Видавництво Фоліо

#TheTimelessShelf «Золотий храм» - Юкіо Місіма - Folio Якщо чесно, коли я взяла цю книгу, то план був прочитати її за день-два, бо вона не з категорії товстих книжок. Але мій план не спрацював. Мені емоційно було важко читати цей шедевр японської літератури. Роман заснований на реальній події 2 липня 1950 року, коли 21-річний буддійський послушник Хаясі Дзьокан спалив архітектурний пам'ятник XIV століття - Золотий павільйон (Кінкаку-дзі) в Кіото. Якщо вірити джерелам, то письменник відвідав злочинця у в'язниці, щоб зрозуміти його мотиви, і так з’явився наш герой Мідзоґучі.

«Не буде перебільшенням сказати, що першим складним викликом, на який я наштовхнувся у житті, стало розуміння прекрасного. Мій батько був простим сільським священником, який не вмів красномовно говорити, і я засвоїв від нього тільки одне: «На всьому білому світі немає нічого прекраснішого за Золотий Храм». Так я дізнався, що десь, у невідомому поки що мені світі, Прекрасне вже існує, і через це не міг не відчути в душі невдоволення та занепокоєння. Якщо Прекрасне і є десь там, далеко звідси, то виходить, що мене тримають осторонь і до нього не підпускають?»

Післявоєнна Японія. Молодий хлопець, який заїкається та не вважає себе привабливим - стає одержимим Золотим Храмом. Смерть батька не викликає в нього ніяких почуттів, матір він бачити не хоче і каже, що ненавидить її. Він легко натиснув на живіт жінки своєю ногою, бо йому сказали так зробити (це мало не аби які наслідки для жінки) і описував він це як прекрасне явище. До всього цього ще й сподівається, що храм знищать американські бомби, але коли цього не сталося - дуже засмучується. Під час подій книги в нього буде 2 друга, але я не сказала би що це справжня дружба. Один з них каліка і буде мати великий вплив на Мідзоґучі. Було достатньо епізодів, після яких мені потрібен був час на роздуми, бо я дійсно не могла продовжити «це» читати. Тут є над чим поміркувати, скрізь сховані філософські підтексти. Я не здивуюсь, якщо щось пропустила чи не зрозуміла і тому вважаю, що це гарна книга для книжкових клубів. Кожен може трактувати дії героїв по-своєму і це досить інтригуюче.

«Моя одержимість Храмом ґрунтувалася лише на усвідомленні своєї потворності.»

Не знаю як так загадково трапляється, але останні місяці до моїх рук постійно потрапляють книги, де тема самотності майже ключова. Можливо, Всесвіт їх не просто так підштовхує мені, бо це гостра для мене тема. В цьому романі - самотні усі!

«Тож самотність моя зростала і розбухала, як свиня, яку відгодовують на забій.»

Тому щоб почати жити у реальному світі без ілюзій та ідеалів - він пішов шляхом звільненням через руйнацію. Це філософія Дзен - ніяких авторитетів.

«І вперше ми, двоє жебраків-студентів, у чомусь зійшлися: ніяка свідомість і ніяка дія, вирішили ми, не зрівняється з насолодою поплисти по хвилях у невідомі далі.»

Я перечитаю цю історію ще раз, але трохи пізніше, бо вона засіла в голові. Попри жорстокість та нерозуміння душі героя, його думки про прекрасне, про дрібні миті, які ми не цінуємо - я повернусь до нього, що зрозуміти цю філософію глибше.