ботоксний шкуродер виявився сильнішим за весь цивілізований світ. Ми - діти своєї країни, її степів, гір та лісів. Так склалося, що нас багато по усьому світу - в Америці, Австралії, Канаді, США, Європі. Дяка тим людям, які не втратили своє коріння і щось роблять для країни навіть за її кордонами. Але ніщо і ніхто не зрівняється з тим, що роблять зараз в Україні наші рятувальники, наші медики, наші енергетики та наші бійці. Саме їм низький уклін та наші молитви. Витерпіть, хлопці, виживіть - ми прорвемось. Обов'язково прорвемось. Не міндічі і єрмаки є Україною. Україною є ті, хто не здав її за довгі роки - вони не дозволять здати її і тепер.. Вибачте за певний відступ від традиційного для мене стилю - цим дописом я хотів передати свій емоційний посил, а не здійснити сухий аналіз фактів. Бо сьогодні лише окреслені тенденції, і немає ніякого сенсу прискіпливо коментувати те, що вже завтра може виглядати зовсім по-іншому. Але вірте - Україну ми не втратимо. Шануймося! З повагою, Олег Шарп.