Андрій Абрамченко

НАЖИВО. Спілкування з медіа.

Разом із Метте Фредеріксен зустрілися зі студентами Копенгагенського університету. Ми говорили про страшну ціну цієї війни, яку Росія розвʼязала проти України, про всі наші зусилля для того, щоб її закінчити, підготовку до зими та підтримку партнерів. Українці в десятки разів сильніші за росіян, але без підтримки нам було б дуже складно захищати свою країну, яка в десятки разів менша за Росію. Захищаючи себе, ми захищаємо всю Європу. І це було б дуже складно робити без таких сильних партнерів, як Данія. Дякую за цю розмову, за таке тепле ставлення, за всю підтримку від людей Данії. Ми завжди це відчуваємо і завжди будемо вдячні за всю допомогу. Дякую!

❗️Одна людина загинула, ще одна дістала поранення внаслідок комбінованого удару ворога по півдню Одещини. Внаслідок атаки пошкоджено обʼєкти інфраструктури та житловий сектор: зокрема триповерховий житловий будинок, шиномонтаж та автомийку. 69-річний чоловік та 70-річна жінка під час атаки перебували на зупинці. Чоловік загинув на місці, жінку госпіталізували з множинними травмами. Лікарі надають усю необхідну допомогу. На місцях триває ліквідація наслідків. Мої щирі співчуття рідним загиблого. Постраждалій — якнайшвидшого одужання.

10 листопада в Ізмаїльській гімназії №8 відкрили меморіальну дошку на честь Захисника України – солдата Олександра Івановича Бушата, інспектора прикордонної служби 2 категорії (старшого оператора протидії безпілотним повітряним засобам) відділення радіотехнічної розвідки, який загинув під час виконання військового обов’язку на Донеччині. Олександр Бушат народився 15 червня 1997 року в Ізмаїльському районі. З 2003 по 2014 рік навчався в Ізмаїльській загальноосвітній школі №8. З дитинства вирізнявся добротою, щирістю та чуйністю до інших. Деякий час працював за межами України, але початок повномасштабного російського вторгнення зустрів в Ізмаїлі. У 2023 році Олександр долучився до лав Державної прикордонної служби України та виконував бойові завдання на передових позиціях у Сумській і Донецькій областях, мужньо протистоячи російським окупантам. Він був вірним сином України та надійним побратимом, самовіддано захищав рідну землю, свою родину та мрію про дитину. За мужність під час охорони державного кордону солдата Олександра Бушата було нагороджено нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону». 27 липня 2025 року, виконуючи військовий обов’язок, Захисник загинув у районі населеного пункту Олександро-Шульгіне Донецької області. Поховали воїна на Алеї Слави Нового цвинтаря Ізмаїла. Право відкрити меморіальну дошку на честь Захисника України, випускника гімназії, було надано його дружині — Інні Ігорівні. Меморіальна дошка на стінах рідної гімназії стане нагадуванням нинішнім і майбутнім поколінням про випускника, який віддав найдорожче — власне життя — у боротьбі проти російських загарбників за свободу та незалежність України, за майбутнє своєї родини й усіх українців. Його мужність, відданість військовій присязі та пам’ять про подвиг назавжди залишаться в історії рідного міста. Вічна Слава Герою! Світла Пам’ять Захиснику України!

Був звіт нашої переговорної команди. Сьогодні перший день зустрічей в Абу-Дабі – спочатку була розмова з європейськими та американськими партнерами, потім – тристоронній формат між нашою, американською та російською делегаціями. Вдячний усім партнерам України за підтримку. Тристоронній формат був конструктивним та доволі змістовним. Встигли обговорити необхідність та можливі параметри гуманітарних кроків. Звільнення полонених – це пріоритет. Детально говорили про зміст гарантій безпеки Україні та фундамент їхнього довготривалого функціонування. Потрібні реальні інструменти заблокувати будь-яке повторення війни. Була й тематика необхідності деескалаційних кроків. Визначив нашій команді чіткі завдання для подальшого діалогу – як в тристоронньому форматі завтра, так і загалом надалі цими днями з представниками Президента Америки та представниками Європи. Головне – реально наблизити мир, і з українського боку буде тільки продуктивна, якісна, чесна робота. Дякую Американській стороні за організацію цих перемовин та Еміратам за надійний переговорний майданчик.

Хороша зустріч із Премʼєр-міністеркою Данії Метте Фредеріксен. Є новий оборонний пакет для України на 645 мільйонів євро. Це передусім кошти на закупівлю дронів – ударних та перехоплювачів, – амуніції для F-16, PURL. Дуже вчасне та вагоме посилення, якраз коли Росія проводить свою балістичну операцію проти нашої енергетики, водопостачання, тепла і всього, що формує нормальне життя. Обговорили й додаткову гуманітарну підтримку. Сьогодні, напередодні четвертої річниці звільнення Херсона від росіян є також рішення Данії підтримати наших людей саме на Херсонщині. Є енергетичний пакет на 20 мільйонів євро для регіону. Дуже важливо, що Данія фокусується на безпосередній підтримці наших громад. Багато зроблено на Миколаївщині завдяки цим зусиллям. Розраховуємо, що вони продовжаться. Також говорили про результати нашої роботи у форматі Drone Deal, розвиток спільних виробництв та роботу над антибалістичною програмою FREYJA. Дякую Метте, уряду, парламенту та всьому Данському народові за незмінну підтримку, дійсно сильні рішення та лідерство у захисті життів та цінностей.

Прибув із командою до Данії для зустрічі з Прем’єр-міністеркою Метте Фредеріксен, данськими парламентарями та провідними оборонними компаніями. Запланована також аудієнція у Короля Фредеріка Х та окрема зустріч із прем’єр-міністрами Данії, Норвегії, Швеції, Ісландії та Фінляндії. Головне – це наша безпека та зміцнення захисту. Будуть нові кроки для посилення оборонних спроможностей України – сильний оборонний пакет від Данії. Дякую за цю підтримку! Данія з перших днів повномасштабної війни поруч з Україною і залишається одним із найнадійніших партнерів, лідерів у різних форматах, що додають захисту життів. Дякуємо Данському народу й уряду за незмінну підтримку та конкретні рішення, які допомагають нам стояти міцно. 🇺🇦 🇩🇰

Працюємо з партнерами над узгодженням спільного плану фінансування України на 2027 рік. Конкретні параметри обговорили на засіданні Керівного комітету Української платформи донорів. Для нас критично важливо до кінця листопада досягти чітких домовленостей щодо фінансової підтримки України на 2027 рік. Високо цінуємо лідерство Європейського Союзу та розраховуємо на спільні рішення всіх міжнародних партнерів для покриття наших фінансових потреб. Важливо також забезпечити безперервність фінансування у 2028 році. Зосередилися й на проходженні зими, зокрема на потребі енергетичного обладнання для швидкого відновлення. Закликав партнерів збільшити внески до Фонду підтримки енергетики та пришвидшити постачання. Окремо говорили про URC-2027 у Таллінні. Вона має стати конференцією конкретних рішень.

Найшвидший спосіб завершити війну Росії – утримувати позиції та переходити до переговорів. І тут дуже важливо, що ми вирішили: зупиняємося там, де стоїмо, припиняємо вогонь і переходимо до дипломатичного треку. Це може тривати місяць, два місяці чи рік. Чи навіть довше, ніж ми сьогодні очікуємо. Але ми завершуємо гарячу фазу війни, і люди перестають гинути. Коли ви утримуєте позиції, ви говорите про лінію зіткнення, уповільнюєте темпи мобілізації, економіка починає працювати. Ви ведете переговори. Діалог кращий за зброю. Саме тому найкращий спосіб завершити цю війну – замінити зброю на слова. Звісно, у вас будуть тисячі запитань. Як зупинитися? Де стояти? Який мандат моніторингової місії? Що демілітаризується? Що це означає? Що нам для цього потрібно? Європейці. Відбудова. Де взяти гроші? Тисячі запитань, але саме такий формат дає змогу зупинити війну – припинення вогню. Якщо Путін не хоче припинення вогню й каже: «Ні, я хочу довгий план із різними питаннями – складними, чутливими й не дуже. І потім, коли ми підпишемо цей довгий план, ми зупинимо війну», це просто означає, що він не хоче зупиняти війну. З інтерв’ю DR Nyheder. (3/3)

Віддати українську землю заради миру – це просто абстрактні слова. Ідеться не лише про реальність, а більше про філософію. Путін говорив про Донбас, але потім вирішив окупувати Київ, нашу столицю. Його слова були про Донбас, а реальність – про Київ. Він постійно казав, що захищає російськомовних людей, а потім закатував сотні й тисячі людей у Бучі та інших місцях. Тож ішлося не про російськомовних людей. Саме тому, коли американці запитали: «Чи можете ви обміняти Донбас на безпеку?», я одразу відповів: «Можете сказати мені, що це означає? Яку безпеку? НАТО?» «Не НАТО, але щось подібне до НАТО». «Подібне? Але ж ви не хочете, щоб відповідь щодо Донбасу була “подібною”. Ви хочете чіткої відповіді щодо Донбасу. Це ваша мета. І це мета Путіна на сьогодні. Що ви робитимете, якщо ми матимемо гарантії безпеки, але не НАТО?» У нас забрали ядерну зброю. Я не прихильник ядерної зброї. Думаю, світ був би кращим без неї. Але росіяни забрали нашу ядерну зброю, чи не так? Забрали. Потім вони зупинили нашу інтеграцію у Європу, потім не дали нам бути в НАТО. І зрештою окупували нас. Саме тому це абстрактне питання. Ніхто не вірить, що Путін зупиниться, якщо ми залишимо Донбас. Він зробить паузу. А потім повернеться через рік, два чи п’ять років. І хто буде винен? З інтерв’ю DR Nyheder. (2/3)

Скептичне ставлення до надання допомоги Україні не на користь жодній європейській країні, тому що йдеться фактично про Росію. Росія виступає проти європейських правил і цінностей. Із прагматичного погляду мати сильну Україну важливо й навіть необхідно. Якщо європейська допомога припиниться, наслідки можуть бути тільки небезпечні або дуже небезпечні. Небезпечні: Росія продовжить свої гібридні атаки, як вона вже багато разів робила в Молдові, Румунії, Болгарії, навіть у Німеччині та країнах Північної Європи, таких як Фінляндія і Данія. Вони почнуть робити це масово. Це м’який сценарій. Дуже небезпечні: Росія просуватиметься далі у Європу. Путін хоче повернути СРСР і повернутися в СРСР. Що це означає? Мати вплив на країни колишнього СРСР, щонайменше на держави Балтії та Молдову. Тобто йдеться також про країни, які входять у НАТО, а це означає, що НАТО доведеться реагувати. Буде залучена вся Європа та Сполучені Штати. Є також небезпеки на морі. Росія може заблокувати Балтійське море так само, як блокує Чорне море. З інтерв’ю DR Nyheder. (1/3)

Доповідь Прем’єр-міністра України Сергія Корецького по ситуації в енергетиці, ліквідації наслідків російських ударів та комунікації з Єврокомісією заради нових рішень на підтримку України. Перше: вдячний Урсулі фон дер Ляєн та команді Єврокомісії за те, що вже почалось узгодження конкретних кроків, які саме зараз можуть підтримати наші міста й громади в умовах російського терору. Важливо надати якнайбільше можливостей людям, щоб пройти цю зиму. Друге: Прем’єр-міністр разом із міністром внутрішніх справ Іваном Вигівським, секретарем РНБО Ігорем Клименком опрацьовують необхідні логістичні альтернативи для Києва та визначених обласних центрів. Вдячний Національній поліції України, ДСНС України та всім залученим структурам за реалізацію рішень, які були ухвалені на підтримку міст і громад. Третє: готуємось до двосторонніх форматів із партнерами в Європі та роботи з міжнародними фінансовими інституціями протягом наступних тижнів. Будуть додаткові кроки, які посилять нашу державу. Слава Україні!

Цієї ночі Росія атакувала 10 областей. Під ударом опинилися п’ять великих енергетичних підстанцій у Полтавській, Дніпропетровській, Вінницькій та Кіровоградській областях, через які електроенергія передається між регіонами. На жаль, дві людини загинули в результаті обстрілу Ладижина. Щирі співчуття рідним і близьким загиблих. Ще 9 людей постраждали в Харкові та Переяславі. Ворог знову бив по соціальних об'єктах: у Харкові пошкоджено дитячий садок, у Білозерці на Херсонщині — лікарню. Зруйновано й пошкоджено житлові будинки на Донеччині, Миколаївщині, Харківщині, Херсонщині, Полтавщині та Київщині. На місцях триває ліквідація наслідків атак. Дякую енергетикам, рятувальникам, поліцейським і всім, хто цієї ночі допомагав і продовжує допомагати людям.

Говорив із Президентом Фінляндії Александром Стуббом. Зараз вже почався тристоронній формат в Абу-Дабі, була і зустріч з європейцями. Стараємось, щоб перемовини цими днями були результативними. Україна та партнери налаштовані працювати змістовно заради деескалаційних кроків, напрацювання дієвих гарантій безпеки та наближення реального миру. Потрібно, щоб і російська позиція була аналогічною. Домовились з Алексом координуватись і надалі. Очікую сьогодні на детальний бриф від нашої переговорної групи та партнерів щодо ходу розмови з росіянами. Дякую кожному, хто допомагає!

Ізмаїл у жалобі… Громада міста прощається зі стрільцем 2-го відділення охорони взводу охорони батальйону безпілотних наземних комплексів військової частини А4638 солдатом Андрієм Вікторовичем Діденком. Андрій народився в Ізмаїлі, був єдиним сином у родині. Навчався у школі № 8, захоплювався малюванням та іноземними мовами, брав участь у міських олімпіадах з англійської мови. Любив сучасну музику, займався бодибілдингом. Після закінчення школи вступив до Ізмаїльського агротехнічного фахового коледжу, однак уже за пів року залишив навчання, щоб добровільно стати на захист України від російських окупантів. Він самовіддано боронив рідну землю на одному з найгарячіших напрямків протистояння ворогу — Донеччині. Андрій також був донором крові, допомагаючи рятувати життя інших людей. Своє майбутнє він пов’язував із військовою службою, планував і надалі вдосконалювати знання та навички, здобуті під час захисту Батьківщини. 20 травня 2026 року поблизу населеного пункту Новомихайлівка Краматорського району Донецької області під час виконання обов’язків військової служби солдат Андрій Діденко загинув, віддавши власне життя за свободу України та право кожного з нас на майбутнє. Ізмаїльська міська рада, її виконавчий комітет та вся громада міста висловлюють щирі співчуття рідним і близьким полеглого Захисника. Розділяємо Ваш біль і схиляємо голови у скорботі. Ім’я Андрія Вікторовича назавжди залишиться в пам’яті Ізмаїла. Андрій Вікторович Діденко буде захоронений на Алеї Слави Нового кладовища. Вічна Пам’ять і Вічна Слава Герою!

Щоранку о 9-й годині Ізмаїл разом з усією нашою державою згадує українців, які віддали життя, - всіх: військових, цивільних та дітей. https://youtu.be/8BiTGDKkgIgх

Провів розмову з єврокомісаркою з питань гуманітарної допомоги та управління кризами Аджею Лябіб. Обговорили практичні кроки за підсумками розмови Президента Володимира Зеленського та Президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн. Їхня мета — практична додаткова допомога жителям столиці та міст-мільйонників, де Росія щоденними атаками намагається знищити критичну інфраструктуру. Перше — це енергетика. Просимо партнерів допомогти з постачанням додаткових генераторів, індивідуальних пристроїв для багатоповерхових будинків та автономних джерел живлення для помешкань. Через тривалі відключення резервне живлення сьогодні має для людей ключове значення. Друге — громадський транспорт. Обговорили можливість отримати додаткові автобуси. Вони не залежать від електропостачання, тож допоможуть зберегти стабільне сполучення в містах навіть під час блекаутів. Для перших двох пунктів сформували додаткову потребу в дизельному пальному. Третє — укриття. На першому етапі плануємо встановити 1 200 мобільних укриттів, зокрема у Києві — 200 і решту — у великих прифронтових містах. Будемо вдячні партнерам за підтримку у фінансуванні цього проєкту. Четверте — необхідність укріплення наявних та будівництво нових мостових переправ. Крім того, обговорили ситуацію з роботою залізниці, логістичні питання та протидію російським атакам. Домовилися спільно опрацювати кожен напрям, визначити конкретні параметри та підготувати проєкти можливих рішень. Запланували на завтра повторний дзвінок. Дякую єврокомісарці Аджі Лябіб за глибоке розуміння ситуації та готовність допомогти. Високо цінуємо послідовну підтримку Європейського Союзу та наших партнерів.

Зустрівся з нашими митцями та культурними діячами, поспілкувався та відзначив державними нагородами. Передав орден «Золота Зірка» мамі письменника, перекладача та громадського діяча Володимира Вакуленка, яким він нагороджений, на жаль, посмертно. Серед нагороджених також – Анатолій Кокуш, Марко Галаневич та Олена Цибульска – учасники гурту «ДахаБраха», Дарія Астаф’єва, Ярослава Гресь, Валерія Гузема, Віра Кобзар, Тарас Тополя, Любко Дереш, Юлія Козловець. Всіх нас об’єднує розуміння, що культура і мистецтво дуже потрібні та важливі. Це голос. Там, де Україну не чутно, там, де не всі нас розуміють, саме голос мистецтва, культури, живопису, кіно – все те, що надихає всіх нас всередині держави, і те, що звучить сьогодні за кордоном, – має великий вплив. Дякую українським митцям за все, що ви робите: за поширення правди за кордоном про те, що відбувається в нашій країні, за підтримку духу українців всередині країні.