Касьянов.ком

Противник, безумовно, продовжуватиме атаки на Харківському напрямку, і, цілком імовірно, на Сумському. У ворога тут дуже вигідне становище - ми не можемо бити західною зброєю по його тилових базах, скупченнях військ, складах з боєприпасами і паливом на російській території, а своїх далекобійних засобів ураження практично немає - «Точки-У» майже закінчилися, «Вільха» вже закінчилася, ще не почавши серійно вироблятися, ракет до «Смерчів» і «Ураганів» немає, «Гради» не добивають, використовувати авіацію з бомбами - самогубство, а високоточні далекобійні дрони - не та зброя, яку слід застосовувати по площинним цілям, і немає її в такій кількості. Є два варіанти вирішення проблеми. Перший - просити Захід дозволити застосовувати «Хаймарси», «Атакамси», «Сторм Шедоу» по Брянській і Курській областях. Другий - робити ракети самим. Тут згадується відразу переробка зенітних ракет «С-200» для роботи по наземних цілях. Цілком собі хороший варіант, який поки що чомусь не застосовується масово. А ще згадуються успіхи палестинців, які за підтримки Ірану, на основі іранських ракетних напрацювань (які - похідні від радянських ще ракет), зробили свої ракети з потужними бойовими частинами та дальністю до 250 км, які виробляють та ховають у Секторі Газа, і які застосовують проти Ізраїлю. З інженерного погляду повторити цей досвід неважко. Комплектуючі, металообробку можна частково робити в Україні, частково замовляти на підприємствах дружніх країн. Хімію - компоненти ракетного палива можна теж робити в Україні із західних компонентів. Принаймні ракетні прискорювачі для безпілотників у нас уже виробляють серійно, а велика ракета - це великий ракетний прискорювач, тільки й усього. По грошах ракети не дорожчі за безпілотники великої дальності. Чому вони не робляться - мені невідомо. Може ви мені скажете? ))

На дрони - https://send.monobank.ua/jar/7fPRBrCKhP

Чому не «злітає» українська оборонна промисловість?.. На прикладі виробництва дронів: Немає єдиної державної політики в галузі дронів. Немає центрального управління. Хтось заперечить, що це добре - різні ідеї реалізуються, різні підходи, різні дрони... Так. Але ціна цієї різноманітності дуже висока. Нам сьогодні потрібні 5-10 моделей дронів (від маленьких до великих, під різні завдання), але у великій кількості, за низькою ціною. А ми виробляємо в Україні 50 моделей дронів малими серіями, з великими накладними витратами, практично без обміну досвідом між виробниками. Виробництво дронів розтягнуто між усіма силовими структурами - кожна має своїх виробників, розпорошено між чотирма міністерствами і відомствами, які воюють між собою за бюджети і префернції. Перевагу отримує не той дрон (виробник), який виграв конкурс (конкурси не проводять), або відмінно зарекомендував себе в боях, а той, який вдало продемонстрували міністрові, головкому або президенту. Преференції отримує часто не та компанія, яка має кращий конструкторський, інженерний, виробничий потенціал, та ефективніші розробки, а та, що ближче до центрів ухвалення рішень. Мобілізація прямо зараз, сьогодні розоряє оборонні підприємства, позбавляє українську армію дронів, тому що процедури бронювання працівників прописані так, що їх або неможливо пройти взагалі, або неможливо пройти швидко. Закручена бюрократична система, здається, спеціально влаштована таким чином, щоб сприяти корупції та нечесній конкуренції. Фактично сьогодні триває переділ ринку виробників безпілотників шляхом мобілізації конкурентів в армію. Занадто багато піару, і мало реальної роботи. За галузь дронів відповідають усі, і не відповідає ніхто конкретно. Тому претензії пред'являти нікому, судити нікого, і просити допомоги ні в кого. Як і раніше, виробники дронів більшою мірою розраховують на підтримку суспільства і засобів масової інформації, щоб допомогти Україні вистояти у війні. ---------------- Фонд підтримки безпілотників - https://b52.org.ua/category/zbory/

Раніше я дивувався планам Ілона Маска щодо колонізації Марса. Величезні ракети, марсіанські міста, регулярні рейси, переселення сотень тисяч людей, і все це до середини століття. А сьогодні САП проводить обшуки в НАБУ. Тепер я бачив усе, і я вірю Ілону Маску.

Війна триватиме ще 2-3 тижні, як сказав колись Арестович, а вести її будуть 5-6 менеджерів, як сказав нещодавно Зеленський. Тепер знову поміняють генералітет, потім влетить депутатам і міністрам за погано підготовлені законопроєкти щодо мобілізації, за слабкі укріплення, за тарифи, і за відключення світла. “Товаришу Сталіне, сталася жахлива помилка!” І так до наступного скандалу. Тому що в самій системі ухвалення рішень закладена системна помилка. Тому що не можуть 5-6 менеджерів керувати великою країною. Якщо вони навіть найвищої якості і злетіли до нас із небес з ангельськими крильцями, то навколо - живі люди. Серед яких є чесні, а є безчесні, талановиті й бездарні, генії та дурні. І ось чомусь дурні ухвалюють непрацюючі закони, нездари намагаються їх реалізовувати, а нечесні — наживатися на них. Тому система не працює. Щоб система запрацювала, рішення мають ухвалювати не 5-6 арестовичів, а сотні професіоналів у різних галузях, які наполегливо тягнуть свою лямку. Військові мають займатися війною, депутати - законами, бізнесмени - економікою, дипломати - зовнішньою політикою, безпілотчики - дронами, а Мар'яна Безугла має писати пости на фейсбуці. Ось тоді все буде добре.

❗️Офицер ВСУ: Путин стремится к миру через эскалацию конфликта - Украина наращивает вооружение

Нет оснований для паники, но нет и большого оптимизма. Украина, безусловно, выстоит летом, даже если потеряет еще какие-то территории. Но вот что будет с наступлением холодов?.. Разрушительные российские атаки по украинским энергетическим объектам поставят Украину на грань выживания в осенне-зимний период. Чтобы сохранить хотя бы то, что осталось, Украине нужны дополнительные системы ПВО и много ракет, с чем и на Западе не все хорошо. Ведь за годы после окончания Холодной войны цивилизованный Запад серьезно разоружился. Тем не менее, очевидно, что Украине стараются помочь. Путин видит, что Западный мир не собирается жертвовать Украиной, и имеет достаточно сил и решимости, чтобы помогать украинской армии сдерживать продвижение бывших «братьев». Путин знает, что Китай сегодня не готов к полномасштабному конфликту с США. Он понимает, что российская экономика без притока западных денег и технологий через некоторое время полностью перейдет под контроль китайских коммунистов. Глава Кремля чувствует способность украинцев сражаться, читая утренние сводки потерь «непобедимой» русской армии.

❗️Более подробно @vesti_az

Мінстратегпром радісно повідомляє, що вони розширили список підприємств, які можуть отримати статус критично важливих для нашої оборони (виробляють дрони, РЕБи, броньовики, міномети тощо), і співробітники яких тепер зможуть отримати бронь. Чудово. Тільки все це не працює, не працювало, і не буде працювати. Або працює тільки для обраних. Тому що отримання держоборонзамовлення не означає автоматичного отримання броні. І військкомати залюбки забирають працівників оборонних компаній, які працюють легально, і списки яких підприємство саме подає до ТЦК. Після отримання держконтракту (або договору з волонтерським фондом - по-новому), підприємство біжить до Мінстратегпрому, або до Міноборони, або до Мінцифри - дивлячись, хто курує це замовлення, щоб отримати статус «критично важливого виробництва». На це йдуть місяць-два. І цей статус також не означає автоматичної броні для працівників - військкомати їх забирають. Потім зі статусом «критично важливого», зі списками працівників на бронювання треба бігти в Генштаб (за старою процедурою), або в Міноборони - за новою. У Генштабі раніше документи лежали місяцями, а процедуру для Міноборони ще навіть не виписали, хоча постанова уряду про передачу повноважень з розгляду списків бронювання є. А процедури немає. І військкомати знову забирають працівників, які роблять дрони. Списки погодили? - Ура! Тепер біжіть у Мінекономіки, щоб ті видали наказ про бронювання, і чекайте, коли випишуть усім папірці, і наказ дійде до військкома. За весь цей час, поки підприємство отримує законну бронь на працівників, їх уже всіх заберуть в окопи - програмістів, електронщиків, конструкторів, пайовиків, складальників - держконтракт на виробництво дронів не виконують, війська не отримують дрони, зате чиновникам добре. І це ще добре, якщо у працівників усе гаразд із військово-обліковими документами та ВОСами. Бо якщо щось не так, якщо ВЛК не пройдено, то годі й сподіватися отримати бронь на цю людину - одразу завернуть у військкомат. Звідки вона вже не вийде. Не треба винаходити велосипед - бронь має бути АВТОМАТИЧНА за фактом виконання замовлень в інтересах оборони країни. Все інше паперове лушпиння - це шкідництво, саботаж і диверсія.

Приклад. Дозволили оборонним підприємствам бронювати 100% працівників, зайнятих у виконанні держоборонзамовлень. Але процедура настільки недосконала, а закон настільки неточний, що ТЦК встигають мобілізувати все підприємство, поки з'явиться «бронь». При цьому відсутність профільного оборонного міністерства (у нас досі немає міністерства оборонної промисловості), яке мало б займатися цією проблематикою, розмиває відповідальність між чиновниками різних міністерств, і в підсумку ніхто ні за що не відповідає, а «розв'язати питання» беруться всілякі рєшали (за хабар), волонтери, і громадські діячі, які вхожі у високі кабінети (за покликом серця). Звісно, з цією роботою краще б упорався ефективний Єрмак... Приклад. Міжнародні вантажні перевезення забезпечують Україну всім життєво необхідним, зокрема боєприпасами. Перевізникам дають «бронь», але не всім, і не відразу. Усе вирішується «в ручному режимі», тому що процедури не прописані, підзаконних актів або немає, або вони не працюють. А закон про мобілізацію забороняє водіям залишати свої області, і ТЦК знімають водіїв прямо з маршрутів. І тут несподівано з'являються маловідомі перевізники із Західної України, які мають уже всі ліцензії, бронь на всіх співробітників, гроші на оновлення техніки, і які просто захоплюють ринок перевезень... І знову питання про ефективність влади, яка - в особі відповідальних чиновників - зацікавлена, здається, тільки в особистому збагаченні. Хто має вирішити ці питання? - Знову «до біса ефективний» Єрмак?.. Приклад. Досі у військах масово «колгосплять» боєприпаси та детонатори для дронів. Справа небезпечна і формально протизаконна. Усі це знають, але коли обіцяють «мільйон дронів», забувають про мільйон боєприпасів для них. Тільки тепер збираються зайнятися вирішенням проблеми, напевно тому, що у суперефективного Єрмака ще руки до неї не дійшли. Прикладів можна навести безліч. Очевидно, що в системі державного управління присутня системна помилка, яку вирішують знайомства, зв'язки, волонтери, громадські діячі, блогери та ефективні Єрмаки. Але так не повинно бути.

Прочитав про Єрмака у Washington Post, де його називають найвпливовішим главою офісу президента і «до біса ефективним». Це, ймовірно, правда. І це, напевно, добре, що в нас під час війни на тлі невпливових і неефективних міністрів і депутатів є впливовий і ефективний Єрмак. Проте це і велика проблема, тому що ефективними мають бути не стільки люди, скільки інституції, закони, регламенти, процедури, а не ось це саме ручне ефективне упраління - адже на всіх одного Єрмака не вистачить. І це не питання політики. Це проблема державного устрою. У Стародавньому Римі часом точилася запекла боротьба за владу, що набувала форми громадянської війни за участю десятків легіонів, але інституції працювали - законів дотримувалися, процедури виконувалися, податки збиралися, кордони охоронялися, дороги будувалися, торгівля процвітала. У нас Мар'яна Безугла вчора захоплено знімає Залужного, а сьогодні відправляє last call (останній дзвінок) Сирському. Це не політика, і не приклад держуправління. Бо якщо Залужний був такий поганий, то за що йому дали героя і чому відправили послом до Лондона? А якщо Сирському президент довірив командувати армією, то чому депутат може відправляти йому «чорну мітку»?.. Тут ми бачимо прояв «впливу», а не «ефективності». Безугла, ймовірно, більш впливова, ніж Сирський, і може дозволити собі критику генералів, яка нічим не підкріплена, окрім суб'єктивних оцінок Мар'яни, адже головнокомандувач, ясна річ, більш ефективний у військових питаннях, ніж депутат. Не хочу узагальнювати, але в нас увесь держапарат настільки неефективний, настільки погано працюють інституції, процедури, регламенти, що практично всі важливі й не дуже важливі питання вирішуються «за знайомством», «телефонним правом». У цьому, найімовірніше, і полягає секрет ефективності Єрмака - у нього широке коло знайомств (із самим президентом), і багато телефонів. Так було завжди. Цей держапарат не з'явився нізвідки - дев'яносто відсотків нинішніх чиновників і бюрократів працювали за Порошенка, а вісімдесят - за Януковича. Зміна політичної команди нагорі майже ніяк не відбивається на чиновницькому прошарку посередині. І за Порошенка, і за Зеленського найкраще працюють горезвісні «горизонтальні зв'язки», а не закони і процедури. Приклад. Вирішили нарешті будувати лінії оборони. Справа потрібна, грошова, тому знову, за традицією, розділили шматки пирога між різними міністерствами, відомствами, і місцевою владою - щоб нікого не образити. Кожен будує, що хоче, краде, скільки дозволяє совість, і ніхто, зрештою, ні за що не відповідає. Підсумок - плачевний, що і показав російський наступ у Харківській області. Можливо, якби це питання контролював особисто ефективний Єрмак, і щодня дзвонив куди треба, і питав з тих, хто погано виконує свою роботу, ми б зберегли багато життів наших солдатів, які загинули через відсутність працюючих інституцій і процедур контролю.

Мене не цікавить легітимність Зеленського після 20 травня. Мене хвилює ефективність влади. Мені все одно, хто буде президентом під час війни, але це має бути ефективний управлінець, талановитий полководець, безкорисливий і жертовний громадянин своєї країни. Мені потрібен справжній командир, верховний. Від особистих якостей і здібностей верховного головнокомандувача залежить результат війни - і це не жарти, тому на менше я не погоджуся. Байдуже, яке прізвище у верховного - Зеленський, Порошенко, Ющенко, або навіть Янукович, або (несподівано) Єрмак - якщо раптом він нас приведе до перемоги. Але поки що я бачу тільки хаос, бардак, окозамилювання, барижництво, байдужість, пофігізм - тому укріплень немає, дронів немає, броні для працівників оборонних підприємств немає, мобілізацію провалено, економіка в дупі, крадіжки і брехня б'ють рекорди, і країна на краю катастрофи. Чи винен у цьому Зеленський, Єрмак або Порошенко (попередники завжди винні) - я розбиратися буду після війни. А сьогодні, будьте люб'язні, працюйте ефективно, поки ми в одному човні, і в нас із вами одна війна на всіх. І одна Україна.