Ейдос

​​#хвилинкадизайнера This changes everything. Я не буду зайвий раз переповідати, які нові продукти запустила Figma вчора, адже впевнений, ви це все знаєте й без мене. А як раптом ні, то в цьому відео короткий recap. Проте деякими думками я хочу поділитися з вами й буду радий почути ваші у коментарях. Отже, перше, що важливо зрозуміти — Figma тепер є цілою та великою екосистемою для створення цифрових рішень, а не окремим набором кількох інструментів для дизайнерів. Безсумнівно, це результат бізнес перегонів і спроби викинути з них Framer, WebFlow та інших. І ця спроба буде вдалою, якщо Figma швидко впорається із якістю коду, який вона тепер вміє генерувати. На цю саму мить, це більше нагадує ті перші візуальні редактори сайтів 10-річної давнини. Для прикладу. Наразі весь текст на сайтах, зроблених у Figma Sites самими ж розробниками — це один і той самий body текст із різними стилями. Тобто немає h1, h2, h3 і це не годиться абсолютно, бо це не тільки важливо для SEO, але і для AI інструментів, які сканують сайти також. Далі, якщо просто подивитися код тих сайтів, то можна побачити компоненти, які запхнені в 5-8 divах. Це створює величезне накопичення зайвого коду, робить сайт куди важчим, ніж він має бути. На кінець, купа багів із нестабільним layout-ом, де все стрибає, а прості мікроінтерації типу ховерів, просто не працюють. Але це не скепсис. Навпаки, я переконаний, що зі своїми ресурсами та прагненнями, Figma доведе все до того омріяного ними моменту, коли користувачі Framer та Webflow зроблять вибір на користь саме Figma. Але для цього потрібен час і багато роботи. А тепер про головне — створення такої екосистеми, у якій дизайнер може сам зробити дизайн, протестити та завайб-кодити продукт, відчиняє двері до наступної епохи. І саме тому вчорашня презентація надала мені ті самі емоції, що бентежили колись на презентаціях нових девайсів Apple. До цього часу дизайнери дизайнили, розробники розроблювали, а менеджери менеджерили. Нова ж епоха, про яку йдеться, це про поєднання експертностей і про можливості створювати цілі продукти соло. Ще пару років тому, я казав початківцям дизайнерам: «Не треба паритися про код, варто розуміти лише базові принципи, а зосередитися на дизайні». Не так давно я цю думку змінив. З приходом AI стало зрозуміло, що тепер одна людина (незалежно від попереднього досвіду в діджиталі) може зробити все. І ринок реагує миттєво. Компанії більше вже не шукають дизайнерів. Вони шукають спеціалістів із вирішення бізнес-завдань, які вміють у дизайн. А це змінює всю кон’юктуру нашої роботи. А з усіма оновленнями Figma, ми тепер маємо інструментарій для такої всеохопної роботи. І я впевнений, що відтепер ми будемо бачити дедалі менше UX/UI/Product дизайнерів, а також і суто frontend розробників. Ці ролі зрештою об’єднаються в одній спеціальності. Це новий технологічний світ, не просто з новими інструментами — а нова філософія створення продуктів. Це час для тих, хто готовий розширювати свої горизонти й виходити за межі «дизайну заради дизайну». Світ змінився, і наші ролі змінюються разом із ним. І це не виклик — це фантастична можливість. Можливість бути автором цілого, а не тільки частини.

#хвилинкадизайнера Pretty UI won’t get you hired anymore. Це не я придумав — це назва гарної статті від Mindaugas Petrutis, який розбудовує спільноту дизайнері та інтерв’ює їх щодня (принаймні, він так заявляє) і який нещодавно описав справжній «вихід із матриці» одного з досвідчених спеціалістів. Ще 5 років тому цей дизайнер отримував стільки пропозицій роботи, що змушений був відмовляти. А тепер — тиша. Жодної відповіді на сотню поданих заявок. Чому? Бо правила гри змінились. І більше не працює портфоліо з гарними макетами й кейси в стилі «зробили редизайн — стало краще». Але це вже не нове і я писав про цю зміну неодноразово. Що мені насправді сподобалося в цій статті, це основна ідея — компанії більше не наймають «дизайнерів» як таких. Вони шукають вирішувачів бізнес-проблем, які ще й уміють дизайнити. Це означає: ✔ Портфоліо має демонструвати не просто «новий досвід користувача», а показати, як він вплинув на метрики. ✔ Показати не лише креатив, а усі обмеження, що були на шляху та складні компроміси, технічні виклики. ✔ Розповідати історії не в стилі, як ти все зробив «за гайдом», дизайн-мисленням тощо, а як ти справлявся, коли команда скоротилася вдвічі. У тексті багато відвертостей, які змушують замислитися: — Чи говоримо ми мовою бізнесу, чи ховаємось за процесами? — Чи ми, бува, не ідеалізуємо дизайн настільки, що втрачаємо зв’язок із реальністю? — І найголовніше: чи чесно ми говоримо про свої факапи й реальні труднощі? Автор закликає переосмислити не лише портфоліо, а й себе як фахівця. 💬 Мій улюблений момент: «Ми говоримо про user-centered design, але боїмося buisness-centered реальності». Ось посилання на статтю — варта вашої уваги та читання.

​​#хвилинкадизайнера Повернувшись із відпустки я трохи надолужую все, що встигло трапитися в індустрії за останні тижні. Й ось виявилося, що почалося репутаційне падіння всесвітньовідомого ресурсу для пошуку менторів у різних сферах технологічної індустрії — ADPList. Цьому «скандалу» послугував цей пост опублікований місяць тому. Відтоді й дотепер, різні відомі спеціалісти галузі, які пропонували свої консультаційні послуги через цю платформу, публікують пости із вираженням недовіри до засновника проекта Фелікса Лі, критикою щодо принципів діяльності платформи і зрештою видаляють свої облікові записи. Це не дивно, бо сьогодні ви можете побачити допис: ‘ADPList Mentor’, чи не в кожного другого дизайнера на LinkedIn. А насправді знайти ментора, який є досвідченим спеціалістом і водночас прагне не чергової ачівки у власному профілі, а допомогти розвинутися саме вам на власному професійному шляху — це неоціненний подарунок долі. Я не брав і не надавав послуги через ADPList, але їхня розсилка для мене була завжди доволі цікавою. Зокрема, вони роблять власний річний звіт із назвою The State of Design Tools (і я сам неодноразово брав участь у їхніх опитуваннях щодо використання різних інструментів) й останні роки мені завжди було цікаво спостерігати, як Sketch все падає, але так і не зникає з дизайнерських радарів остаточно, як якісь раптові інструменти набувають популярності (наприклад, таким був Protopie і пару років він набирав обертів, а потім раптом зник, бо швидше за все був убитий Figma та Framer), а цьогорічний звіт має ще й окрему категорію щодо AI інструментів. Дуже шкода, що репутація цього ресурсу тепер заплямована і схоже, що компанія не збирається робити жодних зустрічних заяв. Інтернет уже повниться пропозиціями щодо заміни ADPList, і я думаю, що ми стоїмо на порозі появи нових, сподіваюся, більш ефективних і прозорих платформ для пошуку ментора.

Товариство, вітаю! Нещодавно тут, у коментарях, у мене сталася невеличка розмова про тайм-менеджмент, яка почалася з приємного зауваження, що мені вдається встигати працювати над багатьма проектами водночас. І також пролунало питання: «Як у вас виходить поєднувати це все? Можливо, поділитися своїм тайм-менеджментом?». Зізнатися, я підвис на кілька днів. Усе думав, чи є в мене щось таке «секретне», щодо мого тайм-менеджменту й щось, чим варто поділитися. А потім я поїхав у відпустку й думав над цим ще більше. Спочатку я дійшов до висновку, що, швидше «ні» й що весь мій секрет полягає в тому, що я креветка, яка має шалену жопкоусидливість, а всі мої поради можуть стати навіть шкідливими, аніж корисними. Але в подальшій розмові мене запевнили, що це норм і що шкоди я не заподію. Тож зізнаюся: я абсолютно повернутий на темі керування часом та шліфуванні навичок балансування між завданнями, життям, різними ролями тощо. Цей обіцяний пост про тайм-менеджмент не вийшов коротким, тож я запрошую вас переходити за цим посиланням, але тільки якщо вам цікава ця тема, а також, якщо не боїтеся моїх потенційно шкідливих порад 😀

#хвилинкадизайнера Товариство, вітаю вас! Отже, цей час настав — моя книга Emotional Digital Design вже в повному доступі на сайті видавництва Manning. Дуже скоро вона з’явиться в друкованому форматі (але тільки в США), а також в електроному варіанти на Amazon. Але навіщо чекати, якщо її можна дістати прямо зараз? Не так давно я був гостем на подкасті Flying With Flutter з Алленом Ваймою. Це подкаст, який більше орієнтований (і це очевидно за назвою) на розробників і ми багато говорили про Material Design, Flutter і співпрацю дизайнерів із розробниками. Але на самому кінці мені надали змогу також «прорекламувати» книгу, тож я ділюся з вами посиланням із тайм-кодом, аби ви переглянули саме момент із відповіддю на питання: «Чому ця книжка вартує уваги?». На додачу зазначу, що над книжкою я працював майже 2 роки 🙃 Разом зі мною над нею працювала ціла армія людей. На сьогодні це найголовніша праця в моєму житті та дуже якісний продукт, яким я насправді пишаюся. А ще вона написана фаново, тож це обіцяю приємне читання! P.S. До слова, я вже поступово починаю працювати над художньою книжкою про дизайн ☺️ So stay tuned!

​​#хвилинкадизайнера Останній курс з UI/UX дизайну я записував десь рік тому для київської школи дизайну Alpaca. Він досі доступний у записі, але до нього йдуть різні додаткові плюшки: робота над реальними проектами в домашніх завданнях, фідбек і постійна підтримка менторів тощо. Й ось нещодавно прилетів такий відгук від однієї студентки. І, звісно, мені дуже хочеться показати його світові й похизуватися ним 😊 Але! Цей пост — не реклама мого курсу. Подивимося правді в очі і скажемо прямо: усі курси, які я прочитав і записав до цього часу, уже встигли застаріти. Так, людське мислення, ментальні моделі, способи мислення, наша психологія загалом, не змінюються так швидко. Тож на всіх цих курсах досі можна здобути базу. Але те, як ми сьогодні збираємо дані, робимо аналіз конкурентів, створюємо персони, JTBD, документацію, як перевіряємо дизайни на доступність, створюємо графіку та багато чого іншого — усе це змінилося доволі суттєво з впливом ШІ. Для прикладу: я багато років запевняв дизайнерів (особливо початківців), що не треба пірнати в код (а якщо й пірнати, то не надто глибоко, бо на дизайн не залишиться часу та ресурсів), що потреби користувачів — це наше все, що принципи дизайн мислення непохитні… Усе це наразі суттєво переосмислюється. Навіть те, як треба шукати роботу дизайнеру в теперішніх умовах — це теж вартує окремої уваги, адже принципи та правила гри змінилися. Тож, якщо ви вже встигли усвідомити та відчути всі ці разючі зміни — заходьте до мене на бесіди і я зроблю все можливе, аби допомогти вам адаптуватися до нових умов ринку й надати усю необхідну інформацію для успішної роботи в цій новій економічній реальності.

​​#хвилинкадизайнера Apple змінює правила гри в UI Компанія не робила подібних оновлень останні 10 років. І тепер, цього року Apple зробить найбільший редизайн за останнє десятиліття. Востаннє таке було у 2013 році, коли Джоні Айв повністю прибрав скевоморфізм і перейшов на плаский дизайн в iOS 7. Зараз Apple знову оновлює UI — і коріння нового стилю проростає з visionOS. Що відомо: 🔹 Дизайн базуватиметься на visionOS, але, за словами першоджерела Bloomberg: лише «злегка». Це означає, що ми побачимо скломорфічні ефекти, але напевно щось ще. 🔹 Оновлений вигляд дістануть усі системи: iOS, iPadOS, macOS, ймовірно й WatchOS. 🔹 Презентація відбудеться на WWDC у червні, після чого почнеться бета-тестування. 🔹 Публічний реліз — восени 2025. Цим оновленням Apple задасть новий вектор UI-трендів на наступне десятиліття. І якщо ви ще не робили UI з усіма цими ефектами скла — час переглянути пару туторіалів і підготуватися 🚀

​​#хвилинкадизайнера Дизайн і технології йдуть пліч-о-пліч. Нові технологічні можливості завжди відкривали нам нові дизайнерські «ходи», інколи змінюючи наше уявлення про «зручне» та задаючі певні тренди. Цього року я знову почав активно читати статті в стилі: «Тренди в цифровому дизайні у 2025». Кілька років я їх повністю ігнорував, бо там завжди було про 3D, великі шрифти та glassmorphism…І недарма, бо той 3D й досі фігурує в топах UI трендів! Але я все-таки проаналізував із десяток свіжих статей, що з’явилися за ці 3 місяці, пропустив їх через власні фільтри й ось, що вийшло: 🔹 Мікровзаємодії, які думають наперед Адаптивність масштабувалася з рівня сторінок до маленьких інпутів, форм і кнопок. Гарний приклад, що я вже встиг побачити на практиці: інпут, який підказував мені, що саме треба в нього вводити, «помітивши», що я не надав інформацію упродовж певного часу. Гарний тренд — інтерфейси, що читають наміри, а не просто реагують на кліки! 🔹 AI, що адаптує дизайн Це вже також реальність і ми можемо навіть спостерігати певну гонитву серед відомих продуктів — хто крутіше використає AI в UI та в покращенні загального користувацького досвіду. AI аналізує ваші уподобання, щоб змінювати кольори, структуру контенту та порядок елементів. Netflix на цьому вже собаку з’їв. 🔹 Мінімалізм з екологічним сенсом Темний режим економить заряд, мінімалістичний дизайн прискорює завантаження, а відмова від зайвих анімацій робить інтерфейс не лише легшим, а і зручнішим. Цей тренд на екологічність цифрового дизайну вже дійсно встиг міцно закріпитися в галузі. 🔹 Необруталізм, який більше не лякає Тренд на необруталізм з’явився пару років тому. І спочатку це був графічний стиль для сміливих: різкі лінії, брутальні контрасти, трохи хаосу. Стиль особливо став популярним для продуктів орієнтованих на молоде покоління. Якось, я навіть був за крок до влаштування в один із таких у Німеччині — Knowunity. І якщо ви вперше чуєте про необруталізм, то сайт цього продукту повною мірою надасть вам це розуміння. Сьогодні можна побачити сайти та інтерфейси, що базуються на ідеї необруталізму, але в яких з’явилися м’які градієнти, округлені кути, більше комфорту для ока. Dropbox є найвідомішим брендом, який узяв цей стиль за основу для своєї графіки.

​​Товариство, вітаю вас! Сьогодні особливий день і тому буде особливий пост. Почати його я хочу з подяки за те, що читаєте! За те, що залишаєтеся на цьому каналі. Ваші вподобайки, репости, а особливо коментарі — це те, що мотивує ділитися надалі думками, знахідками та порадами. Сьогодні я спіймав себе на думці, що, здається, ніколи не розповідав вам про себе, аби ви мали уявлення, хто тут пише, що він пише й навіщо. Отже, сьогодні каналу «Ейдос» виповняється 5 років! І я вирішив зробити пост-знайомство! 😀 🙋 Хто ти такий? Мене звати Вадим Грін, я український дизайнер і письменник, який однак третину свого життя прожив бовтаючись світом. Останні 9 років я живу та працюю в Берліні. Я почав свою кар’єру 13 років тому в компанії MacPaw в Києві. Потім були Trinetix і EPAM. Також працював у таких компаніях як Groupon та OLX. Кілька років я розроблював власний продукт — FirstAid, що у 2015 став #1 в українському AppStore в категорії Healthcare серед безплатних застосунків. Наразі я працюю Head of Product Design в компанії Atolls. Я викладав дизайн у таких школах як SKVOT, Prjctr та Alpaca School. І продовжую викладати та менторити дизайнерів індивідуально. У вільний від роботи час я займаюся письменництвом. Цього року в США у видавництві Manning вийшла моя книга Emotional Digital Design. Я також пишу фікшн українською для дорослих і для дітей. Останнє моє надбання — книжка «Пригоди дракона Вогника», що вийшла у видавництві «Маміно». Насамкінець я також активно розвиваю свій англомовний «журнал» про дизайн Eidos Design, куди з радістю вас запрошую! ❔Що ти тут робиш? Пишу про дизайн. Моя основна рубрика йде під #хвилинкадизайнера. У ній я ділюся думками, досвідом, порадами. Моя особлива фішечка — це перетин дизайну та психології, тож постів на цю тему найбільше. Інша часта рубрика #дизмат — про історію дизайну різноманітних речей та цікаві знахідки зі світу матеріального дизайну. Last but not least. Я не фанат коротких постів, цінність яких зводиться до мінімуму. І читаючи мої пости, ймовірно, вам доведеться свайпнути раз, можливо, два. Але я роблю все можливе, аби окрім цікавої інформації, ви також мали змогу дістати ще і краплинку естетичного задоволення від моїх текстів. Друзі, я радий вітати вас на моєму каналі та сподіваюся вам тут буде затишно! 🤗

​​#хвилинкадизайнера Товариство, були в такій ситуації, коли ще вчора всі захоплено казали: 🔥 «Це топ! Дуже круто!» А сьогодні раптом: 🤡 «Має крінжовий вигляд!» Якщо так, то знайомтесь: ефект відкату. Як і багато психологічних феноменів, він працює і в нашій сфері. Ефект відкату – це емоційний спад, який часто виникає після хвилі ейфорії або тривалого періоду стабільності. 🚀 Контекст Зараз в Atolls ми працюємо над редизайном основних продуктів. Йде ребрендинг (4 різні бренди будуть поєднані одним), переїзд на новий технологічний стек — одним словом, усе несеться в нашій великій, неповороткій компанії. Щоб полегшити розробникам процес оцінки функціональності, ми зробили прототип. Усі щасливі, всі його шерять, навіть попри наші прохання, аби він не виходив за межі Product&Tech відділу. Але у всіх справжня ейфорія, бо тепер у всіх є візія й розуміння того, що ж саме над треба робити! Цілий місяць дизайн-команда купалася в похвалах, а в Slack сипалися кудоси. Аж потім… Раптом прилітає фідбек від великих босів: «Чудова робота, але чому воно має такий жахливий дизайн?» Реакції: 💀 Продуктові менеджери – судомно створюють тікети з UI задачами. 🫠 Директор з продукту, здається, переживає панічну атаку прямо на презентації C-level-у. 👀 Дизайнери — спостерігають. Наступні кроки, які ми зробили. Ситуація типова — час для жорсткого stakeholder’s management! 😀 🔹 Поставити головне питання: що саме «не так»? Звісно, швидко з'ясувалося, що це суто естетична реакція на ваєрфрейми тими, кому бракує контексту. 👉 Головне – не боятися ставити ці питання напряму. CPO, CEO, будь-хто – хай аргументують свою думку. І це відкриває можливість для наступного кроку. 🔹 Вирівняти очікування: в нашому випадку це було просте нагадування, що це прототип, створений для надання візії командам розробників, аби пояснити, як усе має працювати. Це не фінальний дизайн. 👉 Нагадування про контекст — це нормальна практика. Якщо цього не робити, менеджери починають бачити одне, розробники – інше, а дизайнери – єдинорогів на хмаринках. 🔹 Взяти фідбек під контроль: якщо щось змінюємо, то що саме, чому і як це працює на нашу місію? Що в результаті? ✅ Прототип залишився без змін. Він чітко комунікує користувацькі шляхи та потрібні функції. Він виконує основне завдання заради якого був створений: надати розробникам можливість бачити загальну картину та робити свої оцінки. ✅ Беремо в роботу нові запити й формуємо план виконання. В нашому випадку це було бажання стейкхолдерів побачити фінальний продукт з адаптацією під новий бренд і стилі. Оскільки все це ще в процесі, ми пообіцяли «годувати» їх макетами окремих сторінок крок за кроком, аби надати їм відчуття контролю. 🎭 Мораль. Якщо ваш дизайн відразу викликає ейфорію — не поспішайте радіти. Може статися емоційний відкат. Але й не лякайтеся, якщо таке стається. Пам’ятайте, що вирівнювання очікувань — частина нашої дизайнерської роботи. 🎁 Бонус Якщо прочитали до кінця, тримайте ще гарну статтю How to influence strategy as a product designer саме до теми stakeholder management. А з вас тепер поширення посту 😉

​​#подія Цієї суботи, 22 березня, відбудеться четверта «Мета Хата» – унікальна кар’єрна подія від LEZO у колаборації з WIX. І якщо ви шукаєте нові кар'єрні можливості в дизайні, IT та креативних індустріях — це гарний шанс! Чого очікувати? ✅ WIX, Mojam, appflame, EVO та понад 30 компаній шукатимуть таланти у свої команди. ✅ Ознайомлення з відкритими вакансіями для дизайнерів усіх рівнів у новий WIX Design Hub у Києві. ✅ Нетворкінг у віртуальному просторі — знайомтесь із рекрутерами в неформальній атмосфері. ✅ 3 топові лекції, серед яких: Ліат Елькаїм (артдиректорка WIX) розповідатиме про принципи сучасного дизайну. Денис Литвинюк (Senior Software Engineer у Meta) говоритиме про кар’єру в Big Tech. ✅ Спеціальні гості – OTOY та ведучі ЖАБАГАДЮКА зі своїм комедійним шоу. ✅ Інтерактиви, квести та ексклюзивні призи від компаній. Для кого? ✔ Якщо ви шукаєте нову роботу — це гарна можливість напряму поспілкуватися з найкращими компаніями. ✔ Якщо ви просто хочете розширити професійні контакти. Коли? 📅 22 березня ⏰ 10:30–17:00 🌍 Платформа Spatial Реєстрація тут: https://www.metahata.com/#form

​​#дизмат Коротка історія до вашої післяобідньої кави ☕️ Термін «персональний бренд» у сучасному його розумінні бере свій початок з есе The Brand Called You 1997 року, написаного експертом з менеджменту Томом Пітерсом. Але, звісно, що багато хто працював і творив розвиваючи персональний бренд, просто не знаючи, що воно таке зветься 😏 Тож я вирішив провести невелике історично-дизайнерське дослідження, аби дізнатися, хто з європейських дизайнерів першим почав використовувави персональний бренд і комерціалізував його. І серед дизайнерів я дотягнувся поки що межі XVII–XVIII століть — до історії Етьєна Дуарá (1675–1732). Це був французький майстер меблів, який на відміну від більшості столярів того часу, що виготовляли меблі на замовлення для конкретних клієнтів і в жодному випадку не маркували їх власними іменами, першим узяв за модель роботи створення спочатку власного дизайну, а потім продажу його в готовому продукті. Неймовірно ризикована й новаторська бізнес-модель для тих часів. Але вона спрацювала. Дуара вів успішну діяльність і навіть відкрив крамницю власних дизайнерських меблів. На жаль, сталося це лише за рік до його смерті. Але що важливо: він став одним із перших дизайнерів, хто ставив своє ім’я на власні вироби й тоді продавав. Копаю далі... 🕳

​​#дизмат Три роки тому французький багет здобув статус спадщини UNESCO. Це, звісно, був день національної гордості, адже що може бути більш французьким, ніж хрустка скоринка з м’якушем усередині? 🍞 La Poste (французька національна пошта) вирішила відзначити цю подію, як і годиться — випуском спеціальної поштової марки. Ілюстрацію довірили Стефану Гумберту-Бассе — французькому художнику та дизайнеру, який оформив купу обкладинок для видань у Франції і США (хоча більшості з нас його ім’я, мабуть, нічого не скаже). Але головне тут не стільки дизайн, скільки… функціонал? Бо ця марка не просто зображує багет. Її можна понюхати. Так, усе серйозно. У чорнило вбудували мікрокапсули, які видають «хлібопекарський аромат», якщо марку потерти. Оце я розумію рівень сенсорного дизайну! Уявіть атмосферу у французьких відділеннях: навколо шурхіт, шмигання носами, черга до віконця повільно сунеться, бо всі труть марки й нюхають. Одні нахвалюють: «О, справжній багет!», інші скептично хитають головами: «Ні, більше схоже на батон». Тепер чекаємо наступний рівень інтерактивності. Усе ж таки марки, крім нюхати, можна ще й лизати… То, може, смак масла можна додати? 😏

​​Вітаю вас, товариство! Рубрика #дизмат знову в етері. Раніше я завжди їздив у подорожі з фотокамерою. Брав її навіть на звичайні прогулянки. Шукав свою, ідеальну, омріяну камеру. І зрештою… Повністю переїхав на iPhone. 😅 Та все одно продовжую краєм ока поглядати за ринком і чекати хоч якихось серйозних проривів. А їх, відверто кажучи, вже років десять як не було. Але днями випадково натрапив на справжній витвір дизайнерського мистецтва. Погляньте на Sigma BF — компактну фотокамеру з мінімалістичним і до біса гарним дизайном. Тут усе настільки чисто й лаконічно, що в мене аж подих перехоплює: чорний (чи білий) алюмінієвий корпус, чіткі лінії, жодного зайвого елементу, кожна деталь — на своєму місці. Текстура на передній частині — для надійного тримання, але навіть вона настільки делікатна й збалансована, що не порушує загальної чистоти форми. Якихось технологічних революцій в ній немає. Просто надійна, стильна камера з якісною начинкою, яка дає повний контроль, як у старших моделей, але без громіздкого корпусу та зайвих складнощів. Мені спало на думку, що ця камера має «чесний» вигляд. Функціональність і естетика в чистому вигляді. Але, звісно, як і будь-який витвір дизайнерського мистецтва, коштує це задоволення доволі дорого (від 2300€). Напишіть свої враження. 🔥 чи таке собі?

​​#хвилинкадизайнера І до важливих новин. Тільки-но, здається, менеджери, розробники та інші представники техіндустрії почали розбиратися хто є хто в дизайні, і що таке product design, і що таке user experience, як днями Head of Product Experience в Duolinguo вийшов з-за пічки й оголосив таке: «Сьогодні в Duolingo ми перейменували функцію «UX» на «Product Experience». Duolingo — це компанія, орієнтована на продукт. Продукт визначає наш бізнес, культуру та пріоритети. Наша функція охоплює дизайнерів продукту, копірайтерів та дослідників. Ми спробували використовувати загальну назву «UX». Вона не прижилася. Це не було схоже на нас. Вона здавалася… Застарілою». Далі трохи вічних роздумів про UI/UX і нічого важливого... А потім з’явився пан Якоб Нільсен в коментах і промовив: «Якби ми повернулися на 30 років назад, я б погодився із цією назвою. Але зараз у нас є назва user experience, і ми витратили 30 років на просування цієї назви. Тому мені не подобається її змінювати». Product Experience vs User Experience I мені це лунає суголосно з політичними новинами, до речі, й із тим, як один помаранчевий нарцис ставить свою велику країну на рейки just business, nothing personal. Так і тут: досвід користувача, чи продукту? Друзі, що думаєте, яка позиція (назва) вам імпонує більше?

​​#дизмат Ця Швейцарія коли-небудь вспокоїться чи нє зі своїм дизайном?! 🇨🇭🔥 Ви, звісно, чули про швейцарський дизайн, про Гельветику, про всі ці чудові сіточки та мінімалізм, який вони нам подарували. Якщо читали книжку «Краса» Стефана Заґмайстера та Джессіки Волш, то знаєте, що опитування (не тільки серед швейцарців) показало: дизайн швейцарської валюти та обкладинки паспорта вважають найкрасивішими у світі. Такі опитування проводять час від часу, і щоразу швейцарський паспорт і франк — серед переможців. Але навіть цього їм МАЛО! Тож вони вирішили оновити дизайн паспорта. І це просто неймовірна історія, круті рішення та шикарний результат. 🔗 Тицяйте, дивіться самі

​​#хвилинкадизайнера Шок-контент зараз летить прямо звідусіль. Один придурошний американський президент чого вартує зі своїми заявами… Але копатися в лайні ми не будемо натомість поглянемо на дійсно чудовий приклад шокового маркетингу та використання вірального контенту для залучення уваги в нашій сфері. Останній місяць я із захопленням спостерігав маркетингову кампанію від Duolinguo. Контекст: на початку лютого компанія викатила пост про смерть їхнього маскота — сови Дуо. Цікаво, що смерть Дуо була подана так, що його збила Tesla Cybertruck. Цю подію обіграли окремо: Tesla вбиває гарних пташок (відсилання до попереднього логотипа Twitter). Застосунок й далі собі чудово робив із совою, але контент про її смерть сови став віральним. Користувачі очікували, що це прелюдія до якихось великих оновлень у компанії. Зізнатися на щось чекав і я. На великий ребрендинг, напевно?.. Історія завершилася вчора, але найбанальнішим способом — компанія оголосила про друге пришестя сови Дуо. Ця маркетингова історія наштовхнула на думку, що психологічні принципи шокового маркетингу також використовуються і у дизайні цифрових продуктів. Нумо поглянемо як це робить Duolinguo: 1. FOMO 👉 Як це працює: Коли бренд оголошує щось шокуюче, аудиторія боїться «випасти» з контексту, тому активно взаємодіє, обговорює і репостить. Другий пост («воскресіння») викликає ще більший інтерес, адже людям цікаво, що ж насправді сталося. 👉 Як застосувати: FOMO використовується за допомогою додавання елементів зворотного відліку, обмежених за часом подій (наприклад, екран-заставка перед великим оновленням). Інші продукти експлуатують цей принцип, вставляючи тизер нової фічі у свої інтерфейси й так підігріваючи цікавість до наступних оновлень. 2. Динамічний контент та мікровзаємодії 👉 Як це працює: Друга публікація (де Дуо воскрес) використовує емоційну візуальну мову: зелене світіння, містичний ефект, що додає драматичності. Такі деталі підсилюють враження та стимулюють користувачів робити контент-реакції (шерити скріншоти, робити меми т.п.). 👉 Як застосувати: Анімації, реакції на дії користувача, мікроефекти — усе це додає різноманіття та створює вау-ефекти, якими хочеться поділитися з друзями. Адаптивний контент, що змінюється залежно від поведінки користувача є також чудовим інструментом влюбити у свій продукт користувачів. Наприклад, якщо людина не заходила в Duolingo тиждень, сова на іконці виглядає сумною або злою — це одночасно і зворушує і створює тривожність, через те, що людина перестала навчатися й відчуває за це провину. 3. Створення ефекту залученості через «таємницю» 👉 Як це працює: Duolingo не дає одразу прямої відповіді, що відбувається, а лише натякає. Це спонукає користувачів самим створювати теорії. Будь-яка невизначеність у цифрових продуктах може бути потужним інструментом, якщо її правильно контролювати. 👉 Як застосувати: Приховані пасхалки (наприклад, у 404-сторінці або в анімаціях). Додавання сюжетних елементів у дизайн продукту (наприклад, зміна фраз чи графіки залежно від контексту використання) — гарантують подальше поширення вашого продукту самими користувачами.

​​#хвилинкадизайнера 100 років The New Yorker Цього місяця легендарному журналу The New Yorker виповнюється 100 років. Звісно, я не можу назвати себе постійним читачем, але є одна річ, яка для нас, дизайнерів, стоїть окремо від усього іншого — це обкладинки журналу. Обкладинки The New Yorker — це не просто ілюстрації чи красиві картинки. Вони стали дзеркалом епох, способом розповісти про події, іронізувати над ними чи критикувати. Їхній вплив виходить далеко за межі видавничої сфери. 1️⃣ Ікони візуальної культури. Деякі ілюстрації, створені провідними художниками, стали символами своєї епохи. 2️⃣ Сміливість. Обкладинки часто сміливо торкаються гострих тем: політики, війни, культури. Вони викликали діалог і дискусії й залишалися стильними й дотепними. Обкладинки журналу — це один із тих прикладів, коли дизайн має шалений вплив на суспільство. 3️⃣ Еволюція дизайну. За ці 100 років змінилися технології, стиль і підходи до дизайну, але The New Yorker залишився вірним своїй традиції розповідати історії через зображення. Він став прикладом для інших брендів, як поєднувати стиль, ідею та сенс в одному макеті. І на цьому тлі поділюся кількома моїми улюбленими обкладинками. А ви поділіться своїми в коментах.

#хвилинкадизайнера Сайти, зібрані в Notion, мають свій приємний ламповий вайб. Проте я вирішив, що я дозрів до чогось більшого ☺️ Адже мій проект на Substack розвивається, наша з вами спільнота тут потроху зростає, незабаром виходить книжка (вже багато разів мною рекламована), зрештою, я роблю дизайн щодня, а також радо навчаю дизайнерів підвищувати власну ефективність, швидше лізти кар’єрною драбиною та відкривати нові горизонти в нашій справі. Я роблю доволі багато всього і все це об’єднано однією місією та вірою. Тож я оновив свій сайт! Вуу-хуу! 🎉 Мова не йшла про черговий сайт дизайнера а ля резюме зі списком досягнень, а швидше про маніфест, який я тепер радо можу представити світу. Авжеж, я не міг прийти лише з хизуванням і без чогось насправді корисного! Тож заразом із цим оновленням я пропоную вам і новий допис — сьогодні говоримо про психологію в дизайні й розбираємо принципи, що використовує LinkedIn у своїх імейлах. Переходьте за посиланням, аби дізнатися як LinkedIn грає з нами в психологічні ігри через дизайн і контент.