Олександр Козинець | вірші
Дізнатися більше: https://linktr.ee/kozynets Написати особисто: @violin_2020
نمایش بیشتر226
مشترکین
+124 ساعت
+17 روز
+230 روز
- مشترکین
- پوشش پست
- ER - نسبت تعامل
در حال بارگیری داده...
معدل نمو المشتركين
در حال بارگیری داده...
Мій кожен вірш — теорія вогню.
Вогонь той — променистий і великий.
Бо кожне слово, вдягнене в броню,
Колись я сам до себе і покликав.
Мій кожен день — теорія людей,
Де ранок променистий від вологи.
Знання, що все кудись іде,
Тому і слід дивитися під ноги.
Мій кожен сон — теорія бажань
З умовою, що сни — така ж реальність.
Що кожен нерв — це пасинок ножа.
Якщо є перші, значить, є й останні.
Мій кожен порух — це і стан, і дух,
Бо спершу думка визначає намір.
Бо навіть помисли впливають на ходу
Й світи будують різні поміж нами.
© Олександр Козинець, 2024
❤ 10🔥 2
Ти прокинулась вперше такою дорослою.
Ранок для тебе виспівував за вікном.
Знову дощ в цьому місті буде за розкладом,
Знову рамки і стіни зникнуть зі сном.
Ти сьогодні прокинулась з власної мірності,
Ти відлущила з себе старі тіла.
Нестабільність — найсталіша з закономірностей,
Як бажання у повінь рушати вплав.
Ти розплющила очі і вперше побачила,
Як розкішно і солодко пахне весна.
Ти під очі приклеїла куплені патчі
І м’яку прохолоду відчула з вікна.
Ти прокинулась, вперше солодко виспавшись,
Усміхнулася світу, а він — тобі.
Бджоли гучно кружляють над цвітом вишні.
Сонце життя освітлює, світло росте в добі.
© Олександр Козинець, 2024
❤ 16👍 1🥰 1
Валентина Семеняк з теплом та світлом про мій поетичний календар "Стежки босоніж"
http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2024/05/30/115017.html
І в цю мандрівку ми вирушаємо відразу, як тільки народжуємось
Стежки босоніж: поетичний календар / Олександр Козинець. Київ : Видавництво Ліра-К. - 400 с.
❤ 7
Бог знає якою ціною
Україні дається перемога
бачить як змінилися думки тих
хто ворогів називав «мо́біками»
й сміявся з їхніх недолугих облич
та старої форми
бо побачив що й людей і озброєння
у ворога достатньо
Бог читає всі державні папери
на яких представники української влади
обіцяють борги за війну
віддати українськими землями
та порушити інші статті Конституції
Бог мовчить і усміхається
бо усвідомлює що не їм вирішувати
кому ці землі належатимуть
та хто як має жити
жінка пів року ходить в різні інстанції
намагаючись узаконити
добудовану літню кухню та погріб
на спільному з сусідами подвір’ї
а їй вперто повторюють
що будинок в якому вона проживає
багатоквартирний
і вся земля двору —
у спільному володінні мешканців
а отже її кухню й погріб
узаконити поки не можна
вона вкотре виходить
з чиновницьких кабінетів
здіймає очі до Бога
який її чує й відповідає
— не хвилюйся
їм ця земля не дістанеться
просто спокійно живи
користуйся тим що збудоване
й дякуй за те що маєш
а далі побачиш
Бог свою випрану форму
сушить на березі річки
всміхається сонцю
дякує воді
гладить лебедя
за кілька годин
його одяг висихає
і як тільки Бог
одягає спорядження
чує по рації голос командира
— Всевишній прийом
вирушай на чергування
як чути?
— чути добре командире
на чергування вирушаю
— з Богом Всевишній
— з Богом!
© Олександр Козинець, 2024
❤ 10🙏 1
Сьогодні маю ось таку радість. Під однією обкладинкою — результати шести років наукової роботи Ангеліни Олійник. Її бакалаврська, магістерська роботи та тези доповідей, присвячені дослідженню творчості Олександра Козинця.
Пишаюся, дякую та бажаю нових перемог у всіх сферах вашого життя! Дякую за цю кропітку працю, пані магістр філології!
👍 9❤ 8👏 1😍 1
Куди оком не кинь — у всього висока ціна.
Тільки на наші страждання — весняний розпродаж.
Ніхто не питав, навіщо усе те, що сталось, нам.
Та чи хотіли таких поранень земля й природа.
Куди оком не кинь — вокзали, дороги мости.
Колір весни років десять — зелений піксель.
І в кожній ранковій молитві: «Господи, захисти!
Забери цю орду якнайшвидше й подалі звідси!»
Хай приходить тепло, з лякливим позирком, все ж,
Хай піймають його навперейми наші тіла й обличчя.
Хай стане любові знати межі й не втратити меж,
Хай нам спокій і мир у радості будуть звичні.
Куди оком не кинь — всюди приходить весна.
Визеленює простір бруньками й туманом раннім.
Все менше бачимо страхів довкола і в снах:
Гоїть природа наші життя поранені.
© Олександр Козинець, 2024
❤ 14
Photo unavailableShow in Telegram
22 травня 2024 року на мою презентацію в бібліотеку імені С. Васильченка в Києві завітав наймолодший слухач! Його усмішка — це підтвердження того, що все вдалося!
Дякую усім присутнім за теплі запитання, за те, що читаєте українських авторів та радите їх друзям!
❤ 13🥰 1
Хлопчик стоїть на вулиці по коліна в воді.
Він плаче від відчаю: втратив свого собаку.
Доки одна частина світу тонутиме у біді,
Іншій частині світу буде на те однаково.
Чорний від гару кухоль тримає в руках чоловік.
На війні чай чи кава — то вже і так багато.
Досі мріє про розкіш — світлий дитячий сміх
Та малі рученята, які обійматимуть тата.
Жінка, вся в попелі, силу відчула пожеж:
Згорів її дім. З донею ніде дітись.
Йде, мов приблуда, вузькою сирою стежкою.
За ними сумно плетуться чиїсь чужі діти.
Реанімуємо світ: розряд-секунда-розряд.
Апарат штучної вентиляції — терміново!
Хлопчик стоїть у воді. Чи знайде тепер він тата?
В новинах — війна й політика. І більш нічого.
© Олександр Козинець, 2024
❤ 6😢 5
Друзі, тільки вам анонсую свою нову пісню «Падає небо», яку ви в червні вже зможе почути на різних платформах.
А поки ж всі інші мої пісні можна почути тут: https://youtube.com/playlist?list=PLv2C5p9oKj5wOvAw-3TY9Nm2BzLCcvlQ_&si=6PmDi3Pay0p2M3x5
❤ 8👍 1