как закалялся мак

всьо, по цим двом частям в мене нема думок більше окрім того шо це пізда але судячи з усього такий відгук в мене буде усюди всьо, в мене сьогодні вже третя на влізе, в мене і перші-то дві хуй знає як помістились відправляюсь спать на ванючєй пастєлі бо я не помила голову після океану і стелить нове чисте сенсу нема, але, знаєте, це вонь і душевная тоже після того шо я блять подивилась, це внутрєнняя вонь, таке на запах «marry me, Bella» яке я почула останнім блять в цьому фільмі, так пахне романтизація співзалежності і межових симптомів гарної ночі, побачимось в наступні пару днів))))

один лайк і я продовжую ділитись враженнями від сумєрєк

for better and for worse в нас немає можливості підглянути за реальним життям свого терапевта. навіть якщо він веде блог, це дає нам лише ілюзію близькості, за якою криється купа прекрасних і кончєних сторін тієї самої людини. again, ми їх не бачимо for better and for worse. з одного боку, залежно від підходу і світосприйняття в терапевта є дуже конкретний набір функцій, які він може бути здатним виконувати майже в будь-якому стані і при будь-якому рівні життя. ну отак як і будь-яку іншу роботу, знаєте: просто треба якось так триматись, аби не вонять поруч з клієнтами, не приходити на роботу пʼяним і не пиздити з каси, а шо ти там робиш в неробочий час за закритими дверима – твоя особиста справа. але. я, for better and for worse, вирощена в гуманістичному підході, який цінує щирий контакт більше за все і який проповідує те, що терапевт в першу чергу працює собою, а в другу, третю і останню – табличками, діагностикою і домашніми завданнями. мені майже крінжово це писать, бо а) це вже з кожного утюга сказали та б) цим дуже люблять оперувати зелені і не дуже терапевти, які, власне, в діагностиці і табличках ні бе ні ме. тим не менш, я маю мало уявлення про те, як терапевт, не здатний себе врегулювати, в цілому працює з клієнтами в довготривалій терапії. з іншої сторони, а шо робить? зробить якийсь комітет перевірки якості життя і трушної саморегуляції в міністерстві правди і видать всім однакову робу в полосочку? дать клієнтам можливість в розрізі подивитись на життя терапевта і ахуєть (з різних причин: хтось злякається, шо терапевт починає пити в першу секунду після останньої сесії, а хтось злякається, шо терапевт виглядає як ідущій к рєкє)? тут нема якогось висновку. є життя якихось інших терапевтів, яке я мала нещастя спостерігати, і мій власний жах і нерозуміння того, як вони умудряються працювати. є мої власні прояви і періоди життя, які я ні за що не показала би клієнтам. є ще шось. здивування багатогранності процесів, мабуть.

в мене зараз заповнені всі години, які я собі виділяю на роботу, тому на блог не залишається наснаги, навіть на якісь рандомні рілзи, а паче – на великі тематичні сети але сука як же хочеться написати 7581656 одиниць контенту про стосунки і співзалежність кожен раз, коли я заходжу в інтернет і бачу якусь ХУЙНЮ типу таргету «через місяць занять в мене твій хлопець не зможе відірвати від тебе погляду» ви блять нахуй блять што блять собі блять дозволяєте БЛЯТЬ

якщо раптом ви ще не бачили, я записала відео на 6 хвилин про речі, які я більше ніколи не буду робити, аби не потрапити в таку саму боргову яму, в якій я виявила себе півтора роки тому може вам щось буде прикладне 🥹 плюс я давно збиралась вам шось про борги розповідати https://www.instagram.com/reel/DXKBFlXDGp-/?igsh=OXJ3eG44cTc3ODNn і там можна в сторіз шось мене попитати про гроші загалом!

жартую з друзями, шо якщо в терапію до мене прийде Зеленський, я на третій сесії десь скажу шо він мені трошки схожий на президента

фан фект: я дуже сейф людина і терапевтка для всіляких селебріті, бо вірогідність, шо я їх не впізнаю ні по обличчю, ні по імені – 99%. я буквально знаю десять імен різних світових акторів, знаю як виглядають може 5 з них, але ще трьох з них не впізнаю без костюма і мейку того єдиного фільму, в якому я їх бачила. в мене було декілька таких ситуацій робочих і побутових, в яких переді мною була людина, яку очевидно знають ВСІ чи якась ну переважна більшість, а я така )))) не переживайте, цей простір вільний від вашої слави)))) але мені здається, що це був для них якийсь прикольний досвід. я казала шо знатиму про них тільки те, чим вони самі вирішать поділитись, тож це, мабуть, хороша точка переосмислення і перебирання якоїсь інформації про себе 🌝

чарівне вміння давати емоційний відгук на терапевтичну роботу в колі, яку не слухала і не бачила, і інші неймовірні навички, яких набуваєш після шести років різних групових терапевтичних навчань

різко перегрались плани і поїздка в Україну перенеслась на червень. всі записи, плани і квитки вдалось перенести окрім квитка звідси до Польщі сиджу тепер думаю, чи не почать знову вам розказувать про тілесну терапію, шоб продать її вам у Варшаві :D чи може якийсь польський ретрит треба…… заодно полечу улюблених млинців поїм……..

мурчики, ласт колл для запису, я далі бронюю місце нам на певну дату і більше не зможу змінювати його ⭐️ вам не треба прям зараз вносити всю оплату, якшо шо, просто напишіть в робочку для бронювання 🤍

цейво, а напишіть бумласка в робочий інст http://instagram.com/makmini.events для бронювання місця на індивідуальну тілеску у Варшаві 24 квітня. нагадую, що тілеска залишилась такою самою: 200€, 1.5 години, вам буде боляче в процесі і дуже дуже добре одразу після і ще місяців так шість після неї. мені тре розуміти, скільки вас буде, щоб я знала, скільки часу закласти на роботу. цьом!

питання, яке я дуже давно вам не ставила і за яким я дуже скучила: чи є хтось в мене, хто хоче на тілеску у Варшаві? 🥹

а якщо субота на 10:00? 👀

повернулась сама собі до дихальних практик своїх любімих, шось їх не дуже хотілось зимою робити, а тут вони дуже пасують сонцю. придумалось: хочу зібрати маленьку групу, 10-15 людей, на постійні щотижневі ранкові зустрічі. може, місяці на три. наприклад, субота, 11:00 за київським часом, рівно година, 9€ за зустріч. дихальні практики + медитації, щотижня буде все трошки різне прикольне. ніякої теорії, ніяких динамічних процесів, просто розділяємо ранкову практику разом і робимо її стабільним острівцем безпеки. шо скажете? надо? хто би хотів?

якшо чесно, я дуже рада, що я в цей день не в Україні. майже все життя там я ніколи не мала достатньо сил зосередитись на сенсі цього дня – я занадто переймалась тим, що кількість подарованих квітів каже про мене як про жінку (а казала вона очевидно шось погане). я тригерилась об кожну дівчину з красиво накрученим волоссям і думала, що б мені такого зробити із своєю зовнішністю. я тригерилась об спеціальні святкові пакування рафаелок, які завжди дуже любила і які «зашкварно було купити самій собі, бо ну от настільки ти нікому не треба». коротше, це свято, недалеко пішовши календарно і сенсово від 14 лютого, тільки підсвічувало мені мій співзалежний бік. мені от по чесному років до 21 було похуй на якісь там права. я мріяла виграти конкуренцію. звичайно, це не проблема квітів, гарних зачісок і рафаелок. в інші 364 дні я реагувала так само. мені не вдавалось піднятись над власним болем, і культурний простір цьому аж ніяк не сприяв. не знаю, як там справи в квіткового бізнесу сьогодні в Україні. в рік, коли я поїхала, все було плюс мінус так само, знайомі так само жалісно-засуджуюче дивились на мої пусті безбукетні руки, а я так само відчувала шо мати партнера, який чомусь не подумав мене привітати першим ділом вранці, – це позор і соціальна невдача. мені добре думати про цей день, як про день, коли мої донати підуть до жінок, які є живим доказом того, що гендерна нерівність – це тупорилий конструкт, а не логічний факт. жінки, будьте.❤️‍🩹

іще трохи і я стану тією людиною яка знімає саркастичні відеоогляди на тупі коментарі в своєму блозі

лекторка: «так от, якщо я бачу чорта в себе на ліжку…. я маю на увазі, не партнера, іншого….» :D