Гордий Українець

Залишу чат. Якщо є бажання спілкування, буду вдячний за розуміння

На жаль, проєкт закривається. Люди йдуть, а розміщувати попсові тексти не дуже хочеться. Залишаю однойменний ютуб-канал. Можливо, там буде якась перспектива, але не впевнений.

Прочитав, що Червона Шапочка - аб'юзерша

Pavel Kucherov: Військових з бойових підрозділів змусили співати деферамби та вітати з ДР Кошового

Чутки, що 3 ОШБР відмовилась підкорятися Сирському

3 запитання для совка Існує 3 простих запитання, як вирахувати "совка". Людина при цьому може не вважати себе носієм радянських поглядів, проте вона все одно залишається жити у звичному для себе режимі. І не сприймати Україну як політичну чи культурну цінність. Питання перше: Чий Крим? Думаю, пояснювати, яка відповідь є правильною, не має сенсу. Все вже з'ясували й розбіжностей тут не існує. А ось із двома іншими - велика проблема. Коли вона вирішиться - невідомо. Питання друге: Хто розмінував Чонгар? Справа не в прізвищах. А в здатності мислити, аналізувати, зіставляти реалії з тим, що транслюється з екранів телевізора, телеграма або ютуба. Радянська людина не здатна зіставляти факти, а головне - відокремлювати власну думку від державної пропаганди. Вона повторюватиме будь-які наративи, які скаже влада. І змінюватиме свої погляди залежно від позиції влади. Простіше кажучи, у нього немає власних політичних поглядів. Він належить загальній масі "какая разніца". Ідеальне тісто для формування потрібної владі громадської думки. Питання третє: Земля - це товар? Тут абсолютний морок. На стільки абсолютний, що сходяться позиції ультрапатріотів і запеклих ватників. Земля не товар, землею торгувати не можна, земля не продається... особливо під час війни. Як при цьому - коли власність державна, а товар начебто приватний - розвивати економіку, він не знає. Взагалі не розуміє. Та йому й однаково. Головне, щоб йому щось перепало від сірих схем. Для нього не доходить, що саме такі погляди породжують корупцію. І що без вільної купівлі-продажу землі розвиток економіки, як і країни, неможливий. Бо бізнес робиться на землі, підприємство перебуває на землі. Якщо, звісно, ви не торгуєте віртуальними послугами. Більшовизм, совковість, ігнорування реальності - невіддільна риса совка. Незалежно від його політичних поглядів і сприйняття України як незалежної держави. Після Фіделя Кастро навіть Куба ввела приватну власність на землю. Навіть Куба! Але не Україна. Якщо ви уважно подивитесь на наше законодавство, земля все одно залишається в державній власності. Тому що земля - свята. Абсолютна проєкція “русского міра”. Ми навіть не намагаємось звідти вибратися. На нас падають ракети, але ми вперто продовжуємо жити в хрущовці. Бо доля така - програти. Бо ментальна еволюція не для нас.

Орбанізація дає тріщину Епоха Орбана може закінчиться найближчим часом. Угорщина вийшла на протести. Мадяри переконані, що корупція з'їдає країну. Дуже цікаво, враховуючи, що останні 16 років угорці не помічали корупцію. Або удавали, що не помічали. Хай там що, але режим Орбана, який часто називають неліберальною демократією, явно дав тріщину. А фізика вчить нас, що якщо тріщина з'явилася, то вона буде неодмінно розростатися. Незалежно від волі влади та авторитарних намірів її залатати. Тож запасаємося попкорном і чекаємо бунту великих міст з їхнім неприхованим інтересом до розрізненої опозиції. Відразу підкреслимо: угорське суспільство незадоволене виключно корупцією. На чому грають блогери, деякі ЗМІ та напівмертві політики. Антизахідні, антиєвропейські, антиліберальні настрої нікуди не поділися. Люди хочуть іншого авторитету - ось у чому проблема. Орбан набрид. Але це не означає перемоги демократії чи послаблення ультраконсервативної політики. Як і зовнішніх пріоритетів - Росія друг, Європа ворог. Водночас якісь зрушення будуть. Зараз все залежить від дій Віктора Орбана та його найближчого оточення. Якщо йому вдасться заспокоїти співгромадян, вони мовчки розійдуться по своїх домівках. В обмін на посадку деяких персонажів, замішаних у корупційних скандалах. А ось якщо ми побачимо силовий розгін демонстрацій, тоді гасла будуть політизуватися. Але для цього потрібні довготривалі протести, з постійним тиском на владу. Чи готова до революційного руху Угорщина, - теж непросте питання. Тому не виключаємо розкол по лінії місто-провінція. Щодо України, то зміни в суспільних настроях можливі, але тільки в разі радикалізації протестів. Безпосередньо фактор Києва не відіграє особливої ролі. Тож чекаємо.