Ейдос

🚨Ві-у, ві-у: потрібна ваша думка 🚨 Один із наших підписників бахнув першу версію свого сайту-портфоліо і любʼязно просить наших фідбеків, відгуків, критики, думок. Даю лінк: https://ok-design.figma.site/ Прошу всіх небайдужих відгукнутися в коментарях. І я зараз теж туди підтягнусь!

Памʼятаю, в перші роки після виходу "монобровних" Маків токсичні коментатори на Межі (а до того на ITC) їх нескінченно висміювали як приклад поганого дизайну. Я ніколи на ту брову не звертав особливо уваги, але дивіться як прикольно її обіграли за допомогою апки-динамічного острівця Atoll. (Тільки не кажіть, що це я один такий слоупок про неї щойно дізнався). –М.

Добрий день! Що ж, розпочнімо нову главу — чи то пак трек — в альбомі цього каналу. А ви колись узагалі бачили, щоби канал вели одразу двоє? Уже новинка-2026, виходить. Спершу думав підписуватись як М, бос Джеймса Бонда (обожнюю Джеймса Бонда, 😜), але виявляється, тут можна й із власного акаунта писати. І так, Вадим одразу любить вказувати в описі, де і ким працює, що додає ваги і визначає одразу напрям розвитку. А я що? Ну, я автоматизую через ШІ все, що потрапляє мені під руку в [EOS Data Analytics](https://eos.com/blog-author/maksym-sushchuk/), де я також по інерції закриваю задачі по контенту та ще й тягну імейл-маркетинг на 600к+ наших юзерів. А ще я допомагаю з контентом в [Nektony](https://nektony.com/author/maksym), прекрасною командою, яка нещодавно випустила для макосі безкоштовну Firewally (підтримайте на [ProductHunt](https://www.producthunt.com/products/firewally) лайком, раз уж ми тут!). І ще багато чого іншого, про що іншим разом розповім. Моя мета на наступний рік — бебехнуть щось таке, що би зробило бізнесу х10. Тільки я ще не придумав, х10 чого. х10 більше доходу ніж витрат на мою зп? Чи х10 від поточного вихлопу імейл- та контент-маркетингу? А може від ефекту моїх ШІ-ідей та автоматизацій? От беру відпустку на свята, аби добряче подумати над цим. Ідей купа, потрібен фокус. А так-то я люблю людей, я кінчений візіонер (мені легше придумати сюжет для книжки, ніж написати її), та діджитал-ентузіаст. Нема нічого прикольнішого, ніж зробити за допомогою сучасних технологій щось таке зручне й безшовне, що ще й звільнить час на чіпання трави. Ну, в добру путь! – М. 😎

Відтепер на цьому каналі гратиме джаз! 🎺 На початку цього року я робив анонс, що на канал чекають великі зміни. Проте реальність все скорегувала й більша частина моїх ресурсів пішла на інші проекти. І останнім часом я відчував, що для подальшого розвитку цьому каналу потрібно, або вдихнути нове життя, або мені треба його відпускати. Ми не можемо робити та оцінювати дизайн у 2026 за стандартами 2016. Ми не можемо так само писати про дизайн. Давайте навіть так: ми більше не можемо писати виключно про дизайн, коли говоримо про дизайн! Тож я більше й не буду писати тут сам, виключно про дизайн 🙃 Товариство, дозвольте представити вам Макса — мого друга, який погодився додати тут джазу! В минулому він автор текстів, копірайтер. Тепер він менеджер-автоматизатор. Я люблю планування, а він спонтанність. Я люблю візуальну гармонію, а він технічну складність. Мені важлива зручність, а йому відчуття — «я опанував це гівно». Але ми обидвоє в digital tech, ми обидвоє дивимося в майбутнє, нас обох цікавить не лише суть, але й форма. А ще важливо те, що я в Берліні, а він в Києві: я ззовні, а він всередині. І це теж класна дихотомія з якої народиться багато цікавого! Тож відтепер тут звучатиме не лише дизайн, а й теми про нову технологічну реальність. Іноді глибоко, іноді весело, іноді з повагою до абсурду. Будемо писати про зміни, які мають значення, про інструменти, що змінюють правила гри і про те, як не з’їхати з глузду в цьому хаосі оновлень ШІ, продуктивності й пошуків сенсу. Коротко кажучи, буде як у хорошому імпровізованому джазі: щось для розуму, щось для душі, але завжди з відчуттям, що живемо прямо зараз! В.

#хвилинкадизайнера Pantone оголосив колір 2026 року — це брудний білий 😄 А точніше — Cloud Dancer, «повітряний, врівноважений білий з відчуттям спокою». Офіційно: колір стелі, в яку я дивлюся вечорами, тепер вважається трендовим! Трохи серйозніше. Cloud Dancer – оголошує новий початок, тиху рефлексію і спокій у шаленому світі технологій. Білий із балансом холодних і теплих відтінків, «ясність без холодності, структура без жорсткості». Ну, не знаю 😁 Мені він виглядає, як доволі жорсткий білий колір, знятий зі стіни десь у лікарняній палаті. З іншого боку, це чесний діагноз епохи. Ми настільки втомилися від цифрового шуму, що нам потрібен просто білий аркуш. Без ще одного «ультра-неонового чогось», без «сміливих градієнтів для сміливих брендів». Просто спокійний фон, на якому можна хоча б трохи перевести подих.

У 2019–2021 роках я працював в OLX. І це був період, коли в директ мені постійно прилітало: «Мені надіслали цеглину замість телефона! Що робити»? Знайомі, знайомі знайомих, а також абсолютно незнайомі люди, усі з однаковим запитанням. І найгірше було те, що я нічим не міг допомогти. Не тому, що не хотів, а тому, що компанія системно ігнорувала шахрайство на платформі. Ні в Україні, ні в Польщі, ні в Португалії, на жодному ринку OLX не хотів по-справжньому розбиратися із фродом. Це взагалі ніколи не було в беклозі! У якийсь момент мені стало банально соромно говорити, що я там працюю. І я пішов. Тому новина, що monobank запустив свій monoбазар, мене відверто тішить! Нарешті, зʼявляється конкурент та ще й у форматі, де банк стоїть посередині угоди. Це якраз той випадок, коли в гру заходить гравець, у якого безпека і гроші не «десь там», а в центрі продукту. Конкуренція з боку банку, який контролює транзакції, дає шанс, що безпека і прозорість стануть не додатком, а стандартом. Я щиро сподіваюся, що це не буде просто ще один маркетплейс, а кілер OLX 😇

#хвилинкадизайнера Про пристрасть, яка тримає в грі Нещодавно розмовляв із колегою, і ми зійшлися на думці: якщо щось і привело нас до успіху в дизайні — то це була пристрасть. Не курси, не ментори, не перемоги в конкурсах. Саме пристрасть. Але не кожен має цю пристрасть. Не кожен має справу, яка настільки «гріє», що змушує тебе перетворитися на креветку перед екраном, пилити щось ночами. І не через дедлайн, а саме за браком результату. Чи став би я дизайнером, якби думав лише про гроші? Навряд. Шістнадцять років тому, коли я робив перші кроки, я просто хотів зробити технології ближчими до людей. Бо сам не міг терпіти, наскільки все тоді було незрозумілим: по кожній дрібниці — перевстановлення Windows! Мене драйвило бажання зробити краще. Створити свою версію улюбленої гри. Саме це і привело мене до першого занурення у Photoshop. Чи став би я письменником, якби йшлося лише про публікації чи славу? Точно ні. Бо мене рухає потреба говорити до людей. Відчувати, що всередині щось визріло та мусить бути сказане. Це і є творчість — моя пристрасть, що завжди тримає мене в грі. Але сьогодні популярна інша думка: нібито не пристрасть веде до успіху, а успіх — до пристрасті. Тобто: зробив щось → дістав фідбек → закріпив → виріс. Звучить логічно. Але що робити тим, у кого ще немає успіхів і взятися їм немає звідки? Пригадую, як на одній лекції Оксана Забужко сказала: «Письменник — це той, хто не може не писати». Так, можна посперечатися. Але є одне «але». Графоман, зрештою, кине. А письменник продовжить. Попри мовчання редакцій, критику та синдром самозванця. Бо пристрасть не вимагає аплодисментів, вона просто живе в тобі. Так і в дизайні. Пристрасть — це те, що тримає тебе, рухає тебе, поки результати мовчать. Поки немає дофаміну. Поки ніхто не каже, що ти молодець. Успіх не може породити пристрасть. Успіх — це її наслідок. А на початку це часто самотність, невдачі й та сама дивна, вперта енергія, яка змушує тебе працювати до третьої ночі, бо… Бо просто хочеш.

#хвилинкадизайнера Perplexity викатили дуже гарний гайд із використання ШІ (звісно, з акцентом на власному арсеналі інструментів). Тим, хто активно використовує ШІ та вміє ефективно промптити, знає як використовувати асистентів та вже автоматизує все, що можна автоматизувати — ці інструкції Америки не відкриють. Але, якщо ви відчуваєте, що база ще не стала міцним фундаментом і шукали, з чого почати своє глибинне занурення в тему — цей гайд слугуватиме вам чудовою можливістю це зробити!

#хвилинкадизайнера “Courage doesn’t always roar. Sometimes courage is the quiet voice at the end of the day saying, ‘I will try again tomorrow.’” Наткнувся на цю фразу й вона запустила деякі роздуми про нашу дизайнерську кар’єру. У світі дизайну хоробрість проявляється не червоними кнопками чи сміливими експериментами, що порушують усталені правила. Наша хоробрість — це вміння приймати складні рішення там, де легше було б промовчати. І що вищий у вас рівень — то важливішою вона стає. Мужність рухає кар’єру вперед На початку кар’єрного шляху легко злитися з середовищем: робити те, що кажуть, дотримуватися гайдлайнів, вчасно здавати макети. Але насправді кар’єра швидко розвивається у тих, хто бере на себе відповідальність: хто має сміливість сказати: «Це не працює. Давайте інакше!», хто не чекає дозволу, аби робити. Саме такі дизайнери виростають у лідерів. Бо вони не просто «виконують», вони формують візію, мислять стратегічно, піднімають планку для інших. Найстрашніше — не страх помилки, а байдужість. Коли ми мовчимо, бо боїмося критики, бо думаємо, що наш голос нічого не змінить. Тоді зменшується не лише наш вплив, але й сам дизайн. Він стає безпечним, передбачуваним, нецікавим. Мовчання — це теж дизайн-рішення. І воно має свою ціну: шкідливі патерни, які ніхто не наважується змінити; рішення, які шкодять користувачам; відчуття, що ти «просто виконавець», хоча насправді можеш вплинути на бізнес та людей. Дизайнери — моральні агенти Ми часто кажемо, що ми розв’язуємо проблеми через інтерфейси. Але ми також впливаємо на те, як люди будуть почуватися в спілкуванні з брендом, продуктом, технологією. І, відповідно, на нас лежить моральна відповідальність вирішувати — що є прийнятним, а що ні. А такі рішення потребують трохи хоробрості.

#хвилинкадизайнера Adobe запустила AI Foundry — нову платформу для брендів, які хочуть створювати свій контент за допомогою ШІ, але з максимальною точністю до стилю та ідентичності бренду. Adobe назвала цю фічу deep-tuning (на противагу fine-tuning), давши можливість компаніям перенавчити базові моделі Firefly, використовуючи зображення, відео, стилі зйомки та інтелектуальну власність самого бренду. У такий спосіб на виході маємо генеративну модель, яка не просто знає про ваш бренд, а «думає» як ваш бренд! Уявіть: ви можете генерувати зображення, відео, текст, аудіо, векторну графіку чи 3D-сцени — і все це автоматично відповідатиме фірмовому стилю та вашим бренд-гайдам. Серед перших клієнтів — Home Depot та Walt Disney Imagineering. Ще один важливий момент: Adobe використовує лише ліцензований контент для навчання моделей. Тобто, якщо ви створюєте свою модель на основі власних брендованих матеріалів — результати є комерційно безпечними. Нема проблеми з потенційним порушенням авторських прав. Для багатьох компаній це справді переломний момент. Бо тепер можна дозволити своїм дизайнерам використовувати ШІ на повну й без юридичних ризиків. А також це змінює підхід до бренд-менеджменту. Замість того щоби писати 200-сторінковий брендбук, можна просто навчити модель, яка автоматично відчуває, що є «в стилі бренду».

#хвилинкадизайнера UX Collective, один із найвідоміших цифрових журналів для дизайнерів, опублікував свій 10-й щорічний звіт State of UX. І водночас оголосив, що це буде останній звіт у цьому форматі. Чому? Бо розмови про те, що все зміниться — вже не балачки про майбутнє. UX Collective дійшли висновку, що контроль над дизайном фундаментально перейшов від дизайнерів до складної мережі алгоритмів, автоматизованих інструментів і бізнес-інтересів. Сучасний дизайнер дедалі частіше налаштовує ШІ-інструменти, працює з метриками, оптимізує дизайн під метрики. А дизайну заради простоти, зрозумілості, людяного досвіду стає дедалі менше. Дизайнерські рішення випливають більше з організаційної політики, ніж із потреб користувачів. Звіт завершується словами: «If you love doing design, you will find your way.» І тут можна почути тут нотки зневіри. Але можна поглянути на це інакше — старі підходи більше не працюють, а саме визначення дизайнерської роботи переписується просто зараз. Тож, який він дизайнер у світі AI? Звіт пропонує кілька варіантів, але на цю тему є окрема, маленька й небанальна стаття, яку я пропоную вам до читання — Five Future Roles for Designers. Вона допоможе порефлексувати над майбутнім власної кар'єри.

#хвилинкадизайнера 1. Ваше резюме — це не автобіографія. Це маркетинг. 2. Портфоліо — не музей красивих пікселів, а доказ вашого вміння розв'язувати проблеми. За останні 3 місяці ми найняли 3х дизайнерів. Це сотні й сотні переглянутих свіжих CV та портфоліо. Мій рейтинг з топ-5 помилок, які я бачу в резюме та портфоліо дизайнерів. Знову й знову! 1️⃣ “Брав участь у редизайні…” Треба: “Редизайнив чек-аут, що підвищило конверсію на 23% і зменшило drop-off на 15%.” Активність — це кльово, але важливий вплив. Не маєте точних цифр — «притягуйте за вуха» і ставте знак ≈ (прбилизно) перед цифрою. Важлива не сама цифра, а те, що ви знаєте навіщо ви це робили і як міряєте успіх. 2️⃣ Портфоліо — це історія, не виставка. Часи різноманітних кейсів на будь-який смак на Behance вже в минулому. І нікого не цікавлять double diamonds, wireframes, красиві іконки, набори шрифтів тощо. Структура кейсу: завдання, контекст, рішення з фінальними екранами, ваш вплив/результат. 3️⃣ Одна й та сама версія резюме для всіх вакансій. Під кожну роль адаптувати ключові слова, релевантні кейси та навички. Тобто мати кілька CV та варіанти портфоліо залежно від того, що вимагається: UI, UX, Research. 4️⃣ Портфоліо у вигляді Notion з 20 проектами без структури, послання на Google Drive, або сайт із фантастичними скролом, але битими зображеннями. Має бути: 3–4 сильні кейси без жодних лабіринтів, з чіткою, зрозумілою структурою. 5️⃣ Наявність недбалих дрібниць, які вбивають перше враження. - Помилки в текстах - Розтягнуті, нечіткі зображення - Посилання, які не працюють - Word замість PDF Перевіряйте все і просіть друга, аби перевірив також! Якщо виконати усі 5 пунктів — вас помітять. Далі справа за вашими кейсами.

#хвилинкадизайнера Товариство, вітаю вас! Я до вас сьогодні з подарунками та заманухами 😁 Основний формат, який ми маємо на Eidos Design на Substack (в доповнення до всіх інших статей) — це newsletter, що приходить двічі на місяць. І в останньому випуску я зробив огляд застосунку Lemio. Виявилося, що ці огляди читають і самі розробники цих продуктів! І за те, що я розрекламував їх (той рідкісний випадок, коли продукт отримав від нас найвищі оцінки), Lemio вирішили подарувати читачам Eidos Design промокод для преміум версії на 1 місяць. Тож я запрошую вас у цей випуск, дістати код, потестити застосунок та, звісно, підписатися на наш журнал 🤗 Йдемо далі. Команда англомовного Eidos Design налічує вже 4 людини. Проект розростається не на жарт! І ми вирішили зробити наступний крок. У журналі ми багато пишемо про AI та пошук роботи для дизайнерів і маємо декілька ідей, як практично допомогти певними цифровими рішеннями. Нам потрібна допомога у валідації цих ідей. Тож, якщо маєте час, я також запрошую вас заповнити цей маленький опитувальник. За це ми даємо 3 місяці доступу до нашої преміум підписки, а якщо ви ще й на інтерв'ю з нами погодитися — тоді й на цілий рік! 😉 Будемо дуже вдячні за ваш час і допомогу!

Деякий час тому на LinkedIn завірусився пост дизайнерки та ілюстраторки Клер Пекхем. Це був щирий та відвертий текст про складність пошуку роботи сьогодні. Але Клер також оздобила його власним колажем із 60 листів із відмовами в працевлаштуванні. Вона наклала ці листи одне на одне, де читабельною залишила лише одну останню фразу: «Дякуємо ще раз за вашу цікавість. Не знаю, чи Клер знайшла постійну роботу, але цей колаж тепер їздить різноманітними галереями та виставками. І ця робота є прекрасним нагадуванням сили емоційного дизайну, щирості та естетики в комунікації. «Упродовж багатьох років, життя людей навколо мене рухалося далі. Мої друзі влаштовувалися на роботу. Мої батьки їздили у відпустку. А моє життя залишалося абсолютно нерухомим, застиглим у нескінченно повторюваному кліпі, де мене недбало стирали з екрана фальшиво-веселим текстом стандартного листа».

#хвилинкадизайнера Про новий виток стосунків ChatGPT із Figma ви, напевно, уже знаєте й без мене. А раптом ні, то ось офіційний анонс від Figma. TL;DR: тепер можна брейнштормити у ChatGPT і залучати FigJam — чат згенерує вам графік, діаграму чи флоу прямо у FigJam. Але не тільки чатик мене радує останнім часом. Нещодавно ми з колегою знайшли новий AI інструмент — Recraft. Ми добряче потестили його й напрочуд захопилися якістю! Мені особливо сподобалася універсальність цього інструменту для різних дизайн-задач, можливість швидко навчити AI потрібному стилю та зберігати його при генерації будь-яких зображень. 👉 Вирішили написати разом детальний огляд і порекомендувати його читачам. Тож запрошую вас ознайомитися і потестити самостійно.

#хвилинкадизайнера Товариство, вітаю вас! Вже втретє компанія CASES організовує одну з наймасштабніших дизайн-подій року — конференцію «Дизаріум», що відбудеться у Львові 11-12 жовтня. Це одна з найбільших дизайн-подій в Україні й вона повертається цьогоріч, у Львів, аби знову зібрати разом дизайнерів, ілюстраторів, артдиректорів, стратегів і всіх, хто живе творчістю та інтерфейсами. На офіційному сайті — поки тиша й загадковість, але в мене є інсайди. Серед спікерів цього року: 🎨 Крістоф Німанн — легендарний ілюстратор, роботи якого прикрашали обкладинки The New Yorker. 🛡️ Тарас Іщик — бренд-дизайнер ЗСУ, який підняв візуальний бренд армії на зовсім новий рівень. 🍏 Олександр Агеєв — дизайн-директор MacPaw. 🌀 Настя Жеребецька — партнерка Spiilka Design Büro, однієї з найвпізнаваніших студій в Україні. 💫 Адріане Шпанієр — артдиректорка, відома здебільшого в Німеччині. Талановита графічна дизайнерка, яка знає все про те, як «гратися зі шрифтами». Програма продовжує доповнюватись. Але головне — вхід вільний. Безплатно. За love та community.

​​Figma щойно (ну, майже) анонсувала те, на що ми очікували замість Figma Make 😊 І це, звісно, дуже круто.

#хвилинкадизайнера Не минає і дня, щоб я не подумав або не обговорив із кимось, як можна автоматизувати, вдосконалити, пришвидшити щось за допомогою нових ШІ-інструментів. Ми вже чули про AI-fatigue, про FOMO, який дедалі частіше з’являється серед працівників digital-індустрії. І в якийсь момент я сам відчув тривожне усвідомлення: у гонитві за новизною, серед нескінченного шуму апдейтів, сповіщень, контенту й фідбеків, я все більше нагадую равлика, що сидить у своєму цифровому панцирі, намагаючись встигнути за цим шаленим рухом. Ну, це все трохи лірика. Але до чого тут дизайн? А до того, що з появою ШІ битва за нашу увагу стала ще агресивнішою. Контент, дизайн, продукти — все створюється щодня, як на конвеєрі. Більше хуків, більше нотифікацій, більше алгоритмічного галасу. І все це з однією метою — вполювати увагу людини, втримати її, використати. І я замислився: а чи є продукти, які не крадуть увагу, а поважають її як цінний ресурс? У цих роздумах я натрапив на чудовий TED Talk ще з 2016 року. Його дала Амбер Кейс, дослідниця та дизайнерка, яка говорить, що тиша — це нова розкіш. І що майбутнє за так званою calm technology — технологіями, які не вриваються у життя людини, а живуть на його периферії. Вони з’являються лише тоді, коли справді потрібні. Вони не вимагають більше уваги, ніж необхідно. Вони не кричать. Вони служать. Calm tech — це не менше дизайну. Це — більше поваги. Це той самий human-centered design, який ми всі декларуємо. Але от питання: а чи справді ми його ще практикуємо? Бо що далі — то більше дизайн стає не для людей, а проти них. Більше шуму, менше змісту. І вже якось навіть ніяково повторювати, що «дизайнери розв'язують проблеми користувачів». Здається, ми самі стаємо однією з проблем.

#хвилинкадизайнера 🍔 Чи знали ви, що славнозвісне «гамбургер-меню» з’явилося не в еру мобільних додатків, а у 1980 році? Цю іконку використали у Xerox Star — одному з перших персональних комп’ютерів із графічним інтерфейсом. Маленька іконка з трьома смужками мала просту мету: відкрити додаткове меню для користувача. Автором був дизайнер Норм Кокс і на той момент це було елегантне рішення для складної системи, де на екрані не вистачало місця. Але згодом бургер-меню… Зникло на десятки років! І лише з приходом смартфонів, коли дизайнери знову почали боротися за кожен піксель на маленьких екранах, ідея знову спливла на поверхню. Старий патерн отримав нове життя.