Ukraïna Irredenta

Кінець Ukraïna Irredenta. Сьогодні проект Ukraïna Irredenta припиняє своє існування. Канал видалено не буде і він перетвориться на архів. Те саме стосується й каналу Гностичне Християнство та інших моїх україномовних проектів. Від сьогодні всі вони більше не будуть адмінитись мною. Можливо, колись я знайду якогось актівіста для ведення цих каналів і передам адмінку йому, але наразі такого бажання у мене немає. Проте бажання завершити історію цих, безумовно, невдалих проектів в мене таки є. Тому рекомендую вам негайно відписатися. Невдалість цих проектів досить очевидна. За весь дворічний час свого існування цей канал не зміг набрати і п'яти сотень підписників. Він не зміг зацікавити читача, привернути його увагу. А отже, можна зробити досить логічний висновок: українське суспільство не потребує часописів такої політичної спрямованості. Попит народжує пропозицію, тож знайти у сучасному українському медіа-полі більш-менш читаний часопис сталіністів просто неможливо. Те саме стосується й ідеологічно близьких нам часописів. Їх майже не існує. Тим паче, ніяких політичних амбіцій ми не мали, тож закриття нашого каналу не буде якоюсь втратою для України. Наш часопис із самого початку мав своєю метою науково-просвітницьку роботу з тією частиною українського суспільства, яка має доступ до мережі інтернет та готова сприймати нову інформацію. Ми мали надію на зміну нашого суспільства шляхом його «темного просвітництва», якщо вас задовольняє таке формулювання. Та все було марним від самого початку. Майбутнє вже було визначено за нас і ми нічого не можемо із цим зробити. Як би там не було, станеться те, що має статися. Будь ви правим гетьманцем-монархістом чи прогресивним марксистом-лівачком, у цьому світі немає нічого, на що ви мали би змогу впливати. А якщо вам здається, що ви таки можете на щось вплинути, то я вас вітаю, ви добровільно перетворилися на інструмент у руках сатана. Князь світу цього вже йде по вас і все що ви можете зробити, це почати готуватися до його приходу. Неважливо хто переможе, ліві чи праві. Немає значення хто очолить нашу країну і яке на неї чекає майбутнє. Прихід Антихриста це те, що ні відкласти, ні відмінити просто неможливо. І жоден з нас не має влади диктувати час, умови і сенс його приходу. Царство Антихриста гряде. І це вже було наперед вирішено. Це рішення вже було прийнято. Тож який сенс у тому, щоб нам із вами цікавитись політикою? Поставте собі це питання і дайте на нього чесну відповідь. Ніхто і ніщо не зупинить те, що має статися. Ніхто не зможе це відкласти. І це сумна новина. Проте, за нею слідує новина блага. Як би сильно не стискалася рука Антихриста на шиї його здобичі, цій здобичі таки судилося звільнитись. Агнець буде спасенний. І наш Господь не залишить тих, хто буде на нього уповати. Тож кайтеся і приходьте до Нього. Якщо чогось не розумієте, просіть Господа вас врозумити. Грядуть останні часи і той жах, який побачить сей світ обов'язково стане для вас очевидним. Якщо ранні християни молилися про якнайшвидше пришестя Христа і закінчення цього занепалого гріховного світу, то християни пізніших епох почали молитися про відкладення другого пришестя. Сучасні «християни» думають, що своїми молитвами і диявольськими ритуалами вони здатні хоч на мить сповільнити велике повернення Христа, вони його не хочуть. Вони бажають збереження цього матеріалістичного світу в цілості із його безпосереднім «Князем». Що ж, Господь їм суддя. Як і всім нам. Тож де тут сенс? Де сенс у тому, щоб підтримувати правачків і їхні «традиціоналістичні» рухи, коли в незалежності від їхнього успіху Господь спалить цю землю до тла і винищіть все, що нині тут плазує? Якщо політика не позбавлена сенсу, то тільки як відбиток шляху, яким йде у цей світ його Князь. Сміло підтримаймо ЛГБТ і педерастію. Дозвольмо ж усім содомітам гаситись в пердачелло на очах у дітей. Толеруймо фемінізм і сатанізм. Все це стає частиною Левіафану. Все це лиш знаменує кінець цього світу. Тож молімося про його скоре завершення. Нехай людство горить синім полум'ям. Нас такий розвиток подій цілком задовольняє. @ukrainairredenta (2021-2023) †

«Іраклеонізм і матриця». Гностицизм ніколи не передбачав обов'язкового відкидання Старого Завіту. Помилково, гностиками вважать тих християн, для яких «Бог Старого Завіту злий, а Нового — добрий». Насправді, гностиком є тільки той християнин, який у своєму серці прихистив ідею гнозису, темного просвітництва, чорної пігулки. Це ідея про народження в матриці матерії, та вчення про вихід з неї. Це ідея обов'язкового рішучого військового походу проти своїх власних земних бажань, кастрація своїх відносин зі своїм підсвідомим. Гностик, як і будь-який ранній християнин, не шукає миру з цим світом. Навпаки, він йде на нього війною. Бо з самого початку християни не належали цьому світові, вони завжди відмовлялися від права бути його частиною. Батьківщина справжнього християнина — Царство Небесне, і тільки його законам він буде підкорятись. Християнин відкидає тутешню тваринну мораль, він не визнає її і вважає ганебною. Християнин це надлюдина. Можливо не та, яку передбачав Ніцше, але точно та, про яку вчив Христос.

Те – аргусы земли ж своей… – у грецькій міфології Аргус – багатоокий велетень, невсипущий сторож. У переносному значенні вживається як презирлива назва жорстокого безпринципного наглядача. Соединясь с Москвой коварной, / Хранила честно договор… – Михайло Грушевський має на увазі Переяславський договір 1654-го року, в результаті якого Українська держава з її республікансько-демократичною формою правління опинилася у складі монархічної Росії і була позбавлена можливостей подальшого розвитку. Негативна оцінка молодим Грушевським цього політичного чину Богдана Хмельницького виявилася і у формі датування деяких віршів: 1883-й рік він називає 229-м роком неволі, ведучи її відлік саме з 1654-го року. Джерело: “Михаил Грушевский. Энциклопедия жизни и творчества”. @ukrainairredenta

“Терпи, Украйна, уж недолго Тебе осталося терпеть. Уж скоро, скоро крик призывный Повсюду должен прогреметь. Настанет час, и крик призывный Вдруг прогремит во все края, В союз мы станем неразрывный За тебя, родина моя. Перед порывом силы честной Москва недолго устоит, Падет она, Украйна встанет И вновь свобода зацарит. Волною гордой в край из края Промчится нашей речи звук, Подымем мы свободы знамя И уж не выпустим из рук!” — Миха́йло Сергі́йович Груше́вський, “Я Малорос”, 2-ге листопада 1883-го року. Рівно 157 років тому, 29-го вересня 1866-го року в місті Холм народився перший голова модерної української держави, видатний історик і публіцист Михайло Грушевський. @ukrainairredenta

“Я малоросс, моя страна – Гнездо борцов за честь и волю, Лежит теперь порабщена, Горюя, плачась на недолю. В презреньи милый наш язык, Молчать мы уж давно привыкли, Шутить над нами всяк привык И мы с насмешками уж свыклись. Уж много слабых сыновей Тебя забыли, Украина, Те – аргусы земли ж своей, Те руку лижут господина, Одни молчат в неволе этой, Те отреклися от тебя, Чем заслужила эту кару Отчизна бедная моя? Не тем ли, что в годину скорби Детей на битву ты слала, Что средь печалей, разорений Ты твердо знамя все ж несла, Боролась ты за честь и волю, Несла знаменья ты креста. За что ж тебя теперь постигли, Неволя, рабство, нищета? За то ль, что кровью обливаясь И волю уж отбив себе, Москве дала на сохраненье, На радость гибельной судьбе Соединясь с Москвой коварной, Хранила честно договор, Лья кровь из-за неблагодарной, Как льешь её и до сих пор. И за покорность, за смиренье Ты оскорбленья лишь несла И чашу горя, унижений По каплям выпила до дна”. @ukrainairredenta

Відкладення расового питання в майбутньому неодмінно призведе до того, що всередині української популяції бажаних і цінних елементів почне ставати все менше, у той час як елементи шкідливі почнуть накопичуватись і рости з неабиякою швидкістю. Українська раса має позбутися туранського компоненту понад усе, перешкоджаючи його подальшому поширенню та сприяючи біологічному розповсюдженню не-забруднених іншорідними впливами генів української популяції. Очищення генофонду української біологічної популяції цілком та повністю лежить на плечах українства майбутнього. І чин цей має бути зроблений якомога швидше та якомога якісніше. Бо, поза всілякими сумнівами, наявність цієї проблеми прямо впливає на якісні характеристики української крові, її носіїв. Скинувши інноплемінне ярмо, українська раса очиститься, отримає змогу показати себе у абсолютно новому світлі. Рух за очищення української крові відтепер має зайняти помітне місце серед діяльності патріотично налаштованого організованого українства. @ukrainairredenta

Відбиток залишений туранською расою на расовому полотні українців неймовірно (!) малий. Він надто малий для того, аби суттєво вплинути на генофонд української популяції чи якось змінити основні антропологічні риси українців. Не слід також забувати про те, що метизація тураноїдів з українцями відбувалася майже виключно у південній полосі українського антропологічного поясу. Тобто ця історія строго локальна і досить незначна. Втім, незважаючи на свою відносну незначущість вона становить неабияку загрозу для крови етнічних українців як біологічної групи. Як би там не було, ця кров була і залишиться чужою для нашого племені, а значить — непотрібною і навіть шкідливою. Саме тому, в інтересах расового українства та української держави майбутнього стане впровадження одним з найвищих пріоритетів расової політики таких євгенічних програм, що могли б допомогти українській крові позбутися іншородного компонента, скинути його і продовжити рухатись далі. Українська популяція має залишитися гомогенною. @ukrainairredenta

Розпізнати українця з туранським компонентом досить легко. Такий українець, перш за все, буде відрізнятися більшою шириною вилиць, темнішою пігментацією очей і волосся та більш виразно пласким лицем, з нерідко наявними зачатками епікантусу та широким коротким носом з низькою переносицею. Слід зазначити, що чиста (або хочаб фенотипічно домінуюча) туранська расова складова серед українців зустрічається вкрай рідко (майже ніколи). Тобто майже завжди вона буде йти у якості “домішки” чи “впливу”, такого собі нальоту на остійській чи адріатичній расовій фізіономії. Такі українці не є татарами, вони є саме продуктом метизації остійсько-адріатійської та туранської раси, яка відбулася за рахунок схрещення етнічних українців з групами переважно асимільованих етнічних татар. Ці процеси беруть свій початок від кінця XVIII століття і більш-менш інтенсивно відбуваються до виселення татар з Криму в 1944-му році за часів Йосипа Сталіна. За цей час туранська раса й встигла залишити свій слід на українцях. @ukrainairredenta

«Туранський елемент українців та українська колонізація степу. Частина ІІ». Підкорені українцями кримські татари, з часом, почали вливатися в нове суспільство культурно асимілюючись зі своїми новими східнослов'янськими сусідами. У Криму — з великоросіянами, у Причорномор'ї — з українцями. Особливо помітними ці процеси були у великих і середніх містах, де ширший доступ до загальної освіти перетворював татар з азійських кочовиків на “підданих русского царя”, а їхню культуру робив більш світською, тобто більш толерантною до православ'я. За культурною асиміляцією, на жаль, відразу слідувала асиміляція етнічна, тобто кровна. Українці з нижчих слоїв тогочасного суспільства часто вступали у відносини з представниками туранських рас, що були представлені кримськотатарською народністю, яка мешкала у Криму та північному Причорномор'ї. Саме у цих етнокультурних регіонах України ця расова метизація мала найбільші розмахи. Саме там, й по сьогодні, локалізується центр українського туранського елементу. @ukrainairredenta