اکنون در دسترس! پژوهش تلگرام ۲۰۲۵ — مهمترین بینشهای سال 
субстанція кловська | югтг
رفتن به کانال در Telegram
472
مشترکین
+124 ساعت
+37 روز
+230 روز
در حال بارگیری داده...
کانالهای مشابه
ابر برچسبها
اشارات ورودی و خروجی
---
---
---
---
---
---
جذب مشترکین
ژوئن '26
ژوئن '26
+6
در 2 کانالها
مه '26
+4
در 2 کانالها
Get PRO
آوریل '26
+6
در 2 کانالها
Get PRO
مارس '26
+10
در 4 کانالها
Get PRO
فوریه '26
+3
در 1 کانالها
Get PRO
ژانویه '26
+14
در 1 کانالها
Get PRO
دسامبر '25
+95
در 7 کانالها
Get PRO
نوامبر '250
در 2 کانالها
Get PRO
اکتبر '250
در 10 کانالها
Get PRO
سپتامبر '250
در 10 کانالها
Get PRO
اوت '250
در 3 کانالها
Get PRO
ژوئیه '250
در 3 کانالها
Get PRO
ژوئن '250
در 3 کانالها
Get PRO
مه '250
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '250
در 3 کانالها
Get PRO
مارس '250
در 2 کانالها
Get PRO
فوریه '250
در 4 کانالها
Get PRO
ژانویه '250
در 2 کانالها
Get PRO
دسامبر '24
+7
در 5 کانالها
Get PRO
نوامبر '24
+20
در 2 کانالها
Get PRO
اکتبر '24
+26
در 5 کانالها
Get PRO
سپتامبر '24
+2
در 1 کانالها
Get PRO
اوت '24
+14
در 7 کانالها
Get PRO
ژوئیه '24
+8
در 5 کانالها
Get PRO
ژوئن '240
در 2 کانالها
Get PRO
مه '240
در 3 کانالها
Get PRO
آوریل '240
در 6 کانالها
Get PRO
مارس '24
+1
در 2 کانالها
Get PRO
فوریه '24
+10
در 6 کانالها
Get PRO
ژانویه '24
+21
در 12 کانالها
Get PRO
دسامبر '23
+6
در 3 کانالها
Get PRO
نوامبر '23
+2
در 3 کانالها
Get PRO
اکتبر '23
+6
در 2 کانالها
Get PRO
سپتامبر '23
+4
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '23
+2
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '23
+13
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '23
+7
در 0 کانالها
Get PRO
مه '23
+13
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '23
+18
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '23
+20
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '23
+6
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '23
+8
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '22
+15
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '22
+27
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '22
+22
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '22
+21
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '22
+249
در 0 کانالها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانالها | |
| 17 ژوئن | +1 | |||
| 16 ژوئن | +1 | |||
| 15 ژوئن | +1 | |||
| 14 ژوئن | 0 | |||
| 13 ژوئن | 0 | |||
| 12 ژوئن | 0 | |||
| 11 ژوئن | +1 | |||
| 10 ژوئن | 0 | |||
| 09 ژوئن | 0 | |||
| 08 ژوئن | 0 | |||
| 07 ژوئن | 0 | |||
| 06 ژوئن | 0 | |||
| 05 ژوئن | 0 | |||
| 04 ژوئن | 0 | |||
| 03 ژوئن | +1 | |||
| 02 ژوئن | +1 | |||
| 01 ژوئن | 0 |
پستهای کانال
учора свої 85 міг відзначити ось цей маловідомий актор із реклами «миргородської»
іван миколайчук у фільмі «миргород і його мешканці» (1983) михайла іллєнка
| 2 |  بدون متن... | 197 |
| 3 |  بدون متن... | 191 |
| 4 |  з довженко-центру не йду, але шукаю собі заміну на посаді. сммники і піарники, приходьте!
загублені в пісках (1987), реж. микола ільїнський | 392 |
| 5 |  Мама: давайте сьогодні за столом без політики.
Тато через 10 хв:
Мова тварин (1967, реж. Фелікс Соболєв, Київнаукфільм) | 211 |
| 6 |  всесвіт ван гога | 527 |
| 7 |  بدون متن... | 219 |
| 8 |  отже, із саморетроспективи ключових режисерів поки 4/27.
поділюся трохи про "тривожний місяць вересень" (1977) леоніда осики.
загалом схоже шо з найважливіших кінематографічних шістдесятників фільми про бандерівців не знімав лише параджанов (бо і взагалі в україні більше нічого майже не знімав).
лише за ними можна відстежувати цікаву еволюцію цих образів.
першим був юрій іллєнко з «білим птахом із чорною ознакою» (1970), створеному якраз «в останній вагон» поетичного – десь уже з помітними нашаруваннями соцреалістично-пропагандистського, але все ще не зовсім за межею. там він і дозволяє «людям з лісу» озвучувати свою, навіть цілком логічну позицію, і на пару з актором-ступкою та сценаристом-миколайчуком робить образ дзвонаря-націоналіста чи не найглибшим у всьому фільмі. хоча усе це все одно зрештою розставляється «на свої місця» і монологом миколайчука, і долею героя.
уже пізніше, у 1982, невдалу спробу показати «трагедію бандерівців» здійснить і володимир денисенко – за словами сина олександра, цензурний вплив на цей фільм стане ледве не причиною смерті режисера. власне, фільм один із наступних у списку на перегляд.
осика між ними був якраз другим – у часи застою, в 1977, зняв «тривожний місяць вересень», уже цілковито присвячений ліквідації «ворожих для радянської держави елементів». мені видається цікавим, наскільки химерно-демонічним тут виходить образ українських повстанців: головний антагоніст усього фільму вперше в кадрі з'являється на 86-й (!) із 89-ти хвилин хронометражу. і навіть біжучи скривавлений у лісі, прориваючись крізь блокаду «бандитів», головний герой лише бачить химерні скручені постаті-тіні в тумані і чує всюдисущий голос їхнього ватажка.
якшо добре напаятися пробратися крізь всю соцреалістичну мішуру одного з посередніх фільмів майстра, в цьому є справді щось від гарного трилера. молодий, нарваний, навіть мудакуватий демобілізований у зв'язку з пораненням вояка прибуває в село, з усіх боків оточене лісом. у лісі живуть чужі – як наче чимось заражені вихідці з цього ж села, які стали Іншими, про яких переказують страшні легенди, і які час від часу посеред ночі підкидають селянам понівечені трупи місцевих. тероризовані жителі занадто налякані, аби гуляти в лісі або якось допомагати так само іншому для їхньої общини вояці.
із помічників у боротьбі у нього тепер (і те зовсім непостійних) простодушний і лякливий місцевий «шериф» у вигляді осілого «яструбка», молодий ветеран-моряк, шинкарка-можливо-колаборантка, божевільний, який не боїться ходити в ліс, бо його там годують і не чіпають, юна і німа красуня, в яку герой закохується, її батько і вкрай принциповий аксакал-пацифіст, котрий відмовляється допомагати за будь-яких обставин.
і хоча фільм, окрім пропаганди, ще й відверто сумнівний за якістю, на його матеріалі легко уявити якийсь римейк, такий собі вже повноцінний горор-трилер – звісно тільки, що не про страшних бандерівців. | 194 |
| 9 |  بدون متن... | 162 |
| 10 |  у «вечорі на івана купала» 440 кадрів.
найдовший триває 2 хвилини 27 секунд.
найкоротший — 0,58 секунди.
середня тривалість кадру — 9,46 секунди.
робіть із цієї інформацією шо завгодно, але вона був платною,
44,0 гривні на збір | 418 |
| 11 |  +1my coat of many colors
that my momma made for me
made only from rags
but I wore it so proudly...
1. микола грох, український художник.
2. руда фея (1987) володимира коваленка. художниця з костюмів сталіна рудько відома також за «голодом-33», «поверненням з орбіти», «білим колом», а ще як дружина микола рєзника, художника і худпоста («дорогою ціною», «камінний хрест», «така пізня, така тепла осінь») і мама режисерки галини шигаєвої. | 230 |
| 12 |  بدون متن... | 0 |
| 13 | my coat of many colors
that my momma made for me
made only from rags
but I wore it so proudly...
1. микола грох, український художник.
2. руда фея (1987) володимира коваленка. художниця з костюмів сталіна рудько відома також за «голодом-33», «поверненням з орбіти», «білим колом», а ще як дружина микола рєзника, художника і худпоста («дорогою ціною», «камінний хрест», «така пізня, така тепла осінь») і мама режисерки галини шигаєвої. | 0 |
| 14 |  +9другий (1992), реж. сергій рахманін | 272 |
| 15 |  культовий довгоносик, біллі бонс і капітан смоллет, український голос містера біна і доббі, каскадер, сценарист та актор віктор андрієнко намагається пояснити культовість фільму «за двома зайцями» для циклу програм «фільми-легенди кіностудії довженка», 1994-й рік не виходить.
повна версія тут
tw: російська мова | 215 |
| 16 | ? | 215 |
| 17 |  як і обіцяв, поквитався з тими студентськими фільмами, які мав.
загалом рівно 30 коротких метрів, із яких у 22 раніше не було сторінок. тепер усі (ще три скоро додадуться) та деякі інші, більш сучасні, в цьому списку.
постери робив за рідкісними винятками лише з того, що було в самих фільмах без сторонніх шрифтів чи зображень, тож думаю, що це етично. ну і я, звичайно, не дизайнер, проте сумніваюся, що хтось би колись це зробив просто так. у кого на lb преміум, можете пройтися й поприєднувати до всіх сторінок бекдропи (здається, це так працює), бо їх також робив, але не маю можливості підтягнути самостійно.
в цілому все, як і годиться: кілька шедеврів, чимало хороших фільмів, багато посередніх. усі з різних боків цікаві й важливі мистецьки, історично чи біографічно. думаю, що найкращі з них в якомусь відносно близькому майбутньому можна буде подивитися в програмах на кінофестивалях або в довженко-центрі, тож слідкуйте за цим, дуже раджу.
але це вже більше до людей, завдяки яким ці фільми сьогодні відскановані: панство олег оліфер, алік дарман, володимир прилуцький (кіноклуб цоп).
також кілька штук можна знайти онлайн, пізніше займуся ще цим. а поки – голосуйте за те, що буду дивитися наступним (більш детальний опис вище). не обіцяю, що почну найближчим часом, але там буде більше можливостей шось про переглянуте постити | 195 |
| 18 |  якого фільму це могло би стосуватися?🤔 | 179 |
| 19 |  +1учора після свого другого перегляду «самотня жінка бажає познайомитися» (1986) криштофовича (нативна реклама ретроспективи 90-х у дц, приходьте) думав про зв'язки з «ніагарою» (1991) візира. кращого double-feature перегляду годі шукати.
на першому рівні перетині очевидні, бо в «ніагарі», що вийшла на п'ять років пізніше, є пряме посилання: головна героїня каже, що вона – стара жінка, з якою ніхто не хоче знайомитися, але до неї увесь час усі липнуть.
проте зазвичай далі цього в порівняння не йдуть (чи я не чув і сам не думав), а дарма: увесь фільм – це наче вільна варіація на тему криштофовича, або навіть його антипод, такий схожий через суцільну протилежність.
на поверхні і там, і там – класична радянська ситкомна історія з прилипучим чоловіком, який абсурдно ніяк не може відчепитися від малознайомої жінки й продовжує повертатися до неї додому.
але там, де клара з «самотньої жінки» маніфестує свій пошук знайомств і при цьому всіх відштовхує, лара з «ніагари» маніфестує незацікавленість, хоча фліртує з усіма, кого зустрічає. де кларі трапляється маргінал-безхатько з яскравим артистичним минулим, до ніагари чіпляється сірий радянський міщанин підкреслено бездоганного і вкрай нудного соціального способу життя.
візир продовжує свій антонімічний жарт: якщо валентин із «самотньої жінки» напівсерйозно декларує бажання покинути все й поїхати в провінційно-індустріальний російський норільск, аркадій із «ніагари» цілком реально приїхав із провінційно-індустріального російського нєфтєкумска. цікаво, що красивим тлом для «жінки» стає харків, а «ніагара» – виразно київський фільм.
клара страждає, бо закрилася від світу – ніагара працює натурницею й легко роздягається перед десятком напівзнайомих людей. при цьому ж і за тим, і за тим – особиста трагедія, прикрита легким нальотом комічного.
обидва фільми, хоч і створені з різницею в нещасні п'ять років, виходять на перехресті різних епох: криштофович підсумовує застійну задуху саме тоді, коли починається перебудова, візир вловлює чи то останні її дні, чи то перші подихи незалежності та ще не розчарованих 90-х.
у «ніагарі» є комедійно вивернута сцена з ударом по голові – якщо в «жінці» «вирубають» чоловіка, то тут «вирубає» вже він сам. великим розкриттям клари стає знайдена дружба – у «ніагарі» щось схоже відчуває вже аркадій, коли лара вивозить його в ліс зі своїми подругами. і те, і те по-різному грається із запереченням патріархальних уявлень про між- та одностатеві людські стосунки.
якщо необхідність вписуватися в рамки й відповідати віковим очікуванням («стара діва!») кларі увесь фільм нав'язують ззовні, колективним радянським артикулятом, попри її стійкість до упереджень – то саме ніагара озвучує свої вікові комплекси й заперечує словам «ти завжди молода-красива» від подруги – і це теж якось промовисто про епохи. хоча звісно, що і там, і там це наслідок соціального впливу.
і «ніагара», і «самотня жінка» – повнометражні кінодебюти, от тільки для криштофовича він знаменував початок успішної кар'єри, а для візира – його завершення.
сумний символізм: кінцівки фільмів теж і там, і там «не такі», але протилежно не такі. криштофович завершив фільм саме так, як хотілося йому попри на масові прохання глядачів змінити кінець. візиру ніхто не вказував – просто плівка з фінальними кадрами пішла в брак – і це повністю змінило суть кінця, й сталося не так, як хотілося режисеру.
__
у протягнуту через кар'єру криштофовича лінію оповіді про пошук себе міщанами в кризі міцно вплівся мотив двійництва. він наче підкреслює розмиття нестабільної ідентичності героїв. вони замовляють кілерів, щоби вбити кілерів, які мали убити їх самих за їхнім же замовленням; мають двох чоловіків з однаковим ім'ям; знаходять історію свого життя в фільмах, в яких ніколи не знімалися. або – як у «самотній жінці»: дві сусідки, два чоловіки за одним оголошенням: одночасно прийшли, одночасно пішли.
не знаю, чи бачив і що думав в'ячеслав сигізмундович про «ніагару», але здається, йому мало би сподобатися, що в його «самотньої жінки...» також є свій маленький двійник. | 0 |
| 20 |  два діда-ветерана співають лубкові совєтські пісні про побєду, кричать, що дайдьом до вашинґтона – саме в цей момент у них починають буквально закипати котелки і диміти чорним із труб (котрі фактично ніякої функції, окрім фонової в фільмі не грають).
через скороминущість цього кадру складно сказати, наскільки це було задумом, але, звісно, так чи інакше хрестоматійний приклад візуального символічного сторітелу | 0 |
