Roman Donik

Тищенко питає - "чому саме до нього таке ставлення? Таке... красиве ставлення, саме до цієї людини?" Коля, це важко тобі пояснити, але як мінімум тому, що "ця людина" в перші дні вторгнення рвонула в Харків на війну і воювала ризикуючи життям, а ти зі служками рвонув на захід країни поближче до кордону. А потім в Тайланд.

Гм... Українська ракета впала на пляж Українського Крима визнанного міжнародним правом. З якогось дива росія заявила що загинули громадяни РФ, які там не повинні були бути згідно Українського законодавства. Проблеми нелегалів, то відповідальність нелегалів.

В історії з Тищенко, весь цей треш виліз на світ, бо Коля тупий уєбан без інстинкту самозбереження. Але мене в цій ситуації турбує взагалі розвиток подій на місці. Робітниця Тищенко, в наглу знімає військово облікові документи (до цього бувши замішана і любові до РФ і поїздках до окупованого Криму). І дитину. На зауваження не знімати не реагує. Коли військовий вихватує у неї телефон щоб зупинити зйомку документів (і дитини). На «голубому глазу», тьола в кращих традиціях розводняків починає кричати шо в неї вкрали телефон, який в цей час вже в її руках. Якийсь мусорок, починає крутити руки щоб «затримати до прибуття групи». Після цього, ця ж тьола, починає кричати що їй розбили телефон і вимахує телефоном (скоріше за все з тріснутим екраном) який їй дає хтось з спільників. Хоча її телефон не падав. І тут же цю версію підхватують ще охоронці Тищенко. Насправді, це класичне угруповання «разводіл», яке оперативно фальсифікує і фіксує все що завгодно. Ви просто вдумайтесь, що було б якби це цей хлопець був з дитиною один, без приятеля. Або той не зміг би все зняти. Тупо, посадили б хлопця. А оця хуйня з «покажи документи», перевіркою військово облікових документів, їх фотографування мусором і помічницею, це взагалі якась хуйня. Це теж скринька пандори, коли в результаті таких прикладів, ми скотимось до рівня африканських держав, де папа той у кого більше охорони зі зброєю на текучий момент в данній локації. Тищенко і його команда, просто охуївші від безкарності покидьки.

1 млн 800 тис і 986 тис гривень сплатили дякуючи вам за дуже потрібні речі. FPV і "джоніки". Дякуємо всім хто допомагає. ПБ 4731 2196 1942 3175 5168 7451 1010 5332 Донік Р

Ну і FPV дрони. Дуже потрібні. От прямо дуже. 60 штук. 986 тисяч. Дякуємо всім хто допомагає. ПБ 4731 2196 1942 3175 5168 7451 1010 5332 Донік Р

То де логіка, запитаєте Ви? А її нема. Бо нема відповідальності. Коли ви чуєте гучні заяви, перед тим як відреагувати, просто задайте собі питання - яку відповідальність несе людина за цю заяву? Командир бригади, оперативного командування, командувач СВ, або головнокомандувач. Міністр. Всі можуть нести і несуть відповідальність. Тому майже мовчать. А депутат? Ніякої. Тільки політичну на майбутніх виборах. Прийшло нізвідки, пішло в нікуди. З приводу обмежено придатних або придатних для служби в підрозділах забезпечення. В кожній, самій бойовій військовій частині, є купа підрозділів з не бойовими посадами. Це штаби, управління, служби, підрозділи забезпечення. Це ті підрозділи, які забезпечують процес бойових дій. Від кухарів до діловодів і навіть графічних дизайнерів. І ці посади не менш потрібні та важливі. Якщо в бойовому підрозділі слабо укомплектовані підрозділи забезпечення, починає сипатись вся частина. І боєздатність знижується. І треба розуміти, що це теж небезпечно і теж бувають втрати. І інколи, підрозділам забезпечення приходиться в руки брати зброю і воювати. Так, вони повинні служити не на бойових посадах. Але в нас війна. І крім того, що інколи в окопи відправляють всіх для стабілізації ситуації (досить погане за звичай рішення, яке частіше за все (хоча буває по всякому) викликане пройобами і рішеннями старших штабів які бояться доповісти наверх що в них щось пішло не так), ще й бувають ситуації, коли люди які не повинні воювати, вимушені це робити за обставинами. І в одному з підрозділів який ми готували була реальна ситуація, коли дівчина психолог після тренінгу молодших командирів, змогла організувати оборону свого штабу, нарізала сектори вогню і керувала обороною поки не підійшли резерви. Тому ми в центрі на навчанні відносимося до кожного хто приходить, як до людини, яка одного дня стане піхотинцем. Не залежно від віку і фізичного стану. Життя таке на війні. Бентежне. Навіть якщо йому рекрутери обіцяють що цього ніколи не буде. Нехай він буде готовий і коли треба згадає все чому вчили, знищить ворога і залишиться живим. А політики які зараз воюють з армією, маю надію рано чи пізно будуть відповідати за свої дії.

Як одне без іншого не працює. Депуткатиня від правлячої партії, продовжуючи робити те що в неї краще всього виходить, звинуватила військове керівництво що воно не виконало обіцянки з приводу ротацій бойових підрозділів. Як типу і попереднє командування. Прекрасна мета. І лозунг вдалий. Але... Але це вже було. Для тих хто забув, або пропустив, колись під час АТО, теж запроваджували ротації. Трохи зовсім простої, схематичної математики. Цифри умовні. Є лінія фронту. На ній воюють 50 бригад. А ще кордони з РБ, кордони з РФ, там де нема активної фази. Смуга відповідальності за кожною. Для того щоб відвести на ротацію 10 бригад, треба когось завести. Такі ж 10 бригад. Зараз такої можливості нема. Якщо вивести 10 або 20 бригад на ротацію, навіть 5, на інших збільшиться навантаження і лінія фронту. А ми і так воюємо з переважаючими силами. Тому замість повноцінних ротацій та відновлення, бригади батальйонами виводять. ні не в тил. А на фронт, де більш спокійно. Бо можливості вивести в тил нема. Не вистачає бригад. Більш того, артилерійські бригади та артилеристи з танкістами механізованих бригад, взагалі майже ніколи не виходять з боїв. Нема ким міняти. Для того щоб в АТО почати ротацію, формували нові бригади. Тому як би нормальна логіка - для того щоб вивести бригади на відновлення та відпочинок, треба сформувати їм на заміну інші бригади. Набрати людей, підготувати людей, дати зброю і техніку. При тому що зараз йде наступ ворога. Люди, озброєння, техніка. Час. Але в цьому ж пакеті критиканства, депуткатиня, обвинувачує Головнокомандувача та командувача сухопутних військ Павлюка в тому що вони створюють нові бригади для того щоб створити більше штабів та сховати офіцерів. В штабах. Питання - то ротація треба, чи ні? То потрібні бригади які зможуть замінити на ЛБЗ тих, хто два роки в боях? Чи можливо створити бригаду без штабу? Чи замість штабу з офіцерами може бути солдатський комітет імені когось? «Багнети в землю, землю селянам» Я щось заплутався. Потрібна ротація та відновлення чи ні? Якщо потрібні, то чи потрібні нові бригади? Чи має бути в нових бригадах управління? І якщо на все це відповіді так (а вони саме такі), то в чому проблема нових штабів бригад? Це вже не кажучи про те, що всі ці плани затверджуються на ставці верховного головнокомандувача і тільки потім починається створення нових військових частин. І створює їх не Павлюк. І навіть не Сирський. А міністр оборони відповідною директивою. І то після погодження з ВГК. Тобто рішення прийняте та затверджене на ставці, директива МО, а винні знову чомусь військові. Створення нових військових частин планує вертикаль верховного головнокомандувача. Тобто президента. Нема ні в кого повноважень просто сформувати. Спочатку знизу вверх подається аналітична довідка в якій зазначається для чого це треба і СКІЛЬКИ БУДЕ КОШТУВАТИ, а потім відповідно в ОП приймається або затверджується рішення. Або не підтримується. І таке бувало. А тепер саме цікаве. Закон про мобілізацію, вийшов кастрований, імпотентний та кривий. А ще в ньому зняли купу обмежень на мобілізацію людей зі слабким здоров'ям, хронічними та онкологічними захворюваннями. Для чого це робилося? Так от з логікою військових це робилося саме для формування нових підрозділів і підсилення існуючих в яких є не тільки бойова компонента, а левова частка навантаження на підрозділи забезпечення. Люди на не бойових посадах. Тобто зовсім логічна ситуація, коли люди яким здоров'я або вік не дозволяє воювати в піхоті, але у них прямі руки, життєвий досвід, спеціальності та досвід, працюють в підрозділах які забезпечують бойові та навчальні підрозділи. Тобто не квадратно-гніздовим методом, з ТЦК всіх через полігон в піхоту, а через відбір і використання людей з урахуванням їх можливостей. Але депутатка проти формування нових бригад, де половина особового складу не на бойових посадах через обмеження (вікові та по здоров'ю), бо їй здається що це тільки задля того щоб заховати "офіцерів у штабах". А вона пропонує всіх людей відправляти на доукомплектування у бойові бригади.

Хм... Не знаю як почати, щоб не налякати. Мабуть спочатку попрошу поширення. 1 млн 800 тисяч. Потрібні. Маленькі, але дуже ефективні і смертоносні пристрої. На певних ділянках і обставинах вони важливі та ефективні як ніщо інше. Без підробиць. Я не вірю в дива. Я вірю в людей, завдяки яким робляться дива. Дякуємо всім хто допомагає. PayPal [email protected] ПБ 4731 2196 1942 3175 5168 7451 1010 5332 Донік Р

Так, ну начебто хвиля істерик викликана пройобанною комунікацією з приводу - "геніального, талановитого забрали і вчать на піхотинця/штурмовика" пережили. Нагадаю тим хто вже забув. Для всіх хто не має звання офіцера запасу і не служив (давно служив), обов’язкова процедура - отримання БЗВП-ВОС 100-стрілець. Це початковий ВОС, який просто свідчить що ви пройшли НАЧАЛЬНУ підготовку визначену законом і вас можуть призначити на посаду. Це не стосується офіцерів запасу. Там інша процедура, хоча б якби моя воля, я б їх теж всіх проганяв би через БЗВП а потім через тренінг/програму підготовки сержантів. Бо коли командир знає менше сержанта, а тим більше солдата, то хуйова історія. Дуже. Він не те що не знає як виконати задачу яку йому зазвичай нарізають, він відсотків 70 з написаного/сказаного не розуміє. Але зараз не про це. То довга і сумна як українська туга, історія. Всі, після того як отримали БЗВП, отримують ВОС 100 стрілець і йдуть в частини. Або дехто вчитися далі. І вже після цього, починають діяти всі ваші дипломи, сертифікати, посвідчення і таке інше. До отримання ВОС-100, якщо у вас не було ніколи звання, ви для ЗСУ не існуєте. По закону. Після отримання, вас починають бачити і розглядають ваші чесноти. Тут вже від бажання і фарту. Насправді нормальні люди з прямими руками, освітою та головою зараз кругом потрібні. Зразу акцентую - ми не маємо відношення до ТЦК і не несемо за них відповідальності. За деякі речі, самі б натовкли окремим представникам воєнкоматів. Також я не можу говорити за весь досвід млн військовослужбовців. Це мій досвід і тих хто комунікує з центром. Після отримання ВОС-100, стрілець, вам можуть змінити ВОС на інший при призначенні на посаду. Ви можете піти служити в різні підрозділи та служби. Отримати сержантське звання, або при наявності вищої освіти - первинне офіцерське звання. Там теж є свої камені підводні у вигляді контрактів і таке інше. Але варіантів розвитку - море. Але це теж не про те. Зараз про умовне ВЛК, про обмежено придатних, про вікових і всяких різних героїв нової хвилі – «він весь хворий, за 5 хвилин пройшов ВЛК, вирок - придатний і відправили в піхоту». Постараюся скорочено та доступно, але не факт що вийде. Це зовсім схематично, без деталей. До ВЛК ми теж не маємо відношення і теж не несемо відповідальності. ВЛК це така штука, сама в собі, майже нікому не зрозуміла. З цього і живе. Але там є і дуже нормальні люди. І є правила. Правила за недотримання яких члени ВЛК підуть під статтю. Їх будуть звинувачувати в тому чого не робили. Будуть звинувачувати що вони повірили на слово за грошову винагороду. Тому. Тому справи кепські і без підготовки, нєхєр там робити. Ніхто з лікарів не вірить на слово. Навіть якщо він вірить вам на слово, в нього нема законних підстав вписати те що він бачить/вірить вам в особову справу. Тому зазвичай ВЛК може займати і 5 хвилин. Коли задають питання про стан здоров'я, людина все розповідає, у неї питають - які підтверджені діагнози, які довідки, де це все зафіксовано. Чим ви можете це довести у визначений законом спосіб. Бо згідно наших законів, ми можете лікуватися в Швейцарії в клініці, але забути дати довідки сімейному лікарю і все. Або сімейний лікар проїбав і не вніс. Все. Вас нема. Хвороб нема. Діагнозів нема. Ви можете оперуватися в усіх клініках України, але якщо нема нічого в системі, то... То треба все збирати і вносити в систему. Бо всі в ТЦК починають з системи HELSI. Якщо там нема ніяких довідок, ніяких діагнозів, нічого що могло б бути підставою, діло лайно.

Ми всі в більшості своїй звикли, що лікуємось в приватних клініках за гроші, по знайомству і як би не обтяжуємо державу. Користі від неї не багато. І от зараз виходить, що все, що ми робили за свої гроші і за кордоном, треба підтверджувати для держави, щоб всі ці дані були занесені в систему. Нема довідки - нема хвороби. Тому якщо не навели лад в своїх медичних паперах - самий час. В ТЦК нікому не вірять на слово. Там такого за ці роки наслухались, що можна писати фантастичні романи. А в них є своя робота. Але!!! Але навіть якщо у вас нічого нема, це ще не значить, що через три дні ви будете в штурмовиках. У нас є кілька соціальних верств населення, яких полюбляють ТЦК. Наркомани, безхатьки, алкоголіки і "прочій антісоціальний елємєнт". В них нема ні довідок, ні хелсі, нічого. Хронічні хвороби, біла горячка і таке інше. І я не знаю, куди вони цих людей дівають. Наприклад з одного обласного ТЦК, привезли 20 чоловіків і 20 повезли назад. Іншим разом 18 привезли і 17 повезли назад. Бо нас в навчальному центрі на прийомці обов'язково психолог, лікар і юрист. Ну, ще є люди, але ці відпрацьовують на 100%. Тому що нам потім треба цих людей вчити 30+ днів, а потім вони повинні йти у війська. А не хворіти і не займати у нас місце. Тому ми намагаємось працювати на результат, а не на процес. Нема сенсу приймати у воєнкомів людей, які потребують лікування, які не спроможні займатися. Які можуть заразити інших. І ще деталь. У вас буде місяць часу, щоб підтвердити свої діагнози та захворювання. Так, з центрів теж люди лягають в лікарні та шпиталі. І навіть в центрах люди проходять обстеження і дообстеження. Ні в кого в навчальному центрі нема бажання працювати на облвоєнкома, який хєрово робить свою роботу та пхає що в руки потрапляє без розбору. І це ще не все. Після того, як людей приймає навчальний центр, вони отримують БЗВП і починається розподіл в підрозділи. І це по суті самий фінальний акт всього цього дійства. Приїздять люди з підрозділів з лікарями, з психологами і працюють з людьми яких повинні забрати в частини. Це і є кінцева мета цього всього. І вони не просто мають право не брати, якщо їм щось не подобається, вони це роблять. Це не перші місяці повномасштабки, коли в окопи заливали всіх кого могли, без досвіду, знань та здоров'я. Зараз є чітке розуміння у командирів бригад хто і навіщо їм потрібен. Хворі, обмежено придатні (або по новому - придатні для служби в підрозділах забезпечення), вікові, зі слабким здоров'ям, майже 100% не попадуть в бойові підрозділи на бойові посади. Їх просто залишать в навчальному центру, а потім відправлять в нові підрозділи де є вакансії і підрозділах забезпечення. Тобто алгоритм досить простий. Приводимо в порядок всі свої медичні документи. Приводимо в порядок всі свої документи про освіту, курси, кваліфікацію і таке інше. Навіть якщо ви не встигли це зробити, з вами ще мінімум два рази будуть спілкуватися на цю тему дуже поглиблено. Коли приїдете в навчальний центр. І коли завершите навчання і за вами приїдуть люди з частини. На всіх на цих етапах, ніхто не зацікавлений щоб ви були баластом. Всі хочуть використовувати вас з найвищим ККД і за фахом/призначенням. На жаль, дуже багато воєнкомів роблять не дуже гарні речі. Але з тим тиском який зараз на них з усіх боків, важко давати оцінку їх роботі. І я ніяк не можу зрозуміти, чому очевидна для мене і для моїх однодумців річ, ніяк не заходить в інших місцях. З першої хвилини в ТЦК, а особливо Навчальний Центр, це є для людини уособлення держави, яку він іде захищати. Це держава в його очах, яка позвала його на допомогу. Держава яка повинна з першого кроку показувати ставлення до свого майбутнього захисника. Держава яка повинна створити такі умови, щоб людина розуміла, з якою повагою та шаною держава відноситься до кожного. Але на жаль... Маємо що маємо в системі і тихенько лупаємо сю скелю.