Postnatal Support Ukraine

Притомні, це збір на зігріваюче обладнання для передчасно народжених діточок у прикордонних пологових відділеннях. Все абсолютно прозоро. Давайте підтримаємо, хто, як може! 100 гривень - це також гроші, не стісняйтеся робити маленьким внески, якщо не маєте можливості робити великі 😘💙💛

Київ, ви як?

ПЕРЕКУСИ Що воно таке, взагалі? Це невеличкий прийом їжі, щоб дотягнути до основного, коли, як казав Вінні Пух: "Сніданок давно але скінчився, а обід ще й не думав починатися". З якого віку його потрібно давати дитині? Немає фіксованого віку, але це період, коли ви вже регламентуєте ГВ, не даєте груди за першим проханням та хочете обмежити прикладання. Тож, приблизно з 9 -12 місяців, в залежності від того, як просувається ваше ГВ, ШВ, та чи маєте ви за мету зменшити кількість прикладань. За скільки часу після основного прийому їжі це робити? Розділіть навпіл паузу між годуванням. Наприклад, якщо це три години, то можливо запропонувати за півтори перекус. Тут головне знайти баланс, щоб дитина до основного прийому їжі не зголодніла до стану скаженого звіра, коли вона волає та не розуміє, що вже хоче. Але, щоб залишалася достатньо вмотивованою та мала почуття здорового голоду, бо це залог нормальної харчової поведінки та хорошого апетиту. Що саме давати на перекус? Пропоную відійти від стереотипів, що це повинні бути лише фрукти або якесь печиво. Це може бути, що завгодно, але в маленьких об'ємах та те, на що не потрібно багато часу. Як організувати? Головне правило - ніколи під час руху, ігор та іншої активності. Посадити дитину за стіл, або на лавку в парку, або в автокрісло в автівці та запропонувати перекус. Дитина, що бігає з бубликом в руках чи в роті - це по-перше, велика небезпека задухи, по-друге - порушення апетиту та вироблення нездорових харчових звичок. Уникайте в якості перекусів чогось дуже солодкого, навіть, якщо це природній цукор сухофруктів, фруктових та інших пюре в паучах, каш, які можна пити через трубочку, соків та іншої їжі, що завдає великих ризиків надбання нездорових звичок, карієсу та зайвої ваги. Всім смачного! #прикорм #їжа

А це наше опалення)) В хаті +17, а ви кажете...

Так, а шо всі мовчать?! Я тут пригадала одну річ, що ви можете не знати. Пам'ятаєте правило, що, якщо ніяких червоних прапорців, то можна того дні не звертатися до лікаря, якщо в дитини висока температура? Забудьте! 😆 Річ в тому, що, якщо в нашої дитини, якій ще не виповнилося 2 роки, грип, то обов'язково повинен призначатися противірусний препарат. Тільки не фуфло якесь, а саме озельтамівір - це назва діючої речовини. Це роблять для запобігання важких ускладнень. Таке ж правило для всіх груп ризику будь-якого віку та осіб 65 років та старших. Всім іншим теж рекомендується, але не обов'язково. Головне, що для того, щоб зрозуміти чи воно потрібне, треба зробити тест на грип та почати прийом не пізніше 48 годин з початку захворювання, бо, якщо пізніше, ефективність сильно знижується. #температура #гарячка #грип #грві #ліки #противірусні

Гарного дня, притомні!

Одразу два цікавих звернення, які об'єднує одна думка батьків: "щоб впоратися з нашою проблемою, потрібно повністю припинити ГВ." #ГВ #завершенняГВ #сон КЕЙС ПЕРШИЙ Малюк півтора року, що ніяк не хоче навчитися засинати без грудей. Родина виснажена безсонними ночами, мама на межі психушки (це фігурально, думаю, що всім нам знайомий цей стан). Ми вже працювали над завершенням ГВ та досягли успіхів: вдень жодних проблем, дитина добре їсть, може заспокоїтися без грудей - все до ре. Але засинати на ніч та спати всю ніч без грудей - ніяк. Втомлена мама одного дня приходить до висновку, що зможе навчити дитину засинанню без грудей тільки, якщо припинить повністю ГВ. Аргументує тим, що якщо залишити годування, не пов'язані зі сном, то дитина не зрозуміє, чому ввечері вона дає груди, а під час сну - не дає. Також, вона прочитала в інтернеті (це моє улюблене: де ви це прочитали? - В інтернеті 🙄), що поки дитина відчуває запах молока, вона не перестане прокидатися вночі для прикладання. Що тут не так? Ну, по-перше, мої обійми всім втомленим мамам - розумію, як буває тяжко, тим більше, під час війни❤️ А тепер, до діла. Я зараз не буду поглиблюватися в техніку навчання засинанню та сну без грудей, бо про це потрібно двухтомник написати, а хочу зосередитися ось на чому. Думати, що повне припинення ГВ вирішить проблему сну краще, ніж припинення часткове - це велика помилка. Дивіться самі: якщо припинити годувати на ніч та вночі та якщо припинити зовсім, дитина буде однаково незадоволена, однаковий час буде страждати, однаковий час буде пристосовуватися до нових умов сну та навчатися спати в інший спосіб. Але в першому випадку, в дитини залишиться ГВ в час, не пов'язаний зі сном, а в другому - зникне взагалі. То ж, я вважаю, що повне припинення ГВ не вирішує проблему краще, ніж припинення часткове. Думка, що дитина не зможе зрозуміти, чому мама дає груди ввечері, але не дає на засинання та вночі - хибна. Для дитини головне - навчитися засинанню в інший спосіб і все стане не свої місця. Теза про запах молока, що заважає дитині, бісить мене, майже, як кацапи. Хто та людина, що розповсюджує її по всіх інтернетах?! Придушу власними руками 😆 Дитина засинає з кимось рідним спокійно без грудей, а, як бачить маму - тільки сіся, тому, що мама заспокоювала в цей спосіб все життя дитини, бо іншого алгоритму з мамою просто не існує. А то здається, що дитина - це якийсь вампір, що прокидається вночі та знаходить жертву за запахом крові. Вибачте, молока. До того ж, навіть, після повного припинення ГВ, молоко залишається в грудях та може самопроізвольно витікати впродовж 3 місяців та зціджуватися впродовж року. Тобто, запах після припинення нікуди не зникне. Притомні, пам'ятайте, якщо у вас є проблеми із засинання, прикормом, поведінкою дитини, проблема не в тому, що ви ще годуєте, проблема в тому, як ваше ГВ влаштоване. Другий кейс в коментарях ⬇️⬇️⬇️

Не те, щоб добрий ранок, але...

Якщо мова зайшла про сніданки, то розкажу вам про те, як це роблять в Італії. Саме вчора розпитала чоловіка подробно. #їжа #прикорм #італія В Італії сніданки традиційно солодкі та не дуже об'ємні. Традиції снідати трішки змінююся з півдня до півночі країни. Найкласичніший варіант - корнето (це такий дуже маленький круасан) з начинкою або без. Замість нього може бути печиво чи хлібець з варенням або нутелою. Плюс кава нормале (це 30-50 мл міцної кави, або лунго - трішки більший об'єм, або капучіно - 150 мл максимум, якщо що). Якщо ми прямуємо на південь, сніданок стає більш солодким, якщо - на північ, корнето поступово перетворюється на тост або мюслі з молоком та з'являється йогурт, але також в мікроскопічному об'ємі - ніяких тазиків чи ванночок, а малесенькі порції кількістю 1 шт. Ну і обов'язкова друга порція кави в кав'ярні перед тим, як поїхати на роботу. Під бесіди з приятелями. Та сигаретка)) Вони, гади, палять через одного. Найцікавіше про дітей. Ну, те, що в італійських дітей найщасливіше дитинство, я ще напишу, бо іноді здається, що зробити дитину перманентно щасливою - це національна ідея. Тому сніданок в них - це також корнетик або печиво, або хлібці з варенням та нутелою + чай або какао або просто склянка молока. Ніхто не наполягає на великих об'ємах на сніданок, не смажить яєчню, не вірить каші, не кладе в тарілку котлети... Відношення до сніданку досить спокійне: з'їж щось смачненьке, бо спросоння їсти ще не хочеться, а наступний прийом їжі ще дуже не скоро. Нагадаю, що проблем з зайвою вагою в нації майже немає. Ні, ваги не всі моделі, але ожиріння я тут поки що не бачила, на відміну, від Німеччини, наприклад.

#брудні_плітки 😈 Тобі за сорок і ти маєш піврічну дитину та трьох старших - тобі важко. Ти мешкаєш в Швейцарії, твій чоловік зламав ногу, тому не може тобі допомагати. У твого колишнього рак та ще, війна, від якої "сердце в клочья"... Шо робить, що допоможе в такій жахливій ситуації? Здається, вже нічого, але НІТ! Канєшна! Вдихання ефірного масла ромашки! Це те що треба, щоб подолати горе війни та інший геморой! І диплом з факотерапії! Вибачте, ольфако. Що я можу сказати? Вважаю, що робити мінети за гроші на окружній - це більш чесна робота. Це та коучиха, про яку я раніше писала за цим хештегом #брудні_плітки

Дівчата, хочу підкинути темку для дискусії. Що ви думаєте про дитячі манежи? Може, хтось користувався ними та має досвід та поради тим, хто ще тільки збирається? Які купувати, які - ні? Пишіть в коментарях!

Для мене ця інформація завжди актуальна, бо з 5 років мігрень, а точніше - головний біль - це моя регулярна проблема. Думаю, що багатьом, з вас це також буде корисно та цікаво

Моя толерантність до дітей не знає меж. Це не іронія, це так і є. За родом праці я постійно спілкуюся з батьками маленьких дітей та бачу весь спектр емоцій та почуттів, пов'язаних з батьківством. За типом психіки, я людина, що постійно рефлексує, аналізує... Тому, дивлячись на чужих дітей, пригадую своє дитинство та дитинство свого сина. Пригадуючи своє, я відчуваю безмежну вдячність та співчуття до своїх мами й тата. Тому що вони дуже мене любили, робили все, що могли, а про психологію дитини та підлітка мали суто емпіричні знання. Згадуючи дитинство свого сина, мене охоплює бажання повернути час та відчуття провини. Ні, нічного страшного я не зробила, але не розуміла багатьох речей та була дуже втомлена. Але мій Ваня виріс людиною, якою я можу тільки пишатися та із задоволенням спілкуватися на рівних. Тобто, коли я зайшла в автобус та побачила на своєму місці дитяче автокрісло, мене трішки перекосило, але вигляду я не подала, бо толерантна до дітей, як довго розказувала вище. Коли я побачила його пасажира, я закотила очі (але також подумки, по причині високої ступні толерантності), бо то була Соломія, що мала трішки більше за рік від народження та погляд "щоб таке зробити прямо зараз?!". Як тільки Соломія попрощалася з батьком та її занесли в автобус, вона увімкнула серену, що лунала десь хвилин 10. Навушники допомагали не дуже. Але ж толерантність в мене професійна та залізна. Далі сталося диво. Серена Олександрівна замовкла та виявилася життєрадісною дитиною, з якою можна домовитися. А її мама та бабуся - чемними, вихованими жінками, яких взагалі чутно не було, на відміну від більшості пасажирів, що не заспокоїлися, поки гучно на весь салон не розповіли всім родичам в Києві, Харкові, Житомирі, Хайфі, Нью-Йорку, Кьольні та Пердаздефогу (закреслено, бо я мовчки писала), що вони виїхали, що туалет не працює, що вони взяли попоїсти яйця, кефір та бутерброди, що в них вже все болить, що вайфаю немає, що скоро за 30 годин будуть.... Сеанс зв'язку тривав до кордону Польщі та супроводжувався запахом ковбаси. А Соломія тільки один раз покакала і все. На якийсь зупинці, де за 10 хвилин потрібно було вирішити питання зневоднення та одночасно зробити профілактику апоплексії сечового міхура, ми завели розмову з бабусею Соломії, достатньо молодою жінкою, а за німецькими мірками, взагалі, - молодицею. "Наша Соломія побувала в руках окупанта", - несподівано сказала вона. Ми приїжджали до Києва, щоб мала побачилася з татом. Вони в розлуці вже 8 місяців. Ми з київської області. Коли почалася війна, до нас зайшли майже одразу. Почали ходити по домах і нас дивом не вбили. Син в мене працює в поліції, то ж ми точно були в списках тих, кого потрібно стратити. Одного разу вони прийшли саме до нас, окупант, побачивши Соломію, який було 4 місяці, сказав: "Дайте её мне, хочу подержать, у меня дома такая же осталась!" Ми не дали, сказали, що дитину нікому не дамо. Тоді він підняв автомат на направив прямо на дочку, що тримала малечу. Дали. Після цього мала відмовилася від грудей, бо це був великий стрес. Знадобився час, щоб знов налагодити грудне годування. Ось, побачилися з батьком та назад, до Кьольну..." Моя мама народилася у 1937 році в маленькому хуторі в білгородській області. Коли почалася війна, окупанти зайшли майже одразу. Їй було 4-5 рочків. "Мне было очень страшно. Солдат взял меня на руки и начал подбрасывать к потолку. Мама стояла и ничего не могла сделать, ведь у них оружие в руках. Солдат объяснил, как мог, на пальцах, каким-то отдельными словами, которые он знал по-русски, что у него дома осталась такая же дочка..." Грає "Стефанія".

А я пишу про те, на що ви чекаєте вже декілька днів 🤦 Отже, ЧОМУ САМЕ НАВЧАЄМО (вік 2-3роки) 1 ВМІННЯ ДІЛИТИСЯ Малюки цього віку ще не вміють повноцінно взаємодіяти, тому граються частіше не один з одним, а пліч-о-пліч, паралельно. Дорослі повинні допомогти, показати, навчити взаємодії. На цьому етапі немає самостійно розуміння про те, що можна чимось ділитися і цієї навички вона може навчитися тільки за допомогою та заохоченням дорослих. Як це робити? - Встановіть обмеження Коли діти тільки навчаються гратися по черзі, їм потрібні візуальні, зрозумілі межі. Наприклад, ти їдеш на велосипеді до цього дерева, а потім - черга твого друга. - Спостерігайте та корегуйте поведінку В дітей може виникнути негативна реакція на те, що прийшла черга ділитися. Це обумовлено віком. Тому ваші терплячі, лагідні пояснення - це те, що вкрай необхідно. Але не вимагайте від дитини багато, бо вона тільки вчиться взаємодії, як колись навчалася перевертатися на бочок, їсти дорослу їжу, ходити... На це потрібен час. - Показуйте приклад та моделюйте ситуації, де ви ділитеся. Поділіться з дитиною чимось своїм, поділіться з чоловіком, жінкою або іншими дорослими, що є у вашому домі та супроводжуйте ці дії словами вдячності: дякую тато, що поділився зі мною яблучком, який ти в мене хороший! - Заздалегідь обговоріть з дитиною візит до друга або візит гостей до вас. Поясніть, що це час, коли ви будете гратися разом з другом його іграшками, але ніхто їх не забере, що це потрібно для веселого свята та гарної гри. Якщо в дитини є якась іграшка, якою вона ні з ким не хоче ділитися, приберіть її до візиту гостей. Ці соціальні навички є дуже важливими та складають основу соціальної поведінки і в дорослому віці. Ми закладаємо в дитину спосіб комунікації з іншими людьми на все життя. Це ще не все))

Я в Instagram з іменем @postnatal_support. Установіть додаток, щоб стежити за моїми світлинами та відео. https://www.instagram.com/invites/contact/?i=1tqbkjf0418nd&utm_content=2wvzf14

Дівчата, немає інету. Повідомлення іноді доходять, іноді відправляються.

Коли вік прийшов сам, без мудрості. Шож, таке буває...