ЧАПЛИГІН ✙

Кеннет Гріффін припинив пожертвування Гарварду Освіта в США знову опинилася в епіцентрі культурних воєн. Засновник американського хедж-фонду Citadel, інвестор-мільярдер Кеннет Гріффін в інтерв’ю Financial Times сказав, що за останнє десятиліття США

«втратили освіту як засіб пошуку істини та отримання знань».

Гріффін, який пожертвував більше півмільярда доларів Гарвардському університету, заявив, що він припинив пожертвування альма-матер. Були часи, коли університети формували еліти. Сьогодні там втюхують ідеологічний мотлох ЛГБТ-пропаганди - всі ці програми DEI (diversity, equity, inclusion), гендерний порядок денний, інтерсекційний фемінізм, квір-теорії та інший , P.S. Освітні процеси в Україні теж не позбавлена впливу фрейдо-марксистів, які багато років як засіли в сфері освіти та за гранти засмічують мізки молоді.

З 1853 року, коли влада Нью-Йорку виділила 341 гектар землі під міський парк, його територія не зменшилася. За весь цей час в мерії ніхто не наважився за хабар продати ані сотку. Лохи...

Ніцше назвав «смертю Бога» той момент, коли люди вирішили, що тепер все будуть вирішувати самі. «Бог помер! І ми його вбили!» В філософії під цим розуміється руйнування уявлень про наявність певного гаранта існування людства, який знаходиться за межами безпосереднього емпіричного життя, містить в собі план історії та додає сенс існування світу. Атеїстично-матеріалістична цивілізація та культура позбавили людину духу, душі, мети, сенсу, безсмертя. Залишивши їй тільки матеріальну шкаралупу, керовану зовнішніми стимулами. Сьогодні ми живемо в епоху переходу від гуманізму до постгуманізму, коли залишився останній крок - звільнитися від людської ідентичності. Нагадаю. Підготовка до цього йшла через ліберальне розуміння історичного процесу - «звільнення» особи від усіх форм колективної ідентичності: релігійної, станової, національної, класової, статевої… Згадайте сутність визначення ліберальної «свободи від» (Д. С. Міль) або «негативної свободи» (І. Берлін). В сьогоднішньому постліберальному світі (де в принципі, вже немає від чого звільнятися), «свобода від» виробила весь свій релятивно-творчий потенціал – «звільнила» індивіда від усіх тих форм, які, так чи інакше, тримали його в якомусь «невільному» стані на протязі історії. І в цьому саме проявляється чиста сторона liberty, як свободи - звільнитися від чого б то не було. А від чого сьогодні залишається звільнитися постліберальному людству? Від останніх форм колективної ідентичності. І виражені вони саме в гендерній приналежності. Повірте мені - проблематика сексуальних меншин є не випадковим феноменом цієї стратегії, - вона є її основою. Їх логіка проста - «якщо людина не звільниться від статі, - вона залишиться в тоталітарному стані поділу з іншими людськими індивідами певної колективної ідентичності» (чоловічої чи жіночої). Відповідно, зміна статі - це не тільки право, але в майбутньому ще й обов'язок. Бо якщо людина не змінює стать, то вона, по суті, є не толерантною, бо цей індивід (чоловік або жінка) згоден на рабське та «тоталітарне» існування в рамках свого гендерного визначення. Але і це ще не межа! Залишається остання не подолана колективна ідентичність – приналежність до людини. Відповідно, потрібно «звільнити» особистість від людської ідентичності - яка теж є в кінцевому підсумку тоталітаризмом з точки зору постліберальної логіки. Далі, що лишається? Безодня для свиней гадаринських в яких вселилися біси?… *** Але поки існує людина, шанс завжди залишається. Адже суть людини - в її свободі. Не в свободі від гріха, злочину чи помилки, а в свободі подолати їх, змінитися, повернутися в зворотному напрямку - до своїх духовних витоків. А це вимагає боротьби за гідність людини, за дух, який робить нас тими, ким ми є - людьми. І для цього потрібне серйозне релігійно-філософське переосмислення та серйозна суспільно-політична дія.

В Україні жінка споконвіку була берегинею сім'ї. Саме матір, як найрідніша у світі людина, відіграє величезну роль у вихованні дітей. Саме від неї залежить виховання дитини і саме вона прищеплює любов до рідної землі, збереження національної спадщини та пам'яті про власне походження. Пам'ятаймо, шануймо та збережемо це. Всіх матерів зі святом! Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість. Бо кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ - образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити не зважаючи ні на що. "І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син і буде мати, І будуть люди на землі."

Фомина неділя або Антипасха. Цей день є першою неділею після Великодня і завершує перший головний тиждень святкувань, наголошуючи на можливості чуттєвого усвідомлення тілесного Воскресіння Ісуса Христа. У церковному уставі він також отримав назву «Антипасха», тобто неділя, подібна до свята Великодня - дослівний переклад з грецької «Неділя подібна до Пасхи, яка є чуттєвим сприйняттям святого славного апостола Фоми». (Тут префікс ἀντι- означає «проти», «протилежне положення, якість, стан, дія» та πάσχα — Пасха). Пов'язується з подією з'явлення Воскреслого Христа апостолам, серед яких був Фома, який перед цим сказав: «якщо не побачу на руках Його ран від цвяхів, та не вкладу пальця свого в рани від цвяхів, та не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю». (Ін.20:25). Явлення Христа апостолам стверджує віру в істинність Воскресіння Христового та нагадує завіт Самого Спасителя: "блаженні ті, що не бачили і увірували". В богослов'ї, неділя завжди вважалася не тільки першим днем тижня - днем початку творіння Божого, а й восьмим - новим днем майбутнього Царства. Тому Антипасха, як восьмий день по Воскресінню Христовому, є прообразом оновленого світу. Також в древній Церкві, новохрещені на літургії Великої Суботи (неофіти) цілий тиждень ходили в білому одязі, як символу чистоти, і знімали їх на восьмий день – Антипасху. Блаженний Августин в своїй 172 проповіді називає її «Неділею в білому» (dominica in albis Блаженний Августин говорить: «Сьогоднішньою радістю завершуються великодні торжества, тому що сьогодні змінюється одяг неофітів, але таким чином, що білизна, що знімається з одягом, назавжди залишається в серці». В Україні велике значення Фомина неділя мала для членів православних братств (в цей день відбувалися загальні збори та прийом нових членів). Кожен віруючи у воскресіння Спасителя і сповідуючи Його своїм Господом на основі Євангелія і апостольських послань, твердо віруючи в те, про що говорив Спаситель, не маючи жодних сумнівів Його Божественності та засвідчуючи це перед світом отримує спасіння від Нього та через Нього. Христос Воскрес! P.S. Розпочинається Провідний тиждень.

Сьогодні відзначається День Європи. Це привід згадати мету створення Євросоюзу. Проєкт батьків-засновників ЄС був спрямований в першу чергу на те, щоб зробити війну в Європі «не просто немислимою, а й матеріально неможливою». Тому на першому етапі проєкту Шумана було створенння «Європейського об'єднання вугілля та сталі». В своїй Декларації Шуман чітко вказує: «Створення спільного виробництва вугілля та сталі відразу ж закладе основи загального економічного розвитку як першого етапу Європейської федерації та змінить долю регіонів, раніше приречених на виробництво зброї, постійною жертвою якої вони самі й ставали». Тобто мова йшла про зречення частини суверенітету країнами ЄС – як території постійних війн. Сьогодні перед європейською цивілізацією стоїть питання не тільки захисту від московсько-азійської орди, а також руйнівної дія всіх тих сил, які прагнуть знищення традицій, культури та історії європейських держав, християнської спадщини Європи, сім'ї, яка є основною одиницею європейських народів, радикальної трансформації основних соціальних інститутів та моральних принципів. І тому Європа стикається з серйозною демографічною кризою з низьким рівнем народжуваності та старінням населення та масовою імміграцією неєвропейських народів. Яке місце України не як об'єкта, а суб'єкта історичного європейського процесу? Мабуть в усвідомленні всієї різноманітності історії Європи, а не в некритичному сприйнятті ідеологічного диктату єврочиновників. А різноманітність Європи - це афінська демократія та res publika Стародавнього Риму; грецька філософія та римське право; Християнство та Велика Схизма; епохи Ренесансу, Просвітництва та Реформації; колоніалізм, ідеї французської революції 1789 року, англійська промислова революція та німецький романтизм; капіталізм, марксизм, фашизм, лібералізм і, нарешті, постмодернізм. І тут потрібно не тільки усвідомлення, а й привнесення нашої цінностної системи в загальноєвропейську скарбницю.

Колись громадяни були пильними...

У всі часи спільному споживання їжі надавалося безліч релігійних, соціальних та культурних смислів. Трапеза завжди сповіщала радість і мир, збирала, долаючи «приреченість часу», живих і померлих, знаменувала собою ту саму спільність, яка поборювала всі людські розділення, провіщаючи ту саму зустріч, той самий месіанський бенкет, коли всі один про одного дізнаються. Чи то весільна учта в Кані Галілейській, еллінські симпосії, анакреонтичні гулянки, середньовічні лицарські бенкети… Саме в трапезі, як зліпку часу - в культурі споживання їжі; в гастрономічних текстах; приписах, звичаях, ритуалах та табу релігійних текстів; привілеях та обмеженнях; бенкетах владик та їжі бідняків; достатку і голоді; практиках застілля та гостинності карбувалася історія людства. А її значимість та «знаки» визначалися та визначаються сакральним та обрядовим характером. А в ХХ сторіччі трапеза нерідко виявлялася або втіленням ідеологічної лояльності та нагородою за неї, або проявом «таємної» свободи, формою невидимого, «домашнього» опору безбожним і нелюдським режимам. Завжди пам’ятаймо – трапеза є не тільки однією з форм естетизації повсякденності, а й сакральністю – адже Бог долучає нас до Себе саме через неї. Христос Воскрес!

Всіх з Воскресінням Господнім! Ми всі живемо вірою. І ця віра дана нам Тим, Хто бачив Бога і Хто є Сам Богом. Який явив нам всю повноту Одкровення Божого та шлях до спасіння. Це і є благодать та істина Воскресіння Христового. Серед пасхального тріумфу стоїть тут і зараз воскреслий Христос, як стояв Він на Йордані серед простих людей, і був одним з них. І саме до нас звернений голос волаючого в пустелі: «Рівняйте дорогу Господу!» Христос Воскрес – Воістину Воскрес!