Зейгарнік Ефект

1 листопада 2022 року я почав писати для Лірум. Сталось це випадково, не без посередництва літературної критикині і моєї доброї подруги Марічки Бліндюк. Першим моїм текстом для Лірум стала рецензія на "Відблиск" Валентина Васяновича. Чому я про це згадав? Тому що "Відблиск" сьогодні виходить в прокат. Я вже говорив, що вважаю Васяновича "новим Довженком". Тому і на "Відблиск" раджу піти. Так тема тортур у полоні неймовірно важка. Так фільми Васяновича в принципі не відрізняються динамікою, а тут взагалі застигло-медитативне пекло. Але попри це, "Відблиск" - це видатне кіно, на яке раджу йти як на дуже непростий експіріенс. Але це експіреніс, який варто пережити.

Пиріг і Батіг, ван Ейк, оренда пірамід, арка Дружби народів, Стелла, Радинський, Ragapop В епізоді огляду-реакції на події у культурі України та світу від керівника студії Аза Нізі Маза Миколи Коломійця та Зейгарнік Ефект: 🍛Вийшов альбом Пиріг і Батіг «Замордований». 🍛Нова стара рама «Портрету Арнольфіні» Яна ван Ейка. 🍛Мільярдер із партнеркою орендував єгипетські піраміди для святкування весілля. А з аукціону у Великій Британії прибрали людські черепи. 🍛Демонтаж арки Дружби народів. 🍛Френк Стелла, художник-новатор, який довів абстракцію до її меж, помер у 87 років. 🍛У Кракові відбудеться прем'єра фільму Радинського «Там, де закінчується Росія». 🍛Ragapop випустили дебютний альбом. 🍛Вперше у Сорбонні провели конференцію, присвячену українській авангардній музиці.

Андрій Сагайдаковський. Без назви. 1989 + Демʼєн Герст. Небо над кукурудзяним полем. 2022 = Джонатан Єо. Офіційний королівський портрет короля Чарльза. 2024.

Лист на підтримку кіоску Міського театру. Тест соціолога Дмитра Зайця «Згідно з тардівською соціологією, кіоск Міського театру постає як «архітектура у собі», не просто мікрооб’єкт, але вся архітектура, що цілком і повністю завойована одним маленьким об’єктом, який було уведено у змагання бажаючих речей. «Кожна річ містить у своїх надрах усі реальні та можливі речі». Кожний архітектурний об’єкт визначається за його жадібністю реалізуватись у якомога більших світах. Плоска архітектура відмовляється обговорювати, чим є архітектура, натомість пристрасно сперечається про те, чого вона хоче, чого прагне мати, чим володіти. Коли ми приписуємо волю та переконання кіоску, наполягаємо на його бажані жити, то він перестає бути непізнваємим, нецінним й стає подібним до нас у певному сенсі, через своїх захисників він виражає певну відмінність, якою володіють мешканці Січових Стрільців. Київ — крихке спрощення одного з елементів на цій вулиці. *** Отже, задамося дійсно важливим питанням: чого хоче кіоск? Вашої присутності 17 травня о 14:00 на Січових Стрільців, 44». Читати повністю Інстаграм Міського театру

У Києві хочуть знести кіоск "Міського театру": як реагує команда. У пʼятницю, 17 травня о 12-00 зюирає зустріч на захист кіоску, зібріти підписи для колективного звернення до мера та Департаменту територівльного контролю. Як писав Василь Стус: Вже цілий тиждень обживаю хату. Здається, і навикнути б пора. Стілець і ліжко, вільних три квадрати, що сповнені цілющого добра небес просвітлих. Сонця синє груддя аж ломиться у затісне вікно. Оце тобі про славу і огуддя. Оце воно, життя. Оце воно.

Друзі, ми презентували сьогодні книгу з інтерв'ю Омеляна Пріцака. Подорож книги почалась. Зупинка найближча: Плейлист О. Пріцака з автобіографіями і цитатами з інтерв'ю. https://www.youtube.com/playlist?list=PLw2sLL9y-0DyLLNRHG_g2IH3UAbrlVeGE Запрошую до прослуховування. Всім, хто долучився до підтримки видання книги - щиро дякую!

«Тривога», 1969 Зоя Лерман-Луцкевич

Перша рецензія на GAIA-24. Opera del Mundo від Олексія Шмурака. Прем’єра була вчора у Києві. GAIA-24. Opera del Mondo : 1. Це друга подія Opera aperta яку я відвідав після минулорічного Чорнобильдорф 2. На моє сприйняття, окрім зрозумілих чисто моїх смакових та ідеологічних настанов, вплинуло саме природне бажання порівняти обидва проєкти, їхню структуру, драматургію, роботу в схожих блоках тощо. 3. Моє враження: Гая, з одного боку, більш "чистий" продукт в тому аспекті, що зрозуміліші зв'язки між блоками, роль медіа, менше "води" (в Чорнобильдорф "води" в моєму сприйнятті було десь відсотків 35, тут — максимум 10). З іншого боку, я висловлюю лише припущення (бо, щоб бути впевненим, треба слідкувати за цією творчою групою роками), що є певна інерція використання певних прийомів, а саме, прийомів різких переключень жанрів і кліше; прийому протиставлення "культури"-"природи"; прийому узагальнення через фольклор. Це те, що я сприймаю як "надійні", "перевірені" речі, і мені в деяких моментах сьогодні здалося, що це стало кризовим, інертним. Я ці кризово-інертні рішення в проєкті для себе умовно назвав "Євробачення-КВН". 4. Мені сподобалося те, що автори використали майже хамську ідею з тим, що було в Пролозі і зі стендапом перед "справжнім" початком; мені дуже сподобалася робота з тілом, хореографією, світлом, звуком і інструментами в перших півтора блоках "справжнього" спектаклю (до узагальненно-трайбалістсько-фольклорного блоку, який нагадує Стіва Райха: цей блок мені не близький). Блискучий блок з гонгами і смичком — це музично мені дуже сподобалося. Мені сподобався блок з глибоким саундом техно, променем світла і хороводом. Доволі вдалим мені здався блок з Місячним П'єро Шенберга. Це я відмічаю ті речі, які на глибокому рівні в мені відгукнулися. 5. Мені здається, що політична, ідеологічна складова цього проєкту дещо занадто узагальнена: проєкт намагається бути і шоу, і політичним висловлюванням, і (в деяких моментах) глибоким мистецьким актом, переживанням, дослідженням. Мені особисто це намагання виконати всі три мети здається надмірним, через що деякі речі губляться, точніше, губиться їхня цінність. Але, як і у випадку з другою Дюною Вільньова, я розумію задачі і ситуацію і тому не критикую певний відступ від "чистоти". В будь-якому разі я вітаю команду проєкта з роботою, з деталями, з видовищністю, з яскравістю. Одразу після (я не лишився на артіст-ток) я з друзями і знайомими доволі великою компанією обговорював подію в кав'ярні; обговорення було жвавим, гучним, нагадувало ті блоки з переключенням жанрів ближче до кінця проєкту, які мене дещо відлякнули. Тобто проєкт викликає дуже бурхливу реакцію. Це прекрасно 😎

Чорнобиль та кіно, Микола Зеров, Рубен Естлуд, Джон Берджер, Мона Ліза В епізоді огляду-реакції на події у культурі України та світу від керівника студії @aza_nizi_maza Миколи Коломійця та @3eigarnik.effect: 🍛Річниця Чорнобильської трагедії. Чорнобильська катастрофа у кіно: як змінювалися художні задуми та репрезентація травми 🍛Лідер неокласиків, видатний лектор, феноменальний інтелектуал: про Миколу Зерова. Надія без надії попереду. 🍛Шведський режисер Рубен Естлунд порівняв камеру зі зброєю, на яку треба видавати ліцензію. 🍛Видавництво ist publishing випустило книгу британського арткритика Джона Берджера «Про погляд». 🍛Лувр може заховати «Мону Лізу» в підземну кімнату, щоб не розчаровувати відвідувачів. 🍛Дві українські книжки внесли до списку найкращих дитячих видань у Японії за 2023 рік. 🍛Нова книга «Омелян Пріцак: повернення до України» від Видавця Олександра Савчука.

​Друзі, запрошуємо на концерт! ПРИМХЛИВЕ БАРОКО Музика Джироламо Фрескобальді та Доменіко Скарлатті Ігор Приходько, начебто орган та майже клавесин 12 травня 15:00 Art Area ДК м. Харків, вул. Чернишевська, 13 Вхід: донат від 200 грн. В іспанській та французькій мовах слово «бароко» означає щось дивне, химерне та у певному сенсі неправильне. В італійській музиці XVII–XVIII століть багато такого, що з консервативної точки зору було дуже примхливим та не дуже правильним, але здатним дарувати задоволення слухачам. З 1608 аж до 1643 року з двома невеликими перервами відвідувачі собору св. Петра в Римі мали можливість насолоджуватись дивними органними п’єсами, які додавав до звичайної вокальної меси Джироламо Фрескобальді — головний органіст цього головного собору католицького світу. Три комплекти таких додатків Фрескобальді включив до збірки «Музичні квіти», яку видав у 1635 році. З 1715 по 1719 рік капельмейстером собору  св. Петра був молодий, але вже добре відомий у Римі Доменіко Скарлатті — син «головного» оперного композитора того часу, вправний органіст та неабиякий майстер гри на клавесині. Не дуже задоволений роботою церковного музиканта, Скарлатті попрямував до Португалії, а потім до Іспанії, де був придворним музикантом та вчителем музики спочатку португальської інфанти, а потім іспанської королеви Барбари Браганца. В 1738 році він видав у Лондоні збірку творів, скромно назаних «Екзерсисами». Увага до цієї збірки була аж ніяк не меншою, ніж до «Квітів» Фрескобальді. Отже, обидві збірки мають цікаву історію. Але вони містять і прекрасну музику, яка з роками та століттями не втратила своєї краси. Сподіваємось, що завдяки особливому та в певному сенсі також неправильному інструментальному оформленню ви матимете можливість відкрити для себе нові якості цієї прекрасної та трохи химерної музики. Чекаємо на вас 🖤