Майстерня Мольфара

Хочете прикол. Ось випадковий S/N з інтернету. Пішло 2 хв часу...

Вихідні були цікаві. Ранок суботи почався з того, що дружина збудила зі словами "там якийсь напис на камері з'явився". Напис "В вашей камере шайтаны". Зламали, значить. Камера була відключення вже за 15 хв, а я поїхав на святкування 100 років Львівського клубу короткохвильовиків. А вже після нього взявся розбиратись із проблемою. Спершу ізолював відключений від живлення відеореєстратор (XVR). Для цього замість роутера Tenda (який теж попав під підозру) було поставлено роутер MikroTik із старих запасів на чорний день (який видно настав). В мікротіку один з ethernet портів було відключено від бріджа, додано в ізольовану підмережу зі своїм DHCP та налаштовано файрфол для повного блокування трафіку з і до ізольованої підмережі. Далі додане виключне правило для доступу в одну сторону лише для мого комп'ютера. Витягнув логи, factory reset і форматування диску. Там цінної інформації не було, тому так спокійніше. Аналіз логів показав наступне: 28.08 - створення акаунту p2pwn від користувача адмін з адреси 127.0.0.1 10.10 - акаунт Dahua 10.10 - акаунт krushitel 10.10 - знесли p2pwn і створили знову 12.10 - спроба створити p2pwn і створення undervolter 16.10 - акаунт Pinkake 16.10 - Pinkake перейменовує камери і видаляє весь інший зоопарк, лишаючи тільки адміна і себе. Налаштування було таке: UPnP відключено, роутер за NAT та сірою IP-адресою, активний тільки P2P (воно ж хмара). Тому мені було дивно, що таке сталось. Відновив реєстратор вже без P2P, додатково оновив MikroTik до останньої версії, налаштував WireGuard тунелі так, щоб при під'єднані до іншого роутера з білою адресою я через VPN між достукатись до камери. Така собі власна хмара, з кращою безпекою. Сів розбиратись що за p2pwn. Знайшов - це https://github.com/thebadinteger/p2pwn, і це частина великої вразливості з цього літа - https://hunt.io/blog/operation-cameraswarm-dahua-cameras-compromised. Але ситуація погана тим, що нові відеореєстратори теж не захищені. Перший зломаний відеореєстратор куплений на OLX і фото його S/N були публічні. Але вже сьогодні вечером глянув інший NVR, новий, куплений у магазині. І теж зламаний. 9.10 хтось створив акаунт supportdh. І був активний кілька днів, і без дефейсу. Прошивка була 4.002.0000001.4.R від 2024-05-27. Оновив на новішу, від 06-07-2026, в якій було повідомлення що прошивка для покращення безпеки. Можливо від цього, можливо ні, але було погоджено відключитись від хмари (P2P) взагалі. Паралельно до цього, у твіттері декілька акаунтів підтвердили що їх було заламано теж. З подібними написами. Що значить що ситуація таки погана. Якщо ви користувач продукції Dahua - обов'язково перевірте список користувачів і логи. Якщо будуть користувачі, яких ви не створювали - 99% що вас теж зламали.

Хочу поділитись цікавим відео - безпечна симуляція того, що відбувається з інвертором, коли приєднати його вилка-вилка (підключення самогубця) і отримати зустрічний струм. Однозначно варто перегляду. Невеликий спойлер на GIF-ці. https://youtu.be/fA879XPgvJM?si=NCwrHSv6WyHxfGgS

Давно хотів поколупати оцю, простішу версію. Тепер буде нагода. Або ж просто поставити в машину як антену для GPS проекції швидкості на лобове - може перестане в тривогу показувати 199 км/год.

Нещодавно знайшли нестандартну функцію ESP32 мікроконтролерів - їх можна перетворити в SDR приймач. В мене якраз потрібний чіп (ESP32-S3) під рукою є, думаю, чому не спробувати. Навайбкодив драйвер на лінукс, підключив до GQRX і воно запустилось. І навіть реагує на навантаження мережі 2.4 ГГц. Дивина!

Щодо Meshtastic, після десятого переналаштування як основного шлюзу (на фото), та і репітера на даху, не вийшло отримати стабільну роботу на платах LilyGO T3 1.6.1 та Heltec Wireless Stick Lite V3. Обидві зникали з мережі, переставали відправляти телеметрію або зависали. Явно не те, що хотілось від "аварійної" системи зв'язку. Потрібно буде пошукати нові, більш стабільні плати. А поки спробував Reticulum, запустивши дві RNode з шириною каналу 500 кГц і швидкістю 21 кб/с. Обмін фото, файлами і голосові дзвінки через таку мережу запрацювали досить непогано. Можна буде два вищезгадані модулі перевести як аварійний канал зв'язку між двома сусідніми (~350 м) об'єктами для текстових повідомлень і MQTT-телеметрії, коли не працює Інтернет.

Наочний приклад вигорання на роботі, на прикладі OLED дисплею. Працював оцей модуль як шлюз для Meshtastic доволі довго, показуючи подібну картинку періодично, коли приходило повідомлення. І вигорів... На фото - тест дисплею з 100% замальовуванням екрану у білий колір.

Створити інтеграцію низькочастотного інвертора Must в Home Assistant з Claude Code (і трохи Codex), аби позбутись python-скрипта збирача даних забрало кілька годин. Я би вручну це тиждень писав вечорами, а тут раз-два і є основа, трохи перевірок двома різними моделями, трохи правок і все - тепер не потрібно піднімати окремий сервіс в системі, сам Home Assistant і опитує інвертор. Хоч через USB, хоч через RS485-to-Ethernet/WiFi шлюз. Потрібно так свої інші проекти подоробляти, часу воно ж вимагає тепер в рази менше.

Поведінка металів при наднизьких температурах цікава річ. Виготовив ємність для зберігання кріовіалів в рідкому азоті. Зазвичай їх продають разом із дюарами, але чомусь окремо ніхто їх продавати не хоче, то приходиться робити самому. Основа - труба алюмінієва марки АД31. Для ручки і дна - алюмінієва пластина тої ж марки. Для кріплення - болти з нержавіючої сталі А2. Все куплено в будівельному гіпермаркеті. Як зробити дно, яке витримає наднизькі температури - це вже вивчалось з ШІ, бо такими знаннями не володію. ШІ відговорив мене зварювати алюміній кастоліном, відговорив від жосткої фіксації і використання наскрізьних шпильок. В результаті дійшли до схеми, де дно тримається на трьох "пальцях" із вищезгаданих болтів. Краш-тест з різьким охолодженням система пережила. З цікавого - навіть після повного випаровування азоту алюміній ще довго нагрівався, формуючи великі куски інію з моментально замерзлої вологості з повітря. Тепер лиш цікаво скільки цей DIY проживе за таких температур.

Експериментую із CO2 датчиком XENSIV PAS CO2 Sensor від Infineon. Характеристики доволі цікаві - працює від 0 до 32 тис ppm, точність ±30 ppm ±3% при 400 - 5000 ppm. До цього часу вдома використовую Sensirion SCD41, який працює від 0 до 40 тис ppm з точністю ±(40 ppm + 5 %) при 400 - 5000 ppm. Обидва побудовані за технологією PAS (photoacoustic sensor technology), виглядають ну дуже подібно. Що хочу - це порівняти яка буде різниця у показниках. А далі добре було б поставити щось замість Qingping Air Monitor Light, в якого згоріла схема по заряду акумулятора, через що останній я зняв до часу, поки не придумаю як його зремонтувати.

Вчора ще одна розумна розетка відмовила. Всі вони Wi-Fi версії, всі були куплені і прошиті на OpenBeken, у всіх проблема з низьковольтним конденсатором 10В 470 мкФ. В двох замінив конденсатор і вони ожили. У однієї, яка відмовила сама перша, заміна конденсатора не допомогла. Чіп T34, він же BK7231N, не присилає нічого на Tx ніжку UART, не реагує на спроби програмувати, тільки якесь сміття при включенні і виключені. От ця розетка вже з кінцями, інші ж повернулись на свої місця. Цікаво, що всі zigbee-розетки такої проблеми (станом на зараз) не мають, навіть якщо були куплені і встановлені раніше.

За останній місяць відмовили дві розумні розетки. Обидві були перепрограмовані на OpenBeken і в обидвох була типова поведінка - в один момент розетка починає клацати реле раз в кілька годин сама, потім раз в годину, потім раз в 10 хвилин, потім щохвилини і затахала. Світлодіод живлення світиться, напруга по біля 4В. І видно здутий конденсатор. Але що цікаво, заміна конденсатора не вирішує проблему - мікроконтролер або пошкодився, або згорів. Буду пробувати перепрошивати, але виглядає що розеткам вже кінець. Прослужили близько півтора року.

Зламалась кавоварка. Проста, ріжкова, Delonghi. Типова проблема раніше - клапан, який подає воду під тиском у ріжок, забивався кавовими смолами і пропускав рідину. Чищення просте і машинка служила ще довго, але цього разу було не тільки це - кавоварка взагалі перестала подавати рідину. Треба розбирати більше. Розібрав і думаю, що певне проблема в самій колбі, де нагрівається вода. Розібрав колбу, там було дуже багато накипу, але проблема явно не в ній - трубка для подачі води і її виходу повністю прохідні. Ну що ж, сів розбиратись як це чудо взагалі працює. А воно, виявляється, взагалі аналогове! Перше, колба з ТЕНом доволі мала, там основне ТЕН і латунна трубка на той самий клапан до ріжка, який часто забивається. Окремо є вхід води і вихід води/пари через ручний краник на капучинатор. Зверху на колбі два термореле і термозапобіжник. Термозапобіжник йде в розрив ТЕНу, зрозуміло, на випадок чого припинити нагрів. Два інші термореле керують готовністю колби давати або рідину (для приготування кави) або пари в капучинатор. Так маємо два пороги спрацьовування, механічні, ніякий тиск в 15 атмосфер ніхто ніде не вимірює, тільки температура. Кнопки керують включенням виключенням ТЕНу і лампочок, при цьому комутуючи ТЕН через необхідне термореле. Відповідно, залежно від включеної кнопки рідина буде грітись до температури активного термореле. Звідки береться рідина? Під колбою маємо помпу, просту - котушка і рухомий поршень в пластиковій трубці. Ця помпа по специфікації і має створювати тиск в 15 атмосфер. От і вся логіка чудо-машини. Що зробив я - почистив від накипу ТЕН, почистив колбу і клапан колби, а також промив декальцинатором помпу. Вода пішла, хоч тиск доволі малий досі. Тай гудить машинка зараз доволі слабко. Потенційно ще потрібно буде розібрати і глянути до поршня. Або ж замінити всю помпу. Думав, що система буде мати якісь сенсори чи мікроконтролер, а тут чисто аналогова схема. В такій і ламатись нема дуже чому. Зремонтуватись мало б скоро, буде happy wife, буде happy life.

Попросили допомоги з ноутбуком - проблема на першому фото. Проблема виникла після затиснення ноутбука між документів. Дивно, що попри алюмінієвий корпус, матриця таки не витримала. Та цікаво інше. Це перший ноутбук, в якому матриця не прикручена чи затиснута пластиковими тримачами, а приклеєна на двосторонню липку стрічку Stretch Release Adhesive - таку ж, як зазвичай використовують для фіксації акумуляторів у смартфонах. Це дуже спростило демонтаж, проте монтаж китайського клону за $50 я все ж зробив на звичайну стрічку 3M. І тримається, хоч довіри до такого монтажу якось мало. Та й не клеїться в мене в голові - алюмінієвий корпус, до якого просто на двосторонній скотч приклеєна матриця. Ніби ж HP, ніби ж якість...

Чудова погода дістати радейку і провести кілька зв'язків. Хоч насправді, гуляючи, побачив що кабелі на даху зірвало і вони сильно провисли. От і поліз все монтувати назад. Можна записати - термін життя пластикової стяжки під ультрафіолетом - 4 роки.

Прислали мені ось таку фотографію - все працює на ура, температура стабільна, проблем як з китайським регулятором не спостерігалось.

Було - стало. Оцей корпус з дуже твердого і ламкого пластику - свердили новими свердлами з мітчиком не помогло - свердло з'їжало, а пластик тріскав. Корпус на 3D принтері був би цікавіший як і розведена плата, але прототип є прототип.

Попросили мене глянути до інкубатора для курячих яєць. Його використовують як проект на уроках біології в школі і минулого року у ньому почались проблеми - він то перегрівав, то зависав, то виключився. На таке діло звичайний контролер температури за 200 грн підходить на ура, але це шкільний проект, куди цікавіше коли можна додати динаміки, інтерактиву, звітності там якоїсь. Але з іншого боку, бюджет трохи обмежений. Тому поки вирішили програму мінімум - замінити контролер на більш точний, бажано з запобіжником від перегріву. Я ж надумав закласти якусь базу, яку б можна було масштабувати, якщо все буде добре. Отож, в основі найдешевша ESP32 плата, яку знайшов - LuaNode32 (38 pin). Багато негативних відгуків через те, що треба тримати кнопку BOOT для програмування, але вона своє робить. Нагрів від ламп-жарівок. Для їх контролю спершу хотів твердотілі реле, але низькопотужні лампи-жарівки світять з чверть сили вже від струмів витоку. Тому звичайний модуль реле. Був у запасах. Контроль температури двома DS18B20. Висока точність, робота до 125 градусів. Один датчик зразу біля ламп (аварійний), другий буде кластись на самі яйця. Температурний режим для яєць бажано мати стабільний - 37,5 градусів на поверхні яйця. Максимальну точність наявними інструментами можна отримати враховуючи гістерезис та інерцію системи нагріву. Для цього є два типи термостатів - термостат за однією температурою з показником дельти і bang-bang термостат. Другий дає більш точний контроль, бо задається два пороги - один для відключення нагріву, а інший - для включення. Логіка така - при досягненні вищого порогу нагрів вимикається повністю (bang!), далі нагрів включиться лише за умови опускання нижчого порогу (bang!). Жодної дельти, два окремих пороги. Прошивка на ESPHome тут підійшла на ура. В режимі точки доступу і локального веб-сервера отримуємо показники в реальному стані на смартфоні чи комп'ютері, підключеному до точки доступу. Плюс - зручне керування. Загалом, за кілька годин пішло щоб зібрати та запрограмувати прототип. Тестування показало гарну красиву температуру між 37,2 і 37,8 при доволі нечастому перемиканні реле. Далі, якщо все буде добре, можна масштабувати систему: 1. Датчик вібрації чи датчик руху для фіксації часу вилуплення із яєць. 2. ESPCam для фото вилуплення 3. Дашборд десь, щоб учні з дому бачили температуру і рух. 4. Дослідження впливу температури на стать курей, дослідження часу інкубації. 5. Додати датчик вологості для визначення важливості вологості і впливу на процес 6. Ще можна замінити реле на модульовану потужність для більш плавного нагріву. Ну і звичайно, тут було б доцільно послухати дітей, що буде їм цікаво ще в такому проекті. На звершення - старий контролер погано працював через неприпаяний конденсатор по живленню - коли ніжки торкались доріжок він працював, коли не торкались - не працював.

Привіт, друже ламповий тестер, 56 років, а ти і далі добре так працюєш.

Нема нічого більш вічного ніж тимчасове. Як тоді у січні поставив замість несправного SSD диску в домашньому сервері старий зношений диск, так і не ліз його міняти весь місяць. Поки ось не купив за 3х від попередньої ціни такий же SSD і розгорнув Home Assistant заново. Гляну як попрацює, надіюсь довше ніж попередній. Так, оці старі міні-ПК з підтримкою тільки m.2 SATA та без підтримки NVME чи старого-доброго SATA мають суттєвий недолік у відсутності хороших m.2 SATA на ринку. Це найбільший мінус платформи Dell Wyse 5070 під домашній сервер. По-ідеї можна купити адаптер m.2 - SATA і використати SATA диск, але потрібно буде придумати де його змонтувати в маленькому корпусі. І про білий світлодіод стану системи. Dell мають свій конектор під Wyse та Optiplex на 5 пінів, де 2 піни це зворотньо-підключені два LED - бурштиновий та білий. Система подає напругу з відповідною полярністю і, відповідно, маємо білу (робочий режим) або бурштинову (сервісний режим) індикацію. Відсутність білого трохи дратує тим, що невідомий стан системи. Спершу думав знайти замінник, але ціна на такі двійні спарені світлодіоди нерезонна. Виникла думка - мені сервісний режим то нецікавий як такий, чому просто не змінити підключення. Так і зробив, тепер включена система світить приємним бурштиновим кольором. Надіюсь ще трохи в такому режимі і попрацює.