цвіт папороті

«Ой кінь да й кива – да й до Дороги В нашого Йванка – кривії ног(и) Кривії ноги, сліпії очі Вон не боїться темної ноч(і)» Тут кінь киває, що пора збиратися в путь. У кожному з нас живе такий ось Іванко. Це наш внутрішній герой. І у цього Йванка – кривії ноги, бо він чує життєвий поклик, відгукується на нього, сідає на коня і рушає до Дороги. І хоча навколо – ніч і непроглядна тьма, але він лишається «незрячим» до неї, бо в нього є мета, про що співається далі… «Вон не боїться темної ночі Йде до Марусі посеред ноч(і)» Маруся тут символізує нашу мету, ціль, призначення. Світло в кінці тунелю. Це і є та зоря, що світить нам удень та вночі, і згадка про яку тримає в необхідному тонусі аби продовжувати іти, тривати і долати крок за кроком версти намічені нашою Долею. «Ой нащо ж мені ночі бояться Конь – подо мною, Бог – надо мной Конь – подо мною, Бог – надо мною Що є родини, то вся – за мной» Для мене ці два куплета – квінтесенція самої пісні. Нагадування про те, в якій системі координат ми завше перебуваємо. Нагадування для тих моментів, коли нас захоплює страх, тривога чи печаль. «Конь – подо мной»: Співаєш, і наче в молитві, вертаєшся в памʼяті до того, а на чому ти їдеш, які твої цінності? На скільки ти в ладах з собою та світом? Кінь тут, як на мене, символізує водночас тваринне начало, тілесне, а разом із тим – ціннісний фундамент внутрішніх опор. Як без одного, так і без іншого – неможливо адекватно продовжувати путь. «Бог – надо мною»: До внутрішнього знання і досвіду, коли проживав, усвідомлював, що є частиною творчої Сили, більшої за все видиме. Згадуєш, що Вона є, була і буде. Завжди. «Що є родини, то вся – за мной» І що ти є ланкою довжелезної шеренги предків та пращурів, чиї знання і вміння давати раду в цьому житті, кровно завше з тобою. Вони – всередині тебе. Також завжди. І стає спокійніше. Страх чи печаль втихає, відходить. Тьма розступається і ти розпізнаєш серед ночі ту неповторну, власну полярну зірку, що надає сенс твому існуванню. І вертаєш коня в керунку до неї. А там – будь що буде… Таким чином ця пісня нагадує нам: I. Що є під нами: на чому ми стоїмо – фізично і морально. Що дає нам змогу продовжувати наш поступ і відчувати вірність обраного керунку. I. Хто є над нами. Про присутність творчого, всюдисущого принципу: задуму, який ми втілюємо нашими діями та вчинками. III. Хто є за нами. Там завше сила, мудрість і досвід поколінь, чиїм продовженням і триванням являємося ми особисто. IV. І що попереду – Маруся: Істина, правда, мета, смисл. Те, що надає ваги і значення нашому існуванню. Те, що дає нам відчуття власної невипадковості. За кілька років свого співочого наставництва я зібрав не одну історію від людей, коли в найтемніші моменти їхнього життя пригадувалась саме ця пісня, і її проспів приносив легкість та більше спокою і вмиротворення. Віру в те, що все – на своїх місцях. Можливо колись вона пригодиться і вам: в радості чи журбі – не має значення. Аби була користь і радість звучання.