СВЕТ НАДЕЖДЫ🌞

Війнᴀ ʙбиʙᴀє ᴛихᴏ, бᴇɜᴨᴏщᴀднᴏ. Кᴀᴧічиᴛь ᴄіʍ'ї, ᴦᴏᴩᴇʍ б'є жиᴛᴛя... Вᴋᴏᴛᴩᴇ ʙжᴇ чую (ᴀ ᴩᴀдіᴛи  ᴄᴋᴧᴀднᴏ): "Тᴩиʙᴏᴦᴀ! Тᴏж ᴨᴩяʍуйᴛᴇ ʙ уᴋᴩиᴛᴛя! " Ніхᴛᴏ нᴇ ɜнᴀ, чи ʙᴇᴩнᴇᴛьᴄя ɜ ᴩᴏбᴏᴛи, Чи нᴇ ʙᴏᴄᴛᴀннє ᴩідних ᴏбійняʙ... Тᴀᴋі ужᴇ нᴀʍ ɜʙичні ці ᴛуᴩбᴏᴛи. Сиᴦнᴀᴧ ᴛᴩиʙᴏᴦи ᴛᴩᴇᴨᴇᴛᴏʍ ᴨᴩᴏйняʙ... "Пᴩяʍуйᴛᴇ ʙ уᴋᴩиᴛᴛя!" Сᴨᴏᴄᴛᴇᴩіᴦᴀю, Яᴋ ᴄᴏᴛняʍи нᴀᴨᴏʙниᴧᴏᴄь ʍᴇᴛᴩᴏ. І яᴋ дᴏ щᴇʍу дуɯу нᴀᴨᴏʙняє, Тᴏй ɸᴀᴋᴛ, щᴏ нᴀ ɜᴇʍᴧі ᴨᴀнує ɜᴧᴏ! Пᴏдуʍᴀᴧᴀ, яᴋ ʙᴀжᴋᴏ ɜнᴀᴛи ᴧюдяʍ, Щᴏ ʍᴏжᴇ ɜуᴨиниᴛиᴄь ʙʍиᴛь жиᴛᴛя, З ніʍиʍ ᴨиᴛᴀнняʍ " А щᴏ дᴀᴧі будᴇ? Яᴋщᴏ нᴇ ʙᴄᴛиᴦну ʙ ɜᴏну уᴋᴩиᴛᴛя? " Дᴧя хᴩиᴄᴛиян ʙᴀжᴧиʙᴏ ᴨᴀʍ'яᴛᴀᴛи, Щᴏ ᴨід ᴋᴏнᴛᴩᴏᴧᴇʍ ʙᴄᴇ ɜᴇʍнᴇ жиᴛᴛя. Нᴇ ᴄᴛᴩᴀɯнᴏ, яᴋщᴏ будᴇɯ ᴨᴀʍ' яᴛᴀᴛи: Хᴩиᴄᴛᴏᴄ - ᴛʙᴏє бᴇɜᴨᴇчнᴇ уᴋᴩиᴛᴛя! А яᴋ ʙійнᴀ ᴛᴇбᴇ ᴧяᴋᴀє чᴀᴄᴏʍ Нᴏʙинᴀʍи і ᴋіᴧьᴋіᴄᴛю ᴛᴩиʙᴏᴦ, Будь ʙᴨᴇʙнᴇний, ᴛʙᴏє жиᴛᴛя ᴨᴩᴇᴋᴩᴀᴄнᴇ, В бᴇɜᴨᴇці, бᴏ ɜ ᴛᴏбᴏю ᴨᴏᴩуч Бᴏᴦ! Ю. Аᴛᴀʍᴀнюᴋ

ЗАПАЛИ! Заснути в боротьбі мені не дай, За мою душу проливав Ти кров Про Себе мені знову нагадай І знову запали мою любов! З дитинства я плекаю мрію цю: Щоб було серце,чисте, мов кришталь... І якщо треба, Господи, працюй І знову запали мою печаль! Як думаю, що в труднощах стою, Ну а, насправді я впаду ось-ось... Надіюсь я на милість лиш Твою, Ти віру запали мою, Господь! А як в житті я все-таки впаду, І втрачу я святий душевний мир, І кликати Тебе сил не знайду, Тебе благаю, Боже, підійди ! Дай руку і на вірний шлях направ, Щоб з радістю співала я псалми, З любов'ю мене, Господи, настав, І знову благодаттю запали! Ю. Атаманюк

ЦЕ ТАК ВАЖЛИВО! Це так важливо  -  встигнути побути Людьми, що сіють щастя без причин. Людьми, які думки уміють чути, Тому що серцем править Божий Син. Це так важливо  -  без образ прощати І дорожити ближнім у житті, І ворожбиту новий шанс давати, Бо завтра - вже можливості не ті! Це так важливо  -  дякувати Богу За ранок, що прийшов в твоє життя. Прогнати з серця важкість і тривогу, І довіряти, як мале дитя! Це так важливо -  жить під Божим кровом, Слухняним бути  кожну мить Йому. І прославляти Батька жестом, словом, Щоб промінь світла розірвав пітьму. Це так важливо, щоб із серця твого Лунали сотні, тисячі пісень... І скажеш щиро потім : "Слава Богу! У мене і тепер хороший день!" Ю. Атаманюк

УЧИ ПРОЩАТЬ Ибо если вы будете прощать людям согрешения их, то простит и вам Отец ваш Небесный. От Матфея 6:14 Я наблюдала, как сквозь боль, прощают. Как новый шанс предателю дают. И нанесённых ссадин не считают, В ответ на оскорбления, не бьют... Я наблюдала, как, любя, прощают. Как открывают милосердья дверь И искренне обидчика встречают, И говорят себе: прости и верь!  Я наблюдала, как, забыв обиду, В ответ на колкость, делают добро. Что больно им, не подавали виду, Не разрешая сеять снова зло... Мне стало интересно. Как так можно? Простить того, кто режет словом вновь. Ведь это очень-очень-очень сложно... О, так прощать умеет лишь любовь! До слёз задело: не искали мщенья, Смирённо тихо в стороне молясь... В глазах людей я видела прощенье, И с Небом неотъемлемую связь... Мне стало очень стыдно перед Богом, Мне не хотелось прегрешенья жать... Господь, я не прошу тебя о многом: Учи меня любить, учи прощать! Ю. Атаманюк

НЕ ДИВИСЬ НА ЧУЖЕ Не дивись на чуже. В когось хата гарненька, В когось тепле новеньке на осінь пальто, А у когось вже бігають діти маленькі, А у когось комфортне і модне авто. Не дивись на чуже, не живи в чужих мріях, Не живи так, як інші, бо ти -це є ти! Не марнуй час в пустих ( і без сенсу) надіях, Йди вперед, досягай у стражданнях мети! Не дивись на чуже, не живи в чужій хаті, Не тебе призначали порядки робить! Бо ти можеш порадами долі ламати, Потім плакати, бо не вернути вже мить... Не дивись на чуже, нам нема, що втрачати! В світі, де так багато печалі, тривог, Ти б з смиренням так просто міг Батьку сказати: За усе, що Ти дав, Тобі дякую, Бог! І на себе дивись, часу маєш вже трохи, Може, досить у заздрощах жити уже? Кожен день -  шанс новий, нам дарований Богом, Який твердо велить: не дивись на чуже! Ю. Атаманюк

ТИ В НАДІЙНИХ РУКАХ Ти в надійних руках! Необхідно це знати, Жити так, щоб світити для інших в пітьмі! Ти в руках милосердного доброго Тата, Він один мотивує тебе день при дні. Ти в надійних руках! Коли буря вирує, Коли розпач і гнів у безсмертній душі. Ти поклич і Господь поклик серця почує, І бажання без слів у глибокій тиші... Поклик той, певен будь, тільки Бог твій почує, Відповість, проведе і дасть сил в боротьбі. І від горе-думок Він тебе порятує. Ти в надійних руках -  все на благо тобі! Хай тебе негаразди в житті не зламають, Не вкрадається в душу незвіданий страх, Ти щасливий, бо Бог тебе любить і знає, Лиш одне пам'ятай: ти в надійних руках! Ю. Атаманюк

Нас часто печалят закрытые двери, Когда мы хотели бы ими войти... Хоть, как нам казалось, мы Господу верим, Ему доверяем влеченья, пути. Мы чувствуем грусть от мечты несвершенной, Она не смогла ведь реальностью стать, И часто печалит вопрос нерешённый. Хотя...перестали мы разве мечтать? Нас часто волнуют вопросы о счастье. Как жить, коль пред нами закрытая дверь? И просто нет смысла повторно стучаться Когда очень много тяжёлых потерь. Но если бы знали мы средь испытаний, Что это ответ на " Быть верным хочу..." И Бог не допустит сильнее страданий, Хотя и поплакать придётся чуть-чуть. И если увидишь, как перед бедою, Замрёт твоё сердце от боли в груди. Не бойся, ведь Бог пойдёт рядом с тобою, Легко Ему верить, легко с Ним идти! И если печалят закрытые двери, Когда ты готов уже ими войти... Отцу доверяй и живи только верой, Ему доверяя, как чадо, пути! Ю. Квитко

​ТЕСТ НА ЛЮБОВ Тихᴏ ᴨᴧᴀчᴇ дуɯᴀ... їй ᴛᴀᴋ бᴏᴧячᴇ жиᴛи! Щиᴩᴏ ʍᴏᴧюᴄь: Гᴏᴄᴨᴏдь, ɜᴇʍᴧю цю бᴏᴩᴏни! Дᴀй ʍᴇні ʍиᴩниʍ нᴇбᴏʍ ᴛᴇᴨᴇᴩ дᴏᴩᴏжиᴛи, Я нᴇ хᴏчу ᴄᴛᴩᴀждᴀнь. Я нᴇ хᴏчу ʙійни... Мᴇні ᴄᴛᴩᴀɯнᴏ, ᴋᴏᴧи ᴨᴏʍиᴩᴀюᴛь нᴇʙинні, Мᴇні ᴄᴛᴩᴀɯнᴏ, ᴋᴏᴧи нᴀ жᴏᴩᴄᴛᴏᴋіᴄᴛь є чᴀᴄ. І ᴋᴏᴧи нᴀ ᴧюдᴇй ᴦᴏᴩᴇ йдᴇ бᴇɜɜуᴨиннᴏ, Нᴀ ᴋᴏᴧінᴀх ʍᴏᴧЮᴄь: ɜбᴇᴩᴇжи, Бᴏжᴇ, нᴀᴄ! А дʙᴀ ᴛижні ᴛᴏʍу буᴧи інɯі ᴛᴩиʙᴏᴦи, Хᴛᴏᴄь ᴩᴏбᴏᴛу ɯуᴋᴀʙ, ᴀ хᴛᴏᴄь - ᴋᴧᴀᴄнᴇ ᴀʙᴛᴏ. Хᴛᴏᴄь ʙ дᴏᴄᴛᴀᴛᴋу хᴏᴛіʙ жиᴛи ɜ інɯиʍи "ʙ нᴏᴦу", Щᴏ нᴀᴄᴛᴀнᴇ ʙійнᴀ і нᴇ дуʍᴀʙ ніхᴛᴏ... Тихᴏ ᴨᴧᴀчᴇ дуɯᴀ. Їй ᴛᴀᴋ бᴏᴧячᴇ ɜнᴀᴛи, Щᴏ ʙійнᴀ  -  ᴨᴇᴩᴇʙіᴩᴋᴀ нᴀ ᴄᴨᴩᴀʙжню ᴧюбᴏʙ, І, нᴇ ɜдᴀʙɯи цᴇй ᴛᴇᴄᴛ, будуᴛь ᴧюди ᴄᴛᴩᴀждᴀᴛи, Нᴀ ᴦᴩᴀбᴧі ᴏдні й ᴛі жᴇ ж ᴄᴛᴀʙᴀᴛь ɜнᴏʙ і ɜнᴏʙ... Тихᴏ ᴨᴧᴀчᴇ дуɯᴀ...  Зᴀхиᴄᴛи жᴇ нᴀᴄ,Бᴏжᴇ! Я нᴇ хᴏчу бᴀᴦᴀᴛᴏ. Лиɯ ʍиᴩу  нᴀʍ дᴀй... Тіᴧьᴋи ʍиᴧіᴄᴛь Тʙᴏя уᴄᴇ ɜᴧᴏ ᴨᴇᴩᴇʍᴏжᴇ. З нᴀʍи будь, бᴇᴩᴇжи  і ʙід ɜᴧᴀ ɜᴀхищᴀй! Ю. Кʙіᴛᴋᴏ

​ЛЕКАРСТВО ОТ ТОСКИ Когда я попаду в подвал отчаянья И станет вдруг мне тяжело без меры, Храни меня в нелёгких испытаниях, Не дай поколебаться моей вере. Когда всё тяжелее жить становится, Позволь мне не считать мои потери. О моём "завтра" мне не беспокоиться, А ждать, когда откроешь эти двери... Когда мои мечты и ожидания Готовы вдруг исчезнуть иль разбиться, Дай мне и в этих веры испытаниях, Как чадо, твёрдо верить и молиться! Когда разочаруют ожидания И от тоски тяжёлой я заплачу, Хотела бы я вспомнить обещания, Которые так много-много значат!    Не лечится тоска, хоть дай полцарства, И деньги  в этой сфере так ничтожны... Нет в мире эффективнее лекарства, Чем вечные обетованья Божьи... Ю. Квитко