Plato’s Cave | Печера Платона

Цього дня 96 років тому народився Джон Серль. Він відомий своїм мисленнєвим експериментом «Китайська кімната». Кому цікаво, я написав статтю про аналіз дебатів навколо цього експерименту, залишу у коментарях. Але мене цікавить сама постать філософа. Він полюбляв сперечатись, називати теорії інших філософів божевільними, кататися на лижах, мав виноградник у Napa Valley та славився різкими висловлюваннями. Один з моментів в його біографії пов’язаний з орендною платою у Берклі. Наприкінці 1980-х років Серль був одним із власників приміщень та наполягав на скасуванні обмежень щодо оренди. Цей момент запам’ятався гучним і дуже контроверсійним висловлюванням філософа, у якому він порівняв власників житла з пригнобленими меншинами: «Ставлення до орендодавців у Берклі можна порівняти зі ставленням до чорношкірих на Півдні... наші права були масово порушені, і ми тут, щоб виправити цю несправедливість». Звісно, його експресивна манера спілкування переносилась і на колег по філософії. У книжці «The Mystery of Consciousness» зібрані його основні полемічні обговорення. Його критика часто переходила у площину відвертих кпинів. Наприклад, розглядаючи ідеї Девіда Чалмерса (зокрема, теорію про те, що функціональна організація породжує свідомість, що призводить до ідей панпсихізму), Серль називав їх відвертим «абсурдом». Коли Чалмерс припустив, що звичайний термостат може мати примітивний рівень свідомого досвіду, Серль жорстко відрізав: «Я не вірю, що той, хто пише такі твердження (про схожість свідомості тварин та термостату), може серйозно ставитися до результатів нейробіології». Серль вважав, що висновки Чалмерса варто сприймати не як великі філософські відкриття, а радше як reductio ad absurdum його ж власних помилкових передумов. Ще більше дісталося Деніелу Денету та його відомій книзі «Consciousness Explained». Серль стверджував, що Денет взагалі заперечує існування свідомості (суб'єктивних відчуттів) як такої, і порівняв підхід Денета з «постановкою "Гамлета" без принца Данського». Він звинуватив Денета у тому, що той лише зберігає термінологію свідомості, але повністю позбавляє її сенсу. Більше того, Серль відверто писав, що сприймає ідеї Денета «не як нове відкриття чи навіть серйозну гіпотезу, а радше як форму інтелектуальної патології». (Денет згодом іронічно відповів у пресі, що це почуття щодо патології є цілком взаємним). Звісно, цей пост не сприймайте як спробу підважити Джона Серля. Мені особисто його філософське надбання цінне. Це більше про те, наскільки різними можуть бути філософи, про їхню людяність, пристрасть у відстоюванні своїх ідей та вплив не тільки на саму філософію (який завжди можна спостерігати на великому часовому проміжку), а й на людей, з якими вони спілкувались і відчайдушно сперечались. P.S. я думав, що ставити крінжові обкладинки в українських філософських книжках це пережиток совка. Але дивлячись на обкладинку Серля, подумав, що це така традиція)