MultiInLaw

Нарешті, державний орган не займатиметься цим безсенсовним проєктом, який міг би бути гарною грантовою ініціативою якоїсь громадської організації, натомість створював купу непотрібних проблем і в так складний час. Не розумію в чому була його доцільність окрім moral crusade чи особистих амбіцій екскерівництва НАЗК, але це одне з тих рішень, які назрівали і дуже потрібні.

Продовження рубрики "найкраще по темі", цього разу щодо конкурсу в КСУ. З співбесід, які я дивився, ще здивувало питання одного з міжнародних експертів: "У вас були гроші, чому ви брали кредит на авто?". Якби я розумію, що нюанси можуть бути, але я і зараз коли купляю якусь дрібну побутову техніку оформляю розстрочку, суто з економічних міркувань. А загалом, в продовження коментаря Романа, складається враження, що планка очікувань від кандидатів (чи то в КСУ, чи то на інші посади (не лише суддівські), стала якоюсь надто (інколи до абсурду) високою. І це відбиває бажання у цілком притомних і доброчесних іти - от саме отримуючи такі незрозумілі питання й зауваження. Але надіюся конкурс до КСУ таки успішно завершиться. Ці роздуми - на майбутнє.

Конкурс до Конституційного Суду вже став легендарним. Але гортаючи на Вікіпедії список суддів КСУ (колишніх та у відставці), побачив ще одну категорію "Не набули повноважень суддів КСУ". Таких випадків було 5, усі - за квотою Президента, і в 4 із них Указ було скасовано. Але в одному випадку - екс-судді Господарського суду Закарпатської області Йосипчука Олександра Семеновича, Указ скасовано не було. Тобто теоретично є можливість його привести до присяги в обхід конкурсу. Я не знайшов його дату народження, але враховуючи, що позаминулого року він ще брав участь у конкурсі до ВККС, він може бути до 65 років і навіть пропрацювати. Загалом цікава колізія. Або ж недогляд редакторів Вікіпедії)

#трибуналпротиагресії Ордер на арешт російських адмірала Соколова і генерала Кобилаша за обстріли енергетичної інфраструктури України є черговим етапом юридичних перипетій з індивідуальної відповідальності росіян за агресію проти України. Цей крок десь є продовженням історії з ордерами на Путіна та Львову-Бєлову, тільки цього разу сигнали інші: МКС готовий притягати до відповідальності військових, і за безпосередньо воєнні злочини, а не лише політичне керівництво за викрадення дітей та ін. Безумовно це дуже добрий сигнал. Однак в цьому випадку МКС кваліфікував обстріли як воєнні злочини, а не злочини проти людяності, про можливість чого минулого року йшлося у Звіті Незалежної міжнародної комісії Ради ООН з прав людини щодо злочинів в Україні. Я стою на позиції, що факт покарання за злочин важливіше за кваліфікацію, однак підсвідомо в суспільстві це таки сприймається як Олімпійські ігри, де «геноцид» - перше місце, і як писав Філіп Сендс «виникає відчуття, що воєнні злочини чи злочини проти людяності є якось менш жахливими, ніж геноцид». Між злочинами проти людяності та воєнними злочинами різницю ніби не бачать настільки сильно, тому ця кваліфікація Суду більше юридичний факт. І ще одне – на фоні фактичної стагнації ідеї з Спецтрибуналом проти агресії, її послідовний противник і прокурор МКС Карім Хан остаточно перехопив ініціативу. От тільки хотілося б теж більш активних дій, а не два публічні ордери на рік (хоча не виключено, що є і непублічні). Можна очікувати, що наступними будуть публічні ордери на винних у звірства в Бучі, Ірпені, Ізюмі чи Херсоні. Але в цілому ідея індивідуальної кримінальної відповідальності вищого керівництва РФ стає все більш далекою перспективою. Як сказав дням Генпрокурор Андрій Костін в інтерв’ю Euronews “I believe that our case will be prepared, and when (the) time comes, when and if Putin will be available, he will be prosecuted and tried by the International Criminal Court or by a special tribunal” when and if

Оця історія і багато інших - це ефект "законодавчої галюцинації" навколо законопроєкту про мобілізацію. За будь-яких обставин у хлопця було мінімум 3-4 року до порогових для мобілізації 25 (якщо їх ще й приймуть). Але через весь інформаційний шум навколо законопроєкту, батьки, родина, друзі могли накрутити і підштовхнути до самогубчого запливу через Тису. А може і він сам на це пішов - але суті це не змінює. Коли замість роз'яснення і мінімізації негативних ефектів влада допускає маніпуляції, а десь й толерує їх - стається ось таке. Днями мали запит на фірмі - чи правда, що за новим законом всі жінки стануть військовозобов'язаними і їм буде заборонено виїзд за кордон? Колеги пояснили, що ні, це не так. Клієнти не повірили. Завіса.

Перебираючи папери, знайшов таку записку, яку залишив (мабуть) працівник видавництва УКУ, де ми з Наталею Галецькою видавали путівник "Львів Юридичний". Дуже цікава особиста замальовка. Але тема перших українських жінок-адвокаток дуже цікава У випадку Львова і міжвоєнної Польщі такою в двох джерелах називають Ольгу Ельвіру Люстіґ-Ганицьку. Вона мала ступінь магістра права, отримала доступ до професії в 1937 році і разом з чоловіком – Степаном Ганицьким, мала канцелярію за адресою Токаржевського, 64 (сучасна Городоцька, 100) навпроти Костелу Єлизавети. Поза тим про неї поки вдалося знайти лиш те, що після Другої Світової вона з родиною емігрувала до Австрії. Також серед "кандидаток адвокатури" того часу в джерелах говорять про Дору Біленьку, Ірину Ґермак-Падох та Галину Галущинську. Цілком можливо, що були й інші українські жінки в адвокатурі того часу: тільки у Львові у 1939 році було понад 10 жінок-адвокаток. Ця тема може розкрити ще багато цікавих фактів й імен.

Найкраще по темі арешту офісу «Синево». А про решту я вже писав тут. Всі ці Ради при Президенті, урядові стратегії, ніби написані ChatGPT, це сублімація і не більше.

Секретаріат АПУ вже тривалий час збирає на дрон для розвідки підрозділу нашого колеги з Донеччини Олександра Кадієвського, який воює від завтра вже третій рік. Мені трохи сумно дивитися на зусилля Віки, Альони і колег, які намагаються дотиснути цю історію, але на жаль вже не 2022, і тактичне волонтерство вже не має такого відгуку. Долучився і закликаю підтримати. Від себе (хоч може воно і не надто ексклюзивно! - хто закине донат на 10к+ - подарую книгу Філіпа Сендса (на вибір) з автографом і особистою присвятою. Не обіцяю коли це буде (треба щоб ми зустрілися), але організую 100%, мабуть в найближчі місяці. Допомогти можна за лінком: https://send.monobank.ua/jar/4MWBQTwHLA А від АПУ за донат від 500 грн, Ви автоматично стаєте учасником розіграшу плаката з автографом Валерія Залужного.

Судячи зі всього в найближчі тижні «Чемпіонат експертів з (не)конституційності виборів в умовах воєнного стану» набиратиме обертів. Я не є прихильником виборів, так само не знаю чи вони є зараз недопустимими - але розумію тільки, який ризик несе це питання. Тому моя думка незмінна - крапку може поставити лише Конституційний суд. При цьому за поданням саме Зеленського, а не 45 депутатів, інакше сумніви будуть далі існувати. І хай яким передбачаваним зараз є рішення КСУ, але без нього питання ні політично, ні юридично питання знятим не буде. При всій повазі до колег-конституціоналістів, які зараз роблять великі публікації по темі. А взагалі ймовірність, що вибори будуть є високою. І це залежить не так від рішення КСУ чи бажання Банкової, а від того чи висловить Трамп сумнів у легітимності влади в Україні. З того моменту можна буде починати відлік кампанії.

Вчора, на зустрічі з Президентом Асоціації правників Миколою Стеценком у Львові, обговорювали питання кадрів. Одна з учасниць зустрічі зауважила, що у Львові досі є адвокати, які вважають, що правники без досвіду мають їм доплачувати за роботу і навчання. Мені пригадалися міжвоєнні роки в Галичині, коли після «Великої депресії» економічна ситуація була особливо складною, а кількість випускників права була дуже високою (все як зараз:). Для допуску до адвокатури треба було мати 4 роки стажу («аплікантура) і Союз українських адвокатів всіляко закликав адвокатів-українців брати аплікантами саме співвітчизників. Це вважалося хорошим тоном серед адвокатів, особливо в ситуації, коли єврейські апліканти справді були готові платити за цю можливість адвокатам до $2000 на сучасні гроші залежно від локації (Львів – більше, провінція – менше). Враховуючи, що пересічна адвокатська канцелярія (один адвокат, фірм не було) заробляла в місяць біля $400-500 на сучасні гроші, сума була чимала. Тим не менше, багато українських аплікантів хотіли працювати саме у Львові, а не у Сколе чи Жидачеві, де були місця. Це не про антисемітизм в жодному разі – справа в тому, що в той час в Галичині близько 70% всіх адвокатів були єврейського походження. Й існував навіть ситуативний союз і співпраця між українськими і єврейськими адвокатами в адвокатських радах. Але це ще інша тема.

Хотіли б жити в державі де 5 топ-позицій обіймають юристи? А тепер уявіть, що ця держава – ключовий союзник Україні? А від цих 5 людей залежить наше майбутнє і підтримка? Так ось – це США зараз. Зробив невелику підбірку Президент США Джо Байден Закінчив школу права Сиракузького університету (штат Нью-Йорк) у 1968 році. Отримав статус адвоката в 1969 році в Делавері. Кілька років практикував у Вілмінгтоні, столиці Делаверу, в місцевих фірмах, створив з партнером свою. Не подобалося, бо згадував, що корпоративне право не подобалося, а кримінальне – не виплачувалося. Політичну кар’єру розпочав в 1973 році. Цікавий факт: закінчив університет з однією з найнижчих оцінок на курсі. Причина – був звинувачений в плагіаті наукової статті при виконанні завдання на першому курсі, але був допущений до перездачі, бо довів, що першокурсникам не було роз’яснено правила цитування. Віцепрезидент США Камала Гарріс Закінчила Гастігський коледж права Університету Каліфорії у 1989 році. Отримала допуск до професії в 1990 році в Каліфорнії. Працювала у прокуратурі, у 2004 році стала Окружним прокурором Сан-Франциско, у 2011 році - Генеральним прокурором Каліфорнії. Політичну кар’єру розпочала в 2017 році Цікавий факт: послідовно виступала проти смертної кари (в Каліфорнії вона дозволена), наполягаючи на умовно-достроковому звільненні без права на помилування. Державний секретар США Тоні Блінкен Закінчив школу права Колумбійського університету (Нью-Йорк) у 1988 році. Відомостей про допуск до професії немає, працював в юридичних фірмах в Нью Йорку і Парижі. Публічну кар’єру розпочав у 1994 році. Фактів про його юридичну практику немає Спікер Палати представників США Майк Джонсон Закінчив Юридичний центр імені Пола М. Геберта штату Луїзіана у 1998 році Відомостей про допуск до професії немає, працював в консервативних правозахисних організаціях, згодом створив власну, викладає в двох консервативних протестантських університетах. Політичну кар’єру розпочав у 2015 році. Цікавий факт: в 2010 році Джонсон очолив школу права Коледжу Луїзіани, ставши її деканом-засновником. Але повноцінно школа так і не запустилася, в 2012 році Джонсон звільнився. Через незапуск коледж має юридичні й адміністративні проблеми і президент коледжу звинувачував у невдачі саме спікера. Радник з національної безпеки Джейк Салліван Закінчив школу права Єльського університету у 2003 році Відомостей про допуск до професії немає, був помічником суддів в апеляційному суді й Верховному суді США. Згодом практикував в Міннесоті, зокрема на фірмі Faegre & Benson (тепер - Faegre Drinker), досить великій компанії з ревеню біля 1 млрд. за 2022 рік. Політичну кар’єру розпочав в середині 2000-х. Цікавий факт: в Верховному суді США Салліван був клерком Стівена Бреєра, одного з найліберальніших суддів цієї установи Ось така юристократія. Хоча для підручників історії цей збіг матиме мало значення.

#compensation4ua Маркіян Ключковський, директор Реєстру збитків для України, дав інтерв‘ю для «Європейської правди». Напевно головне і найбільш позитивне враження - він 100% на своєму місці. З конкретних речей, які були сказані, найбільш варті уваги роздуми за яких умов РФ може добровільно погодитися на репарації/конфіскацію активів РФ. Виглядає що це таки дійсно план #1 в дискусіях щодо відшкодування збитків Україні і Маркіян каже, що рано чи пізно це настане. Я - більший скептик. Іран і КНДР довели десятиліттями резистентність авторитарних режимів, поки не зрозуміло, чому з Росією має бути по іншому. Особливо в умовах «Нової Осі зла» + БРІКС, коли вони вже не ізольовані. Іншою можливість фінансування репарацій про яку говорить Маркіян є аналог спецмита, як було з Іраком . Теоретично, у ролі нафтодоларів, у нашому випадку, можуть бути заморожені активи ЦБ РФ, точніше доходи від них. В принципі, вчорашнє рішення Ради ЄС свідчить на користь цього. Але це значить не просто покоління, а десятиліття відшкодування. Не було сказано багато по категоріях збитків та інших технічних деталях, спойлером була лише інформація про категорію «Зниклі безвісти», чиї рідні зможуть звертатися за відшкодуванням. І припускаю з початку квітня 2024 року, коли Маркіян прогнозуй старт прийому заявок до Реєстру, почнуть приймати лише по певних категоріях, поступово запускаючи інші. Час дозволяє - по строках коли можуть початися виплати відшкодування Ключковський говорить про наступний, 2025, рік. Оскільки він, як показує практика, стримано оптимістичний, припущу, що реально мова може йти про 2026-2026 роки. Але це у першу чергу залежить від наших захисників та ситуації на полі бою у першу чергу. Тому їх підтримка найкращий внесок у майбутнє відшкодування. А загалом там ще багато цікавого: чи отримають відшкодування українські війські, як співвідноситься компенсація за знищене нерухоме майно в Україні із відшкодуванням в рамках міжнародного компенсаційного механізму та ін.

Вчора юридичний факультет Могилянки повідомив про візит в Єльський університет. Якщо все заплановане вийде – це буде дуже круто. На користь може зіграти вже певна історія і резюме, та спільнота випускників і прихильників саме правничої школи. Однак сам по собі це не автоматичний і не гарантований процес. В нашій бульбашці Могилянка це топ, однак для Єлю може бути лише одним з східноєвропейських університетів, як і всі інші українські університети. Мені згадався візит від Школи права УКУ в Джорджтаунський університет і зустріч із деканом тамтешньої правничої школи. Я багато розповідав про нас, про юридичну клініку, яка працює з ветеранами (це було задовго до повномасштабного), про плани бакалаврату, філософію та ін. Американські колеги послухали, висловили захват, обіцяли подумати над співпрацею і навіть не відповіли на фоллов ап. Але навіть на зустрічі я вже відчув наскільки ми незначні і далекі для них, щоб викликати інтерес до співпраці чи спільних проєктів. Повторюсь – з Могилянкою може бути успішніший кейс, це інший бекграунд. Але питання академічної співпраці взагалі дуже цікаве і у випадку правничої освіти, і загалом. До пандемії ми були цікаві, в основному, польським і балтійським університетам як людський ресурс для їхніх магістерських/LL.M. програм. Війна відкрила вікно можливостей (хоча краще б ні). А от як буде після війни..

В середу в Києві презентували соціологічне дослідження Соціологічної агенції FAMA та Центру Дністрянського про перспективи використання ШІ в кримінальному правосудді. Вийшло дуже цікаве дослідження, особливо у частині розуміння готовності середовища (судді, прокурори, адвокати) - в ньому багато прямої мови і цитат. Хочеться, щоб коли технології ШІ почнуть розглядатися як чарівний ключ до вирішення усіх проблем правосуддя (а таки почнуть) ці висновки чи їх частина були б таки взяті до уваги. https://dc.org.ua/uploads/material/ai.pdf

Рішення МС ООН в справі "Україна проти Росії" (порушення Конвенцій проти фінансування тероризму і ліквідацію всіх форм расової дискримінації), за ці дні вже прокоментували наче всі. І якщо з Антоном Кориневичем можна погодитися, що це "перемога", то тільки з ремаркою "символічна". Принаймні на EuroNews це подають як "ICJ rejected almost all claims of Ukraine". Насправді, головна проблема в тому, що під час глобальної кризи (чи напередодні глобальної війни), міжнародне правосуддя намагається знайти і втримати своє місце. І це визначає ті чи інші рішення – я вже колись писав про заочне протистояння МКС і Спецтрибуналу щодо агресії. Міжнародний суд ООН, найімовірніше, боїться «інфляції» своїх рішень, тобто – невиконання. Те, що Росія б не виконувала і не виконає будь-яке рішення очевидно. Але поки що їх виконують Уганда, Коста-Ріка, Малайзія їх виконують і побоювання втрати Global South могло бути чи не найвпливовішим фактором при ухваленні рішення в цій справі. От і отримане рішення, яке і «не нашкодить», з такої перспективи і виконувати не треба. З іншого боку, якби деякі колеги, яких я щиро поважаю, не казали, але можливо частково в цьому і є вина юридичної команди. Принаймні пригадую розмову чи то 21 чи то 19 року, за вечерею з відомими міжнародними юристами і суддями, де один з учасників у відповідь на моє питання, сказав, що Україна обрала невдалих міжнародних консультантів. Тут могли бути і професійні ревнощі, але золотого правила «If you ask a wrong question – you will get a wrong answer», ніхто не відміняв. І ще наївніше мені виглядають слова іншого відомого міжнародного юриста на конференції у Львові в грудні, котрий сказав, що рішення Міжнародного Суду в справі про хибні звинувачення в геноциді буде достатньо для конфіскації російських суверенних активів. Тепер можна уявити, як Суд в цьому буде прописувати формулювання, щоб вони не стали підставою для конфіскації. Найкраще це рішення розібрав, як на мене, Захар Тропін, рекомендую.

Створення цієї ради, ще якихось органів, взагалі весь кейс із «справою Мазепи» та навколо нього – ні, це не просто про відносини держави і бізнесу чи побудову «діалогу». Я апріорі скептичний до такий «платформ», «рад» і так далі – це точкові, але не стратегічні рішення. Стратегічно єдиним виходом є дотримання закону, незалежність органів правосуддя і правопорядку, змагальність процесу та ін. А в цьому (та й не лише у цьому) випадку – це просто сублімація політичного, читай – передвиборчого процесу. Фактично ці питання мали б бути розв’язаними під час виборів, тим більше що політичний цикл наблизився до завершення. Минулого року суспільство обрало moral crusade проти виборів і за дотримання норм, які потребують як мінімум тлумачення Конституційного Суду. От тільки не врахувало, що загальна ситуація в державі, парламенті і владі потребуватиме політичних рішень, навіть в умовах війни. Тим більше, як сказав цього тижня Арахамія, є ризик подальшого скорочення кількості нардепів і фактичної недієздатності парламенту. Десь півроку тому одна мудра і досвідчена людина описавши загальну ситуацію на той час і найближчу перспективу (як виявилося досить точно), підсумувала.

треба заходити в конституційні процеси, як на мене, або переходити на тотальний військовий стан. Але не консервувати статус кво

Очевидно є й інші варіанти крім цих двох. І я можу лише модифікувати минулорічну свою тезу «Я не знаю чи потрібні зараз вибори чи ні, але якщо вирішуємо що ні – треба працювати над альтернативами. Інакше ціна їх проведення для суспільства згодом, може виявитися надто вищою, ніж би ми їх провели у встановлені строки».

У цій новині незрозуміло одне: коли і як (та й чи) були припинені повноваження Федорова як міського голови Мелітополя? На сайті міської ради він значиться як мер досі. Теоретично, це могла б зробити міська рада Мелітополя за його заявою (в порядку ст. 76 (1)(1) Закону "Про місцеве самоврядування"). Принаймні станом на осінь 2022 вона функціонувала "в екзилі" і приймала рішення про позбавлення мандатів депутатів-колаборантів. Проте наразі повідомлень немає. Зрозуміло, що питання врегульоване, у гіршому разі - буде врегульоване. От тільки це теж мало б бути складовою комунікації про такого роду рішення. Це і про довіру, і про послідовність, і підтвердження дотримання законодавства.

Людські права Поки КСУ не надто активний публічному житті, на його майданчиках просуваються доктринальні концепції в.о. Голови Суду Сергія Головатого. Хто не знає, «людські права» замість «прав людини», як і «правовладдя» замість «верховенства права», це його багаторічні пропозиції вдосконалити юридичну термінологію. В чому зміст писати довго, ось тут Олександр Водянніков розбирався. В принципі «людські права» вживали в діаспорі, і їх навіть згадують в українській озвучці «Операції Арго», Питання в тому, наскільки це доречне і потрібне, бо поки чув багато скепсису. Хоча в Чернівецькому університеті вже постала навіть кафедра людських прав. Але як я люблю повторювати - доктори наук часто мають амбіцію апробувати новизну своїх дисертацій на практиці, особливо коли є аж така нагода. P.S. Якбм що, серед топпосадовців зараз маємо аж двох д.ю.н.)

Фрідмана і «ABN Holding» у справі про націоналізацію «Сенс Банку» в Міжнародному центрі з урегулювання інвестиційних спорів представлятиме лондонська юрфірма Twenty Essex. Раніше про неї не чув (а це значить рівно нічого;), але в принципі стало цікаво подивитися на них у зв’язку із цим. В релізі йде мова про те, що справу вестимуть два їхні адвокати – Байджу Васані та Олександр Єн (Baiju Vasani and Alexander Yean). Васані, згідно з його профілем у Лінкдіні, очолював лондонський офіс російської фірми «Іванян і партнери» до лютого 2022 року. До Twenty Essex він приєднався в листопаді того ж року і, цілком ймовірно, з прицілом на Russian-affiliated cases. З того, що нагуглив про «Іванян і партнери» - Топ-10 російського ринку (якщо цей ринок в принципі може мати градацію) і представляли Росію в ЄСПЛ в спорі з Україною в справі щодо анексії Криму, а також у спорі з акціонерами ЮКОСа. Звісно, тут може бути просто ринковий механізм, але може бути і невипадковий вибір фірми з боку Фрідмана. Справа може бути «на контролі» в Москві, як стратегічно важлива і вирішили працювати з певними людьми. Що для нас це означає? Технічно – нічого, а морально – медовий період для нас закінчився. Принциповість іноземних колег в таких справах проти України все більше ставатиме лише питанням «ціни». P.S. Стаття на пейволлі, тут уривок A Luxembourg company linked to Russian-Israeli billionaire Mikhail Fridman has made good on its threat to file an investment treaty claim against Ukraine – seeking over US$1 billion for the “illegal expropriation” of one of the country’s biggest banks. Luxembourg-registered ABH Holdings filed a request for ICSID arbitration on 29 December, having served a notice of intent under Ukraine’s bilateral investment treaty with the Belgium-Luxembourg Economic Union in September. The company is represented by Baiju Vasani and Alexander Yean of Twenty Essex in London and has already appointed an arbitrator – Francis Xavier SC of Singaporean firm Rajah & Tann. The appointment appears to be Xavier’s first as arbitrator at ICSID.

В понеділок Reuters опублікували матеріал, де запропонували сценарій випуску "репараційних облігацій" замість конфіскації російських активів. В Центрі Дністрянського ми спробували вивчити, наскільки реалістичною є така ідея. Якщо коротко: багато економічних нюансів, які залежать від розв'язання юридичних проблем. Але схожих ідей ми ще почуємо чимало https://dc.org.ua/news/reparaciyni-obligaciyi-dlya-ukrayiny-yak-ce-mozhe-pracyuvaty