creators.prjctr | boyko-yuskevych week

Також хочу поділитися посиланням на Бриф з питаннями, який я готувала. Може комусь з вас стане в нагоді не лише для навчальних центрів, але й для адаптації під інші проєкти. За дві години розмови я отримала відповіді десь на 40% запитань, все не вдалось покрити, та і не було загалом такої мети. Це просто гарний тон бути готовим до різних сценаріїв розмови.

Поділюсь процесом того, як я робила свою першу айдентику для військових цієї зими Один з пріоритетних напрямків "Повернись живим" — навчальні центри, що займаються підготовкою в ЗСУ. У грудні один з таких центрів звернувся до нас за розробкою візуальної ідентичності. Я хотіла дотриматись правильного дизайн-процесу: провести дослідження, забрифуватися та зробити дизайн-сесію. Трохи переймалась, чи такий підхід сприймуть самі військові, чи будуть відкриті до обговорень. На диво, все пройшло краще, ніж я собі малювала в уяві. Звісно, нам пощастило з молодим і проактивним керівництвом НЦ. Хоча під час розмови їх постійно заносило до технічних аспектів замість емоційних чи якихось більш людських. Вони з великим захопленням та інтересом розглядали кожен референс на дизайн-сесії, активно обговорювали та рейтингували. І попросили показати їм все до останньої картинки (навіть те, що я вже приховала як нерелевантне в процесі). На фото — топ референсів, які обрало керівництво НЦ.

Але, якщо бути прям зовсім відвертою, мене вхарює, що ми зараз живемо в світі, де бригадам, корпусам, підрозділам, фондам — доводиться на рівні з бізнесами та медіа конкурувати за увагу. Де треба щоразу вигадувати щось нове, щоб залучати донати, допомогу, шукати людей. Робити все нові кампанії, слогани, активації. Увага = ресурс, за який теж доводиться боротися. Не хочу звучати як бабця з настановами, але не скупіться на лайки для Сил оборони та фондів. Let’s fight the algorithm. Відгукуйтеся, коли підрозділи шукають допомогу з символікою, айдентикою. Бо всі хочуть мати класний шеврон, щоб носити з гордістю. Не якийсь рудимент з козаком, танком і червоною калиною на білому тлі. А щось, що відчувається як їхнє. Як класна ідентичність. І далеко не у всіх є потужні медійники чи навіть 1 вправний дизайнер в особовому складі.

А ще окремий всесвіт — мерч і колаби. Я от до сих пір не можу собі вкласти в голову, що “Трійка” робить дитячі книжки, наприклад.

Ще файний продуманий кейс для СБC від Twid. Хороша історія з сіткою та іконографією. Той випадок, коли гортаючи стрічку інстаграму розумієш, що дизайнери класно продумали подальше використання айдентики. І вона дійсно добре працює.

Загалом, коли заводиш розмову про військовий дизайн, не важливо з цивільними чи військовими, всі зазвичай згадують три медійні стовпи, які є зараз: Азов, Трійка, Хартія. Дуже класна робота Taktika з розширенням дизайн системи Хартії. В ній добре все: консистентність, виваженість, прикольна відмінна графіка з партіклами, свій вже впізнаваний рубаний шрифт (Валік, ти класний 🙌). Мрію, щоб кожна корпус і бригада мали таку ж хорошу дизайн-базу.

Ще одне улюблене від “Трійки” — це кампанія “Ми тут щоб жити”. Я дуже вкрашилась в ці постери і посил, бо вони мені дуже про емпатію до людей. “Трійка” дуже класно попрацювала з фотографіями (ви зацінили яка тепла кольорокорекція, розкішні комплементарні кольори?), кадруванням, реальними історіями, емоціями загалом. Життєво, просто, про людей. Тому і чіпляє.

Десь таким шляхом зараз пішла і Трійка (нині Третій Штурмовий Корпус) з великою кампанією “Зроблено для тебе”. Ви точно не могли її НЕ помітити. Після всіх попередніх історій з романтизацією війська, пошуку всесвіті, юних дівчаток, вони все ж зупинились на тому, що є дійсно важливим. І відкинули все зайве. Я дуже захоплююсь їхньою медійною командою: дизайнерами, копірайтерами, маркетологами. Вони потужні.

Одна з моїх улюблених реклам у цій площині — це рекрутингова кампанія АЗОВ на початку минулого року. На фоні всього новорічного шуму, сюжетної реклами інших бригад, мене дуже захопила ось ця історія про перемогу змісту над формою. Коли не треба нічого зайвого, не треба знімати окреме кіно чи вигадувати гостросюжетні ролики, щоб передати основний меседж.

❓Що вам перше спадає на думку, коли згадують військовий дизайн? Який кейс, бригада чи кампанія?

Доброго вечора, ми в кінці цього робочого тижня. А отже є час нарешті погомоніти тут з вами 🌚 Ще на початку я обіцяла поговорити про військовий та навколовійськовий дизайн. Так вже сталось, що з приходом до Фонду “Повернись живим” моє дизайнерське життя стало з ним більш повʼязане. Але в цілому цікаво дивитися, як розвивається цей напрямок і як прокачуються комунікації в бригадах, фондах та навколовійськових організаціях в останні роки.

Ще один спільний дружній проєкт, але вже з моєї ініціативи — лімітовані дармовиси для музичної спільноти «Порічка». Ідея виникла просто в розмові з Дарою за кавою: ну бо класно ж — зробити порічки для Порічки (хе-хе). На той момент я вже потихеньку розвивала свій маленький бренд Oko Tish і придумала оформити це вже як маленьку колабу. Прототип зробила за тиждень, далі покращення та концепцію пакування — і через певний час зробила вже повноцінний тираж. Мабуть, це перший проєкт з фізичним обʼєктом, де я робила все сама, без підрядників і команди — від ідеї до найдрібніших деталей: прототипи, пошук і замовлення деталей та фурнітури, збірка, друк і прошивання пакування. Зйомку теж робила вдома, у себе в квартирі :) Такий невеличкий дофаміновий проєкт, яким я досі дуже тішуся.

Минулої року я також мала нагоду подружити двох своїх подруг і звести їх у роботі над спільним проєктом — збіркою поезій “Близкість”. В основі дизайну вирішили використати квіти, бо збірка була доволі інтимна, ніжна і “крихка” емоційно. Але замість того, щоб генерувати силуети квітів в ШІ чи відмальовувати їх, дівчата вирішили заморочитись: пішли на майстер-клас із цианотипії і зробили принти справжніх квітів. Потім Настя Шишенок відсканувала і завертала це все в дизайн. Гарно ж.

І ось до чого я. Робота з матеріалом — це цікавий досвід. Вириватися зі звичного контексту клацання кнопок у реальний світ: діставати лінійку, щось вирізати, малювати, налаштовувати, змішувати. Це розвиває просторове мислення, і може дати класну перевагу в подальшій роботі вже безпосередньо з дизайном і втіленням власних ідей, бо ти вже розумієш, як працює та чи інша технологія, розширяєш свої можливості. Шовкографія, ліпка, мозаїка, вишивка. Whatever. Аби отримувати задоволення від того, що власними руками й уявою створюєш щось реальне. Це дійсно допомагає згадати ось цей трохи дитячий захват від процесу створення. І може повернути той самий ✨creative spark✨ у буденне життя.

Найцікавішим для мене було працювати з кольором. Викладати попередні кольорові схеми і знаходити класні поєднання. А потім ці шматочки пластику переносити у величезний станок під прес, який потім усе переплавляє докупи. А наступного дня, коли все охолоне — дістаєш фінальну пластину і роздивляєшся, як кольори взаємодіють між собою. Після цього пластини віддаються на порізку, а далі вже майже готові вироби дошліфовуються і комплектуються в майстерні.

Минулого літа я була в самовільному сабатікалі, щоб відпочити і знову віднайти свою сreative spark після корпоративної роботи. Відповідно у мене було багацько вільного часу, і я натрапила на оголошення від бренду Anumo про пошук людей у майстерню. Відгукнулась одразу, бо теми переробки, сортування, апсайклу мені завжди була супер цікаві. Близько двох місяців я працювала з пластиком: шліфувала, вирізала, плавила, пакувала. Мила пляшки, віддирала етикетки, нарізала пластик на маленькі шматочки. Жартома казала, що я ходжу працювати на завод, бо десь так і відчувалось) Як хтось казав “Boring life — boring portfolio”, то ж я хотіла спробувати трошки unboring речей. Чи це дизайн? Та ні, але це дуже нетривіальний досвід, що дав мені розуміння безлічі процесів виготовлення реальних речей. А ще класні інсайти з ведення маленького крафтового бізнесу, засновниця бренду Саша Попурга мене дуже надихнула на створення чогось свого. Бо насправді секретів ніяких нема, просто береш і робиш (але це вже інша історія).

І останнє, чим поділюсь сьогодні — класним кейсом айдентики для фестивалю анімації. Не тільки ми надихаємося витинанками, поляки теж в ділі :) Тут мене прям зачаровує робота з папером. Нерівності вирізаного краю фігур дають класне відчуття, ніби цю анімацію можна помацати руками і відчути через екран.